Єдиний істинний Бог…Бог чому Бог, для Бога є безліч імен, під якими припускається множинна сутність-Елохім/Елоах-Елохім-Скільки існує Елохім (ів) -Яхве/Яхве Сонму- видання SHD 3068/3069-дві різних сутності-погляд Бога на поняття "гріха" - Бог та Його Закон

Закон…Дві кам'яні таблиці-6 та 4 або 5 та 5-перша Заповідь-Субота-Читання закону Суспільство: Бруд до заходу-не торкайтеся дружини-дітородіння-одяг і т. д.- Клятва - Побиття малюків-смертне покарання-татуювання-не будьте винні нікому-азартні ігри Закони Їжі: Гриби-Інші продукти-свинина, риба-споживання м'яса - Їжа та десять заповідей Десятина та приношення: 3 чи 7 приношення-срібла як викупу-не бери Божого

Єгошуа (Навин)…життя Навина-12 скель/12 апостолів-2 зрадники

Рут…Родич Руті

1Самуїлова…1Самуїлова 1:6-1Цар 17:40-Давид

1Царів…1Царів розділ 6

2Царів…2Царів розділ 2

Естер…Естер 9:13 Судові Нюрнберзькі процеси

Йов…7синів 3 дочки - Йов із книги Буття 46:13

Псалми…Псалми 82-псалми 187

Екклизіяст…Eккл. 7:1-дні народження

Ісая…Іс. 19:23-пост-ис. 65:1-6;-65:17-25;-26:14;-43:17;-1:29

Єзекіїль…Єзек. 46:20;-26:21;-Храм Єзекіїля-Єзек. 20:37-38

Даниїл…Дан. 12:1-2;-2:43;-7:9-10;-Даниїл і 3 у левиному рові

Осія…Ос. 2:15

Йоіль…Йоіль 2:23;-2:28-31

Михей…Мих. 6:4;-5:5

Захарія…Зах. 14:16-19

***********************************

Відповідь: Написано — лише дурень щиро вважає в глибині душі, що Бога немає. Усе існуюче необхідно передбачає присутність Бога, його повсюдність: це випливає з закону термодинаміки розподілу простору всесвіту та квантової механіки. З точки зору філософії, причинно-наслідковий пов'язок усіх існуючих речей має єдину природу всюдисущого, а не щось, що виникає в якості нового, на додаток до речей, що вже існували до цього. Чому ви схильні вважати, що Бога немає?

Відповідь: Бог знаходиться поза часом та простором. У Біблії досить чітко викарбувана ідея щодо існування лише Одного Правдивого Бога, Якого Ніхто ніколи не бачив. Він є Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був. (Іван 1:18). Він є Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. (1Тим. 6:16).

Ми підтримуємо загальноприйняту думку про те, що “просторовий поділ всесвіту” виражають числом, помноженим на десять у десятому, сто двадцять третьому ступені. Його не можна записати у звичайній десятеричній системі числення, навіть якби ми взяли всю матерію у всесвіті. Іншими словами, існує крапка відліку, єдина початкова крапка для усього всесвіту.

Тепер нам відомо з загальної теорії відносності, а також з теорії квантової механіки, що пішла пізніше, — основу матерії складає те, що ми називаємо “кварками”.

Спочатку Бог створив царство духу, а потім царство плоті. Більш докладно про це говориться в статтях Як Бог став сім'єю (№ 187), а також Мета створення та Жертва Христа (№ 160). Природа створення і логічна необхідність єдиного причинно-наслідкового пов'язку та неможливість абсолютного створення стала об'єктом розгляду в роботі Створення: Від антроморфної теології до теоморфної антропології (№. B5).

Відповідь: Різні назви Бога обумовлені його численними іпостасями та тією роллю, що Він її відіграв в акті створення світу. До того ж, істота, що належить до сонму ангелів, також може мати ім'я (назву) "Бог" та "Яхве", якщо воно діє в ім'я єдиного істинного Бога. До того ж, “Елоах”— ім'я Бога в однині, а "Елохім" — Його ім'я в множині, що його можна також вживати і стосовно істот-ангелів в однині.

Відповідь: Слово "Бог" у книзі Буття 1:1 апелює до Елоаха; на той момент перший акт створення було вже завершено. Елохім простяг руку Свою. Отже, усюдисущий дух щось і є Елохім. Бог створює і діє як Елохіми, оскільки саме поняття “Елохім” передбачає категорію множини.

Ця ідея про різні іпостасі Бога знайшла своє відображення в книзі Івана 38:4-7. Він (Елохім) вчинив акт створіння, та сини Бога зібралися разом, а Досвітня Зоря заспівала, бо зраділа вона — адже світ був створений. Отже, Елохіми усі робили з волі Єдиного Правдивого Бога (порівн. Іван. 17:3). Було б некоректно ставити питання про те, перед ким стояло завдання спочатку створити світ, це просто означало б спробу відокремити Елохіма від Елоаха. Зверніть увагу на статті Як Бог став сім'єю (№ 187) а також Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174).

Вони зруйнували Содом, адже Господь послав на місто дощ із сірки й огню з неба. Таким чином, було чотири Яхве й Один на Небесах, Той хто пролив вогонь на Содом. Цей Один і є Яхве Сонму. Він послав Месію у світ як законодавця та захисника Ізраїлю. Зверніть увагу також на статті Імена Бога (№ 116); Преіснування Ісуса Христа (№ 243); Ангел ЯХВХ (№ 24); а також Рання теологія Божества (№ 127). Створення світу мало свою мету. Тим часом, Христос мав свою місію в цьому створенні, що йому призначив "Яхве Сонму", він же "Йахови" (порівн. Мета створення і жертва Христа (№ 160).

Відповідь: У тексті послання до євреїв ці розбіжності збережені. Зміна імені Соферім "Яхве" на "Адонай" є основним пунктом аргументу, що стосується голосних звуків від Адонай. Див. коментарі до Словника термінів Стронга 3068 і 3069, що зустрічаються в посланні до євреїв. Там ви знайдете ці розходження. У виданні 3068 вживається термін "Адонай", а в іншім виданні (3069) — "Елохім".

Відповідь: Слово, що перекладається як "Господь" у тексті Повторення Закону позначає "Яхве" (видання SHD 3068) (порівн. Докладний Довідник Біблії Гріна). У Септуагінті не робиться аж ніяких розмежувань між вживанням слова "Куріоз" і воно перекладається таким же чином.

В другому посланні до коринтян, у вірші 6:18, мова йде про "Господа Вседержителя”; у цьому фрагменті не передбачено ніякої різниці. Мають місце розбіжності між сутностями, як у книзі Захарії 2:8-11. "Яхве" послав його, аби врятувати Ізраїль та Єрусалим. Саме "Яхве Сонму". Ці відмінності стають помітним після того, як ми прочитаємо Псалмів 45:6-7 і послання до євреїв 1:8-9 як "Месії".

