Пророку Єзекіїлю було видіння з пророцтвом, що стало стрижньовим у всій світовій історії. Стосувалося воно народу Єгипту. Єгипет був вибраний ключовим народом в світовій історії з цілого ряду причин. Першою причиною було те, що Єгипет був однією з найдавніших держав, а другою причиною було те, що ця держава була осереддям зіткнення двох світових систем, описаних в Даниїла як цар Півночі і Півдня відповідно. Пророцтво, що стосується Єгипту, міститься в Єзекіїля 29:1 - 32:32. За цим пророцтвом слідує попередження вартового в Єзекіїля 33:1 і далі. Це застереження стосується Ізраїлю і пов'язане з пророцтвом щодо падіння Єгипту. Це застереження ще раз звертає увагу на той факт, що пророцтво, що стосується падіння Єгипту, є визначальним і для останніх днів. Довгий час це пророцтво відносилося до помилкових, про що піде мова нижче.

Реальною причиною того, що це пророцтво не признавалося істинним, було те, що його дійсне значення не пов'язувалося з останніми днями і з подальшими роз'яснювальними застереженнями для народів. Йдеться про пророцтво з гір Єфрема, яке міститься в Єремії 4:15 і далі.

Це пророцтво пов'язано з серією інших пророцтв. Для того, щоб підтвердити наявність цієї послідовності можна навести приклади з відомих пророцтв Даниїла розділів 2 і 7, проте в даній статті метою є швидше пояснення, а не відновлення цілісної структури. До теперішнього часу такого детального аналізу зроблено не було, оскільки це пророцтво вважалося сучасними богословами самим слабким з існуючих. Саме тому воно і було обрано нами для того, щоб продемонструвати силу пророцтва і всеосяжну природу слова Бога.

Витоки пророцтва, що стосується Єгипту, беруть свій початок з пророцтва про Тира

в Єзекіїль 28:1 і далі. В ньому йдеться про падіння помазаного херувима (Єз 28:14), Уранішньої Зірки Азазеля або Сатани (у виправленому стандартному виданні Біблії і інших виданнях робиться спроба стверджувати, що херувим, що знаходиться на варті, є якесь єдине єство, проте, у версії Біблії короля Джеймса все вірно, як і в Підрядковому Перекладі до Біблії). Таким чином, падіння Сатани передувало нещастям Єгипту, але воно також є ланкою, пов'язаною з падінням Вавілона, що стає очевидним з Ісаї 14:1 і нижче.

Етап 1 Частина 1

Той факт, що всі пророцтва є взаємозв'язаними, підтверджує те, що текст Єзекіїль 28:25 до 29:21 поміщений між главами Виходу 9:35 і 10:1. В коментарях Сончино з цим текстом пов'язана достатньо велика кількість важливих спостережень. В Єзекіїль 28:25-26 йдеться про відновлення Ізраїлю, а це відновлення, як випливає з цих текстів, можливо лише після падіння Єгипту. Коментарі до вірша 25, зроблені Кимши, підтверджують той факт, що ці події є карою Господа для тих, хто заподіює шкоду Ізраїлю. В коментарі до вірша 26 Мій слуга Яков Раши звертається до наступного:

Вигнаний Ізраїль буде відновлений на своїй землі, на землі обширній і рясній, меж у якої не буде, як обіцяв Бог патріарху Якову (див. також 1М 28:14)

Застереження Єгипту починається в Єзекіїль 29

Єз 29:1-3 За десятого року [правління Зедекії (Кімши)], десятого місяця, дванадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке: Сину людський, зверни своє обличчя до фараона, єгипетського царя, і пророкуй на нього та на ввесь Єгипет. Говори та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, фараоне, царю єгипетський, крокодиле великий, що лежиш серед своїх рік, що говориш: Моя річка моя, і я утворив її для себе!

Великий крокодил, ймовірно, означає царя Єгипту, а Нил – це сам Єгипет (згідно Раши і Кимши, а також Сончино). Таким чином, тут йдеться про правління Єгиптом. Правління Єгиптом здійснювалося нащадками воїнства ангелів, яким влада над народами була дана Богом (див. нижче). Влада над Єгиптом здійснювалася принцом Мастемой відповідно з Мідрашимом і традиціями (див. Ювілеї 48:13 і далі). Таким чином, Яхве брав участь в битві між силами Бога і силами занепалого ангела, на чолі яких був Мастема. Влада над ханаанским військом була зосереджена в руках князя Яма, отже, битва в пустелі за Ізраїль відбувалася між Яхве і Воїнством, що виступало від імені Бога.

