Основною розбіжністю між обраними і так званим християнством головної течії є поняття, покладене в основу розуміння природи Бога, якому ми поклоняємося. Головування Бога – це структура, що поширилася на Раду. Про Раду говориться в Псалмах й інших текстах, згаданих нижче, а Престол Божий і Рада Старійшин описані в Одкров. 4:1-5:14. Ця Рада, яка включає Ісуса Христа, Первосвященика і Агнця (з Євр. 8:1-2), служить і поклоняється Господу Богу Всемогутньому (Одкров. 4:8-11).

Одкровення 4:8-11 8 І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! 9 І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, 10 тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: 11 Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

В служінні Богу Христос пожертвував своїм життям, як і кожен священик має щось пожертвувати Богу (Євр. 8:3). Одкров. 4:8-11 говорить, що Господь Бог Всемогутній сидить на престолі над старійшинами, що також на престолах. Проте їхні вінці належать Господові Богу Всемогутньому, за чиєю волею створено все. Він є Господь Ісуса Христа і Ради.

Бог Всевишній, Бог-Отець

Зі сказаного вище і з роботи Установління Віри [А1], Вище Божество всесвіту – це Бог. Він Всемогутній, Творець і Вседержитель небес, землі й усього, що в них (Буття 1:1; Неем. 9:6; Пс. 124:8; Іса. 40:26; 44:24; Діяння 14:15; 17:24, 25; Одкров. 14:7). Тільки Він є безсмертним (1 Тим. 6:16). Він – наш Бог і Отець, і Бог і Отець Ісуса Христа (Іоан. 20:17). Він Всевишній Бог (Буття 14:18; Числа 24:16; Второз. 32:8; Марка 5:7) і Єдиний Справжній Бог(Іоан. 17:3; 1 Іоан. 5:20).

Ісус – Син Божий

Ісус – це подоба невидимого Бога, перше породження (prхtotokos) творіння (Кол. 1:15), з нього почалось (arche)Боже сотворіння (Одкров. 3:14). Він – єдинородний (monogene) син Божий (Мат. 3:17; Іоан. 1:18; 1 Іоан. 4:9), зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією (Луки 1:26-35). Він Христос, або Месія (Мат. 16:16; Іоана 1:41), посланий Богом, щоб стати нашим Спасителем (Мат. 14:33; Іоана 8:42; Еф. 1:7; Тіт. 2:14).

Розуміння того, кому ми поклоняємося, демонструється також двома знаками, які разом з розумінням природи Бога формують основу печатки обраних. Цими знаками є:

Субота (Вих. 20:8, 10, 11; Второз. 5:12). Субота – це знак між нами й Богом, який робить нас святими (Вих. 31:12-14); і

Пасха. Пасха – це знак, або печатка, з Вих. 13:9, 16, Пасха, разом з святом Опрісноків, є знаком Закону Божого (Второз. 6:8) і Його викупу Ізраїлю (Второз. 6:10), який, за Новим Заповітом, поширюється на всіх у Христі (Рим. 9:6; 11:25-26).

Знаки Закону походять від природи Бога, і, таким чином, існують назавжди, як Сам Бог незмінний, є Богом, джерелом всеохоплюючої доброти.

В Марка 10:18 Христос говорить: Чого звеш мене добрим, тільки Бог є добрим. Доброта Божа веде нас усіх до покаяння (Рим. 2:4). Природа Божа має величезну доброту. Святе Воїнство розділяє Його природу. Так вони стають постійними в Божественній природі й доброті. Таким чином Христос однаковий вчора, сьогодні й у віках (aiхnas) (Євр. 13:8). Обрані, розділяючи божественну природу (2 Пет. 1:4), стають частиною божественного священництва Мельчізедека, яке не передається (aparabaton), або незмінне в віках (aiхna) (Євр. 7:24). Христос спроможний врятувати усіх, хто наближається до Бога через нього (див. Євр. 7:25 у Marshall’s Greek-English Interlinear). Але він не є об’єктом поклоніння, ні Богом, що наказує своєю волею.

