Покаяння й хрещення [052]

Основні положення про нашу місію на землі

Увійти в Царство Боже можливо лише завдяки милості Бога. Жодна людина на землі не зможе ввійти в Царство Боже лише завдяки власній волі. Цей процес не пов'язаний з нашими інтелектуальними спроможностями. Якби це було так, учені чоловіки першими б увійшли в Царство Бога. А з того, що вони говорять, видно, що вони не знайшли шлях у Царство Боже.

Всі люди на землі грішні. Дух Святий залишив людство. Таким чином, людський розум перебуває в конфронтації з Богом. Писання говорить нам, що плотські думки суть ворожнеча проти Бога (Рим 8:7). Це варто тлумачити в такий спосіб: розум, що ґрунтується на фізичних бажаннях, ворожий і протистоїть Богові. Причина цього полягає в тому, що суть Бога проявляється через Святий Дух. Без цілковитого самовладання ви перебуваєте в конфронтації із законом, оскільки не маєте поняття про суть Бога. Це поняття ґрунтується на тім, що Бог є уособленням загального блага. Бог є істина, а тільки істина може зробити вас вільними (Ів 8:32). Істина виходить від Духа на обраного (Ів 17:17-19). Таким чином, ви не зможете стати частиною Царства без присутності на вас Святого Духа. Саме цей Дух відводить нас від гріха. Отже, Бог повинен з усією визначеністю знати, що обрані Ним не відступляться від Нього перш, ніж Він пошле на них Святий Дух. У цьому полягає Його чудесна мудрість. Починаючи із часів Христа, ми призивалися в Його лоно, а в Книгу Життя записувалися з початку світу (Євр 4:3). Обрані - це результат діянь Бога.

Саме Бог через Ісуса Христа за допомогою Святого Духа відкривав очі обраним, починаючи з апостолів, щоб їм були зрозумілі слова Писання (Лк 24:45). Саме тому Христос часто говорив алегорично, притчами, зміст яких не був зрозумілий тим, хто не був обраний. Таким чином, останні повинні були наернутися до віри й урятуватися (Мт 13:10-17), перш ніж вони зможуть стати частиною суду Бога. Бог милосердний і не хоче губити жодного з нас (2Пет 3:9). Завдяки Його чудесній здатності до передбачення, кожний може бути покликаний Богом відповідно до Його задуму. Він знав заздалегідь, що Його синові, що являв собою Його подобу, уготовано стати першим серед багатьох братів. Кому це уготовано - той Ним покликаний, хто покликаний Ним - той виправданий, а хто Ним виправданий - той Ним благословлено. Що ми можемо заперечити? Якщо Бог за нас, хто ж проти? (Рим 8:28-31).

Покаяння й навернення

Щоб людство могло існувати й, згодом, одержати вічне життя, Бог жадає від нього покаяння. Якщо він не покається, його чекає загибель (Лк 13:3,5). Христос був посланий на землю для того, щоб призвати людство до покаяння (Лк 11:32). Христос почав правити після того, коли Іоанн Хреститель був узятий під варту (Мт 4:12). Арешт відбувся незабаром після свята Великодня в 28 році нашої ери (Ів 3:22-24; 4:12), що було першим Великоднем після того, як Іоанн почав виконувати свою місію на п'ятнадцятий рік правління Тиберія (Лк 3:1). І саме з тих пір, проповідуючи, Ісус почав говорити: Покайтеся, тому що наблизилося Царство Небесне (Мт 4:17). Христос довірив своїм учням нести благу звістку про можливості покаяння й захистив їх від демонів й іншої нечистої сили (Мк 6:7,12; Лк 10:1; 17-20).

Для покаяння необхідно дві умови. По-перше, потрібно знати, що є гріх, і усвідомлювати, що ти погрішив (Рим 3:23). По-друге, бути здатним повернутися до Бога через Його слово. Таким чином, ви зможете зрозуміти, у чому ж складається суть вашого гріха, а також зміст таїнств Божих. Обрані наділяються здатністю протистояти демонам на підтвердження того, що їхні імена записані на небесах, а також для того, щоб вони могли контролювати все, що буде відбуватися з ними в духовних боях, які мають трапитись. Завдяки цій здатності вони стають упевненими в тім, що їхня сила перевершує силу демонів.

Покаяння - це перший крок на шляху рятування від гріха (або гріховності; Дії 8:22), цей час, коли присутність Господа принесе нам відновлення, оскільки Він пошле на землю Христа, що є обраним саме для цієї мети (Дії 3:19-20).

Однак Христос не прийде до нас, якщо ми не покаємося. Це тривалий процес. Христос приходить до всіх і до кожного окремо . У прихильників тринитарної системи можуть виникнути складності з усвідомленням цього, оскільки вони невірно розуміють суть Верховного Бога.

У так звані часи неуцтва, Бог просто спостерігав за нами, однак після пришестя на землю Христа Він повелів, щоб всі люди на землі покаялися, і навіть установив спеціальний судний день (Дії 17:30). Таким чином, покаяння стало можливим і для колишніх язичників (див. також Дії 15:3).

