(Видання 1.1 20000630-20011205)

Перелік найтиповіших питань щодо Нового Заповіту наведено нижче.

Подану статтю можна дістати у глобальній мережі інтернет за адресою:

Месія…Син Людський - Єдиний Син - Єдинородний Син - Ісус Бог - Пророк - Жертва за гріх - Віра в Христа Ісуса – Хреищення, що в Ісусі Христі,що в Ісусі Христі - Єдиний шлях до Отця - Священик -Ієгошуа - Ще один Ісус - Послання Пилата - Рік розп'яття - Strauros- Хрест –Воскресіння - Тілесне чи духовне - Тіло Ісусове - Ізраїль, наречена Христова - Жертва - Учні та послідовники Ісус СпасительСпаситель - Проповідь - Вегетаріанці - Слово Ісусове - Бог - Архи - Ангел Об’явлення - Ісус/Біблія

Святий Дух…Святий Дух - Бог наділяє Святим Духом - Душа/Дух - Царство Боже -Вода/Твердиня (скеля)

Матвій…Матвій. 2:2; -2:13;-2:17-18;-6:5-15;-12:50;-17:21;-20:13;-28:19

Лука…Лука 12:36;-17:11;-19:12;-23:43

Іван…Івана/Буття - Іван 5:1-24;-5:18;-7:52;- Глави 10;-12:12-13;-19:31

Дії…Амінь - Дії 1:15;-15:24-29;-15:28:29

Римлян…Рим гл.1- Рим.3:20;-10:4;-Розділ 14;-16:16

1Коринтян…1Корин. 5:5-6;-11:10-15

Галатів…Гал. 4:9-11;-4:10

Ефесян Ефес. 3:15

Филип’ян…Фил. 2:10

2Солунян.…2Солонян. 2:3-4,6

1Тимофія…1Тим. 4:1-3

Євреїв…Євр. 7:3

Яків…Походження Якова - Яків 1:17

1Іван…1Іван 5:7

Об’явлення…Св. Іван - Апокаліпсис -Об’явл. 1:4;-5:6;-2:17;-2:20;-2:28;-3:7;-3:12;-4:2-6;-5:12-17;-6:2;-6:4;-6:5;-6:8;-7:14;-8:10;-розділ 9;- розділ 10;-13:18;- розділ 14;-17:5;-20:10;-20:15;-21:18;-21:1; - Скорбота Якова - Якою буде земля - Що відбудеться після воскресіння - перше -Діти знають отців - Ісус — наш цар - Весільна вечеря - Хто прийде - Місто Господнє-

- Лік гомерів - Хліб та вино - Миття ніг - Господня Вечеря

Антихрист…Закон Антихриста й Мойсея Доктрина - Ісус обвинуватив його в тому, що він - антихрист.

Відповідь: У Бога було безліч синів, та одним з них був Христос (Йов 1:6; 2:1; 38:4-7). Але лише одному з синів Божих призначено було народитися людиною. Він і був Однородженим Сином, про що повідомляється в книзі Івана 1:18 та книзі Приповістей 30:4-5.

Ця ідея є головним лейтмотивом, що проходить крізь текст листа до євреїв 1:8-9, а також Псалмів 45:6-7. У Листі до Євреїв говориться про те, що цей елогім не був єдиним, кого в Громаді ангелів називали Синами Божими. Але Він був новим первосвящеником, подібно до Сина Людського.

Відповідь: Відповідно до Святого Письма в Бога є безліч синів. Проте народитися призначено було лише єдиному. Інші ж існували як ангели, у Гурті. Однороджений Син Його був Першоосновою створення Божого. Таким чином, Він є суть початок створення Господа нашого. Крім цього, він — перший, хто повстав з мертвих. Як би там не було, але Він — Однороджений Бог; Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був, як ми можемо довідатися з Івана 1:18.

Ці питання були докладно висвітлені в статті Арх Творення Бога як Альфа та Омега (доречніше перекласти як "Початок Створення Божого як Альфа й Омега") (№ 229), а також у статті Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243).

Відповідь: Це питання є дуже заплутаним. Багато зусиль до цього доклали тринітаристи, вони навмисне спотворили саму суть цього питання. Існують два терміни, перший —“Prototokos”, що означає "однороджений" і друге — "monogenes", що означає "єдинородний". Термін, що має відношення до Христа, звучить як "однороджений", а однороджений з мертвих означається терміном "Prototokos".

Ісуса Христа треба звати "Однороджений Бог", як випливає з книги Івана 1:18. Цей термін є інтерпретацією грецького поняття "Monogenes Theos". Він зазнав деякі зміни в Receptus (загальноприйнятому тексті) і, тому, ми читаємо "Однороджений син" або ж “monogenes uion”, згодом цю фразу стали переводити як "єдинородний (only begotten) син". Це було зроблено для того, щоб штучно стерти розбіжності тим фактом, що в Бога було безліч синів у гурті, а Христос був "prototokos", тобто народився лише один з них і, отже, він був однородженим "богом" чи "theos" (Бог грецькою: прим. перекл.)

Правила вживання цих термінів стало об’єктом детального вивчення в статтях Обрані як Елогім (доречніше перекласти як “Обрані, аби стати Елогімом”): Первинні церковні вчення і прихід Трійці

(№ 1) а також Ангел ЯХВХ (№ 24); Арх Творення Бога як Альфа та Омега (доречніше було б перекласти як "Початок Створення Божого як Альфа й Омега") (№ 229), а також Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243)

Це питання було докладно розглянуте в статтях Обрані як Елогім (доречніше перекласти як “Обрані, аби стати Елогімом”): Первинні церковні вчення і прихід Трійці (№ 1), Ангел ЯХВХ (№ 24), а також Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243). У цій статті також розглядається віровчення Ульфілія, єпископа готського, що безпосередньо стосується даної теми. Зі статті Рання Теологія Божества: Аналіз патристичних письменників та їх тлумачення Бога (доречніше було б перекласти як "Найдавніша доктрина про Бога: і т.д.") (№ 127) ви зможете довідатися про те, які доктрини сповідала давня церква і як тогочасні християни розуміли Бога.

Відповідь: Мойсей сказав, що був; Бог поставив Христа як пророка високо, він був царем, якому всі повинні були підкорятися. Месія був Священиком, Принцем та Пророком. Див. статті Ісус Христос - цар, священик та пророк (№ 280). Письмові свідчення його проповіді містять у собі пророцтва, що справді здійснилися саме так, як він казав. Ісус говорив як це слово і свідоцтво (Іс. 8:20). Тобто, Христос пройшов це випробування, що повинні були витримати всі правдиві пророки.

Відповідь: Так, наведений вами уривок має величезне значення. Слід взяти до уваги, що в давньоєврейському тексті семантичний наголос ставиться на перше слово "добре" і друге "якщо". Булінгер зауважує в Кишеньковому довіднику по Біблії, що в цьому тексті збережено урочистий та пишний тон твору. У давньоєврейському тексті слово "сhаt'а" означає "жертву за гріх"; відповідний додаток зроблено у книгах Виходу 30:10, Левит 4:3, 6:25, 8:2, та Псалмах 40:6 (cp. 2Корин. 5:21; Ефес. 5:2).

Слово "спочиває" стосується виключно об'єкта чоловічого роду, а жертва за гріх припускає тільки жіночий рід. У давньоєврейському варіанті читаємо: "біля входу [чоловік] спочиває, жертва за гріхи". Див. також у тексті 3:16, де присутнє слово "керувати". Наскільки нам відомо, є суть жертва за гріхи. Див. наступні статті: Доктрина первинного гріха частина 1 Едемский сад (№ 246), та статтю Доктрина первинного гріха частина 2 Нащадки Адама (№ 248).

Відповідь: Віра — то є тверде переконання, відповідно до якого Бог надасть порятунку людині, оскільки цей порятунок передбачений задумом Божим. Цей задум створено на користь людства. Бог зробить усе для порятунку тих, кого він створив, що б жодна плоть не загинула.

Саме віра в Господа Нашого рятує нас через Ісус Христа, якого Він послав (Івана 17:3). Слід знати, що багато хто кличе його "Господи, Господи", а він відкаже їм: "Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від мене, я ніколи не знав вас". Тому, якщо ви справді любите Христа, то дотримуйте заповідей Божих.

Відповідь: Хрещення Івана було спокутою гріхів, а також наукою, щоб Яхве міг пройти шляхами його і щоб в степу вирівняти битий шлях Господові Богу нашому, як про те говориться в книзі пророка Ісаї 40:3 та в євангелії від Матвія 3:3. Хрещення Івана не було шляхом до порятунку. Христос був хрещений, тому що він прийняв у собі Святого Духа подібно до давніх пророків. Іван же, мабуть, вимовив такі слова: "Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто іде по мені потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він хреститиме вас Святим Духом й огнем." (Матвія 3:11).