Відповідь: Ні, то є лише міф, розповсюджений тими людьми, які ніколи уважно не читали Псалмів. Христос промовив слова розпачу по-арамейські; ця мова споріднена з давньоєврейською мовою. Слова, що зірвалися з вуст Ісуса Христа, наведені в Псалмах 22:1. Там же, вірш 22:24, ми можемо прочитати про те, що Господь не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!

Усі події, про які розповідається в Псалмах 22, стосуються Месії та того факту, що Христос був розп'ятий. У вірші 24 зазначається буквально наступне:

Відповідь: Бог є святим, досконалим, праведним, він несе добро, та й він є істина. А Його Закон випливає із природи Бога, а не з його примхи. Докладний аналіз цієї теми можна знайти в статті Різниця в Законі (№ 96), а також у статті Любов і Структура Закону (№ 200).

Відповідь: Христос має декілька імен. Він походить від Отця та виконує волі Його, постійно перебуваючи під Його опікою. Бог є Цар над царями та Господь над панами, та все ж таки ми бачимо, як Христос прийде як Цар на царями та Господь над панами під стегном його. Тому слід вклонятися тільки Яхве Сонму та шанувати Його як Всевишнього. Бо ж ім'я отримав як Христос, так і ми.

Відповідь: Ні, ми не можемо поклонятися Сину як Отцеві. У Біблії досить чітко говориться: "Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного" (Євр. 2:11).

Вчення, згідно з яким Отець та Син є суть один Бог, і йому, принесеному в жертву, і слід поклонятися, є доктриною Аттіса. Її було прийнято (ухвалено) на одному з Соборів. Пізніше, вона ввійшла до християнства у четвертому столітті. "Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив?” (Малахій 2:10)?

Христос був створений Всевишнім так само, як і інші сини Бога були створені Господом. Але Ісус був посланий на Землю іншим способом; він був "єдинородним богом", “Однороджений Син, що в лоні Отця, Той сам виявив був” Іван 1:18. Докладний аналіз Видінь Даниїла 2 можна знайти в статтях, що висвітлюють природу Бога: Програма вивчення Біблії (№ B1), а також Як Бог став сім'єю (№ 187).

Відповідь: У першому та другому століттях Церква вважала, що їм був Христос. Так, Юстин Мученик, у листі до римського імператора (близько 150 н.е.) у своїй "Першій Апології" категорично стверджує, що, за найглибшими переконаннях Християнської Церкви, Великим Ангелом Старого Заповіту, що дав Закон Мойсею, був Христос. Про це кажуть доктрини, що їх сповідала Давня Всесвітня Церкви. Див. також в інтернеті за адресою: www.originalcatholicchurch.org.

Протягом століть священики ранньої Церкви, а також прихильники Суботи фактично ототожнювали Христа з архангелом Михаїлм, бо ж у книзі Даниїла зазначалося, що Михайло був Великим Князем, який захищав Ізраїль, та, до того ж, Михаїла ототожнювали з Архангелом. Це переконання лягло в основу теологічного світобачення Адвентистів Сьомого Дня. Вони дотримувалися цієї ідеї, напевне, аж до 1978 р., вважаючи, що Христос був Ангелом Старого Заповіту. У деяких відгалуженнях цієї конфесії й дотепер існує думка про те, що Ангел Старого Заповіту та Архангел Михаїл — то є та ж сама істота. У зв'язку з цим зверніть увагу на статті Ангел ЯХВХ (№ 24); Рання теологія Божества (№ 127); а також Преіснування Ісуса Христа (№ 243).

Відповідь: То був янгол Яхве, що пізніше втілився в Ісуса Христа. Його назвали Яхве, як і двох інших янголів, що прийшли з ним, аби зустріти Авраама, а згодом ці двоє вирушили до Содому, аби зустрітися з Лотом. Після цього вони (Яхве) зруйнували це місто, пославши на нього з Неба дощ із сірки та вогню Божого. Те ж саме Ангели зробили і з містом Гоморою (Буття 19:24). Цим Яхве на Небесах, хто наслав кару на Содом та Гомору, був Яхве або ж Йаховіх Збору. Ці питання освітлені в статтях: Обрані як Елохім (№ 1); Ангел ЯХВХ (№. 24); Імена Бога (№ 116); а також Преіснування Ісуса Христа (№. 243).

Відповідь: Істота, яка захищала Ізраїль в пустелі — то була скеля, тобто Христос. Він же був ангелом Старого Заповіту, що передав Закон Мойсею на горі Сінай. Цей погляд ліг в основу вчення давньої Церкви, і не втрачає своєї актуальності й донині. (пор.: Юстин Мученик, Перша Апологія). Дивитеся статті: Ангел ЯХВХ (№ 24); Рання теологія Божества (№ 127); а також Преіснування Иисуа Христа (№ 243).

У книзі Йова 33:23 розповідається про те, що існувала ціла система, до якої входили тисяча чоловік, здатних викупати гріхи інших людей. Звідси походить термін "міріади"; це слово вживалося стосовно до цих людей (котрі спокутували чужі гріхи) (Об'явл. 19:14). Книга Об'явлення називає цифру в 200 мільйонів вершників, що їхали перед чотирма ангелами на ріці Євфрат. Вони мали намір винищити третину людства (Об'явл. 9:16). Ці істоти (що про них, власне, йдеться) цілком могли бути звичайними людьми, та аж ніяк не небожителями.

Таким чином, ми не можемо бути впевнені в тому, чи насправді це число вірне. Отже, число Синів Божих, котрих іноді іменують Посланниками, складає, відповідно до тексту, 200 мільйонів. Іноді незліченне число цих посланців обчислюється арміями. Напевне, більше людей просто не існувало з часів Адама. Більш докладно ми можемо дізнатися про це, прочитавши статті Боже місто (№ 180). Як би там вже не було, але безсумнівним є той факт, що всі ці люди утворять Живий Храм, Житло Господа та Агнця.

Відповідь: Усі ті, хто належить до небесного табору, є синами Бога. Ті, кого було послано до людей, були посланцями Божими, що їх іменують янголами. Вони мають свою ієрархію: херувими, серафими та поранні зорі. Усі вони є синами Бога. Христос є також одним із них.

Нефіліми походять від тих, хто належав до занепалого сонму. Див. статті Нефіліми (№ 154). Для них немає воскресіння. Демони — це сини Бога, які згрішили. І ми всі також будемо синами Бога. Зверніть увагу на статті Як Бог став сім'єю (№ 187), Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174), а також Обрані як Елохім (№ 1).

Відповідь: До "внутрішнього дорадчого органу" Елохімів входять тридцять істот. До складу цих тридцяти входять двадцять чотири старця, що підкоряються Господові, котрий є Месією. Чотири Живих Істоти є херувимами біля престолу Божого. У них є два старці, що складає одну систему, три системи разом утворять шість більш великих ієрархічних одиниць (легіонів). Бог приглядається з місця оселі Своєї. Отже, загалом, в оселі Бога нашого призначені тридцять небесних істот.

