Кроки до подолання гріха [011]

Кожен раз, в період Пасхи, ми відтворюємо вихід Ізраїлю з Єгипту. Бог вивів Ізраїль високою рукою. Вони були тріумфаторами – за допомогою Божої сили – над Єгиптом, що майже повністю лежав у руїнах. Проте пройшло небагато часу після полишення Ізраїлем Єгипту, як сталося дещо, що передбачав Бог, а Ізраїль на чекав.

Вихід 14:1-4 І говорив Господь до Мойсея, кажучи: 2 Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем. 3 І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них. 4 І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так.

Бог знав, що Фараон зі своєю армією піде за Ізраїлем.

Вихід 14:5-13 І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам? 6 І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою. 7 І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними. 8 І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою! 9 І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном. 10 А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, 11 а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? 12 Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині! 13 І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!

Ізраїль злякався фараонової армії, і вважав, що йому кінець, але далі в цій главі читаємо, як Бог кинув єгипетську армію в море.

Але й на цьому не все скінчилося. Павел говорить про наступні 40 років блукань в 1-му посланні до Коринтян, гл. 10.

1 Коринтянам 10:1-10 Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, 2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, 3 і всі їли ту саму поживу духовну, 4 і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! 5 Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині. 6 А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони. 7 Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати. 8 Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. 9 Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. 10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.

Тож ми бачимо дещо вельми цікаве. Віддалення Ізраїлю з Єгипту, як ми розуміємо, було зразком нашого віддалення від гріха й системи Бога цього світу, Сатани. Фараон, звичайно, уособлював Сатану. Але після того, як Ізраїль полишив Єгипет, Фараон почав його переслідувати. Потім Бог знищив фараонову армію в Червоному морі. Бог вивів Ізраїль з Єгипту. Але він не віддалив Єгипет від Ізраїлю. Вони грішили, іноді опускалися, не виявляли послуху, бо Єгипет ще був у їхніх думках, і тому невидимий володар Єгипту, Сатана, продовжував підштовхувати й підганяти їх до гріха. І так залишалося й після того, як вони залишили Єгипет і були “похрещені” Мойсеєм у морі.

Павло подає цей приклад з Ізраїлем як урок християнам. Давайте розглянемо контекст.

1 Коринтянам 9:24-27 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! 25 І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. 26 Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. 27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

Строфа 27 прямо переходить до строфи 1 10-ї глави. Павло подає приклад Ізраїлю як застереження, щоб наш життєвий шлях не пропав дарма.

1 Коринтянам 10:11-12 Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов. 12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

Той, хто думає, ніби він стоїть, говорить Павло, хай стережеться, щоб не впасти!

Як можемо ми впасти від Божого милосердя або прощення нашого грішного минулого через жертву Христа? Через падіння до тих же проблем, що постали перед Ізраїлем, коли він дозволив розуму, який він набув у Єгипті, домінувати і взяти контроль над мисленням.

Те, перед чим ми маємо постати, – це той факт, що, хоча Бог і вивів нас з “Єгипту”, він не забрав “Єгипет”, або гріх, з нашої природи. Так, як Фараон переслідував Ізраїль, буде і “гріх” “переслідувати” нас. Таким же чином, як “єгипетське мислення” було присутнім у серцях і розумі Ізраїлю в дичавині, і призвело до відкидання тих, кому було 20 чи більше років, так і “мислення” або “влада” гріха присутні в нашій природі й можуть призвести до того, що нас буде відкинуто, якщо ми не будемо старанними. Так, Бог переміг Фараона, але він дозволив володарю Фараона, Сатані, існувати й надалі, і, таким чином, підтримувати це “мислення Єгипту”, яке ще було присутнім і в Ізраїлі.

Перш за все, ми маємо зрозуміти, що гріх – це не просто порушення Божих законів. Скоріше, гріх – це суща й динамічна сила, що присутня в природі людини. Павло описав це як закон.

Римлянам 7:21-23 Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. 22 Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, 23 та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.

Апостол Іоан отримав натхнення написати:

1 Іоана 1:8 Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!