Найпевніше, що Іван вимовив саме ці слова. Тобто: "Я хрищу вас водою на покаяння". За свідченням Луки коли хрестилися усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився там (Луки 3:21) розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!(Луки 3:22) У Євангелії від Марка говориться приблизно те ж саме, що й у Матвія. Проте ми так, нажаль, і не зможемо дізнатися, що насправді промовив Іван тої миті, коли хрестив Ісуса.

Відповідь: У книзі Івана 14:1-6 наводяться слова Христа про те, що ніхто не приходить до Отця, якщо не через Нього. Існує ряд заперечень щодо цього твердження, проте, усі вони ґрунтуються на помилкових теологічних доктринах та невірному розумінні біблійного тесту.

Така загальна схема воскресіння з мертвих, відповідно до якої ніхто не може знайти життя вічне, якщо не воскреснувши в судний день та не знаходячись поруч із Христом. Див. статті Душа (№ 92); а також Воскресіння мертвих (доречніше перекласти “Воскресіння з мертвих”) (№ 143). От чому доктрина про безсмертну душу, рай і пекло є, по суті, безбожним та богохульним вченням.

Відповідь: Так, ви праві, Він є суть кожний з них. Христос — є і священиком, і первосвящеником після того, як був призначений порядок Мелхиседека. У той же час Він — є пророком, як сказав Мойсей. І Христос — є також царем царів та Богом Богів, якого призначив Отець Наш Небесний.

Єдиний Правдивий Бог також призначив йому бути Богом, що намащений оливою радости понад друзів Його (Пс. 45:6-7 і Євреїв 1:8-9). Крім цього, та ж думка випливає з книги пророка Захарії 12:8: ангел ЯХВХ — верховний суддя над нами, він — Елогім, а Писання не може порушене бути (Івана 10:34-35). Див. наступні статті: Обрані як Елогім (доречніше перекласти як “Обрані, аби стати Елогімом”) (№ 1); Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243); Ангел ЯХВХ (№ 24).

Відповідь: Дійсно, аби уникнути подібних непорозумінь, необхідно уніфікувати всю термінологію. Ці розбіжності з'явилися з вини греків та римлян, які схотіли відокремити Новий Заповіт від Старого, щоб знищити Закон Божий. Більш докладно про це ви зможете дізнатися з наступної статті: Єгошуя, Месія, Син Бога (варто сказати: Єгошуа, Месія — Син Божий) (№ 134) (див. закінчення в другому вид.). Багато імен у Святому Письмі зазнали значних змін; це стосується імен практично всіх членів родини Христа. Див. статті Діва Марія та родина Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Діва Марія та родина Христова") (№ 232).

Відповідь: Так, безумовно, за часів Христа та багато раніше, це ім'я мали досить багацько людей. Ім'я "Iesous" є грецьким варіантом імені "Joshua" або "Yahoshua". До того ж, існують різні форми цього імені. В Ізраїлі, за тих часів, воно було дуже популярним. Таким чином, ім'я "Joshua" було поширено також і в Іудеї.

Імена у всіх англійських виданнях Біблії є перекладом із грецької, і найчастіше вони не мають ані найменшої подібності навіть із грецькими іменами, не кажучи вже про їхній єврейський варіант. Наприклад, ім'я Яків перекладається як Джеймс (James), (Jude) означає чи Іуда Юда, (Joses) означає чи Йосипу Йозеф. Див. статті Діва Марія та родина Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Діва Марія та родина Христова") (№ 232), а також Єгошуя, Месія, Син Бога (доцільніше сказати: Єгошуа, Месія — Син Божий) (№ 134).

Відповідь: Дійсно, лист, Понтія Пилата, до імператора Клавдія, міститься в апокрифічному (неканонічному) Євангелії Никодима. Цей документ, розташований наприкінці першої версії цього Євангелія. Грецький же варіант цього листа міститься в апокрифічному Євангелії Петра й Павла. Поза всім, ви можете знайти переклади листів до імператорів Августа, Клавдія, а також до Тиберія у виданні ANF том VIII, стор., 353, 454, 459 і далі.

Відповідь: Слово, що перекладають як "Господь" (“Lord” — англ., прим. перекл.) у тексті Писання звучить як "Яхве" (видання SHD 3068) (порівн. Біблія з підрядковими коментарями Гріна). У Септуагінті ж немає ніяких розбіжностей щодо вживанні терміну "Kurios", і тому, його перекладають таким же чином.

В другому листі до коринтян 6-18, мова йде про "Господа Вседержителя" і цей вірш не можна витлумачити ніяк інакше. Проте ми можемо спостерігати деякі розбіжності між сутностями в тексті книги пророка Захарії 2:8-11. У цьому вірші говориться про те, що "Яхве гурту (громади)" послав на землю ангела "Яхве" для того щоб врятувати Ізраїль та Єрусалим.. Саме такі ж невідповідності ми можемо знайти в Псалмах 45:6-7, а також у листі до Євреїв 1:8-9, де у аналогічному випадку значиться "Месія".

Відповідь: Ні, в дійсності Христа розіпнули не в додатковому році і це дуже легко довести. По-перше, у 30 р. н.е. 14-им днем була середа. І ця обставина залишається незмінною, у незалежності від того, яким би календарем давні не користувалися. Але ж, головний доказ на нашу користь полягає в тому, що календар з додатковим днем у той час ще не використовувався. Додаткові роки, дні і т.д. з самого початку були введені штучно. Це сталося набагато пізніше, ніж 70 р. н.е., коли був зруйнований Храм. Календар Мішни був складений на початку третього століття, близько 200 р. н.е. Відповідно до цього, ми можемо міркувати про те, що календарної додаткової системи за тих часів ще не існувало.

Додаткова система літочислення з'явилася не раніше 344 року. Саме за цих часів її узвичаїли два вавілонських рабини. Надалі ця календарна система придбала більш стрункий вигляд за рабина Хілеля II у 358 р. Таким календарем користалися аж до одинадцятого століття, не вносячи до нього практично ніяких змін. З усього зазначеного вище, ми можемо укласти, що Христа розіпнули за три століття до того, як був винайдений додатковий календар.

Насправді, греки та римляни запозичали ідею про розп'яття на хресті від фінікійців (див. там же). Слово "хрест" походить від латинського слова "crux". Еволюція символіки хреста простежена в статті за назвою Хрест: його походження та значення (№ 39).

Відповідь: Ісус був у могилі три дні й три ночі. Його поховали увечері, в той день, що правильніше було б назвати середою, а воскрес він у неділю ввечері наприкінці дня.

Месії довелося пережити на ту Пасху три події, що були провіщені. Христос помер, як Агнець на заколенні, саме в ту мить, коли йому призначено було вмерти розп'ятим. Інакше він попросту не став би пасхою принесеною в жертву, а був би ще одним небіжчиком. Ісусу призначено було виконати ознаку Іони, тому що це було єдиним знаком, що його дали для проповіді його. Такі умови необхідно було виконати для того, щоб сорок років по тому, у 70 р. н.е. здійснився суд над Іудою.

Наступне, що мав зробити Месія, це виконати Сніп Колихання. Він був і первістком смерті, і першим плодом, так прийняв Господь, тому що він виконав призначене йому Богом. Отже, Христос вознісся до Бога недільним ранком, о 9-тій годині для того, щоб почати рахунок гомерів на п'ятидесятницю, а ми з цієї миті розпочали свої жнива. Сам же Він був Жнивом Ячменю та Снопа Колихання; Христу призначено було вознестися, щоб, після повернення Спасителя на землі запанував Святий Дух.

Доктрина про (поганський) Великдень фальшивих богів було вигадано винятково для того, щоб заплутати розум людей та відвернути їх від думок про силу Божу. Триєдиного бога також вигадали заради саме цієї мети. От чому тринітарії не дотримують Сніп колихання та заперечують той факт, що Христос вознісся саме у неділю. Вони вважають, що Ісус вознісся на сорок днів пізніше. Саме з цієї причини сатана вигадав безліч "підробних" Христів — для того, щоб узяти під сумнів Закон Божий та правдиві свята Божі.

Тепер нам стає зовсім зрозуміло, чому прихильники великодня Вааля так завзято захищають свою помилкову віру, заперечуючи Божий Календар та Божі Заповіді. І тому усім нам так важливо звернути увагу на ці обставини.

Відповідь: Ісуса було відроджено з мертвих, і його фізичне тіло також було відроджено. Вранці, о третій годині Першого Дня тижня, що співпадає є дев'ятою годиною ранку, відповідно до пророцтва, Месія був перетворений як Сніп Колихання.