Думка про те, що Ель Еліон, як Яхова (Єхова) Воїнства, володіє більшою владою, ніж Яхве (або Єгова) берет почало від п’ятикнижжя, проте, було грунтовно перекручено. В статтях Каймана Монотеїзм: невірний термін в іудаїстиці, Журнал з іудаїстики 42, 1991, стор. 6-7, а також Марка С. Смита Рання історія Бога, Харпер, Сан-Франциско, 1990, стор. 7 йдеться про неоднозначне тлумачення цих текстів. Сміт вважає, що першим Богом Ізраїлю не міг бути Ель. Він пояснює це тим, що слово Ель не може бути божественним ім'ям. Ель був верховним Богом народу, що називався Ізраїль. Для підтвердження своєї версії Сміт наводить рядки з Буття 49:24-25, де в 18 вірші ім'я Ель зустрічається без зв'язку з Яхве. Він також помічає, що у Повторенні закону 32:8-9 Яхве виступає як один з синів Еля або, як він тут називається Ель Еліон.

Коли Всевишній (Еліон) роздавав людству їх спадщину, він розділив людей. Він поставив межі між людьми згідно кількості духових істот. Надів Яхве – це його люди, значить, народ Якова – ця та спадщина, яка призначалася йому (Сміт, стор. 7)

Сончино перекладає мазоретський текст (МТ) як по числу дітей Ізраїлю. Таким чином, ми пересвідчуємося в існуванні зв'язку з дванадцятьма племенами і територією Ханаана.

Рабин Рашбам дотримується тієї точки зору, що Всевишній дав людям призначені їм території, розділивши їх після смерті Ноя. Щодо розміру територій, що належали іншим нащадкам Ноя, в текстах нічого не сказано. Таким чином, величезний розмір розподілених територій визнається і в МТ і коментарях до них. Проте, текст був невірно зрозумілим. В МТ ми бачимо bene yisrael, в LXX це aggelon theou, в Корані це bny 'ilhym [або beny eliym] (див. Сміт, поясн. 37, а також Мейер і Ськехан БЕЙЗОР 136 (1954): 12-15). Хайман, кажучи про зв'язок між Яхве і Елогимом (стор. 6), стверджує, що вихідний текст міг бути прочитаний невірно.

Коли Всевишній давав народам їх спадщину, коли розділяв синів людських, він поставив межі між ними по числу богів (-!*1" / .*-!*1"). Наділ Яхве – це його люди, отже, народ Якова – ця та спадщина, яка призначалася йому

Хайман стверджує, що

Мазоретські тексти перенесли тут акценти на богів або ангелів, і замінили слова «сини Ізраїлю»

У виносці 23 міститься припущення про те, що йдеться про кількість народів (1М 10) і, відповідно, про кількість синів Якова (Ізраїлю) (1М 46:27).

Це не є інтерпретацією коментарів. Синів Ізраїлю було 12. Ця ж кількість може відноситися до Ханаану і його одинадцяти синам (Sh). Звідси Рашбам робить абсолютно певний висновок відносно решти територій. Таким чином, в даному випадку, Хайман помиляється. Хайман наводить вірш 9 для співвіднесення Яхве з Еліоном, цитуючи %&%* 8-( *, в той час, як в перекладі Біблії LXX існує посилання на єврейський текст, в якому було %&%* 8-( *%*&. Далі Хайман наводить слова Лемче.

В тексті євреїв «Всевишній» (Еліон) співвідноситься з Яхве, в той час, як в Грецьких текстах про Яхве йдеться як про одне з синів Всевишнього, тобто як про одне з багатьох в пантеоні богів, які підлеглі верховному Богу, Ель Еліону (Хайман стор. 6 цитує Лемчи Стародавній Ізраїль стор. 226).