Є також ще й інші істоти, що утворюють раду сімдесятьох. Ця система знайшла своє відображення в Ізраїлі, а також у Кучках та Храмі. Збір, до якої входять двадцять чотири первосвященики та Всевишній, утворював раду старців. Сімдесят плюс два — складають "зовнішній дорадчий орган". Ізраїль був розділений на чотири частини, кожна з який містила в собі дванадцять племен, по троє племен на частину. До того ж, частиною Ізраїлю було духівництво левітів у кучках або на троні (див. Числа 10). Легіони духівництва були призначені на чолі племен. Більш докладно про це можна довідатися зі статті Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174). Подивимося також на статтю Як Бог став сім'єю (№ 187).

Відповідь: Четверо Живих Істот — це помазані херувими хоронителі, котрі стоять перед троном. Двоє з них були на ковчегу, а двоє інших спостерігали за ними. Див. статті Заповітна Арка (назву більш доцільно перекласти як "Ковчег Заповіту Господнього"(№ 196) — прим. перекл.), а також Значення Бачення Єзекіїля (№ 108). У статті Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174) порозумівається роль цих істот.

По суті, ці херувими панують над всесвітом; крім того, вони — хоронителі престолу Господнього. Сатана разом із двома упалими стали заколотниками; на їхнє місце незабаром прийдуть двоє інших Елохімів, призначених Господом. Вони мають вигляд людей, але з головою лева на стіні Храму Єзекіїля на іншій стороні пальми, що є Христос. Двома ж Елохімами, про яких говориться в Біблії, були Авраам (Побут. 23:6 Євр.) та Мойсей (Вих. 7:1). Зверніть увагу на статтю Люцифер: Носій Світла та Досвітня Зоря (більш доцільно перекласти "Князь Пітьми або ж Зоря Порання") (№ 223). Їх підтримують Енох і Ілія. Див. статті Свідчення (№ 135).

Відповідь: Ці (істоти) стежать за тим, як виконується Божа воля. Вони помазані херувими хоронителі, і в храмі Єзекіїля вони є такими. Книга Об'явлення говорить нам про те, що ці херувими знаходяться біля престолу Господнього, і займають ще вищу позицію, ніж двадцять чотири старці. Про це ми можемо довідатися з книги Єзекіїля, глави 1 і т.п., де названі істоти ототожнюються з херувимами. Ці двоє ніколи не змінюють свого місцезнаходження, незважаючи на те, де розташований трон Бога. Виходячи з цієї обставини, ми можемо сказати, що (істоти-херувими) мають чітко визначені обов'язки. Див. статті: Значення видіння Єзекіїля (№ 108); Як Бог став сім'єю (№ 187); Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174), а також Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Громада складається із синів Бога. Їх звуть посланцями, оскільки в кожного з них є місія, що має відношення до людини. Слово "ангел" грецького походження і позначає посланець . Подібним чином, давньоєврейське слово "Малак", що також означає посланець , в арабській мові трансформувалося в “Малаікат", а уже відтіля, перекочувало в мови Індонезії й надалі.

Ми усі станемо синами Бога і Елохімами, як випливає зі статті Обрані як Елохім (№1). У статті Значення видіння Єзекіїля (№ 108) також міститься цікава інформація, що має відношення до херувимів. Тему нашого подальшого існування досить детально висвітлено в статті Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Так, один, Сатана, та третина Громади біля престолу Господа нашого повстали проти Нього. Вони мають нагоду та можливість покаятися, втім, це стосується й решти синів Божих. Див. статті Суд над демонами (№ 80), а також Загублена вівця і Блудний Син (№ 199). Таким чином, ми знаємо, що милість Божа є невичерпною.

Відповідь: Так, подібні міркування цілком обґрунтовані. Проте, сатаністи називають інші цифри; вони говорять про цифру "дванадцять". Створюється враження, що навіть більш, ніж третина внутрішньої ради могла бути задіяна в повстанні. Але все ж таки, загалом, число повсталих дорівнювало третини (від чисельності громади). Цілком імовірно, що мова йшла про двох херувимів та десять істот. Про точне число ми дізнаємося, коли дістанемось Єрусалима, і Христос знову розповість нам про це.

Десять заповідей Храму не пов'язані з людьми, що отримали порятунок від Месії. Число "сім" має відношення до церков тільки в тому випадку, якщо ми не ототожнюємо сімох ангелів з сьома церквами, а також, якщо ми не беремо до уваги зміни, що можуть відбутися в громаді. До того ж, ми виключаємо людей як новий елемент, привнесений із зовні.

Напевне, з метою уникнути розплати вони сприяли розвитку теорій і доктрин містичних культів, особливо орфічних. Ці доктрини набули значного поширення серед людей, що мають певне відношення до занепалого чи бога теосу. Сатана має скласти окуп, аби знову потрапити до небес. Спроба людей, напевне, була реакцією та бажанням повернутися до колишнього стану та уникнути другого й тілесного воскресіння, підкоряючись при цьому обраним від Першого Воскресіння.

Відповідь: Нам усім добре відомо, що Сини Бога мають властивість набувати матеріальної форми. Отже, якщо вони з'являються у вигляді чоловіків, то, безумовно, вони також мають здібності втілюватися також і в жінок, що вони досить часто і робили, (згадаємо, наприклад, Фатіму). До того ж, ангели нерідко з’являлися перед людством у вигляді тварин, наприклад подібно до віслюка Валаама. Так, Сатану називають змієм, бо він з’явився жінці у цьому обличчі. Ми помилково вважаємо, що світ духів є усього лише копією світу, у якому живемо ми самі. Таким чином, виходить, що ми дивимося через скло в темряві.

Світові духів притаманна властивість пересуватися у часі та просторі, без будь яких обмежень, що стримують наше мислення та розуміння. Маса, простір, час, сила ваги та енергія є еквівалентними виразами однієї і тієї ж першопричини, що розуміється нами як дух. Деякі наші вчені роблять помилку, припускаючи існування іманентного Бога за визначенням.

Коли світ вже був створений, всі Сини Божі зібралися разом. Їхні наставники (напутники), зорі поранні, радісний окрик здіймали. Сатана теж знаходився серед них як Ранкова Зірка та помазаник Херувим хоронитель. Роль жінки полягала в тому, щоб народжувати на світ Божих нащадків.

Коли ми воскреснемо, то ніхто з нас не буде мати ніякої статевої належності. Друге воскресіння, напевно, теж передбачає відсутність статі. Див. статті Воскресіння Мертвих (№ 143), а також Часовий Підсумок Віку (варто перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272)

Відповідь: Звичайно, у Святому Письмі є декілька подібних текстів. Так у книзі Виходу 7:1 згадується про Мойсея. В оригіналі давньоєврейського тексту книги Буття Авраам згадується як елохім, що англійською мовою було б перекладено як Великий Князь.