Закон Божий має бути продовжений вірою, а не діями (Рим. 9:32).

Поклоніння Богу

Головним принципом і основною ознакою обраних є і завжди був Монотеїзм і віра в підпорядкованість Ісуса Христа. Ми не повинні вклонятись іншому Елогіму, ніж Богу, який є отцем (Вих. 34:14; Второз. 11:16), або будемо знищені (Второз. 30:17-18). Бог дав у цьому першу заповідь:

Вихід 20:2 2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

Слово перед, тобто замість, означає тут натомість або без наказу Бога, якого ми вважаємо Богом-отцем. (Для розуміння розширеного поняття елогім див. роб. Обрані як Елогім [001]).

Ми повинні любити Господа Бога нашого і служити Йому всім нашим серцем і душею, тобто нашою сутністю, а у винагороду ми отримаємо дощ у необхідний час, що дасть нам врожай і пасовиська для нашої худоби. Іншими словами, ми отримаємо багато їжі (Второз. 11:13-15). Але ми маємо Новий Заповіт, через який Бог встановив закон Свій у наших думках і записав його в наших серцях. Він – наш Бог, а ми – його слуги, які поклоняються Йому, виконуючи його закони усією нашою природою (Євр. 8:10-13).

Ми повинні вклонятися перед Господом нашим Богом (Второз. 26:10; 1 Сам. 1:3; 15:25). Але чи є цей Бог численний, і чи вірно прирівнювати до Нього інших, або говорити, що Христос - син Божий - є Богом. Відповідь – НІ!

Христа спокушував у пустелі Сатана, і за це почався суд над Сатаною. Сатана, який був Ранковою Зіркою, Люцифером, або Носієм Світла цієї планети (Іса. 14:12), як був його сторож і вчитель, насправді, один з Елогімів, або Богів, які були підпорядковані Богу-Отцю.

Христос був Зорею, що піднялася від Якова в Числах 24:17. Таким чином, у Книгах Мойсея записано, що одна з Ранкових Зірок, згаданих при створенні планети в Йова 38:7, один з елогімів мав стати людиною роду Якова і Давида (Одкров. 22:16).

Елогім, якого ми знаємо як Ісуса Христа, не був Ранковою Зорею цієї планети. Нею був Сатана з Ісаї 14:12 і Єзек. 28:2-10.

Христа називають елогімом Ізраїлю в Пс. 45:7, і згадуються його супутники або товариші. Проте Христос насправді не був Ранковою Зорею, і не прийме цього обов’язку до Другого Пришестя. Звання і обов’язки розподіляться між Христом і обраними, які поділяють його природу Ранкової Зорі у своїх серцях (перекл Денна Зоря у 2 Пет. 1:19). Обраним обіцяно, що вони розділять цю силу, в Одкров. 2:28.

Сатана, як Ранкова Зоря, повстав супротив Всевишнього Бога, Бога-Отця, як ми бачимо з Іса. 14:12. Він хотів зійти або піднятися на його престол, престол Божий, над Зорями Божими, або Радою Елогімів.

Про Раду Братства Елогімів, або Богів, говориться у Пс. 82:1. Цікаво зазначити, що Іреней, учень Полікарпа, учня Іоана, вважав, що цей псалом говорить про Theoi, або Богів, включаючи сюди й обраних, дослівно - тих, хто прийняв (Проти Єресей, кн. 3, гл. 6, ANF, Т. 1, стор. 419).

Є багато Синів Божих, за Йов. 1:6; 2:1; 38:7; Пс. 86:8-10; 95:3; 96:4; 135:5, яких називають Bene Elyon, або Сини Всевишнього (див. також Sabourin SJ, The Psalms - Their Origin and Meaning, Alba House, NY, ст. 72-74). Обрані з людей також відносяться до небесного Воїнства як Сини Божі у Рим. 8:14.