Хайман стверджує, що

В текстах, що відносяться до періоду після Вавілонського полоніння, а також в інших єврейських текстах, немає точної вказівки на те, що Ель Еліон [це ім'я використовується лише у 5М 32:8; 1М 14:18 і Числ 24:16] був кимось ще, а не самим Яхве, проте дані тексти демонструють повну упевненість в цьому

Хайман говорить, що припущення про те, що Бог обирав народи, має ханаанське коріння, що, у свою чергу співвідноситься з релігійними переконаннями греків. Свою думку він підтверджує виноскою на сімдесяти синів Афірата в епосі про Ваала/ Анате (Дж.С.Л. Гібсон Міфи і легенди Ханаана, Едінбург, 1977, стор. 63). Ця думка про зв'язок з грецькою релігією взята ним із статті Мартіна Хенгеля Іудаїзм і Еллінізм, Лондон, 1974, Том 1, стор. 187. Припущення про те, що Бог доручив кожний з сімдесяти народів, що населяють землю, одному з воїнства ангелів, не є за природою своєю ханаанським.

Із записів очевидно, що про греків тут також йшлося. Ізраїльтяни використовували їх структури, щоб встановити власну систему правління на горі Синай перед тим, як входити в Ханаан. Вся цільна система була копією тієї божественної структури, про яку йдеться в Євр 8:5. Сімдесят старійшин – це суть зовнішня рада Воїнства. Їх кількість вже саме по собі є основою для розподілу народів. Про це йдеться в Даниїла як про ідею, яка виникла у вигнанницький період. Михайло повинен був стати одним з головних правителів (Дан 10:13). Месія ж повинен був зробитися владикою владик (Дан 8:25). Таким чином, Месія – це не Михайло, як помилково вважають деякі.

Тут йдеться про принца народу Персії, який чинив опір Ангелу Бога протягом 21 дня (Дан 10:20). Ці правителі є частиною занепалих ангелів, оскільки вони боряться з посланниками Господа, створюючи імперії саме в тій послідовності, яка була описана в пророцтвах Даниїла 2 і 7. В Даниїла 10:20 йдеться про князя Греції, який прийде після князя Персії. Підтримував того, хто говорив з Даниїлом, лише Михайло.

Хайман говорить, що знання про те, ким насправді були ці ангели, загублено під впливом традицій, хоча Енох в цьому достатньо однозначний. Проте і він недостатньо чітко позначає межі цього поняття. Більш того, саме слово Яхве вже не позначає, на його думку, єдине єство, як це було у вищеназваних текстах. На його думку, існує верховний Яхве воїнства ангелів, а також підлеглий йому Яхве Ізраїлю. Ця думка про підлеглість червоною ниткою проходить через всю Біблію. Це виражено в позначеннях Син Бога або Сини Бога.

Без сумніву Всевишній мав синів, про що йдеться в 1М 6:4 і Йов 2:1, де Сатана називається одним з синів Бога. В Йов 2:1 йдеться, що елогіми відносяться до числа Уранішніх Зірок зокрема і до сонму Синів Бога взагалі.

В Пр 30:4 безумовно йдеться, що у Бога є син. В Пр 30:5 йдеться, що Бог – це Елоах. З Йов 40:2 нам відомо, що Елоах є Всемогутнім. Згідно Йов 37:22-23, Елоах Всемогутній є величність страшна. Таким чином, слово Бог, спожите в однині, відноситься до Бога Отця. В Йов 37:14 Ель і вся його діяльність ймовірно підлегла Елоаху, який повелівав світлу блищати з хмари Своєї. Таким чином, в даному випадку під ім'ям Ель розуміється Ель з Хмари, підлеглої Елоаху. Отже, Ель, є хмарою Ізраїлю (а, відповідно, Ангелом Єгови), і він діє, згідгно з волею Елоаха або Еліона.

Більш пізні коментарі рабинів прагнуть посилити статус Яхве Ізраїлю. Хайман перекладає текст, грунтуючись на Шимі, рукопису, що зберігається в Оксфорді, який був виДан Солом Ліберманом (Мідраш Дебаріум Рабба, Єрусалим, 1940, стор. 65):

Слухай, Ізраїль (5М 6:4). Це відноситься до 1Цар 3:24 - – «яка частина Бога, питає моя душа». Що є «частина Господа?» Коли Священний, хай буде Він благословлений, роздавав світ народам землі, або, як написано в Біблії Коли Всевишній давав долі народам (5М 32:8), кожний з них вибирав для себе бога: один вибрав Михайла, інший – Гаврила, проте, були і ті, хто вибрали для себе сонце і місяць. Але Ізраїль вибрав для себе Священного, так буде Він поблагословлений, як Він сам сказав - бо частина Господа народ Його (5М 32:8).