У Псалмах 45:6-7 розповідається, що Христос, наш елохім, був намащений оливою радості понад друзів Його. Таким чином, у цьому випадку, мова йде про раду. У Псалмах 82 також розглядається цей аспект. Інші посилання на цю тему зазначені в самій статті. Крім того, див. статтю Ангел ЯХВХ (№ 24).

Відповідь: Так, відповідний уривок з книги Буття 20:16 є своєрідним компромісом між рядками, що ми про можемо прочитати в книзі Іова, де йшлося про спокуту одного з тисячі. Додамо до цього ще й іронію Авімелеха, який вжив термін "брат", щоб висловити свої страждання.

З наведеного вище, безсумнівним є тільки те, що гріх, є злочином проти Бога. Ось чому за Христа було сплачено тридцять срібняків. Тому що це було злочином проти ради (до її складу входить 30 істот) і ця сума розглядалася як ціна за раба.

Відповідь: Люцифер, дослівно означає “носій світла”. Це ім'я безпосередньо зв'язано з "родом діяльності" Сатани — адже він був Ранковою Зіркою нашої планети. До того ж пришестя Христа наприкінці цього століття, відзначиться не тільки судним днем, але і тисячолітнім ювілеєм його правління. Ця подія буде мати також і повчальний характер. Більш докладно про це можна дізнатися зі статті Люцифер: Князь (букв. носій) Світла та Порання Зоря Князь (букв. носій) Світла та Порання Зоря (№ 223).

Однак, ставши проти волі Отця Небесного, Люцифер і третя частина сонму повстали та перетворилися на чудовиськ. Вони намагалися досягти рівності з Богом, і цим зробили жахливий гріх. Упалі ангели не пройшли іспит вірою. Після створення Адама, вони стали обмовниками наших братів. Але Христос був зовсім іншим, він не прагнув до рівності з Богом і не намагався захопити те, що Йому не належало. Він зволів заробити свій дарунок панувати над іншими покірливістю. Тому, Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... (Фил. 2:5-7). Див. статті Мета Творіння та Церкви Христа (№ 160).

Відповідь: Ми можемо бачити, що у Новому заповіті має місце термін "Тартарос", що вживається лише стосовно занепалого сонму. Слово Аваддон чи Аполліон — означає руйнівник; крім того, цей термін застосовується стосовно Сатани та його системи. Нам відомо, що упалий сонм або демони, панують над землею і людством протягом 6000 років. Але треба пам’ятати, що з поверненням Месії, Сатана та демони будуть кинуті до в’язниці на тисячу років.

Безодня, якої так страхалися демони, означає смерть, і всі наведені тексти говорять про те, що упалим призначено вмерти подібно до будь-якої іншої людини. Їх очікує друге воскресіння, як і будь-якого іншого. Ця тема знайшла свій розгляд у статтях Суд над демонами (№ 80), а також Загублена вівця та Блудний Син (№ 199). Хронологія основних подій розглядається в статті Часовий Підсумок Віку (слід перекладати як "Хронологія подій століття") (№ 272).

Відповідь: Так, ви вірно міркуєте, стосовно ангелів. Справа в тому, що слово "ангел" грецького походження і дійсно значить "посланець"; у Біблії так називали всіх небесних істот. В Септуагінті слово "aggellos" вживалося для номінації різних ідей. Так само, це ж слово застосовувалося для перекладу поняття "Божі сини" у Повторенні 32:8. Але, протягом постхрамового періоду, зміст іудейських письмен був змінений. Так, у переробленому варіанті було написано "сини Ізраїлю". Ці зміни були внесені для того, щоб збільшити роль синів Ізраїлю, оскільки Христа ототожнювали з Ангелом Яхве, вважаючи його Божим сином.

Глава LXX Ісая 9:6 говорить "Ангел Дивний Порадник"; ці слова відносяться до Месії, що був Божим сином. Далі, у книзі Іова 1:6 і 2:1 уживається термін "Aggeloi", "ангели Божі " у значенні "Божі сини". Те ж саме ми бачимо і в книзі Іова 38:4-7, де слово "ангели" теж вживалося в значенні "Божі сини". На жаль, з часом первісний зміст давньоєврейських текстів неминуче розчиняється в товщі століть. Так, у друкованому виданні перекладачі нечітко передали ідею про Поранні Зорі. У книзі Неемії говориться про те, що за його часів виникла необхідність донести Послання до євреїв якомога більшій кількості людей, бо прості люди більш не могли розуміти Святе Письмо, тому що розмовляли арамейською мовою.

По суті, Ангели й справді були Божими посланцями. Але до створення світу, не було нікого, кому було б потрібно приносити послання, і за тих часів вони просто були синами Божими. Коли ж Бог створив людей, то ангели стали виконувати функції посланців, таким чином, усіх, хто виконував обов'язки "оповісників" Божих стали іменувати ангелами. Див. статті Ангел ЯХВХ (№ 24); Предіснування Ісуса Христа (№ 243), а також Як Бог став Сім’єю (№ 187). Більш докладна хронологія плану приведена в статті Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Патріархи стародавньої церкви впізнавали ангелів, ми можемо стверджувати це на підставі того, що написано в Біблії. Це "перевірка на качок" Якщо вона ходить як качка і кахкає як качка, то це — качка. Іноді вони знаходяться серед нас, а ми про це навіть не знаємо. Таким чином, ми несподівано для самих себе, стаємо об'єктом забави для ангелів. Бог сповіщає світ про свої наміри через Своїх слуг та пророків.

У будь якому з цих випадків, звертання до Месії набувають повчальний характер. Ми ніяк не змогли б довідатися, що Ангел Спокути був елохімом Ізраїлю, призначеним Богом, якби Патріархи Церкви не донесли до нас свої свідчення у Святому Письмі. Усе це є прямим доказом того, що пророки мали безпосередній зв'язок із Христом. І тому ми молимося і поклоняємося Єдиному Істинному Богу.

Відповідь: Відповідно до хронології, складеної єпископом Усшером, Адам був створений у 4004 р. до н.е. Однак, за результатами археологічних розкопок нам стало відомо, що до "Homo sapiens" також існували ще й інші люди.

Отже, випливаючи зі сказаного раніше, ми можемо припустити, що до Адама було ще одне створення. У статтях Нефілім (№ 154), та Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248) можна знайти більш докладнішу інформацію про погляд Біблії на те, ким були люди які існували на землі од створення Адама. На початку п'ятого століття Августин з Гіппону висловив свою думку, cтосовно проблеми створення людини. Він звів сутність акта створення до факту створення лише синів Сифа та Каїна. Таким чином, у наслідок того, що Августин відмовився від давньої системи поглядів, Християнство виявилося абсолютно нездатним прийняти й усвідомити наукову цінність сучасних археологічних відкриттів зроблених протягом двох останніх століть. Саме ця помилкова доктрина Августина завдала значної шкоди теорії про Створення людини і відкрила шлях до виникнення такої ж помилкової теорії еволюції.