Римлянам 8:14 14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

Христос і обрані Сини Божі є одним з Богом через Святий Дух. Вони одне, але не так, як це розуміють тринітаристи. Чи маємо ми розуміти, що вони – єдина велика істота, бо Бог один? Ні. Це демонструє абсурдність Тринітаризму, і те, чому тринітаристи стверджують, що Христос був єдиним сином Божим, хоча в Біблії записано, що це не так з часів сотворіння світу.

Якщо хтось стверджує, що Синами Бога були ангели, тоді до них потрібно віднести й Христа. З Діянь 7:35-39 видно, що ангел говорив з Мойсеєм на Синаї, і цей ангел був Христос. В Гал. 4:14 Павло уподоблює себе ангелу Божому, навіть Ісусу Христу. І ми станемо, як ангели (Мат. 22:30), в порядку, або isaggelos, який вказаний в Луки 20:36, як сородичі Ісуса Христа (Рим. 8:17; Гал. 3:29; Тит 3:7; Євр. 1:14; 6:17; 11:9; Якова. 2:5; 1 Пет. 3:7).

Визначення Старим Заповітом Месії як Ангела ЙХВХ включене в роб. Обрані як Елогім[1] і Ангел ЙХВХ [24]; (див. також Вих. 3:4-6, де згаданий Бог або елогім був ангелом).

Пс. 89:6-8 говорить, що існує Рада Святих (qedosim або qadoshim, що також позначає людей), і подальше вивчення тексту говорить, що існують внутрішня і зовнішня ради.

Безперечно, вивчивши тексти першого століття (Сувії Мертвого Моря, Pseudepigrapha, Ugaritic і Nag Hammadi), можна говорити, що існує небесна Рада Богів Справедливості, або Елогімів Справедливості.

Праведність (tsedek) і справедливість єврейською звучить однаково. Їх розуміють як одне ціле. Тому нерозкаяне порушення справедливості виключає обраних з першого воскресіння.

Сатану скинули з неба за гріх повстання, який, оскільки він спрямований на встановлення волі, рівної чи вищої за волю Бога-Отця, є ідолопоклонінням (або відьомством, як це встановлено в 1 Сам. 15:23). Сатана намагався стати рівним Всевишньому, або Богу-Отцю. З іншого боку, Христос не намагався зрівнятися з Богом, підкорюючись Його волі (Іоан 4:34).

Филипянам 2:6-9 6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

Таким чином, Бог підніс Христа за послух, бо той не шукав рівності з Ним, і не намагався скинути Бога, як цього хотіла третина елогімів, а також bene elohim.

В Луки 10:18 Христос говорить, що він бачив, як впав Сатана, наче блискавка, з неба. Сатана вів за собою третину ангелів, або Зірок Небесних (Одкров. 12:4). Ці ангели були скинуті на землю з Сатаною (Одкров. 12:9).

Запустіння символізується запустінням, про яке говорить Одкров. 8:10, де третій ангел також демонструє запустіння, спричинене падінням Зорі Воїнства, що спустошило третину всього створеного.

Сатана намагався різними способами спокусити Христа. Спочатку Сатана називає Христа Сином Божим у Мат. 4:3; 4:6 і Луки 4:3. Демони також зверталися до Христа як до Сина Божого в Мат. 8:29; Луки 4:41 і Марка 3:11. Сатана намагався спокусити Христа, щоб той довів свою приналежність до Синів Божих, показавши свою силу, і за це Бог пообіцяв, що про нього піклуватимуться ангели (Пс. 91:11-12). Сатана не зміг утриматися на шляху і бути готовим повсякчас. Так, через зміну Писання Сатана намагався забрати життя в Христа.

Христос жодного разу не виправив Сатану й демонів, стверджуючи, що він є не Сином Божим, а Богом. І демони не намагалися стверджувати, що Христос був Вищим Богом до часу після його смерті, щоб встановити доктрину, за якою Христос був би Богом таким же, як і Бог-Отець, і, таким чином, після його смерті висловити брехню, яку Христос спростував би за життя.