Відповідь: Всевишній поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих (Повтор. Зак. 32:8). У ході перекладу, цей аспект Старого Заповіту зазнав деяких змін. Це сталося після падіння Храму; за автора змін треба вважати Соферима, — саме після нього ця фраза набула виду "за числом синів Ізраїлевих". Насправді ж, Яхве Гурту Всевишній дав Ізраїль Яхве в спадщину. У цьому випадку ми можемо вважати, що тут йдеться саме про Яхве, оскільки він — Яхве-підлеглий, що став згодом Елогімом Ізраїлю.

Той, хто, відповідно до Старого Заповіту, дав закон Мойсею, з'явився в кучках та вступив у суперечки з патріархами, був Христос, як Елогім Ізраїлю. Єдиний Правдивий Бог, Елоах дав йому Ізраїль як наречену та заручив їх. Усьому народу Ізраїльському було вготовано стати царями та священиками Бога через Церкву Його. У Старому Заповіті стосунки між Яхве та людьми завжди розглядалися за аналогією з стосунками чоловіка та дружини. Ідолопоклонство вважалося за зраду. От чому Ізраїль потрапив у полон, це було покаранням за гріхи його. Але коли він повернувся на лоно праведної віри, то цілком відновив свій статус. Народ Ізраїльський не покаявся і тому потрапив до полону. Юдея знаходилася окремо від Ізраїлю, проте, народ Юдин вчинив блуд з чужими (неправдивими) богами (Єрем. 3:8-18).

У тексті буквально говориться наступне: "Утікайте, оберніться плечима,, діти невірні", — говорить Яхве, —" Тому що я Господар над вами...". Саме Яхве одтримав Ізраїль у спадщину, саме Його ми вважаємо за Великого Ангела Старого Заповіту. І це Він дав закон Мойсею та був духовною твердинею в пустелі, де сини Ізраїлеві пили той самий духовний напій (порівн. 1кор. 10:4). Нам добре відомо хто є цим ангелом з Нового Заповіту, його ім'я — Ісус Христос. Протягом двох сторіч так вважали всі представники християнської церкви, враховуючи й римську церкву (порівн. Юстин Мученик "Перша Апологія" LXIII). Див. також наступні статті: Рання Теологія Божества): Аналіз патристичних письменників та їх тлумачення Бога (доречніше було б перекласти як "Найдавніша доктрина про Бога") (№ 127); Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243), Обрані як Елогім (доречніше перекласти як “Обрані, аби стати Елогімом”) : Первинні церковні вчення і прихід Трійці (№ 1), Псалми 8 (№ 14), а також Закон та п'ята заповідь (№ 258).

Відповідь: За кров’ю є суворий нагляд. Безумовно, згубна система свят, що існує в Єрусалимі, відіграє в цій справі не останню роль. й справді, конче потрібно контролювати вбивства та кров, тому що, згідно Божого Задуму, Божа природа всього що існує від Бога повинна бути збережена. Вегетаріанство — демонська доктрина, і саме тому багато вегетаріанців бажають зробити Боже тисячоріччя саме так, як робили адвентисти сьомого дня, тобто, керуючись неправдивими пророцтвами Еллен Джи Уайт. Див. статті Тисячоліття та вознесіння на небеса (№ 95). Христос був останньою жертвою, але закони, що контролюють систему свят та споживання м'яса, деяким чином перетинаються в контексті фізичної системи тисячоріччя.

Відповідь: Система керування за часів давніх царів припускала одного царя, трьох та тридцять. Ці три могутніх чоловіки (за часів правління царя Давида) підкорялися Авишаю, брату Йоава та сину Церуї (2 Сам. 23:13, 18). Те ж саме ми побачимо, коли будемо читати 2Хроніки 27:1. Громада Ізраїлю розділялася на дванадцять частин, у кожній з них було по 24,000 людей. Усі вони підкорялися дванадцяти з тридцяти. Тридцять складали внутрішню раду сімдесятьох.

Таким чином, вони складали раду Елогіма в Божих кучках. Отже, ці троє були наймогутнішими з дванадцяти, вони віддавали розпорядження громаді Ізраїльській. Петро, Іван та Яків служать утіленням цих трьох у Громаді Ізраїлю під рукою Месії. Близько шости сотень чоловік Давида (1 Сам. 23:13) були розділені на три частини по двохстах чоловік у кожній. А ті, у свою чергу, розподілялися на взводи по двадцять у кожнім. Усі без винятку підкорялися одному з тридцяти. Троє віддавали розпорядження всім тридцяти. Втім розділ цих тридцяти не був одним із трьох. Відомості, що до цього питання можна знайти відомості Буллінгера (коментарі до 27:1), а також розділ 11 та 2 Сам. 23.

Христос містив у собі три і дванадцять, проте, у цьому випадку, три були частиною дванадцяти, оскільки троє в системі тисячоріччя, представлені цими апостолами були іншого віку. І все ж таки, їхні позиції (точки зору) розумілися як необхідність у контексті проповіді Христа, як Царя Ізраїльського. Фактичними трьома є Аврам, Мойсей та Ілля. Часи їхнього життя не збіглися, тому їх розглядають в історичному контексті.

Відповідь: Це питання визвало у свій час безліч суперечок та розбіжностей. Так, у Біблії насправді говориться, що Христос — наш Спаситель, але так само в деяких текстах містяться твердження про те, що Бог — наш Спаситель. До того ж, ми маємо тексти, з яких можна дізнатися про те, що дві істоти вважаються за одну. Релевантне використання та вживання біблійних термінів можна зрозуміти лише після того, як ви ознайомитесь з великим числом текстів.. До того всього, також треба мати аналітичний підхід до осмислення цієї термінології.

Це питання знайшло свій розгляд у статті за назвою Бог наш Спаситель (№ 198). Авжеж, подібно до всіх синів Христових, цей сан означає повноваження, що були надані йому Богом. Досліджуючи питання щодо ролі Месії, ми побачимо конфлікт у правдивому світлі тільки в тому разі, якщо беззастережно візьмемо на віру це положення. З цього приводу вам корисно буде прочитати наступні статті: Роль Месії (№ 226) а також Арх Творення Бога як Альфа та Омега (доречніше буде перекласти як "Початок Створення Божого як Альфа й Омега") (№ 229).

Відповідь: Безумовно, вчити можна й керуючись живими прикладами, а також просто будувати. Проте у Біблії говориться, що Ісус учив саме приповістями; до того ж, вже самі пророцтва містять у собі звістку про те, що він буде збудовувати людей саме приповістями. У той же час, не можна назвати помилковим і ваше припущення про те, що Месія багато чого показував на прикладах. Взагалі то кажучи, він робив і те й інше, але якщо просто та ясно відповідати на це питання, то приповісти були головним методом проповіді Христа. Це цілком відповідає дійсності. Поза всяким сумнівом, він показав приклад тим, як він жив, вмер та воскрес. Усі ці події продемонстрували велич й славу Божого задуму, того самого, що Ісус намагався донести до людей у своїх проповідях і збудуваннях.

Христос говорив приповістями для того, щоб люди не осягли істини раніш призначеного терміну, й не знайшли порятунок усупереч задуму Божому. Тому що й термін, й час зазначені Богом (Псалми 49:4; 78:2; Єзекіїль 17:2; 20:49; 24:3; Матвій 13:3-35; 21:45; 22:1 і так далі). От чому сьогодні деякі люди розуміють Біблію, — адже вони належать до сонму заколотників.

Відповідь: Найпевніше, що Ісус Христос не був вегетаріанцем. Він разом з апостолами їв скоромну їжу та дотримував законів їжі, а також свята, призначені Богом. Доктрина вегетаріанства є хибним навчанням, що прийшло до християнства від гностиків на початку нашої ери. Гностицизм згубним чином уплинув на християнство; прояви цього ефекту ми можемо бачити й за наших часів.

Повні історичні відомості про доктрину вегетаріанства ви можете знайти в статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183). Ця єресь, здебільшого, йде пліч-о-пліч з іншим неправдивим вченням, доктриною аскетизму, що безпосередньо стосується тверезості. Відповідно до цієї доктрини, в Біблії йдеться не про вино, а про виноградний сік. Це питання також докладно висвітлене в статті Вино в Біблії (№ 188). Доктрина вегетаріанства — брудна спроба заплямувати ім'я Господнє.

Вчення бінітаріан було ухвалено на вищому рівні на соборі в Нікеї у 325 р. Модалізм увійшов до християнства в третім столітті. В другому столітті всі, враховуючи монтаністів, вірили в те, що Христос був сином Божим, а не Єдиним Правдивим Богом, і що Святий Дух був владою Божої. У 150-154 р. римські церковники писали у своєму листі до імператора про те, що Христос був Ангелом Старого Заповіту, який передав Закон Мойсею (порівн. Юстин Мученик: Перша Апологія). Діючи в інтересах римської церкви, Юстин наказав імператору не вірити тим, хто називає себе християнами і, водночас стверджує, що потрапить після смерті до небес. Таких людей не можна вважати справжніми християнами.