Павло, звичайно, писав після багатьох років перебування у християнстві, а Іоан був вже наприкінці свого життя близько 90 р. н. е. Навіть після такого тривалого періоду кожен з них визнавав, що веде тривалу боротьбу з гріхом. Проблема полягає в тому, що хрещення й покаяння, і навіть прийняття духу Божого не позбавляє нас від гріховного начала, як його визначив Петро, в нашій природі. Воно залишається як динамічна сила, і діє всередині нас.

Гріх – це як рак. Існують деякі види раку, що буквально з’їдають тіло. Вони однаково проходять як через м’які, так і через тверді тканини, і навіть через кістки, якщо не помітити вчасно. Гріх схожий тим, що починається, як маленька проблема, а продовжується вже більшою і, якщо ми необережні, стає фатальною проблемою, маючи на увазі, що ми пропустимо наше існування в першому воскресінні.

Павло описав процес, користуючись аналогією дріжджів.

До Галатів 5:9 Трохи розчини квасить усе тісто.

До Галатів 5:9 Якщо невеличка хвороба з’явиться у суспільстві, вона пошириться, поки усе суспільство не буде вражене нею (вид. Barclay).

Дріжджі або грибок – це живі організми. Це може представляти позитивний дух Божий, або негативні елементи духу Сатани. Оскільки дріжджі – живий організм, вони швидко розростаються і розширюються на все тісто, фактично змінюючи й змішуючи до своєї структури попереднє тісто, з яким змішуються.

Коли ми приходимо до Бога і хрестимося, наші життя приймаються й опріснюються Богом (1 до Кор. 5:7), і він дає нам нові дріжджі Свого духу. Саме цим дріжджам ми повинні дозволити рости й поширюватися всередині нас. Але паростки гріха все ще присутні в нашій природі і, якщо ми необережні, також можуть вирости, збільшитись і розповсюдитись у наших життях, якщо їм будуть створені умови.

Звичайно, це не є цілком нашою проблемою, що ми маємо битися з руйнівною силою гріха. Сатана тут, активно провокуючи й ініціюючи гріх. Він той, хто дає гріху життя й енергію. Саме Сатана поширює думки, хіть і спокуси, що породжують у нас бажання порушувати Божі закони і, таким чином, грішити (До Еф. 2:2). Це означає, що ми боремося з гріхом на два фронти. Ми маємо змагатися зі спокусами нашої плоті.

1 Петра 2:11 Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.

Ми також маємо протистояти творцю гріха, дияволу Сатані.

1 Петра 5:8-9 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. 9 Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.

Отже, ми маємо всередині дві природи – Божественну природу, яку нам дає дух Божий, який бажає чинити вірно і скорятися закону Божому, і гріховну природу, яку ми спочатку отримали від Сатани, і яка постійно отримує від нього силу й життя. Все це співіснує поряд з нами, але воно діаметрально протилежне одне одному (до Рим. 7:7-25; до Гал. 5:17).

Галатам 5:17 бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.

Життя кожного з нас обертається навколо битви – битви в нашому розумі – між цими двома явищами. Проте існує ключ до перемоги, і він полягає у тому, що ми маємо підгодовувати нашу духовну сутність, і примушувати голодувати гріховне начало. Ми вже бачили свідчення про цей ключ у 1-му Петра, гл. 2:11, але в посл. до Галатів Павло дає нам такі ж настанови до боротьби:

Галатам 5:16 І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,

Тепер ми обговоримо деякі шляхи, за допомогою яких ми можемо “підгодовувати духовну природу”, а потім розглянемо шляхи “примусу гріховної природи до голоду”.

Підживлення Духовної Природи

1 Вивчайте Біблію

Коли Ісус протистояв джерелу гріховної природи, Дияволу Сатані, під час спокушення у пустелі, він знав, у чому полягає його сила.

Матфея 4:4 (читати повністю)

Матфея 4:4 Ісус відповів “Писання говорить: “Потрібно дещо більше, ніж хліб, щоб підтримувати в людині життя; життя людини залежить від кожного слова, яке вимовляє Бог”” (вид. Barclay).

Матфея 4:4 Ісус відповів “Писання говорить: “Не хлібом єдиним жива людина, а кожним словом, що походить з вуст Божих” (вид. REV).