У кожній зі спокус за мету ставилося порушення слухняності Христа перед Богом і, як наслідок, порушення Писання. Сатана намагався зробити так, щоб Христос поклонявся йому. Він обіцяв Христу правління планетою, якщо той поклонятиметься йому. Христос не підтвердив свого права керувати планетою, ні того, що він взагалі був її керівником. Натомість Христос відповів:

…записано: Поклоняйся Господу твому Богу, і лише Йому служи.

Христос не сказав Сатані, що той має поклонятися Христу, а відіслав його до закону. Христос ніколи протягом свого служіння не говорив, що він Бог. Він говорив, що він - Син Божий. Саме тому він буде присутнім на суді. Як сказано в Мат. 27:43:

Він вірить в Бога. Нехай же тепер Бог врятує його, якщо він угодний йому, бо казав він, “Я Син Божий”.

Тут же вказано й те, що скрикнув Христос на підтвердження Писання в Пс. 22:1:

Боже мій, Боже, навіщо ти покинув мене?

Христос явно не вважав себе Богом. Допускати ж те, що він був частиною істоти, до якої він звертався на рівних, і ця частина лишилася байдужою, – абсурд.

Що більш важливо, в 1 Іоана 4:1-2 викладена доктрина антихриста. Вірний давній текст 1 Іоана 4:1-2 відновлено з роб. Іренея (Гл. 16:8, Т. 1, прим. до ст. 443).

Цим пізнайте Дух Божий: Дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов в тілі, від Бога; той же, що не визнає Ісуса Христа, не від Бога, а від антихриста.

Сократ-історик говорить (VII, 32, ст. 381), що цей уривок було змінено тими, хто хоче відділити людськість Ісуса Христа від його Божественності.

Також в Луки 22:70 усі питали -- То ти Божий Син?

Він відповів: "Ви вірно кажете".

Його визнали Сином Божим у

Мат. 27:54, де вони говорять : "І справді, він був Сином Божим."

Марка 1:1 говорить, що це Євангеліє від Ісуса Христа, Сина Божого.

Луки 1:35 говорить, що святий, що має народитися, мав зватися Сином Божим.

Бог послав Одкровення, щоб ми зрозуміли, що Христос – Син Божий.

Матфея 16:16-17 (читати повністю)

Також Мат. 1:27 говорить:

Матфея 11:27 (читати повністю)

Таким чином, Отець відкриває речі окремим людям і дає одкровення Христу, який потім несе його їм.

Безперечно, Бог єдиний і всемогутній. Притча 30:4-5 говорить про ім’я Бога і про те, що Він має сина.

Притчі 30:4-6 4 Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? 5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має .6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

Біблія сама тлумачить свій текст, і ім’я Бога запозичене, тому цілком зрозуміло, що ця істота не є Отцем і Сином, а, скоріше, Отець має сина. Далі Новий Заповіт тлумачить, що саме Отець є об’єктом поклоніння. Христос попереджає жінку-самаритянку і Іоана 4:21, що прийде час, коли вона не зможе вклонятися Отцю ні в її горах (Самарії), ні в Єрусалимі. Але він говорить у Іоана 4:23

Іоана 4:23 (читати повністю)

Христос тут говорить про об’єкт поклоніння, називаючи Отця, а не себе самого. Тому є богохульством, якщо вважати, що потрібно поклонятись піднесеному Христу, перекручуючи Іоана 3:14, де син людський мав бути піднесений, як Мойсей підніс змія в дичавині. Метою розп’яття було надати людині можливість вічного життя, а не перетворення Христа на об’єкт поклоніння, як невірно твердили апостоли. Проте через ці невірні заяви говориться, що християни поклоняються тілу і крові Христа під час причастя. Це – чисте ідолопоклоніння.

Святий Дух

Тринітарії вважають, що Святий Дух – це третя складова Головування Бога. Це невірно.

