Християнські церкви Бога

 [038]

Один одного принцип [038]

(Видання 2.0 20010718-20010718)

Мета цієї статті — дати оцінку роботі д-ра Джина Гетза, а також сформулювати принципи взаємин людей, що належать до Церкви.

Принцип кругової поруки [038]

Принцип кругової поруки

Д-р Джин Гетз, видатний автор робіт із християнства, написав низку робіт, що стосуються Нового Заповіту, навчає нас тому, що написано в Біблії з приводу питань про шлюб, а також статус жінки, чоловіка, Церкви. Крім того, автор порушує питання про відповідальність, що її несуть християни в межах Церкви та багато чого іншого. Він — дуже розсудливий автор. Він непогано знається на питаннях Нового Заповіту, зокрема, на тих аспектах, що торкаються внутрішнього світу християнина та людських взаємин.

Д-р Гетз нещодавно висловлювався з приводу того, яку роль слід відводити церкви, яку відповідальність несе кожен парафіянин стосовно іншого, ближнього свого. Матеріали Гетза пронизані справжньою християнською любов'ю та благочестям. Його точка зору викладена в книзі Як ми будуємо один одного, що, на жаль, існує лише в рукописному варіанті. Ця стаття заснована на матеріалах, що їх д-р Гетз використовував у своїй промові.

Введення

Одне з подібних питань, що його все частіше задають люди, звучить наступним чином: «Що таке Церква?» Ми могли б дуже довго відповідати на це питання. Ми могли б дати відповідь, ставши на точку зору людей, що самі належать до Церкви. Ми могли б відповісти на це питання образно, тобто зазначити, що Церква — наречена Христова. Ми могли б відповісти на поставлене запитання з погляду історії. Я б хотів відповісти на це питання з погляду людських відносин: Церква є родина та оселя Божа на землі. Але, будучи єдинокровними родичами Господа як брати та сестри в оселі Його, як ми маємо поводитися стосовно одне іншого? Як нам слід діяти, коли ми є група?

Існує ідея або ж тема, що пронизує Новий Заповіт, та яка допоможе нам відповісти на це питання. Суть біблійної теми можна висловити у словосполученні, що звучить як «принцип кругової поруки». У Новому Заповіті, фраза «один одного — по-англійському one another — прим. перекл.» неодноразово зустрічається в тих місцях, де розглядається сутність Церкви та її роль. Термін, що перекладається як «один одного», походить із грецької мови, де для його позначення вживається слово allelõn (видання SGD 240). За винятком Євангелій та Дій, воно зустрічається біля  60 разів у Новому Заповіті та, у більшості випадків вживання, цей термін семантично вживається по відношенню до членів громади. Якщо уважно прочитати різні біблійні фрагменти, де має місце це слововживання, та звести всі ідеї до декількох основних пунктів, то ми отримаємо десь біля дванадцяти основних ідей, в яких домінує поняття «одне одного». Саме ця обставина послужила основою для написання даної статті. Ці ідеї «одне одного» повідомляють нам про те, як саме повинна діяти Церква як Тіло Христа.

Короткий опис устрою Церкви як Тіла Христова, можна знайти в книзі послання апостола Павла до Ефесян.

Ефесян 4:11-12  І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, 12  щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,

(Стандартне виправлене видання Біблії )

Павло починає з того, що перелічує різні обов'язки і пастирські функції Церкви. Мова не йде про ієрархію духівництва. Усі священики знаходяться в похилому віці, і категорії апостол, пастир, євангеліст,  і т.д. відносяться до повноважень, якими наділені люди похилого віку. Проте, крім церковних служб, перелік яких приводить Павло, варто помітити, у чому, власне, полягає суть богослужіння: збудовуватичи будувати Тіло. Отже, що ж мається на увазі під результатом того, що ми «будуємо»?

Ефесян 4:13 аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Кінцевим етапом цього процесу стане єдність у вірі і духовній досконалості. Далі Павло говорить:

Ефесян 4:14-15 щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, 15  щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Ця щира любов, за словами апостола Павла, означає, що ми  більш не є малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру, але ж промовляємо істину в любові. Згодом Павло пояснює, що створення містить у собі відтворення всього Тіла:

Ефесян 4:16 А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю.

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Тіло відбудовує саме себе в любові при дії у свою міру кожного окремого члена. Але що означає для кожного члена «складене й зв’язане всяким допомічним суглобом у міру чинності кожного окремого члена»? Ось де дванадцять понять «одне одного» необхідні нам. Якщо ми розглянемо різні фрагменти апостольських повчань, то з Біблії ми зможемо довідатися, яку мету переслідує автор конкретної роботи, та пояснити, яким же чином відбувається процес творення.