У вивченні Біблії нашою метою повинно стати наповнення нашого мозку думками про Бога, що, коли б нас не закликали согрішити душею чи тілом, ми б постійно мали відповідь з Біблії, щоб змагатися зі спокусою. Звідси - Біблію описують, як меч духу або духовної природи, яку поширює в нас Бог. Це – наша найперша зброя у битві (до Еф. 6:17).

2. Завжди моліться

Павло у Рим. 12:12 говорить:

Рим. 12:12… перебувайте в молитві…

Християн постійно переконують йти до Бога з молитвою про будь-що (Еф. 6:18; Фил. 4:6; Рим. 12:12; Кол. 4:2; 1 Пет. 4:7 тощо). Дух Божий іде від отця (Іоан 14:16, 26; 15:26). Тільки через перебування з Отцем нашим Богом у молитві отримаємо ми більше Його духу, і це підживить духовну природу, яку він вклав у нас.

3. Споглядайте

Давид був натхнений написати:

Псалми 119:97-99 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя! 98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя! 99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!

Ми змагаємося. Через споглядання, яке є активним сприйняттям і засвоєнням Біблії, ми можемо стати мудрішими за гріховну природу всередині нас і її джерело, Сатану. Ми зрозуміємо його військову стратегію. Ми побачимо, як відбити його з різних боків. Ми зрозуміємо, як поводитися з ним, коли він здійснить загальний напад.

Крім того, чим більше наш розум обмірковує, роздумує, вселяється в те, про що говорить Бог, тим меншу можливість ми залишаємо Сатані увійти до нас, і менше місця для гріховних бажань, які вселяються в нас.

4. Сприймати проповіді й Біблійні студії.

Звичайно, в тому, що ми говоримо, немає нічого нового. Ці пункти є базовими, але вони є й основними. Навряд чи можна запропонувати кращу військову стратегію. Регулярне відвідування Суботніх служб, де це тільки можливо, і слухання й сприйняття даних свідоцтв є життєво необхідним для перемоги в духовній битві. Старійшини наділяються відповідальністю за розумне турбування про отару.

Діяння 20:28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

1 Петра 5:2 пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,

Старійшини є вашими слугами і помічниками у радості життя (2 Кор. 1:24).

5. Товариство з народом Божим

Товаришування зі схожими на вас є важливим, якщо ми хочемо перемогти в битвах проти гріха, з яким ми стикаємося. Павло писав:

Євреям 3:13 Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.

Євреям 10:25 Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

Як стає зрозуміло з контексту цих уривків, Павло, або той, хто написав це послання, переконував когось, хто почав нехтувати відвіданням Суботніх зустрічей. Звичайно, Субота – це день зборів, де це можливо.

Левіт 23:3 Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!

Насправді ми потрібні один одному. Бог не закликає християн до ізоляції. Нас закликають стати членами Христового маєтку, де кожен з членів має внести свою частину, працюючи з іншими членами над побудовою цілого маєтку в любові. План гри Сатани полягатиме в тому, щоб ізолювати нас, а потім вдарити по нас, коли ми будемо найбільш незахищені.

6. Зростати в дусі Божому

На противагу декому, хто вважає, що ви або маєте дух Божий, або ні, й що не так важливе питання, як багато духу ви маєте, Біблія говорить, що дух Божий – це дещо, у чому ми зростаємо. І основним моментом, як поширення сили й сутності Бога в наш розум і життя, є те, що саме це принесе нам перемогу в подоланні гріха й Сатани.

Божий дух – це сутність сили, любові й самодисципліни (2 Тим. 1:7). Його треба розмішати (або роздмухати, як вогонь) всередині (ст. 6). У кожній молитві ми маємо просити Бога відновити його дух, яким ми маємо бути сповнені.

Ефес. 5:18 Не впивайтеся вином, яке призводить до розпусти. Натомість, сповніться духом (вид. NIV).

Проте недостатньо просто підживити духовне начало, дане нам Богом. Ми також маємо працювати над тим, щоб зголоднити нашу гріховну природу, і, таким чином, позбавити Сатану сили наших життів.