Поза всяким сумнівом, генна структура неандертальців була в корені відмінною від тієї, що ми маємо зараз. За висловами вчених, неандертальці мали гени, що складаються з 27 ниток, у той час як гени сучасних приматів мають 8 ниток. У зв’язку з цим, безсумнівним стає той факт, що в сучасної людини більше подібного з ДНК шимпанзе, чим з неандертальцями. Тому, цілком можливо, що наш життєвий потенціал може виснажитися, якщо ми переступимо 6000-літній поріг існування, відведеного нам Богом.

Відповідь: Занепала громада (сонм) була частиною творива, що вчинив його Бог, створивши людину за подобою та за образом Його. Отже, вони можуть покаятися і жити далі. Але ж, Нефіліми не були частиною створеного Богом світу. Вони були витворами упалої громади. До того ж, Нефіліми навмисно були створені для того, щоб зруйнувати задуми Всевишнього, і тому вони не є образом і подобою Господа Нашого. Таким чином, вони не можуть вміщати в собі Святого Духа, на відміну від демонів, які за своїм походженням, мають цю здатність.

Відповідь: Ні, нефіліми або ж рефаїми не можуть розраховувати на воскресіння, про це ми можемо судити з книги пророка Ісаї 26:13. Повний огляд теми про нефілімів, ким вони були, а також, що з ними сталося, наданий у статті Нефілім (№ 154).

Відповідь: Це, мабуть, найбільш глобальне питання щодо задуму порятунку світу. І справді, Бог міг би створити стільки синів-духів, скільки йому було б завгодно. Чому ж тоді він створив слабких у фізичному відношенні істот, що, згодом, знайшли дарунок духу Божого?

Те ж саме питання повстає і щодо створення плоті. Чому Господь створив людей, приречених на страждання та смерть? Чому вони, у кінцевому рахунку, умирають? Чому б йому водночас не створити всіх людей відразу і просто навчати їх?

Відповідь на це питання складна та в той же час проста. Якби Господь створив людей не слабкими, а досконалими духом своїм, то вони тоді цілком підкорилися б Йому і були б сповнені віри. Ангели Сонму очікували б призначеної для людей години та зміцнювали б їх у вірі, подібно до того, як батьки повчають чад своїх. Люди просто не довідалися б багато, і саме тому віра, виражена в них, набагато сильніше.

Сатана ж використовував людей з метою залучити одну третину сонму на свою сторону. Синам-заколотникам був доручений нагляд за утворами рук Божих; їм було доручено також випробувати і судити як демонів, так і людей.

Церква — це громада, покликана випробувати і судити демонів, оскільки їхня міра зовсім інша, ніж міра людська. У продовження тисячоліття ми будемо робити те, що Демонам було призначено робити Богом, тому що вони вирішили створити іншу, ідолопоклонницьку релігію. Отже, ми бачимо, що весь устрій небесний, служить вираженням ідеї про те, що лише обрані, що істинно вірують у Бога і слухняні Йому, можуть бути Синами Божими. От саме вони і будуть судити інших після Воскресіння з Мертвих.

Усі Сини Бога повинні були пройти іспит на віру та довести свою придатність для діянь Божих власними справами. Таким чином, створений дух пройшов іспит створеною плоттю, а разом вони йдуть до порятунку. Див. статті Як Бог став Сім’єю (№ 187); Суд над демонами (№ 80); Мета Творіння та Церкви Христа (№ 160); а також Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Дорікати Єві означало б узяти на себе додаткову відповідальність. Саме тому Адам не став цього робити. З тих часів багато чого змінилося в наших стосунках з Богом. Але, вже саме тоді Бог знав, що Адам засудить свою дружину, і, у зв'язку з цим, виникла необхідність послати на землю Христа, щоб він став царем як Агнець, що заколений. Тому що ми записані в книзі Агнця, Книзі Життя і Воскресіння від створення світу.

Таким чином, Господові із самого початку було достоту відомо про прийдешні події, і, на підставі свого всевідання, він задумав глобальний план Порятунку. Див. статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246); а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248)

Відповідь: Відповідно до хронології Усшера, заснованої на біблійних джерелах, Адам був створений у 4005/4 до н.е. Тема людей до Адама докладно розглянута в статті Нефілім (№ 154). Крім того, див. статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246) а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248).

Відповідь: Подібна тенденція подавати матеріал саме в такій убогій манері була обумовлена низкою помилкових переконань та позицій. По-перше, люди намагалися приховати той факт, що одяг людям дав Бог, а не самі люди. Таким чином, акцент зсовується на бік людини, а не в бік Бога (порівн. Римлянам 8:3).

Популярний виклад біблійних фактів обумовлено також багатьма іншими причинами. Так, гностики, що проповідували аскетизм і вегетаріанство, прагнули приховати той факт, що тварин винищували, а їхнє м'ясо вживали як їжу як їжу як їжу вже за часів Адама. Див. статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183).

Крім того, листя дерев також має символічне та культове значення. Таким чином, про них найчастіше згадували автори популярних видань. Наприклад, дубові листи як прообраз древніх культів, досить ясно засуджуються в Біблії. Так, жерці Аттіса в Римі наносили татуювання за допомогою листя плюща, що вважалося священним. Отже, термін "листя" часто вживається в системі символів того часу, так само як і фалос (Ашера) чи цапеня.

Відповідь: Насправді, думка про яблуко не має ніякого відношення до Біблії. У цьому почуваються відгомони міфів і містерій (містичних культів), в яких яблуко асоціюється з яблуком розбрату. Більш докладно про це можна довідатися зі статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246)

Відповідь: На землі є лише одна раса, і ця раса — людська. Тому що всі ми є братами. Наші мови були змішані у Вавилоні. Цей процес трохи нагадує розведення тварин. Так, темна шкіра в одних людей — придбана протягом довгих років ознака, яку вони набули в результаті пігментації. Світлий же колір шкіри людей обумовлений тим, що вони носили більше одягу. Проте, по загальній фізіології люди з різним кольором шкіри ні чим не відрізняються одне від одного. Групи і типи крові у людей різняться, в залежності від місця проживання, однак, по суті, всі люди мають ту ж саму фізіологічну будову.