Члени один одного

Експерти вважають послання до римлян «всесвітнім посланням». Причиною тому є той факт, що в посланні містяться всі основні доктрини, необхідні для того, щоб знайти вічне життя. Послання учить закону, оповідає про гріх, покаяння, водохрещення, жертви Христа, призначенні людини і про життя в Христі. Насправді ж, перші одинадцять розділ розглядаються як розділи, що містять доктрину. Вони мають справу, головним чином, з питаннями доктрини, у той час як інші розділи, за загальним визнанням, носять більш «прикладний» характер. Саме в останньому розділі книги можна знайти повчання про те, як потрібно сповідати християнство. Цікаво, що також у цьому «прикладному» розділі ми можемо знайти сім ідей «одне одного». У розділах, що містять доктрину, ці ідеї зустрічаються рідко, однак, у прикладному розділі, вони відіграють роль повчань у практичному змісті цього слова.

Перше згадування ідеї «одне іншого» можна знайти в посланні до Римлян 12:4-5:

Римлян 12:4-5 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, 5  так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Тут сутність повчань Павла знаходить схожі форми, тобто він говорить так, як він це робив у посланнях до ефесян 4; тут автор порівнює церкву з людським тілом. Наше тіло складається з безлічі «членів»: ноги, ступні, торс, руки, передпліччя, голова, очі, ніс, вуха, зуби і т.д. І кожен член виконує свою функцію: Руки виконують хватальні рухи, очі потрібні людині, для того щоб бачити, зуби — щоб жувати та розмовляти, ноги для того щоб ходити. І таке інше. Втім, Павло робить щось більше, ніж викладає нам урок анатомії. Він використовує людське тіло як аналогію до Церкви. Це стає цілком очевидним, оскільки у вірші 5 він дає застосування аналогії:

Римлян 12:5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Далі він говорить про людське тіло, поступово переходячи від конкретного до загального, тобто до тіл багатьох людей, що утворюють одне ціле. Зрештою він наводить свою аналогію тіла до глибокого в значеннєвому відношенні твердження: ми брати однин для іншого. Очевидно, що Павло відносить це поняття до всіх інших членів Тіла. Цей момент стає дещо більш зрозумілим в інших перекладах.

(Далі наводяться ті ж цитати Послання до Римлян 12:5, але з різних видань — прим. перекл.)

Ця ідея сповнена глибокого змісту. Кожен член церкви належить до інших членів Церкви. Це зовсім не означає, що Церква складається з окремих особистостей, що приходять аби зустрітися у клубі для пересічного спілкування. Скоріше, кожній людині в Церкві приділяється особливе місце, і цей член належить до іншої церковної громади, а громада, у свою чергу, належить цій людині. Павло приділяє увагу цьому аспекту в  першому посланні до коринтян 12. Він знову прибігає до тілесної моделі, однак, тут уже додані деякі деталі:

1Коринтян 12:12-24 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. 13  Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. 14  Бо тіло не є один член, а багато.15  Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона? 16  І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно? 17  Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? 18  Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. 19  Якби всі одним членом були, то де тіло було б?  20  Отож, тепер членів багато, та тіло одне. 21  Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні. 22  Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. 23  А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, 24  а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Згодом Павло підсумовує цей аргумент:

1Коринтян 12:25-26 щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. 26  І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.

 (Стандартне виправлене видання Біблії )

Бути членом один одного означає, що ми повинні однаково піклуватися одне про іншого. Це означає, що в Церкві не повинно переважати колективне начало. Крім того, ми повинні піклуватися одне про одного так само, як ми піклуємося про самих себе.

Постулат про те, що ми є членами один одного, є базовим, таким чином, все інше, з чим ми згодом матимемо справу, ґрунтується на цьому посиланні. Якщо ми не приймемо на віру той факт, що ми  належимо іншим християнам, та що інші християни не належать нам, то не має сенсу далі розглядати цю тему. Проте, ми повинні прийняти цю вихідна умову, якщо ми хочемо повірити тому, що написано в Біблії — цей принцип має фундаментальну значущість.

Взаємна відданість

Наступна ідея «одне одного», на яку ми натрапляємо, зустрічається на кілька віршів далі, у тексті послання до Римлян 12, де Павло повідомляє:

Римлян 12:10 Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!