Насправді ж, ці люди були гностиками, самозванцями, що прийшли до церкви, сповідаючи неправдиві доктрини. За наших часів, якщо ви поговорите з баптистом з півдня, він неодмінно скаже вам: "Він обов’язково потрапить до небес, а інші хлопці згорять у пеклі". Всі подібні “церкви” Христа дуже яскраво й докладно розповідатимуть вам про те, як вас "підсмажать". Потім, усі вони, враховуючи й римську католицьку церкву, розповідатимуть вам, який це великий гріх не вірити в догмат триєдиного Бога, доктрину про душ, а також в існування раю та пекла. Ці люди також підносять до небес мати Ісуса, Марію. Якби вони сказали це римському єпископу наприкінці першого століття, їм би вмить вигнали з церкви.

Відповідь: Слово "Arche" (видання SHD 746) означає "відправна точка", і, отже, початок. У цьому розумінні, воно також може означати "перший"; іноді це слово вживається в значенні "головний", тобто той, що має пріоритет, перший числом. Таким чином, це слово також можна вживати зі значенням "праведний" — те, що в Євангеліє від Івана 20:20 перекладено як "сила". Втім у цьому значенні воно вживається значно рідше. Найчастіше, це слово використовують у значенні "початок" — це і є його правдивий зміст. Значеннєві відтінки начебто "головний" або "правитель, цар" завжди слід розглядати в нерозривному зв'язку з контекстом, у якому зустрічаються ці слова. Таким чином, мова йде про силу; або ж, це може означати "головний" у тих випадках, якщо воно стосується першої числом (найстарішої) людини.

У Новому Заповіті зафіксовано 43 випадки вживання цього слова; найчастіше воно застосовується із значенням "початок". Уживання слова "Arche", стосовно Христа, має особливий теологічний зміст, якого категорично не сприймають тринітарії. Саме через ці розбіжності, у виданні KJV, у книга Об’явлення 1, зазнала деяких змін, а саме, було внесено слова Альфа й Омега. Це питання докладно освітлене в статті Арх Творення Бога як Альфа та Омега (доречніше було б перекласти як "Початок Створення Божого як Альфа й Омега") (No: 229).

Відповідь: Arche початок творива Божого є Ісус Христос. Більш докладно ця тема висвітлена в статтях Арх Творення Бога як Альфа та Омега (доречніше було б перекласти як "Початок Створення Божого як Альфа й Омега") (№ 229), а також Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243).

Відповідь: Так, Господь обов'язково відповість на ваше прохання і дасть вам Святого Духа, для того, щоб ви надалі прийняли хрещення. Проте головна проблема полягає в тому, що ви повинні бути слухняними та зберегти його в собі. Святий Дух перебуває в вас і до хрещення, але після того, як ви пройшли обряд хрещення, він залишається в вас вже назавжди. Проте, якщо ви не слухняні Богу, ви не зможете зберегти Святий Дух в собі. Коли ж ви зрозумієте й усвідомлюєте свою приналежність до Бога, ви зможете знайти одного зі старійшин Церкви та прийняти хрещення в тілі Христовому (але ні в якому випадку не в секті або якій-небудь релігійній конфесії).

Якщо не ви не хочете чинити так наказує Дух Святий, то не просіть про це Бога, тому що не одержите ви його. Див. наступні статті: Святий Дух (№ 117), а також Єдиносущий Отець (доречніше було б перекласти як "Единосутні в отці") (№ 81).

Юстин Мученик сповіщав про це римського імператора у своєму листі, що датований 150-4 р. н.е. Див. наступні статті: Душа (№ 92) а також Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти “Воскресіння з мертвих”) (№ 143).

Відповідь: Царство Боже усередині нас подібне до гірчичного зерна. Це — суть Святий Дух, даний нам; зерно росте, наповнюючи все існуюче, й Бог стає усім в усьому. всім нам призначено стати Елогімами подібно до Ангела Яхве, що стоїть над нами.

Відповідь: Скелі та вода є символами Святого Духу. В контексті біблійних символів, твердиня означає Христа, він є скелею, висіченою з Гори руками людини. На цій Горі, тобто Богу, Христос зведе Церкву.

Христос був твердинею, що супроводжувала народ ізраїльський у пустелі. З неї пили ізраїльтяни духовний напій. Роль Христа в християнській символіці докладно висвітлена в наступних статтях Роль Месії (№ 226), Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243), Ангел ЯХВХ (№ 24), а Мета творіння та Церкви Христа (доречніше було б перекласти “Мета створення та жертва Христа”) (№ 160).

Колись існувала тенденція розглядати цей фрагмент Писання як згадку про ранкову зірку Венеру. А це, у свою чергу, символ влади над планетою, тієї самої влади, якою наділений князь світла. Сатана, у цьому разі, звичайно ж зберігає своє становище, проте, по пришесті Месії цей сан буде віддано Христу. За словами Буллінгера, усі питання буде розв’язано, якщо їх розглядати як прояв дива.

Відповідь: Відповідь, на порушене вами питання, щільно пов’язана з дуже давньою історією ворожнечі. Цар Ірод був з Едома. Іншими словами, він був ідумеянином. Усі представники цієї династії відчували на собі результати насильницького поводження за часів Гирканнія та маккавіїв. Ці люди розселилися на всій території Середземномор’я, проте, після того, як їх навернули до віри, Едом перебрався до південної Юдеї. Там цей народ заснував царство зі столицею в Хевроні. Таким чином, у південній Юдеї водночас мешкали як юдеї, так і народ Едома. Тим часом у північній частині Галілеї мешкали здебільшого юдеї, левіти та самарянами.

Відповідь: Ні, ви не праві. Діти Рахілі дотримали обітниці первородства. У цьому випадку ми бачимо, що Ізраїль переважає над усіма (перевершує всі) племенами, враховуючи також і юдейське плем'я. Вбивство Ірода не було таким, як Голокост, але усе виповнилося так, як і було заповідано. Написано: "Манасія буде їсти від Єфрема, а Єфрем буде їсти від Манасії, і обоє будуть їсти від Юди". Отже, Юда — син Лії, а не Рахілі.

Відповідь: Бог дав нам цілком визначені вказівки щодо того, як ми повинні молитися; до того ж, все це досить чітко та ясно написано в Біблії. У Євангелії від Матвія 6 ми можемо знайти точні та зрозумілі вказівки щодо молитви. От які слова ми знаходимо в Матвія 6:6: “А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за свою нещирість.

5) І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.”

Вас будуть спокушати і неодноразово, але не буде такої спокуси, проти якої ви б не встояли. Лише в спокусі, що посилає нам життя, ми можемо знайти міцність, витримку та духовну зрілість.

Якщо ви простите людям їхнього гріха, Батько ваш Небесний і вам простить гріха ваші. Таким чином, молитву до Бога можна розглядати як молитву для науки святим. А це не можна вважати багатослівністю. Див. статті Навчи нас молитися (№ 111).

Відповідь: Ґрунтуючись на цьому тексті, ми всі зв'язані загальними зобов'язаннями стосовно тіла Христова та Закону Божого. Наприклад, ми зобов'язані робити так, щоб бідні могли брати участь у Божих святах. Це необхідно робити тому, що у святкувати Божі свята обов'язково повинні всі люди без винятку. Бо всі ми є творивом Його.

Ми повинні чинити відповідно до наших зобов'язань щодня. Так, до нас звертаються за допомогою багато церков, що знаходяться в Індії, Африці та в інших частинах світу. Деякі прохання надходять від п'ятидесятників, а деякі — від людей, що належать до нашої ж церкви. Звісно, що тим, хто належить до Християнських Церков Бога, ми допомагаємо в першу чергу і, якщо можна так сказати, "у більш повному обсязі". Доки ми не заподіяли цим людям ніякої шкоди, ми не можемо допомогти їм.

Цей текст спочатку був написаний на східно-арамейському діалекті. Слід помітити, що й в інших текстах відзначаються недоліки. У Буллінгера є примітка, де він підкреслює цю обставину (примітки до тому 21 у Кишеньковому довіднику біблійних термінів). Див. також статтю Очищення (№ 138).

Голосіння і скреготання зубів не означає, що мова йде про занепалий гурт. Вони знають, у чому полягає їхній гріх і що їм уготовано. Проте вони мають шанс на порятунок, але вони знайдуть порятунок як звичайні люди, після чого вони переродяться та стануть іншими в Царстві Божому. До того ж, в них буде можливість народитися знову.