Усвідомлення гріховності й власної нікчемності є основним чинником у покаянні. Тому самовпевненість є гіршим із гріхів, оскільки грішник не усвідомить своєї власної недосконалості. Це - самообман.

Бог видаляє від нас наші провини так далеко, як схід від заходу (Пс 103:12). Зверніть увагу на глибокий зміст Псалмів 103:6-14.

Пс 102:6-14 Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних. Він дороги Свої об'явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим. Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його, бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми порох:

З моменту покаяння до повернення до Бога, грішник, що кається, повинен зробити щось, гідне прощення його гріхів (Дії 26:20). Він повинен переглянути свою поведінку. Гріх відбувається не випадково, він можливий при певному напрямі думок. Розум взаємодіє з довгостроковою пам'яттю, що є однією з фізіолого-хімічних реакцій, які відбуваються в людському мозку. От тому людям важко боротися із гріхом. Вони повинні змінити сам хід процесів у своєму розумі. От це й мається на увазі у віршах Біблії: Віддай Господу справи твої, і їх буде виконано (Прип 16:3; див. також 2Кор 10:5).

У перекладі Біблії версії Короля Джеймса говориться про виконання помислів, отже, імовірно в цій версії вдалося описати процес, що відбувається в людському мозку, більш докладно. Цей процес безперервний деякі соціальні структури настільки розбещені, що вже не в силах перебороти ці проблеми. Бог зруйнував Содом, оскільки жителі цього міста вже не мали можливість бути прощеними в часові рамки, відведені для них, щоб привести їх до покаяння. Іншими словами їхній мозок виявився настільки порочним, що вони просто не могли сприймати адресовані їм послання. Господь не дозволить таким народам реабілітувати себе в останні дні, хоч би з ними були свідки пророцтв або лежало Писання. От тому ми перебуваємо в більше вигідному положенні, ніж жителі Содому (Мт 11:23-24; Мк 6:11; Лк 10:12) - у нас є послання Христа, вони ж його не мали.

Цей заклик Бога, відповідно до визначеного порядку, є першим етапом входження в Царство Боже. Бог із самого початку знає про кінець. Він не буде вибирати людей, які пізніше впадуть у гріх. Тому що багато званих, а мало обраних. (Мт 22:14).

Бог свідомо не судить людей доти , поки вони самі не будуть до цього готові. У такий спосіб "звані, але не обрані" символізують собою друге відродження. Тобто , всі ті, хто були хрещені в Церкві, урятуються в першому відродженні, прихильники ж тринітарної системи залишаться очікувати другого. Вони просто не будуть допущені до суду. Бог ще не відкрив їм Своєї суті. Умовою для того, щоб увійти в перше воскресіння й у такий спосіб знайти вічне життя, є визнання Єдиного Щирого Бога і Його сина Ісуса Христа (Ів 17:3). В Іоанна 17:3 із про обоє воскресінь і про всіх людей на землі. Жодна людина, що поклоняється помилковому богові, навіть якщо при цьому він називає себе християнином, як це роблять послідовники тринітарної системи або інші, подібні їм, не зможуть успадковувати життя вічне навіть після другого воскресіння. Їх будуть учити виправлятися обрані в образі духовних істот. Не покаявшись під час другого воскресіння, вони будуть убиті й будуть вічно горіти в Геєні. Через сто років їм буде наданий вибір (Нав 65:20). Вони повинні або покаятися або вмерти! Це стосується всіх гріхів без винятку, перерахованих у заповідях Божих. Перша й сама велика заповідь возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоею й всім розумом твоїм (Мт 22:37; Мк 12:28; Лк 20:27-40; ткже Повт 6:5) - узагальнює перші чотири заповіді. Друга велика заповідь: Возлюби ближнього свого, як самого себе (Мт 22:39; Лев 19:18) - шість заповідей, що залишилися. На цих двох каменях і ґрунтується закон і пророцтва (Мт 22:40). Однак решта заповідей також дуже важлива, вони є похідними від двох вищезгаданих і являють собою основу закону, даного Спасителем Мойсею за допомогою Святого Духа. Покаяння - це повернення до Бога і Його системи (Мал 3:6-12) (див. також опис законів у статті Закон Бога [L1]).

Повернення до Бога відбувається як процес пізнання Бога (Ів 17:3; 10:37-38). Христос відкриває людині суть Отця, оскільки Отець дав це знання Христу (Ів 6:44,57,65). Таким чином, цей заклик до Бога існує зі створення світу й здійснюється відповідно до певної системи. Він являє собою перший із трьох щаблів, другий з яких є хрещення, а третій - безперервне покаяння.

Хрещення

Після воскресіння Христа вся влада перейшла до нього (Мт 28:18). Він повелів, щоб його учні йшли й шукали собі учнів у різних країнах, охрещуючи їх в ім'я Отця, Сина й Святого Духа й навчаючи їх тому, що говорив Христос. Таким чином, Христос буде присутній з ними завжди до кінця століть (Мт 28:20).