 (Стандартне виправлене видання Біблії)

Римлян 12:10 Будьте віддані один іншому у братній любові; вшановуйте один одного; (видання KJV)

Римлян 12:10 Вшановуйте один одного у братній любові;... (видання NIV)

Римлян 12:10 В братолюбстві один до одного з пошаною будьте. ... (NWT)

Переклад, що дається у виданні NIV, ми покладемо за основу для назви для цього розділу, будьте прихильними одне іншому (у братній любові). Апостол Павло використовує аналогію з родиною, в якій панують братерська любов та добрі взаємини між родичами в плоті і крові та дітьми цієї родини. Використовуючи цю аналогію, Павло вводить нас до сфери психологічних відносин між християнами в Тілі Христа. Під відносинами ми маємо на увазі теплоту, ніжність, турботу, відданість та лояльність — всі емоції, що притаманні людині. Дві аналогії, а  також ідея «одне одного» — одна щодо людського тіла,  а інша — про те, що вони — члени один одного, та друга — щодо емоцій та психо (грецькою мовою “психо” — душа; прим. перекл.) доповнюють один одного. Ця аналогія повідомляє нам про сімейні стосунки.

Давайте ж уявимо собі на хвилинку людську родину.  Чи знаєте ви, що є найдорогоціннішим з того, що батьки можуть дати своїм дітям? Це почуття захищеності. Якщо дитина стає великолітньою та ніколи не почуває себе позбавленою батьківської опіки в батьківській родині, — це чудово. Батьки повинні давати дітям любов та розуміння, підтримувати своїх дітей та створювати атмосферу захищеності. Якщо ви близько спостерігаєте дітей, особливо, малюків, ви одразу зможете сказати, чи мають вони (вдосталь) цієї любові та  розуміння від своїх батьків, чи вони почувають себе незахищеними. Відмінним показником домашньої обстановки може служити поводження дітей. Діти, обділені батьківською опікою,  або ж отруюють життя іншим людям  гіркотою та гнівом, або ж, навпаки, заглиблюються в себе.

Цей дарунок розуміти людей і забезпечувати спокій є настільки необхідним для нас, християн, оскільки, коли дитина виростає та приймає хрещення в Церкві, усі ці фактори впливають на взаємини братів християн. Домашня атмосфера обов'язково відіб'ється на взаєминах з членами Церкви. Кожному з нас відомо, що якщо він ріс в атмосфері домашнього добробуту, в оселі, де панувала любов, теплота та порозуміння, то коли ми входимо до Церкви, оселі Господа, ми зможемо спілкуватися з іншими в дружній та теплій атмосфері, розуміти людей та зробити так, щоб вони зрозуміли нас. Ми будемо любити інших, насолоджуватися часом, проведеним разом і таке інше. Ми отримаємо насолоду від того, що ми є причетними до Божої оселі.  Проте, саме зворотне буде правдою. Якщо людина провела роки дитинства в атмосфері, позбавленій любові та ніжній прихильності та не має такої риси сам, він  передасть своє почуття незахищеності іншим. Ця обставина неминуче знайде свій прояв під час спілкування з іншими людьми, що належать до церкви.

На жаль, таке трапляється досить часто. Це, здебільшого, трапляється з тими людьми, що не випробували розуміння у своїх родинах. Вони ніколи не почували себе в безпеці. Таким чином,  коли вони приходять до Церкву, їм украй важко довіряти іншим християнам. Вони не почувають себе «як удома» в Церкві. Вони не знаходять розуміння. Можливо, інші розуміють їх, втім, через їхнє минуле, вони не помічають того, що до них ставляться доброзичливо.

Таким людям важко любити інших християн та сприймати цю любов у відповідь. Отже, внаслідок таких взаємин, їм украй важко втілити в життя цю ідею «одне одного» та бути відданими одне іншому в братній любові.

Ми розглянемо деякі причини, через які у людей виникають труднощі, коли вони вступають у відносини з братами в Церкві. Можливо, ми і самі марно намагаємося розв'язати проблеми або ж знаємо таких людей, що мають такі ж труднощі, як і ми, і в таких випадках ми можемо допомогти їм.

Страх

Іноді люди відчувають гіркоту колишніх образ, і вони бояться говорити про це з іншими людьми, оскільки побоюються бути відкинутими (а, отже, знову відчути біль). Церква може допомогти таким людям, зігравши роль «батьків». Якщо є люди, що випробують труднощі під час спілкування, то Церква повинна вміти бути «батьками» для цієї людини та навчити її, як впоратися з проблемами, що мучають його,  аби він зміг спробувати отримувати та віддавати любов.