Якщо ж говорити про тварин, то ми можемо сказати, що німецька чи інша вівчарка походять від вовка, і сталося це зовсім недавно. І хоча вони й відрізняються одна від одної по зовнішніх ознаках, але все рівно обидві вони належать до сімейства псових. Докладний огляд теми, присвяченої створенню світу, ви зможете знайти в статтях Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246), а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248). Про людей, що колись існували на нашій землі до потопу, можна довідатися зі статті Нефілім (№ 154)

Що ж до походження всіх людських рас, то це можна пояснити, якщо уважно вивчити відмінності шкірних пігментів, а також їхні родинні подібності. Під час проведення розкопок у печерах Шу Ку Тьен у Китаї, були знайдені рештки декількох родин, члени яких мали певні расові розходження. Проте, ці люди жили в одній родовій громаді.

Відповідь: Ця тема докладно освітлена в статтях Рахіль і Закон (№ 281), а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248). Це заборонено в інших випадках, але Лот породив Аммона і Моава злягавши зі своїми дочками проти волі Бога. Вони вважали це за необхідність, бо були впевненими, що світ згорить у вогні; крім того, вони очікували на подібну долю й для себе.

Відповідь: Дружиною Каїна могла бути чи однією з його сестер, чи ж однією з нефілімів. Цілком імовірно, що вона таки була його сестрою, оскільки це єдине пояснення тому, що рід Адама залишився чистим. Див. статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246); Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (248), а також Нефілім (№ 154).

Відповідь: З цього приводу зустрічається безліч різноманітних версій. Розглядаючи випадок з людиною до Адама, відповідь буде такою: і перше і друге. Людина була всеїдною та вживала як їжу як їжу як їжу личинок, комах і фрукти, що вона збирала з дерев. Це підтверджується результатами дослідження австралопітеків (наприклад, Люсі), які виявили, що вегетаріанці мали дуже сильну травну систему.

Відповідь: Відповідаючи на це питання, хочу сказати, що коли вік патріархів може бути показовим прикладом, то можна припустити, що в них був набагато раціональніший режим харчування; у генетичному відношенні вони займали багато вищу ступінь розвитку , ніж ми з вами в наш час. Як з'ясовується, людство пройшло довгий шлях деградації, оскільки в наші дні ніхто вже не живе до ста двадцятьох років. Середня тривалість життя людини зараз складає лише сімдесят років. До того ж ця цифра неухильно повзе вниз, що обумовлено іншим проблемами. Про те, як харчувалися древні, можна довідатися зі статті Закони Їжі (№ 15).

Згідно деяким історичним даним, давні практикували навіть хірургічні операції, наприклад, трепанацію. Однак, часті випадки недотримання карантину, стали причиною повсюдного поширення прокази. Сліпота ж, найчастіше була наслідком захворювань, викликаних занесенням інфекції при пологах, що аж ніяк не рідкість і в наш час. Давні люди були чудовими мореходцями та вели жваву морську торгівлю. У 1000 р. до н.е. і пізніше їхні торгові шляхи простиралися далеко за межі фінікійської держави. Четверте сторіччя н.е. відзначилося глобальними світовими катаклізмами. Шосте століття виявилося переломним етапом у контексті світового розвитку, що не могло не відбитися на Церкві. Суспільна і політична ситуація того часу зазнала таких ускладненнями, яких не було навіть в епоху похмурого середньовіччя. З тих пір світ втратив величезну частину своїх знань, і зараз ми можемо відтворити лише малу дещицю того, що було безповоротно загублено.

Професор Берндт дотримував тієї точки зору, що сучасні австралійці зв'язані "родинними узами" із давніми єгиптянами та дравідами, що населяли Індію. Його переконання ґрунтувалося на тім, що в деяких частинах Австралії були виявлені, здогадно, сліди єгиптян. Крім того, в усипальниці Тутанхамона було знайдено безліч бумерангів, що зберігаються зараз у єгипетському музеї.

Більш докладно про це можна довідатися з заміток до роботи И. Л Ильдреса Барабани Світу перше видання, що присвячене пам'ятникам культури первісної людини, знайденим у печері Зого Ле.

Знахідки неподалік від Шо Ку Тьена в одній печері й в одному шарі, говорять багато про що. Гени тих людей які належали до родових громад, що переселилися до Китаю, мали здатність зберігати інформацію одразу про три расові групи усередині однієї родини. На жаль ця тема ще не знайшла досить докладного розгляду через низку різноманітних причин.

В епічній поемі про Гільгамеш(а) оповідується про те, що Ной також узяв на борт ковчега ремісників з їхніми родинами. Якщо взяти до уваги цю обставину, то ми побачимо, що вісім чоловік були главами родини і жінки не входили до їх числа. Отже, це спостереження в корені міняє справу. Нефіліми були скорені Огом, що, мабуть, прокрався до ковчега, та Ной дозволив йому залишитися. Див. статті Нефілім (№ 154).

Відповідь: Біблія говорить, що потоп мав наслідку світового масштабу. Локальні масштаби потопу — це вигадка геологів та археологів, яким потрібно було знайти рішення своїх задач і визначити вік планети. Ковчег, власне кажучи, являв собою величезну скриню, що Бог наказав побудувати Ною. Період будівництва ковчега тривав цілих сто років.

Потім Бог наказав Ною взяти із собою всіх тварин, що жили на землі до потопу, що той і зробив. Таким чином, розходження в генній структурі тварин збереглися в первинних видах. Рослини ж не потрібно було збирати, їхнє насіння виростало природно, якщо для цього утворювались необхідні умови. Те ж саме можна сказати і про розмноження спорами.

Окрім того, надзвичайно багато різних видів насіння зернових і злакових було взято на ковчег як запас провіанту. Так, наприклад, на борту опинилися пустельні рослини та евкаліпт. Але для вирощування будь-якого насіння конче необхідним є тепло. Крім того, дерево, дуже довго зберігається під водою, отже, можна припустити, що всі ліси минулого або знесені, (так само, як на Північному Полюсі колись були дерева та мамонти), чи ж залишилися на деяких ділянках (суходолу) суші. Але ж першою, почала рости трава; і саме від неї походять всі інші рослини.

Зараз ми дедалі більше дізнаємося про самих себе та про планету, на якій ми живемо. Так, останні результати дослідження людських геном виявили, що всі люди мають подібну фізіологічну структуру. Крім того, абсолютно всі люди в загальній фізіології мають 99.99 відсотків подібностей, до того ж всі інші види живих істот мають теж подібну фізіологію. Стає очевидним, що і всі ссавці походять від одного спільного предка. З цього випливає, що на нашій планеті немає іншої раси, крім раси людської, і більшість тварин також походять з одного спільного виду.

Однак, незважаючи на це, нам відомо, що ми маємо зовсім інші справи з ДНК неандертальців. Цей вид схарактеризований зовсім іншою формулою ДНК. Таким чином, ми бачимо, що сама структура ДНК нефілімів у корені відрізняється від аналогічної формули людини і навіть від ДНК шимпанзе, з якими, до речі, у людей набагато більше спільного. Див. статті Нефілім (№ 154).