Позбавлення їжі гріховної природи

1. Контролюйте ваші природні бажання

Бог бажає, щоб ми насолоджувалися життям. Саме тому він дав нам фізичні відчуття і можливість планувати, розуміти і переживати хвилювання від досягнення мети, і таке інше. Проте якщо ми не контролюватимемо наші бажання, а дозволимо нашим фізичним відчуттям або емоціям вільно виявлятися, ми наражаємось на небезпеку вступити до гріховної природи, коли наша пильність ослабне. Ми маємо насолоджуватися життям, але жити збалансовано, помірковано.

2 Петра 1:6 Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями,

2. Втікайте від спокуси

Другим способом ослабити гріховну природу є втеча від спокуси, коли вона з’являється. Павло давав спеціальні настанови, що стосуються блуду, в 1 Кор. 6:18, але, звичайно, ці принципи розповсюджуються й на інші сторони життя. В Колос. 3:5 ми бачимо чітку вказівку на те, що ми повинні умертвити те, що повстає з нашої гріховної природи.

Колосянам 3:5 Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,

Ісус дав схожі й такі ж необхідні настанови, коли говорив, що треба вирвати око чи відрубати руку – говорячи метафорами – якщо вони вводять нас у гріх (Мат. 5:29-30).

Ми повинні спитати себе, чи звертаємо ми погляд вдруге чи втретє на обставини, які, як нам точно відомо, є невірними? Якщо це так, ми підживлюємо нашу гріховну природу і граємо в руку ворогу. Краще нам схопити себе за комір і відтягнути від таких обставин.

3. Полоніть кожну думку

Павло попереджає нас:

2 Кор. 10:5 … полоніть кожне знання на послух Христові,

Це потребує від нас твердої дисципліни. Але ми повинні стерегти ворота нашого розуму, і впускати лише добре і те, що вірно з точки зору Бога (Філ. 4:8). Сатана шукатиме будь-якої можливості шляхом логічних обгрунтувань і відволікання уваги, щоб відвернути наш розум від завдання позбавлення їжі нашої гріховної природи.

4. Контролюйте себе

Хоча кожен з нас схильний до гніву, є такі типи людей, яким важко контролювати свій гнів. Вони легко гніваються, і часто їм важко заспокоїтися, коли вони розгнівалися. Розуміння динамік гніву, і того, як, за подобою Божою, скорити гнів – це велике питання, і, можливо, варте того, щоб написати окрему роботу з цього приводу. Зараз же ми маємо подивитись, що нам каже Біблія:

Якова 1:19-20 (читати повністю)

Колосянам 3:8 Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст.

Ефесянам 4:31 Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.

Галатам 5:20 ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,

Біблія чітко говорить, що гнів, у більшості випадків, є роботою нашої гріховної природи. (Існує така річ, як праведний гнів, як, наприклад, у Христа, коли він викинув міняйл із Храму, але в основному гнів, який відчувають люди, не схожий на цей). Гнів підіймається тоді, коли нам завдали турботи, або вигнали, або образили тощо – а не тому, що ім’я Бога було сплюндроване. Більше того, відомо, що, якщо не усмирити гнів, він відкриє Сатані двері до нашого розуму.

Ефесянам 4:26-27 Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,

27 і місця дияволові не давайте!

Крім того болю й шкоди, які гнів привносить до наших відносин з іншими, гнів також залишає широко розкриті двері, в які входить Сатана і нападає на нас. Ми маємо розвивати в собі здатність залишатися безсердечними і в твердому розумі, разом зі здатністю до співчуття й милосердя.

Не любіть цей світ

Цей світ належить Сатані. Цей світ спеціально створено, щоб відкинути від Бога, – світ безумства і брехні. І Біблія говорить нам не любити цей світ.

1 Іоана 2:15-16 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, 16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.

Крім того, ми маємо бути змінені.

Римлянам 12:1-2 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, 2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.

Якщо ми любимо світ, ми не примушуємо гріховну природу голодувати і повністю програємо битву між двома явищами всередині нас, що змагаються.

Висновки

Розподіл сил для битви зрозумілий. Гріх – це гірше й ширше, ніж просто випадковий акт непослуху законам Божим. Гріх – це активна сила чи міць, що діє у нашому розумі й &