Голосити та скреготати зубами будуть, головним чином, ті, хто називає себе християнами, але не дотримує Заповідей Божих іта свідчення віри Ісуса Христа (Об’явл. 12:17; 14:12). Вони кличуть його "Боже, Боже", але не виконують жодної з його заповідей, не роблять нічого з того, що робив Він. Ці люди намагаються виправдати свою неслухняність неправдою. Таких “християн” дуже багато і, по суті, більшість з них очікує неприємний сюрприз, оскільки їхня поведінка не дозволить їм потрапити до Царства Небесного, і вони тоді вже нічого не зможуть змінити. Їх очікує або переродження, або ж їх відішлють у Єрусалим до Христа. В іншому випадку з ними ніхто не стане розмовляти. Чи ви дотримували біблійних указівок, чи ж ні - вам уготована доля за вчинками вашими.

Мертві нічого не знають, але живі будуть скреготати зубами, оскільки їх очікує велика скорбота. Врни не зможуть уникнути судної години, що прийде на всю землю. У третьому прикладі, Юда був прототипом Юди Іскаріотського, що продав своє місце в Царстві Небесному. Так само вчинив і Сатана, отже, стає зрозумілим, хто знаходиться з протилежного боку й кому також судилося бути у другому воскресінні. Більш докладно про це ви можете прочитати в статтях: Воскресіння Мертвих (доцільніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); Суд над демонами (доцільніше було б перекласти як “Суд над бісами”) (№ 80); Загублена вівця та блудний син (№ 199); а також Часовий Підсумок Віку (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій століття") (№ 272). З цих статей ви зможете довідатися про те, що являє собою задум Божий.

Елоах — єдиний, він є суть Елогім. Він є "Ха Елогімом" чи ж "Правдивим Богом". У халдейській мові вживалося слово "Еллах", та надалі, ця назва перетворилася в "Елахін" — термін, що вживали стосовно синів Бога. Елахх згодом перетворився на "Аллах", що означає "Бог" арабською мовою. Він є Еліон або ж Всевишній. Він — Яхве Громад, поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих (Повтор. Зак 32:8 — Виправлене стандартне видання Біблії). Його ім'я — Яховіх (видання SHD 3069), що є Бог Яхве (видання SHD 3068).

Корисні матеріали з приводу питання що ви порушили, ви можете знайти в наступних статтях Імена Бога (№ 116); Ангел ЯХВХ (№ 24) а також Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243). Що стосується Священних Імен, ця теологічна проблема є особливо гострою. Див. статті Абракадабра: Значення імен (що означають імена)? (№ 240).

Відповідь: Його одежа була виготовлена не зі шкіри, але виткана з верблюжої вовни. У Біблії немає ніяких заборон на те, щоб носити подібний одяг. Заборона на трупи тварин поширюється на тих, що вмирають своєю смертю. У "Кишеньковому довіднику біблійних термінів" міститься примітка до Євангелія від Марка 1:6, де говориться про одяг з верблюжого волоса.

Відповідь: У тексті говориться буквально наступне.

Відповідь: Фарисеїв дуже хвилювали правила та очищення, що виходили за рамки біблійних розпоряджень, тому вони засуджували учнів Христа. Більш докладно про це можна довідатися зі статті Робота над текстом закону (доречніше було б перекласти як "Вивчаючи тексти Закону...") - чи MMT (№ 104). Загублений (втрачений, забутий усіма) текст був виявлений серед Сувоїв Мертвого Моря лише в цьому столітті. Павло засуджував його у своїх листах до галатів та колосян. Лютер остаточно спотворив слова Павла, оскільки він був затятим антисемітом.

Про те, хто такий Христос, ми можемо довідатися з тексту Псалмів 45:6-7. До того ж, ми можемо чимало дізнатися з листа до євреїв 1:8-9: “А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.

Відповідь: Питання, що законник задала Христу, звучало так: "Хто мій ближній"? Христос потім розповів притчу про Благо Самарянина, щоб стала зрозумілою думка про те, що біблійні ідеї придатні для всіх. Закони Бога знаходяться в серцях наших і соціальний статус не повинен мати ніякого значення. Див. статті Ставлення до особи в залежності від її становища (№ 221), а також Любов та Структура Закону (доречніше було б перекласти як "Любов та закон") (№ 200). Нас послали у світ, на кшталт тому, як ягнят послали пастися серед вовків. Любіть кожного. Хоча, іноді краще любити когось на відстані.

У тексті Євангелія від Луки 12:36 ужитий термін "повернення". Тут використано слово "analuo". Воно зустрічається лише в листі до филип’ян 1:23 у Новому Заповіті. Це ж слово ужите в Септуагінті (LXX) лише в апокрифічних творах. Можна впевнено сказати, що це слово завжди застосовувалося в значенні "повертатися". Буллінгер стверджує, що цей термін ужитий у значенні "ana-kampti" (Євр. 11:15). Відповідні згадування містяться в Тобіт 2:9; Юдиті 13:1; 1Ездри 3:3; Мудрості 2:1; 5:12; 16:14; Екклизіяст 3:15; 2 Маккавіїв 8:25; 9:1; 12:7; 15:28. Іменник "analusis" вживається із значенням "повернення тіла в порох”, як про це говориться в книзі Буття 3:19. Проте, таке слововживання зустрічається лише один раз у другому листі до Тимофія 4:6.

Символіка весілля здобуває виразні риси, якщо усвідомити те, що Христос грає роль первинного елемента, першої людини, котрій вдалося воскреснути з мертвих, і потім ми, що залишилися в живих, разом з ними (мертвими) схоплені будемо на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди з Господом будемо. Біблія говорить нам, що ті, хто залишаться живими не випередять померлих. Вони першими воскреснуть для весілля. Стосовно цього Месія повертається до тих, хто чекає його. Потім ми відродимо планету та станемо царювати на ній відповідно до закону Божого впродовж тисячі років. Див. статті Часовий Підсумок Віку (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій століття") (№ 272).

Десять колін спочатку населяли територію Самарії. Самаряни походили з Кути та з міст Мідії. Вони змішалися з численними нащадками десяти колін, що залишалися в Ізраїлі після того, як Салманасар, цар Ассирійський, вигнав їх зі своєї землі в 722 р. до н.е.

Євреї ненавиділи їх та протистояли ассірійцям протягом декількох сторіч, відмовляючись перейняти їхні традиції. Північна область Галілеї спромоглася знайти суверенітет, оскільки відокремилася від Юдеї. Цю територію населяли юдеї, самаряни та багато інших народів. Юдею, крім споконвічних жителів, населяли левіти, ідумеї або ідумеяни, що були змушені прийняти юдаїзм ще за часів правління Маккавіїв, до династії яких належав і цар Ірод.

Один з тих, хто зцілився, а саме самарянин, повернувся, щоб віддати хвалу Господові за своє зцілення. Христос же запитав: "Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?" Цей фрагмент є за нагадування про те, що велика частина племен не повернулася до Нього.

Мораль притчі спирається на події, що про них оповідується у книзі 2Царств 17:29-35. Там, головним чином, розповідається про переселення ізраїльтян та окупацію Кути, Авви й Гамоту. Цікаво, що Бог посилає на них львів доти, доки цар ассірійський не наказав направити до міст Самарійських священика, що вони виселили звідтіля, щоб він пішов та навчив їх (ізраїльтян) закону тієї землі. Незважаючи на це, вони все ще залишалися вірні своїм богам. Вавілоняни кланялися Сукот-беноту, жителі Кути почитали Нереґала, і жителі Гамоту створили собі кумира на ім’я Ашіма. Втім, авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам.

Тут йдеться про п'ятьох чоловіків, що їм кланялися самаряни, та вшановували їх за богів п'яти народів, що переселилися до північного царства після того, як Ізраїль було роздрібнено. Таким чином, вони кланялися Яхве та своєму власному богу. Саме з цієї причини Ісус сказав жінці, що стояла біля колодязя, у якої було п'ять чоловіків і той, з яким вона жила на той час, не був її чоловіком: "Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте" (Івана 4:18, 22).

Вона стала прикладом подружньої зради, символічним відображенням того, шлюбу, що мешканці північних земель уклали з п'ятьма чоловіками. Ці люди не знали Бога, бо жили в гріху та знаходились у фактичних стосунках із самарянами. Образ жінки біля колодязя є могутньою алегорією, а також наукою для тих, хто збирається взяти шлюб.

Цей текст слід порівняти з тим, що написано в книзі пророка Ісаї 54:5; 23:17, Єреміїии 22:20, Осії 2:10-12. Десять прокажених стали образом (символічним відображенням) північних племен та поган. Мораль полягає в тому, що всі ці народи повинні прийти до Ізраїлю та очистити себе від поганства, прийняти правдиву віру. Самарянин був єдиним, хто повернувся, щоб віддати хвалу Богові Саваоту, що зцілив його — тут міститься натяк на те, що кількість тих, хто зцілився дуже обмежена. Надто мало тих, хто повернувся до Господа, тобто прийняв покаяння перед Ним. Слово, що його вжито для позначення поняття "чужий" звучить тут як "чужинець".