 Низький соціальний стан

Іноді люди ростуть у середовищі, де не прийнято виражати фізичну прихильність та любов. Внаслідок цього, вони не можуть висловити відданість та інші теплі почуття стосовно інших. Навіть якщо людина переживає труднощі такого роду, то в Тілі Христа, ми зможемо перевиховати таких людей і зробити так, щоб вони відкрили своє серце і прийняли нашу турботу і любов. Ми зможемо пробитися через відчуження та, деколи, культурні бар'єри, аби продемонструвати іншим, як навчитися ставитися одне до іншого з відданістю та братньою любов'ю. Бути відданим один одному в братній любові означає виявляти турботу та небайдужість на рівні почуттів.

Гнів та обурення

Деякі християни такою мірою залежать від власного гніву та негативних емоцій, що вони до кінця свого життя так і не можуть досягти гармонії та порозуміння. Вони проводять усе своє життя, утискуючи інших людей. Вони дуже вороже налаштовані та мають почуття образи до оточуючих. Їхнє відношення до оточуючих можна було сформулювати наступним чином: «Я — недобрий, агресивний та недоброзичливий, і я змушу тебе відчути те ж саме». Звичайно ж, усе це відбувається на глибоко підсвідомому рівні, так що вони навіть не можуть усвідомити своє ставлення до навколишнього та збагнути той вплив, що вони справляють на них. Проблема полягає в тому, що їхня поведінка призводить лише до подальшої відчуженості та ворожості, та, зрештою, вони втрачають набагато більше. Якщо ми маємо труднощі з тим, щоб стати на шлях відданості іншим християнам, то нам необхідно подивитися на те, що ж, власне відбувається усередині нас. Ми маємо запитати самих себе « чи я є гнівливим? Чи не заподіюю я шкоди оточуючим? Чи не сповнений я ненависті до них? Хіба не так я відношуся до іншим?» Якщо все це відповідає дійсності, то ми маємо дозволити нашим братам у Христі, у Тілі Його оточити нас любов'ю. Крок за кроком ми навчимося любити інших т позбавимося  гніву та образи, що заполонили наше єство.

Егоїзм і себелюбство

Як це не сумно, але є деякі християни, що більшість часу думають лише про себе. По суті, вони є егоїстичними та себелюбними. Вони спрямували свої погляди на себе. Себелюбні християни неодмінно відчуватимуть труднощі під час їхнього навчання; коли вони вчаться бути відданими іншим християнам  у братній любові. І насправді, вони матимуть проблеми з приводу того, щоб втілити в життя кожну зі згаданих вище ідей.

Християнство — це релігія, у якій «віруючі звертають свої погляди один на одного». Саме ця якість і продемонстрував нам Ісус Христос. Він не прийшов, для того щоб царство небесне прийняло його. Він прийшов для того, щоб допомогти іншим прийняти царство небесне. Саме  так повинні робити й ми. Якщо ми збираємося бути відданими один одному в братерській любові, то нам дійсно буде потрібно навчитися спілкуватися одне з одним. Таким чином, знаходячись у пошуку свого шляху до душ інших людей, ми зможемо, як виявляється, розібратися в тому, що ж саме відбувається в нас самих.

Якщо ж, з іншого боку, нам легко дається спілкування з іншими, то на нас лежить відповідальність допомогти іншим знайти шлях до тих, хто не може знайти себе в оточенні інших через ту чи іншу причину. На нас лежить відповідальність витягти людину із самої себе аби вона стала повноправним членом Тіла Христа та зрілим християнином.

Вшановуйте один одного

Третя ідея «одне одного» зустрічається в другій половині вірша, що ми вже приводили:

Римлян 12:10 Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!

. (Стандартне виправлене видання Біблії)

Римлян 12:10 Будьте віддані один іншому у братній любові; вшановуйте один одного; (видання KJV)

Римлян 12:10 Вшановуйте один одного у братній любові;... (видання NIV)

Аби відчути цю ідею, уявіть собі на мить акомпаніатора, скажімо, піаніста, що акомпанує співакові-виконавцю або ж будь-кому іншому, хто грає на іншому інструменті. Чи замислювалися ви коли-небудь, що ми маємо на увазі, кажучи “гарний піаніст” або ж “акомпаніатор”? Це — виконавець, який може грати так, щоб не заважати грі інших музикантів. Насправді ж, гарний акомпаніатор може зробити так, щоб вокаліст виглядав та звучав здорово. Ось де саме прихована суть речей. Вшановувати інших християн означає «акомпанувати» їм та чинити так, щоб вони «гарно виглядали та звучали». Тобто, надихнути інших, а не тільки самим бути в центрі уваги.

Тільки представте, на мить, вплив Церков Бога – я маю на увазі Церкви Бога в широкому змісті щирих віруючих, тих, хто дотримує Суботи (Chris-Tainos). Причому, не має зна