З даного тексту можна зробити два висновки. По-перше, з цього тексту стає ясним принцип розділення народів, що підкоряється Воїнству, що не обмежується дванадцятьма племенами, як мовилося в МТ. Ймовірно, це свідчить про те, що після появи Корану мазоретські тексти зазнали зміни.

Дан коментар заперечує те, що народи були передані в підкорення князям, навпаки, тут йдеться про те, що народи самі вибирали, кому їм поклоняться; більш того, що Михайло і Гаврило дозволяли робити це на увірених їм територіях. Хайман указує на небезпеку ототожнення Михайла і Гаврила з язичницькими богами. Текст Книги пророка Даниїла ясно говорить про те, що Михайло – це і є Ізраїль, в цьому світлі коментарі рабинів, ймовірно, послідували традиційно невірним шляхом.

В Мідраше (а також в коментарях до Второзаконію Лібермана стор. 68 і в статті П.Шафера Rivalitдt zwischen Engeln und Menschen, Берлін, 1975, стор. 47 і далі), на які посилається Хайман, Єдиний Священний згадується у зв'язку з сходженням на гору Синай. Таким чином, Єдиний Священний Бог Ізраїлю ототожнюється з підлеглим йому Яхве (Єговою) Ізраїлю, про який йшлося вище.

Коли Священний, хай буде Він поблагословлений, піднявся на гору Синай, говорить Р. Амми з Джаффи, з Ним піднялося 22000 правлячих ангелів як мовиться в 0!1: *5-! .*;"9 .*%-! ",9 (Ps. 68:18). Що є 0!1:? Найпрекрасніших в кожній з груп і самих гідних похвали звали відповідно Михайло і Гаврило. Ізраїль, бачивши, як вони прекрасні і гідні похвали застигнув, занімівши. Але коли Священний, хай буде Він поблагословлений, побачив їх, то звернувся до них: Не збийтеся з істинного шляху, слідуючи за одним з тих ангелів, які спустилися зі мною; всі вони – мої слуги. А Я – ваш Господь Бог.

Хайман вважає, що в даному випадку йдеться про єврейську систему поклоніння Ангелу, про яку йдеться в неєврейських текстах. На підтвердження Хайман приводить уривок з Kerygma Petrou (30):

Не поклоняйтеся, подібно до євреїв, оскільки вони самі, думаючи, що лише вони володіють знанням про Господа, не розуміють Його, поклоняючись ангелам, місяцям і місяцю (пер. Р. МкЛ Уїлсон) Неканонічні книги Нового Заповіту Лондон 1965, Тому 2, стор. 100 (Хайман також цитує Кол 2:18 в підтримку своєї точки зору).

Метою мидрашских текстів було знизити значущість ангелів і підкреслити перевагу над ними Ізраїлю. Це нагадує діяльність фундаменталістських сект в наші дні, які применшують значущість Воїнства ангелів і роблять акцент на їх підлеглому положенні, керуючись помилковим тлумаченням 1Кор 6:3 і ігноруючи слова Христа в Лк 20:36, де йдеться про їх рівність. Проте, в Лк 12:8-9 дійсно йдеться про ту вимогу, яка до них пред'являється, і яку слід визнати.

Слідуючи текстам Нового Заповіту, ніхто з них не може вважатися нижчим за своїм статусом. Хуртадо (в статті Один Бог Один Господь SCM Прес, 1988, стор. 39) переконливо доводить неспроможність теорії про те, що суперечки про єврейських ангелів беруть початок від Kerygma Petrou (стор. 33 щодо недоцільності свят). Він справедливо стверджує, що божественне втручання можливо лише тоді, коли Бог є єдиним єством, що стоїть над іншими, які діють в благо йому подібно великому візирю в імператорському суді. Він також говорить про те, що ця система узгоджується з традиційною єврейською переконаністю в єдиності Бога.

Іншими словами, Ангел Єгова діє в славу Бога як віце-регент, а всі ангели є правителями, що є осяяними божественною присутністю. Жодній з цих фігур не поклонялися, оскільки Бог – єдиний, а монотеїзмі євреїв не відбувалося жодних докорінних змін, пов'язаних з цими фігурами.