Відповідь: Змішання мов під час будівництва Вавілонської вежі було натяком на те, що люди не стануть подібними до елохіма за своїм бажанням і, ведені Сатаною, не зруйнують планету раніше призначеного часу.

Сатані відведено 6000 років як Поранній Зорі нашої планети. Після закінчення цього терміну Христос повернеться таврятує нас. Якщо ж він цього не зробить, то на Землі зникнуть усі, хто зроблений з живої плоті.

У наступних статтях докладно розглядається задум Порятунку, що був уготований для нас, а також тема пророцтва. Див. статті Часовий Підсумок Віку (більш доречно було б перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272); Люцифер: Носій Світла та Ранкова Зірка (№ 223); Тисячоліття та вознесіння на небеса (№ 95). Тема пророцтва знайшла свій розгляд у багатьох інших статтях.

Відповідь: Так, за цією подією дійсно криються набагато серйозніші речі. Змішання мов під час будівництва Вавілонської вежі відбулося з метою покласти кінець помилковій релігії вавілонян. До того ж, це було зроблено для того, щоб люди сповільнили свій крок до руйнування планети, і не загинули раніше призначеного часу, тобто ще до звільнення Сатани.

Якби Вавілонську вежу було добудовано, то люди уподібнилися б до елохіма, втім, без втручання Святого Духа вони знищили б планету та зруйнували задум Бога. Те, що відбувається зараз, могло б трапитися ще дві чи більш тисячі років тому. У цьому випадку, цілком можливо те, що нашої планети до цього часу уже б не існувало. Аби знайти в статтях терміни "Вавилон" та "Вавілонська вежа", скористуйтеся системою пошуку.

Відповідь: Так, дійсно, вони одержали благословення від Господа. Адже Христос сам сказав, що з волі Божої, Він благословить Авраама та, отже, той стане він народом великим та дужим і в ньому поблагословляться всі народи землі! (Буття 18-18).

Див. кілька статей, у яких мова йде про Авраама: Чому Авраама звали "Друг Бога"? (№ 35); Ангел та Жертва Авраама (№71); Авраам та Содом (№ 91); окрім того, слід звернути увагу на статтю Зауваження по Книзі Буття 22 та Жертва Ісаака (№ 244).

Суть закону даного Мойсею роз'ясняється в статті Закон Бога (№ L1). Ідея ж накреслення заповідей на камені належить Господові, тому що Він є твердиня (скеля), з якої всі, і ми, і Христос. І Всевишній, через владу Його, викарбовує Закон у серцях наших. Він стає усім в усьому.

Відповідь: Усі заповіді Закону органічно розділені на дві частини, перша з них містить чотири заповіді про любов до Бога, а шість наступних — про любов до людини. У Першій Великій Заповіді говориться "І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!". Друга ж заповідь виходить з першої "Люби свого ближнього, як самого себе". Четверта Заповідь про Суботу, день відпочинку, чітко вказує нам, що обов'язково треба дотримуватися календаря Бога. Ця обставина є необхідною умовою дотримання першої заповіді.

П'ята заповідь, про любов до батька та матері, це перша заповідь з обіцянкою. Вона стосується життя на цій землі і створенню сім'ї, того фундаменту, на якому Господь зволів побудувати суспільство. Адже, сім'я - це модель, що має місце на небі, а також у Церкві, юдолі синів Бога. Таким чином, ця Заповідь утворює сполучну ланку між першими чотирма та наступними шістьома. У цьому відношенні, обидві відповіді вірні.

Отже, Закон поділяється на дві великі заповіді: перші чотири і наступні шість, сполучною ланкою, що поєднуються проміж собою за допомогою п'ятої заповіді. Остання містить у собі модель земної сім'ї та сім'ї небесної. Див. статті на тему Закон Бога (№ L1), а також статті з посиланнями в межах даної праці.

Відповідь: Перша заповідь наведена в наступному фрагменті Писання (Вих. 20:2-3):

Плутанини завдає та обставина, що римські католики приєднують другу заповідь до першої, а десяту крають на двоє. Напевне, причиною такої інтерпретації є текст Повторення Закону 5.

Роз'ясняючи цю заповідь, слід зазначити, що слова "Господь, Бог твій" у даному фрагменті означають не просто "Яхве". Ці слова слід розуміти як "Яхве Елохім", що означає Бог у гранично загальному та творчому розумінні. Якби то був Яхве, то, на думку Буллінгера, доцільно було б заперечити той факт, що сфера впливу Закону не була обмежена лише Ізраїлем.

До того ж, дві перші заповіді проголошені від першої особи — інші від третьої особи. Проте, Повторення Закону має таку ж внутрішню структуру, що і перші дві Заповіді. В Повторенні Закону є розділ, що навколо нього давно точаться запеклі суперечки. Дехто стверджує, що в цьому розділі Мойсей пояснює значення оригінальних десяти заповідей (першоджерел), наведених у книзі Виходу (порівн. Коментарі Сончіно, Чумаш стор. 458).

Заповідь "Хай не буде тобі інших богів (Елохімів) передо Мною" означає, що ніхто інший не може бути вище Елохімів, окрім лише Єдиного Правдивого Бога, який зветься в однині "Елоах" Бог Храму, що оселив ім'я Своє в Єрусалимі. Див. книгу Езри 4:24-7:26, де висвітлюється питання слововживання стосовно до Храму та Закону. Ця заповідь і є законом Елоаха.

З Псалмів 30:4-5 ми дізнаємлсь про те, що Елоах має сина. Після цього стає очевидно, що Син не є Єдиним Правдивим Богом, Елоахом. Перша Заповідь, застосування Закону та Пророки стали темами, що освітлені в статті Закон та Перша Заповідь (№ 253), спеціально написаної для Читання Закону в Рік Суботи 1998.

Відповідь: Закон був наданий Богом ще Адамові від створення світу.

І вже тоді була встановлена не тільки Субота, але й правила жертвопринесення, а також календар. У підтвердження тому, ми можемо сказати, що вже в той час жертва Авеля була більш бажаною для Господа, ніж жертва Каїна, оскільки це була кревна жертва, а Авель був більш праведним.

Зі сказаного вище випливає, що доктрина вегетаріанства, якої дотримували люди до потопу, невірна, оскільки закон був даний їм лише на горі Сінай. Див. статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183); а також Рахіль і Закон (№ 281). Разом з тим, звичай дотримувати Єврейської Пасхи було запроваджено задовго до подій на Сінаї та Молодиків. Календар же був установлений з першого тижня створення. У зв'язку з цим, безперечним стає той факт, що все суще до потопу було знищено, саме з тієї причини, що люди зневажили закон Бога. Див. статті Нефілім (№ 154).

Див. також статті Божий Календар (№ 156). Див. також статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Еденський сад (більш доцільно перекласти як "Сад ув Едені")" (№ 246) і Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248).