Отже, для кожного з п'яти народів було своїх два свідки, що їх направили до півночі; вони повстали проти п'яти богів, що опоганили їхню віру, та зробили їхній людей нечистими та прокаженими.

Відповідь: Ці приповісти є продовженням пророцтва, прореченого на Оливній горі. Учні пішли за Христом від Храму до Оливної гори та, коли вони перебували з ним наодинці, попрохали його сказати, коли ж збудеться сказане в пророцтвах. Він сказав пророцтво на Оливній горі, а потім продовжив своє оповідання, та проповідував приповістями. Символічний зміст (фабула) тексту полягає в тому, що кожній людині Бог дав деяку духовну силу та здатність зрозуміти й усвідомити. Ця сила в кожного відмінна від інших людей. Церква повинна об'єднатися та всі ці таланти необхідно застосувати до того, щоб зерно віри, що було засіяне одного разу, рясно зійшло.

Відповідь: Коли Христос знаходився на хресті, Він сказав людині: "Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!". Це те ж саме, як якби він вимовив: "Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною" і т.д. Цю фразу невірно зрозуміли прихильники гностичних доктрин. Вони хибно витлумачили ці слова, для того щоб довести переконливість своїх теорій. Христос був мертвий впродовж трьох днів і трьох ночей, і якби він пообіцяв цьому розбійнику рай, він був би брехуном, а не Месією. Створення ж землі дуже непроста тема для розгляду, оскільки земля й атмосфера містять у собі елементи попередніх створінь.

Відповідь: Ні, Ісус не порушував Суботній день Відпочинку. Але фарисеї стверджували, що він вчинив саме так. Єдиним його порушенням були невірно витлумачені слова Єремії 17:21-22.

Відповідь: Вони розуміли, що в Старому Заповіті згадується Елогім, Той, Хто дав Закон Мойсею; саме він був Великим Ангелом Старого Заповіту, він був одним із синів Божих. Вони розуміли тест Псалмів 45:6-7: "тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.", вони розуміли, що йшлося саме про Месію, що був Сином Божим.

Таким чином, правдиве ім'я передається єврейським словом "Елогім", що в буквальному перекладі означає "Боги". У грецькому виданні, у Септуагінті, воно перекладено як "ангели". Із Септуагінти це слово перейшло до грецького перекладу давньоєврейского оригіналу. Такий же зміст збережено й у Вульгаті, східно-арамейському та арабському варіантах Біблії. Такий переклад цілком відповідав задумам та прагненням тринітаріїв, оскільки, таким чином, вони штучно зменшували роль і теологічну значимість Елогімів. Вони навмисне принижували гідність "простих ангелів". Причина полягала в тому, що ніхто з них не хотів визнавати належності "Елогім" до великої родини ГосподаГоспода, що мають повноваження та права синів Його.

Фарисеї ж намагалися дописати Христу прагнення уподібнити себе до Бога (Елогіма). Невірний переклад терміну "elohi", що російською передане як "ангели" обумовлено, Найпевніше тим, що оригінальний текст був написаний арамейською мовою, а не грецькою. Усі діти Божі були Елогімами, як виявляється з текстів Старого Заповіту. "Елохимов" вважали тотожними ангелам, "aggelos" або "посланцям" переданим інакше англійською, російською та іншими мовами. Проте священики Храму спромоглися зберегти свої традиції та пронести їх крізь поганство римських церковників, що не одне століття ховалися за маскою християн. От вони вже те точно розуміли, як слід було б перекласти біблійні терміни належним чином.

Відповідь: Так, вони навмисне брехали заради своїх мерзенних намірів, подібно до того, як священики релігійного бізнесу брешуть парафіянам з корисною метою. Традиційне християнство являє собою ніщо інше, як рештки поганських культів, неправдивих богів та фальшивих ідолів та кумирів. Таке відбувається тому, що священиків наймали за гроші, так що незабаром їм довелося створити таку помилкову систему віровчень, бажану для римського вищого духівництва, що утримує в собі безліч поганських доктрин.

Відповідь: Вівці з чужої кошари, це ті люди, що пішли за неправдивими пророками, і є наступні за неправдивими пастирями. Він також сказав, що багато хто стануть кликати Його "Господи, Господи, Господи" і разом з тим чинитимуть беззаконня. Тоді Він скаже їм: "Відійдіть від Мене". Це будуть ті, кого кликали, але не стали вони обраними. Об’явлення говорить нам, що є (існує) помилкова релігійна система, що буде зруйнована за останніх днів. Таким є зміст Його слів.

Такі погляди прийшли до християнства та закріпилося в ньому за назвою доктрини бінітарізма, а згодом вона поступово перетворилася на ідею про Триєдиного Бога. Гностики були найбільш впливовими представниками єретичних вчень. Вони вплинули на формування доктрин про існування раю та пекла, усіляких заборон, обітниць безшлюбності, а також вегетаріанства. Див. наступні статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183) а також Вино в Біблії (№ 188)

Відповідь: Вітання, що про нього йдеться, пов’язане з культовими діями, змальованими в книзі Псалмів 118:25,26. Входження Господа в Храм та вихваляння юрби, що промовляють арамейською мовою буквально означає: "допоможи зараз" (Хоши' на). Пальмові дерева — дуже важлива культова та символічна реалія, оскільки вона безпосередньо стосується до Месії. У храмі Єзекіїля ви побачите, що пальмове дерево розташоване по середині, напроти двох херувимів: людини та херувиму з головою лева. Пальмове дерево — це символ обличчя Господа та дерев, що були вирощені при воді Меріви відбивають символіку Ізраїлю.

Відповідь: Його розіпнули на 14-ий день місяця Авіва дбо Нісан, Великий день Готування до Пасхи. Саме тоді вмер Ісус Христос, він став пасхою, що її принесли в жертву. Тієї ночі, на Перше Свято Опрісноків. Цікаво, що говорить Іван у вірші 19:31:

У рік, коли було розп'ято Ісуса, тобто в 30 р. н. е., 14 день місяця Нісан припав саме на середу. Таким чином, Перше Свято Опрісноків збіглося з 15 днем місяця Авіва, тобто припав на четвер. День почався ввечері попереднього дня (тобто в середу, коли наступила ніч). Він провів у могилі четвер, п'ятницю та суботу. Наприкінці дня Суботнього, після того як він пробув три дні і три ночі в могилі, коли був мертвим, він воскрес.

У ранніх пророцтвах згадувалося про те, що воскресіння відбудеться в середу. Великдень і п'ятничне воскресіння — це ідеї, що були запозичені з культів бога Аттіса та Адоніса. Див. наступні статті Походження Різдва та Пасхи (доречніше було б перекласти “Походження Різдва та Великодня”) (№ 235), Суперечки Квартодеціман (доречніше було б перекласти як "Дебати квартодеціман") (№ 277). Також рекомендуємо вам прочитати статті за назвою Час розп'яття і воскресіння (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій, що супроводжують розп'яття та воскресіння") (№ 159). У ній ви зможете знайти відповіді на ваші запитання щодо хронології подій та священних текстів, стосовно цієї теми.

Відповідь: Так, це дуже цікавий момент. Ми схиляємося до того, що три періоди по сорока, що складають сто двадцять, показують на три століття, що відбивають життя Мойсея та правління Царів. Незабаром вийде стаття, де буде порушено саме ці питання. Та думка, що 120 чоловік відбивають ідею про те, що жнива Божі вже скінчилися, вкрай цікава; вона може стати темою для подальших теологічних досліджень.

До того ж, були й інші аспекти віри, що про них ми вважали за потрібне не згадувати в цій статті. Кожен аспект дотримання законів віри варто розглядати стосовно до конкретного етапу історії того народу, про який ми говоримо. Це стосується харчових заборон, про які ви зможете докладно довідатися із статті за назвою Закони Їжі (доречніше було б перекласти як "Харчові заборони") (№ 15) та Вегетаріанство та Біблія (№ 183).

Текст був написаний для братств, в умовах, коли панували поганські ідеї. Так, усі зобов'язані були поклонятися, скажімо, поганським ідолам. У таких умовах було вкрай складно проповідувати яке-небудь інше віровчення. Звідси ж стали з'являтися тексти, де засуджуються люди, що вживають як їжу м'ясо.