(Цитовано з Установління Віри [А1] стор. 1-4);

Святий Дух (Діяння 2:4) – це сутність або сила Божа, яку Христос обіцяв прислати обраним (Іоана 16:7). Це не особа, а продовження сущої сили Бога. Це те, через що ми розділяємо Божественну Природу (2 Пет. 1:4), наповнюючись Святим Духом (Діяння 9:17; Ефес. 5:18), і через нього усі сини Божі (Йова 38:7; Рим. 8:14; 1 Іоана. 3:1-2) є родичами Христа (Рим. 8:17; Гал. 3:29; Тіта 3:7; Євр. 1:14, 6:17, 11:9; Якова 2:5; 1 Пет. 3:7). Він дається Богом тому, хто просить і підкоряється Йому, поселяється в тих, хто дотримується Божих заповідей (1 Іоана 3:24; Діяння 5:32). Святий Дух – це нагорода, яка приводить слуг Божих до правди (Іоана 14:16, 17, 26). Святий Дух дає право свідчити (Діяння 1:8). Він розподіляє дари, як це вказано в 1 Кор. 12:7-11, і має плоди, вказані в Гал. 5:22-23, не знаючи меж (Іоана 3:34 RSV; Рим. 12:6). Саме через нього Бог в кінцевому рахунку стає всім у всьому (1 Кор. 15:28; Ефес. 4:6).

Святий дух діє з моменту хрещення. Дух веде особу до Бога через Христа (Євр. 7:25).

Першоплоди Духа ведуть особу з часу хрещення, і Рим. 8:23 чітко говорить, що прийняття здійснюється лише після спасіння тіла.

Так ми повторно народжуємося, але продовжуємо щоденно зростати в Дусі й в Ісусі Христі, поки не прийдемо до Слави Божої. Святий Дух – це Дух Правди (1 Іоана 4:6, 5:6), і, говорячи завжди правду, ми зростаємо до Христа, нашого голови, у всіх відношеннях (Ефес. 4:15). Святий Дух є Духом Божим (Рим. 8:14) і Духом віри (2 Кор. 4:13), який шукає й знає про всі речі (1 Кор. 2:10-11; 12:3 і далі).

Таким чином, Святий Дух не є незалежним духом триєдиного Бога, і через нього ми стаємо елогімами. Дух передає Богу розуміння наших думок і самого існування. Проведення через Ісуса Христа як нашого посередника і єднаючого елогіма, або теос (Пс. 45:6-7; Євр. 1:8-9), дає можливість Христу зберігати, навчати і допомагати нам виконати волю Божу. Дух дає кожному якості, які Бог бажає дати на благо тілу, як це сказано в 1 Кор. 12:7-11.

Дух можна загасити (1 Якова) через невір’я й печаль (Ефес. 4:30), і, таким чином, допускаються набутки й втрати особи.

Плід Святого Духу, за Галат. 5:22 – любов. Таким чином, якщо ми не любимо один одного, Святий Дух відсутній.

Саме через Дух ми поклоняємося Богу, як сказано в Филип. 3:3. Він не може бути Богом як об’єктом поклоніння і, таким чином, зрівнятися з Богом-Отцем. Це сила, яка дає силу Христу. Він, таким чином, Вічний Отець (Іса. 9:6), який має багато родів у небі й на землі (Ефес.3:15). Христос стає Вічним Отцем за дорученням.

Усі ці роди, або сім’ї, названі за іменем Бога-Отця, і саме тому ми вклоняємося Богу-Отцю, поклоняючись Йому (Ефес. 3:14-15).

Христос був первонародженим з першостворених істот творіння. Для нього було створене усе в небі й на землі, усе видиме й невидиме, престоли, володіння, перевага і влада, усі речі були створені через нього і для нього. Він – перед усіма речами. І все в ньому зібране воєдино (Кол. 1:16-17). Але саме Бог створив його і забажав, щоб усе створене існувало й жило в Христі. Тому Христос не є Богом у такому значенні, як Бог-Отець, який єдиний є безсмертним (1 Тим. 6:16), що існує у вічній постійності.