Якщо ретельно проаналізувати текст Писання, то ми можемо помітити, що про заповіді було вже відомо ще за тих часів, коли Авраам прибув до Єгипту. Див. статті Авраам та Содом (№ 91). Див. також статті Доктрина Валаама і пророцтво Валаама (№ 204). Цей факт підтверджує і те, що Авраам приносив десятину Мелхиседеку більш, ніж за чотири століття до того, як на горі Сінай був даний закон Мойсею. Див. статті Мелхиседек (№ 128).

Відповідь: Давні читали Закон протягом усього Свята Кучок на сьомий рік. Для того щоб правильно, відповідно до Божих розпоряджень, прочитати Закон, свідчення та книги всіх пророків, а потім правильно пояснити, що ж означає той чи інший фрагмент, потрібно було витратити весь період, протягом якого тривало свято Кучок.

Ось чому Бог вимагає, щоб ми читали закон кожні сім років. На цей час потрібно відкласти всі справи та прочитати закон належним чином, щоб Ізраїль не забув законів Бога. Див. статті Читання Закону з Ездрою та Неемією (більш доцільно перекласти як "Про те, як Ездра та Неемія читали Закон") (№ 250) а також низка статей про Закон, наприклад, Закон Бога (№ L1), спеціально підготовлених до останнього Читання Закону в 1998 р.

Відповідь: Безумовно, весь процес очищення на сьомий і перший місяць, а також десятий день сьомого місяця неминуче вимагає помірності в багатьох речах, а також і від статевих стосунків.

Відповідь: Суть обряду очищення передбачає в собі очищення обраних. Відповідно до закону, чоловік опоганював себе, якщо він лежав на насіння до сходу сонця. Зміст цієї заборони полягав у тім, щоб дати людям, зрештою, збагнули, що сонм Ізраїлю був очищений у той день, коли Господь мав прийти до них.

Питання щодо очищення Ізраїлю розглянуте і докладно висвітлене у статтях Освячення Храму Бога (№ 241) а також у статті Очищення Простодушного та Заблудлого (№ 291)

Якщо уважно вивчити календар Субот, Молодиків та Свят стає ясним, що весь календарний період та очищення, що відбувається в межах Божого задуму, служить глобальним посиланням на Прихід Месії і відновлення планети. Зверніть увагу на статті Божий Календар (№ 156); а також Закон та четверта заповідь (№ 256).

Ми є Храм Божий, і Закон Бога буде жити в наших серцях. Ми понесемо його від церкви до народів світу, тому що вони є Храм Божий та стануть Градом Його. Зверніть увагу на статті Святоші Бога (більш доцільно перекласти як "Божі Святині") (№ 184); Вимірювання Храму (більш доцільно перекласти як "Міра Храму") (№ 137). До того ж, стосовно цієї теми становить інтерес стаття Боже місто (№ 180).

У тексті книги Левіт 12:4 ми зауважуємо наступну фразу, що має відношення до жінки: "До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення очищення її". У цих словах убачають систему рівнобіжних символів, що служить для відокремлення обраних в акті очищення. Обраних вважали позбавленими плотської скверни аж до появи Христа. У той час існувала теорія, відповідно до якої жінка в період менструації може опоганити святиню. Проте, сама святиня мала властивість очищати і рятувати, будь кого, від скверни. Прикладом цьому може бути випадок, коли жінка під час витікання нечистоти її, що має потребу в лікуванні, очистилася, доторкнувшись до одежі Христа. Христос не опоганився при цьому, однак же, жінка, скоріше виповнилася Святого Духу та позбулася від скверни своєї.

Отже, згідно Закону, святиня є недоторканою, її не можна опоганювати. Питання щодо святинь було поставлене перед первосвящениками; вони дали на нього цілком чітку та зрозумілу відповідь. Тим часом, уважно читаючи Закон Бога та пророцтва, ми, поза кожним сумнівом, не можемо не звернути уваги на той момент, коли Господь наповнив Духом кожну плоть та освятив її. Таким чином, Бог виконав Свій Закон та вирізьбив його в кожнім серці. Месія ж завершив етап виконання волі Бога в межах Його Закону.

Зі сказаного вище випливає, що кожна плоть була освячена та сповнена Святим Духом. Сам же Месія учинив очищення через Святого Духа. Закон Бога містить у собі ідею про очищення матері людей — Церкви Ізраїльської, Нареченої Христової, тобто матері нового народу. З цього боку нам стає ясно, що мати учинила очищення. Отже, відтепер, вона може брати участь у Вечері Господній та Єврейській Пасхалії; вона стала одним з обраних, оскільки одержала очищення в Духу Святому.

Відповідь: Так, звичайно, і в наші дні християни повинні суворо дотримувати всі ці закони. Деякі відомості, що стосуються даного питання, можна знайти в статті Очищення й обрізання (№ 251). Через це, необхідно особливо відзначити, що дотримання карантину має величезне значення для запобігання інфекційних захворювань, однак, цим дуже зневажають. Сорок років тому в Австралії туберкульоз викорінили лише завдяки спільним зусиллям усіх громадян. Проте, не дуже давно люди необачно стали зневажати правилами дотримання карантину, і в результаті знову виникає небезпека туберкульозу, більш того, резистентність вірусу зросла.

Думка християн про те, що присягатися це гріх, походить від Матвія 5:34-36. Так, у Євангелії від Матвія Христос вимовив: "А я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий, ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою твоєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною".

Нам усім добре відомо, що в другому воскресінні наближається розплата за зло, скоєне над безневинними людьми. Всі люди будуть відроджені у Святому Дусі. Зверніть особливу увагу на те, яким чином буде звільнений Сатана. Наприкінці тисячоліття, Бог повелить звільнити Сатану з ув'язнення, щоб вершити Свій суд над планетою. Тим часом, Господь дозволив йому володарювати над світом протягом шести тисяч років, проте, Бог може обмежити повноваження Сатани. Зрештою, Господь заточить диявола на тисячу років.

Виходить, що в цьому відношенні Бог разом зі злими силами цього світу. Слід відзначити, що до певної міри, він несе відповідальність за те, що зло все ж таки коїться на землі. Проте чи можемо ми засуджувати Бога? На це питання є тільки одна відповідь: ні в якому разі! Світ, що Він Його створив — то є лише спроба створіння, отже, зрештою, ми нічого не втрачаємо. Ми будемо додержуватися законів Бога та любити одне одного, оскільки нам відомо, що відбудеться, якщо ми перестанемо діяти відповідно до волі Бога. Мета прийдешнього покарання полягає в реабілітації та захисті всіх людей, що жадають знайти вічне життя та порятунок.

Відповідь: Так, кожна з Десяти Заповідей підкріплена смертним покаранням, якщо, звичайно, людина не виконує ці заповіді. Застосування страти послужило темою для статті Закон та шоста заповідь (№ 259) а також Закон та п'ята заповідь (№ 258).