У цьому тексті навіть не згадується про шосту заповідь; друга заповідь згадується лише побічно, а третя, четверта, п'ята, восьма, дев'ята і десята і зовсім відсутні. Таким чином, випливаючи цій доктрині, ніхто не забороняє вбивати, чинити перелюб, брехати, красти, бути жадібним та опоганювати Господа. Ніхто в це не вірив, і ніхто не тлумачив текст таким чином, яку б релігію ми не скористувалися як прикладом. Виключення складають лише адепти антиномічних доктрин сьогодення, що нічого не розуміють. Див. статті Закон Бога (доречніше було б перекласти як "Закон Божий") (№ L1) та інші статті, присвячені Закону.

Відповідь: Текст книги Дій 15:24 є підробленим фрагмент, що його було включено до Receptus (загальноприйнятого тексту), аби підірвати авторитет Закону Божого серед правдивих віруючих. Кишеньковий довідник біблійних термінів, видання Біблії короля Якова, містить примітки, де автор стверджує, що слова: "говорячи, що треба обрізатися та дотримувати закону" були штучно додані до давніх біблійні текстів. Їх немає в інших рукописах, заснованих на стародавніх текстах.

На карту поставлена віра поган у межах культової системи їхніх побратимів; належність цих людей до ідолопоклонства непокоїть правдивих християн. Погани не приносили жертви ідолам, не їли вони і м'яса задушених тварин. Здавалося б, вони не повинні були любодіяти під час проведення ритуалів із кров'ю. Так називана "кров’яна ковбаса" — пережиток, що дійшов до нас ще з тих часів, коли погани повсюдно споживали кров як їжу. У цьому тексті розглядаються подібні звичаї, але далеко не всі. Див. наступні статті: Вегетаріанство та Біблія (№ 183), а також Доктрини Демонів Останніх Днів (доречніше було б перекласти як "Демонські єресі останніх днів") (№ 48).

Така груба аналогія зовсім безпідставна, якщо ми станемо стверджувати, що Христос одержав Святого Духа та піднісся як Син Божий у силі від Воскресіння з мертвих. Отже, жіноча сутність Духа, що його одержав у собі Христос, є цілком правомірною, і це зрозуміло чоловікам у церкві, оскільки вони є суть нареченою Христовою і в той же час, вони є синами Божими.

Нам зрозуміла концепція таїнств Божих та устрій родини Його. Лист до римлян покликаний звернути увагу на прогресуюче виродження віри, коли на зміну їй приходить поганство та поклоніння ідолам та кумірам. Якщо ви кланяєтесь неправдивому богу, ви стаєте на шлях виродження у Святому Духсі та народі. Ви вважаєте, що істина міститься в неправедності, так, гнів Божий спаде на вас. Такі люди розпалюються пожадливістю один на одного.

Ці проблеми було докладно розглянуто у статтях Вегетаріанство та Біблія (№ 183), а також Ніколаїти (№ 202).

Відповідь: Христу було надано весь Закон та Задум Господа, тому що Закон виходить від Природи Бога. Саме тому Христос означає кінець закону. Він не скасовував закон. У листі до колоссян говориться про те, що він пригбив нашу боргову розписку або Хієрогріфон (Chierogriphon). Ми вільні, тому що Він спокутував наші гріхи, але ми зобов'язані Йому не тільки як окремі люди, але і як громада.

Відповідь: У тогочасному римському суспільстві, багато людей, з тих що належали до церкви, були її рабами. У римських церковних громадах було заведено дотримувати визначеного режиму харчування в залежності від днів жертвопринесення. Таким чином, ідея полягала в тому, що в церковних громадах поган люди вживали їжу, що приносили в жертву ідолам.

Прихильники культів Атаргатіса, Декрата або Като вважали рибу священною. Так, рибу їли лише у зазначені дні, звідси п'ятниця — рибний день. Цей звичай дотепер існує в римській католицькій церкві. Коли римських церковників запитують про це, вони незмінно відповідають: "Ми вирішили допомогти рибній промисловості", — але, насправді цей звичай походить ще з тих часів, коли культи Атаргатіса були актуальними. Піната бере свій початок теж звідти.

Русалка носить у собі нове насіння життя; її потрібно розбити, щоб дати йому вийти назовні. Таким чином, людська кров є жертвою. Аттіс та його жерці євнухи чинили обряди на честь свята Великодня. Церковна громада не знала, звідкіля береться м'ясо. І от вони стали обвинувачувати один одного в неправедності; деякі ж просто відмовилися від м'яса і стали вживати як їжу лише овочі, щоб уберегти себе від споживання м'яса, що його приносили в жертву ідолам.

М'ясні дні були точно визначеними, щоб уникнути нечистого м'яса, що можливо, призначалося для жертвопринесення. Йшлося не про порушення Суботніх Днів Відпочинку, тому що це було б явним злочином. У такому випадку, дні жертвоприносин визначали спеціально, щоб мати можливість їсти м'ясо, та не грішити перед Богом. Більш докладно про це ви можете довідатися зі статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183).

Відповідь: Ні, це невірно. У Біблії чітко говориться про те, що церква має безліч імен. Вона може мати такі імена, як: "Церква Бога" (так її називали, наприклад, у Коринфі); цю ж назву вживали стосовно однієї церкви, а в сукупності церкви називали "Церквами Бога". Цей загальний термін також застосовувався для номінації визначеної церковної спільності в багатьох народів. Крім цієї назви, існувало й інше — "Християни", а секта називалася "Шлях". У листі до римлян 16:16 мається відповідний вислів: "Вітають вас усі церкви Христові". Це ні в якій мері не покликано підірвати верховний авторитет Бога, що очолює церкву. Головою ж кожної людини є Христос, а головою Христа є Бог. Христос є тілом тому, що Він — церква; саме в такому контексті це поняття вжите в листі до римлян. Це питання було висвітлено в статті Ім'я Церкви (доречніше було б перекласти як "Назва церкви") (№ 148).

Якщо хтось не дотримує свята Опрісноків, то така людина не розуміє змісту спокутної жертви, що її було принесено за нас Христом. Павло та інші апостоли, враховуючи церковників раннього християнства неухильно дотримували всіх свят. Розколювання почалось у 192 р., коли римський єпископ спробував нав'язати єресь поганського Великодня. У наслідок цього, церква розпалася на супротивників єресі та прихильників цього помилкового вчення. Див. статті Квартодеціманські суперечки (доречніше було б перекласти як "Дебати квартодеціман") (№ 277). Також існує низка статей на тему "Пасха (єврейська)" та "Свято Опрісноків". Зверніть увагу на наступні статті: Пасха (доречніше було б перекласти як “Єврейська Пасха”) (№ 98); Старі та Нові Дріжджі (доречніше було б перекласти як "Стара та нова закваска") (№ 106a); а також Приношення Хвильового Снопа (доречніше перекласти як " Приношення Снопа Колихання") (№ 106b).

Відповідь: Жінка повинна приходити з покритою головою лише в тому випадку, якщо в неї коротке волосся, тому що волосся — це її честь. Жінка повинна покривати свою голову, тому що вона слухняна чоловіку своєму; тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів. (1Корин. 11:10-15).

Відповідь: Єресь, що проповідували церкви в Галатії і Колоссії, стала темою для обговорення в межах статті: Єресь в Апостольській Церкві (доречніше перекласти як "Єретичні вчення в церкві апостолів") (№ 89). Вона являла собою варіації на тему гностичної теології, інтерпретація поганських доктрин. Зверніть увагу на наступну статтю: Вегетаріанство та Біблія (№ 183), де ви зможете докладно довідатися про цю доктрину та пов’язані з нею навчання. Також, дуже цікавою буде для вас стаття за назвою Душа (No 92).

Сатаністи та чарівники, що використовують це вчення задля чаклування та ворожіння. Вони намагаються звеличити окремих людей та поставити їх вище за Бога. Біблія накладає заборону на подібний світогляд. Наша доля полягає в тому, щоб стати синами Божими; тому ми з нетерпінням очікуємо воскресіння з мертвих, коли ми нарешті зможемо стати синами Всевишнього в силі через Святого Духа, та один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.

(Ефес. 4:6). Див. наступні статті Душа (№ 92), а також Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143).

Відповідь: Галатів 4:10 не можна тлумачити окремо від контексту всього листа, зокрема від попереднього вірша, а саме Галатів 4:9. У цьому випадку слова “про слабких і вбогих”, — є єлементами гностичних віровчень. Єресі ж самих колоссян були зовсім іншими. У Галатії багато хто кланявся складовим всесвіту. Тексти листа до галатів не мають нічого спільного із суперечками в листі до колоссян 2:16, щодо свят, або суботи.