За покаянням повинне йти хрещення, що знаменує зішестя благодаті Святого Духа (Дії 2:38). Ви не зможете одержати цю благодать, якщо не покаєтеся й не приймете хрещення, у такий спосіб відродившись до нового життя. Не народившись знову, ви не зможете ввійти в Царство Боже (Ів 3:3,5). Покаяння є умовою, яка необхідна для прийняття хрещення й благодаті Святого Духа. Водохрещення дітей у такий спосіб по своїй логіці суперечить Біблії. Водохрещення є першим із двох таїнств Церкви. Другим є Господня Вечеря (див. статтю Таїнства церкви [150]).

Необхідність покаяння перед хрещенням символізує діяльність Іоанна Хрестителя, що був провісником хрещення в ім'я Христа за допомогою Святого Духа (Мк 1:4,8). Іоанн стверджував, що Христос буде чинити хрещення Святим Духом і вогнем, що буде застосовуватися до непокаявшихся (описуваних як солома) (Лк 3:16-17).

Святий Дух сходить за вказівкою Бога. Після звертання до Бога, що представлено покладанням рук, Святий Дух проникає в людину. Але в цьому немає заслуги тієї людини, що покладає руки. Людина, що покладає руки, персоніфікує собою церкву, що просить про сходження Святого Духа до людини й допомоги у всіх його починаннях у відповідь на її молитви. От тому роль служителя церкви не дорівнює вагомості цієї церемонії. Христос говорив, що двоє або троє, зв'язані на землі, будуть зв'язані й на небі (Мт 18:18-20).

Мт 18:18-20 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них

Дух сходить на всяку діяльність із волі Бога, а не по людській сваволі. Святий Дух діє усередині кожної людини перед хрещенням. Дух приводить обраного до престолу Бога через Христа (Євр 7:25). Перші плоди Духа даються людині при хрещенні, у зв'язку із чим у Рим 8:23 говориться, що всиновлення не може відбутися раніше спокути тіла. У такий спосіб ми знову народжуємося на світ, однак щодня продовжуємо рости духовно в Ісусі Христі поки не будемо увінчані славою Божою (див. статті Дух прийняття (усиновлення) [034] і Породжені знову [172]).

Сходження Святого Духа при хрещенні є водою із джерел порятунку, обіцяною Богом через Його пророків (Нав 12:3). Ця вода Святого Духа була Божим заповітом Іакову, про яке говорилося в Ісаї 44:3. Господь Бог - це джерело живої води (Єр 2:13; 17:13; також Зах 14:8). Це - ріка води життя (Об 22:1). Христос, говорячи про Духа (Ів 7:39), сказав, що зі чрева його течуть потоки живої води (Ів 4:10-14; 7:38, також Нав 21:3; 55:1; 58:11; Єз 47:1). Ізраїль, говориться в Єз 36:25, духовно очищався водою, що була водою життя або Святим Духом. Обраний бере цю воду даром (Об 22:17).

Триваюче покаяння

Покаяння - це триваючий процес. З кожним роком після хрещення каяття повинне ставати глибше й глибше. Ефеська Церква була покликана покаятися й пам'ятати про те, звідки її було повалено й виконувати покладену на неї місію, як вона виконувала її спочатку (Об 2:5). Також до покаяння була покликана й Пергамська Церква (Об 2:16), а також Фіатирська Церква (Об 2:21-22), зрадники якої коїли прелюбодійство з помилковими пророчицями. Церква в Сардисі також була покликана до покаяння, коли Христос прийшов у це місто як тать, а вони не довідалися точно навіть години, коли він приходив (Об 3:3). Христос викриває й карає тих, кого любить. Він вимагає, щоб вони (у цьому випадку лаодикійці) були ревними й покаялися (Об 3:19). Таким чином, покаяння відбувається у всіх церквах Бога, оскільки це є нашою загальною метою (Як. 5:19-20)

Покаяння - це необхідна умова для входження в Царство Бога. Якби це не робилося для обраних, які є Храмом Бога (Лев 26:12; 1Кор 3:16-17; 6:19; 2Кор 6:16; Еф 2:19-22), а також якщо б не існування того задуму, що реалізується з появи світу, не врятувалася б ніяка плоть (Мт 24:22). Бог би знищив всіх нащадків Адама так само, як він скоїв з нефілімами.

Бог взаємодіє з людством через Ісус Христа, а також через тих обраних, чиї імена були записані в Книзі Життя зі створення світу. Обраним було визначено стати обраними. Вони були покликані до покаяння. Покаяння було необхідною умовою для знаходження Святого Духа, що й знаменує собою хрещення. Після обряду хрещення покаяння повинне тривати, оскільки ви зміцнюєте в Дусі, наближаєтеся до прийняття, що означає спокуту тіла.

Ті, хто заснув, будуть відроджені в плоті, таким чином, як Христос, ставши приношенням снопа. Месія був першим з перших плодів. Він дійсно був сином Божим, оскільки воскрес із мертвих (Рим 1:4). Ми також є першими плодами: одержавши Дух у П'ятидесятницю й спокутавши провину після Пришестя. Послідовність Священних Днів знаменують собою ці фази нашого заклику й возз'єднання з Богом Отцем через Ісуса Христа.