Біблія вважає Бога Богом і Отцем Христа (з Рим. 15:6; 2 Кор. 1:3; 11:31; Ефес. 1:3,17; Кол. 1:3; Євр. 1:1 і далі; 1 Пет. 1:3; 2 Іоана. 3; Одкров. 1:1,6; 15:3). Христос отримує життя, силу і владу за наказом Бога-Отця (Іоана 10:17-18).

Христос підпорядковує свою волю волі Бога-Отця (Мат. 21:31; 26:39; Марка 14:36; Іоана. 3:16; 4:34). Бог дав обраних Христу, і Бог головніший за Христа (Іоана 14:28), і більший за все (Іоана 10:29). Тому Бог послав свого єдинородного (monogene) Сина у світ, щоб він жив у ньому (1 Іоана 4:9). Саме Бог уславлює й воздає почесті Христу (Іоана 8:54), Бог, який більший за Христа (Іоана 14:28).

Бог – це Скеля (sur), як Каменоломня чи Гора, з якої добувають всіх інших, кремінь з Єгош. 5:2, який обрізає Ізраїль, головна й справжня причина (Второз. 32:4) [див. Maimonedes Guide of the Perplexed, Univ. of Chicago Press, 1965, Гл. 16, ст. 42 і далі]. Бог – це Скеля Ізраїлю, Скеля його спасіння (Второз. 32:15), Скеля, що несла їх (Второз. 32:18, 28-31). 1 Самуїла 2:2 говорить, що Наш Бог – то наша Скеля, вічна Скеля (Іса. 26:4). Саме з цієї Скелі витесані всі інші, всі послідовники Авраама у вірі (Іса. 51:1-2). Месія витесаний з цієї Скелі (Дан. 2:34, 45), щоб підкорити світові імперії. Бог – це Скеля, або основа, на яку покладено фундамент, і на якій Христос побудує свою Церкву (Мат. 16:18), і на якій він спочиває. Месія – це головний Наріжний камінь Храму Божого, якому належать обрані, Naos або Святі зі Святих, вмістилище Святого Духу. Усі Храмові камені витесані зі скелі, яка є Бог, як витесаний Христос, і дані Христу, духовній скелі (1 Кор. 10:4), скелі й каменю спотикання (Рим. 9:33), щоб створити Храм.

Христос будує храм, щоб Бог міг бути всім у всьому (Ефес. 4:6). Бог дав Христа, щоб бути всім у всьому (panta kai en pasin Кол. 3:11), встеляючи речі йому під ноги (1 Кор. 15:27), роблячи його головою над усіма речами, над Церквою, що є його Тілом, наповненням його, що заповнює все у всьому (Еф. 1:22-23). Коли Бог підкоряє усе Христу, говориться, що Бог є тим, хто кидає речі до ніг Христа (1 Кор. 15:27).

Коли Христос підкорить усе, він має підкоритися Богу, який віддав усе йому, щоб Бог став всім у всьому (panta en pasin 1 Кор. 15:28, не в ред. RSV). Таким чином, доктрини Платоністів, які намагаються поєднати Бога і Христа в Трійці, суперечать Писанню. Христос сидітиме праворуч від Бога, за його наказом (Євр. 1:3,13; 8:1; 10:12; 12:2; 1 Пет. 3:22), і розділять престол, як обрані розділятимуть престол Христа (Одкров. 3:21), який є престолом Божим (Пс. 45:6-7; Євр. 1:8), або Бог є твоїм Престолом перекладається як Твій престол, Боже (див. знос. до анотованого RSV).

Бог, який надсилає, головніший за того, хто посланий (Іоана 13:16), слуга не головніший за Господа (Іоана 15:20).

Повним абсурдом є твердження, що істота може принести жертву собі. Такий акт, за логікою, є самогубством, або, як вважають Тринітаристи, частковим пошкодженням. Звідси - доктрина відкидає воскресіння, особливо з 1 Кор. 15.

Таким чином, визначення розп’яття і воскресіння є обов’язковим і повним. Воскресіння має відбутися у плоті, в перекладі – як Коливання С&#