Вірші Ієз 29 підтверджують цю думку:

Єз 29:4 І вкладу гачки в щелепи твої, і поприліплюю рибу твоїх річок до твоєї луски, і підійму тебе з середини твоїх річок, і всі риби твоїх річок поприліплюються до твоєї луски!

Раши і Кимши дотримуються тієї точки зору, що слова риби з річок твоїх, свідчать про те, що князі і прості люди кануть у вічність разом з царем (правителем, представленим тут в образі дракона; див. Сончино). В Йов 41:15 безумовно йдеться про левіафана, міцні щити якого – пишність. Знищення цього дракона означає також падіння його воїнства, яке уподібнюється йому в гордості, можливо в силі або самовпевненості, прояві надзвичайної волі в повстанні (м'ясисті частини тіла його поєднані між собою твердо (Ісая. Да Трані).

Єз 29:5 І вирву тебе й кину в пустиню, тебе та всі риби річок твоїх; ти впадеш на поверхні поля, не будеш згромаджений і не будеш позбираний, для земної звірини та для птаства небесного дам Я на їжу тебе....

Слова в пустиню Кимши трактує як таке, що свідчить про загибель людей в битвах за території. Риба не може жити на сухій землі, отже, підосновою для такого трактування може служити підривання віри в підтримку. Духовна природа цієї підтримки полягає в тому, що річка – є духовна система, а риба символізує людей. Проте, це положення, хоча і не було повністю досліджено, все-таки підтримується великими єврейськими богословами.

Єз 29:6 І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь, бо вони були для Ізраїлевого дому очеретяною палицею.

Протягом всієї своєї історії Ізраїль був схильний керуватися швидше прикладом Єгипту, замість того, щоб слідувати Богу. В основному це відбувалося тоді, коли вони одержували покарання за свої гріхи, яке приходило від народів, які Бог піднімав на них з півночі (див. також Сончино і Іс 36:6).

Єз 29 продовжує:

Єз 29:7 Коли вони хапались за тебе долонею, ти ламався й роздирав їм усе рамено; а коли вони опиралися на тебе, ти ламався й чинив, що їм тряслися всі стегна.

Коли заступництво залишає людину, вона вимушена виступати одна, як говорять Раши і Кимши (Сончино).

Єз 29:8-11 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я наведу на тебе меча, і витну з-між тебе людину й скотину. І стане єгипетський край спустошенням та руїною, і пізнають вони, що Я Господь, за те, що він говорив: Річка моя, і то я її утворив! [гордість є образою Богу, який карає за це, див. Сончино]; Тому ось Я проти тебе та проти річок твоїх, і оберну єгипетський край на поруйновані руїни, на спустошення від Міґдолу аж до Севене, і аж до границі Етіопії [Від Мігдола, тобто, від фортеці біля Пелусиума на північній межі (див. 2М14:2; Єр 44:1)]., не перейде по ньому нога людська, і нога звірини не перейде по ньому, і не буде він замешканий сорок років (виділено нами).

Сорокалітній період (пор. Єз 4:6, де йдеться про спустошення Іудеї приблизно на такий же час) є ключем до розуміння цього пророцтва. Ясно також, що йдеться про майбутній період голоду в Єгипті. Єгипту було пророцтво (відповідно до традицій в Мідраші) щодо сорокадворічного голод за часів Йосипа; прогноз же був зроблений в кінці другого року (див. 1М 45:6).

Яков переселився до Єгипту, і голод припинився. Раши і Кимши дотримуються тієї точки зору, що сорок років голоду, що залишилися, продовжувалися після цього періоду; див. Сончино. Це може означати лише одне: тексти Біблії завжди мають подвійне значення і можуть бути застосовані двояко. Ідея полягає в тому, що Ізраїль є рятівником в особі Месії в останні дні, оскільки Спаситель був нащадком Якова. Відновлення Єгипту було передбачено і іншими пророками (див. Іс 19:24; Єр 46:26).

Єз 29:12 І оберну Я єгипетський край на спустошення серед спустошених країв, а його міста серед поруйнованих міст будуть спустошенням сорок років, і розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях...

Спустошення земель Єгипту досягне такого ступеня, що стане абсолютно очевидним навіть пl