Іншими словами, ці люди займалися астрологією для того, щоб пророкувати дні та пори року. Вони визначали майбутнє за знаками та зірками. Вони знову й знову поверталися до цих знаків. Жителі Галатії збиралися в зазначений час. На завісі в храмі Ірода також було вишито знаки (порівн. Йосип). Про те як гностицизм впливав на давню церкву, ви зможете довідатися з наступних статей: Вегетаріанство та Біблія (№ 183), а також Ніколаїти (№ 202); до того ж, існує низка інших статей, що їх присвячено питанням дефініції Бога, в тому ж рахунку і стаття за назвою Душа (№ 92).

Відповідь: Бог створив рід із самого початку і нарік їх синами Божими (порівн. Іов 1:6 і 2:1). Сатана теж був тоді сином Божим та помазаним Херувимом Хоронителем.

Сам же звичай припадати на коліна під час молитви виходить із традицій великодніх культів Вааля, де подібне практикується і дотепер. Заради Своєї мети, Господь обрав гурт людей, що не припадали на коліна перед Ваалем. За часів пророцтв Іллі число цих людей складало 7000, у той час, як Ілля думав, що він самотній у своїх прагненнях.

У цьому тексті ясно виступають згадування про культову систему Вааля, до основи якої покладено обряд припадання на коліна. Ми, звичайно ж, розуміємо, що після того як прийде Христос всі ці традиції буде скасовано, і всіми побачимо його як правдивого Бога. За головне поняття цього тексту можна вважати вислів “колін не схиляли” тобто "камто (kampto)" (Рим. 11:4 порівн. Іс. 45:23; Рим. 14:11).

Усі тіла припадуть на коліна; тіла небесні (тобто гурт ангелів: див. Ефес. 3:10); усі на землі (тобто всі тіла земні порівн. 1Корин. 15:40); усяке твориво під землею (тобто мертві після того, як вони воскреснуть, мова йде про два воскресіння (Об’явл. 20) порівн. Об’явл. 5:13), а також ангели та біси (демони) (1Корин. 6:3 Лука 8:31,; Об’явл. 9:11, а також Пс. 148.)

Отже, припадання на коліна є чимось зовсім далеким від біблійних розпоряджень. Навпаки, ті, хто схилять коліна свої, служитимуть сатанинським сонячним культам Вааля та богині матері. Під час воскресіння вони повинні будуть покаятися й зректися цих звичаїв.

Див. наступні статті: Воскресіння Мертвих (доречніше було б перекласти "Воскресіння з мертвих") (№ 143); Душа (№ 92); Суд над демонами (доречніше було б перекласти як "Суд над бісами") (№ 80); а також Загублена вівця і блудний син (доречніше перекласти як “Заблукана овечка та блудний син”) (№ 199). Роль Христа в задумі Божому та її значущість висвітлені в наступних статтях: Закон та перша заповідь (№ 253); Закон та друга заповідь (№ 254); Закон та третя заповідь (№ 255); а також Перша велика заповідь (№ 252До того ж, слід звернути увагу на наступні статті: Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243) а також Арх Творення Бога як Альфа та Омега (доречніше перекласти як "Початок Створення Божого як Альфа й Омега") (№ 229).

Відповідь: З листа до колоссян виходить, що Він (Христос) прибив до хреста “cheirographon” або ж рукописання. Це те ж саме, що ви одержуєте, коли йдете до ресторану, та після вечері вам дають рахунок. Він прибив до стовпа (stauros) наше боргове зобов'язання, згідно закону. Месія повністю сплатив за наші гріхи, раз і назавжди.

Відповідь: Те, про що ви говорите, є міфом, що його намагаються нав'язати вам прихильники антиномічних вчень. Це є жахливою неправдою, начебто книга колосян говорить про те, що закон було прибито до хреста. Насправді, до хреста було прибите рукописання (боргова розписка або Chierographon грецькою: прим. перекл.). Відповідно до закону, Христос спокутував усі наші гріхи, так що завдяки його милості ми можемо знайти життя в Богові і Святім Дусі.

Доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться. все Світ усе ще існує і буде існувати ще, щонайменше, протягом тисячі ста двадцяти семи років, як ми можемо судити з прореченого слова Божого.

Обраними є "що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове (то б то віру)" — саме тому змій розлютував ся на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове. (Об’явл. 12:17; 14:12). Існує низка статей стосовно Закону, що вони присвячені питанням дотримання Божих Заповідей. Зверніть увагу на статтю Закон Божий (№ L1), а також інші статті, де також висвітлена тема Закону.

Відповідь: У листі до колосян 2:16оповідується про те, що церква дотримувала всіх субот, перших днів місяця та свят. У цьому вірші говориться: "Тож, хай ніхто вас не судить і говорить вам, як дотримуватись їх". У книзі Дій зовсім ясно говориться про те, що всі члени Церкви дотримувались свят, суботи, а також перших днів новомісяччя. Ми також дотримувалися всих цих розпоряджень протягом 1,971 років. Для того, щоб одержати Святого Духа необхідно було обов'язково дотримуватися П’ятидесятниці (Дії 2:1). У Євангеліях часто-густо зустрічаються згадки про те, що і Христос, і апостоли дотримували усіх свят. Але ми не знайдемо жодного згадування стосовно того, що вони порушували закони, що було встановлено в Святому Письмі.Апостол Павло дотримував усіх звичаїв згідно закону, про це ми можемо дізнатися з його листів (Дії 12:3; 20:6). У 1Коринтян 5:7-8 надається пояснення, випливаючи з якого вам стане зрозумілим, як ми дотримуємося свята Опрісноків.

Відповідь: Слово "службою" означає "релігією"; такий зміст цього слова в контексті фрази Дій 26:5. Це слово зустрічається лише два рази. Для того щоб одержати правдиве уявлення про єресі галатів та колосян, необхідно зрозуміти їхні сучасні концепції. Докладніше про ці доктрини ви зможете довідатися зі статті за назвою Єресь в Апостольській Церкві (доречніше було б перекласти як "Єретичні навчання в церкві апостолів") (№ 89). Цілком зрозуміло, що аеонічні й інші подібні культи, а також пов'язані з ними елементи стали за основу цих єретичних віровчень церкви галатів та колосян. Істина полягає в тому, що не слід кланятися Посланцю. Сама ж традиція молитися до анголів увійшла до християнства завдяки тим людям, що були вкрай нерозбірливими під час вибору об'єкта для поклоніння.

Відповідь: Таємниця Христова полягає в тому, що погани одержать спокуту й також зможуть стати синами Божими. І навіть Ті, хто не має спокути, теж зможуть розраховувати на порятунок, тому що церква спокутує їхні гріхи в таїнствах Христа. Також про це можна прочитати в листі до галатів. У цьому творі оповідується про те, що Аврам благословив усі народи й погани будуть виправдані верою. Святе Письмо також говорить нам, що ті, хто від віри, то сини Авраамові.(Гал. 3:6-7).

Святий Дух підніс євангеліє до Авраама. І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи!(Гал. 3:8-9). Апостол Павло протистоїть "ergon nomou" чи Миксат Ма'асе ха Тора (Miqsat Ma'ase ha Torah) (MMT) (див. статті Робота над текстом закону (доречніше було б перекласти як "Вивчаючи тексти Закону...") - або MMT (№ 104)). Він використовує цей текст у листі до галатів для коментарів з питання прокльонів закону. А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.(Гал. 3: 11-12; Авак. 2:4; порівн. Рим. 1:17; Євр. 10:38).

Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві," (Гал. 3:13; порівн Повтор. Зак. 21:23). Господь все зробив таким чином, щоб Аврамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою (Гал. 3:14).

Павло розвиває цей аргумент, щоб таким чином вести боротьбу з єретиками в Галатії, а також у Колосії. Зверніть увагу на статтю Єресь в Апостольській Церкві (доречніше було б перекласти як "Єретичні навчання в церкві апостолів") (№ 89). У листі до галатів 4:3 Павел говорить, що ми були поневолені стихіями світу. Апостол посилається на єресь у Галатії. Він говорить: "Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!" (Гал. 4:4-6).

Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа(Гал. 4:7). У листі до ефесянам 5:14 Павло парафразує проречене пророкм Ісаєю 60:1-2 та говорить про те, що Христос освітлить тих. Хто воскрес із мертвих. Далі, він використовує ту ж фразу в листі до ефесян 5:16, стосовно до того, що ми повинні берегти час, як про те згадується в листах до галатів 3:13 та колосян 4:5. Він збудовує нас, щоб ми поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!.

Павел говорить про те, що ми повинні дякувати завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа; ми повинні коритися один одному у Христовім страху.. Таким чином, таємниця Христова є суть спокута поган як синів Авраама у вірі церкви, а також їхній порятунок в тому, що вони стануть синами Божими ,що в Ісусі Христі. Їх не сягне проклін закону, але з вірою вони зроблять усе за законом.

Відповідь: Протягом багатьох століть у розумах та серцях людей панувала Велика Єресь. Початок відступництву було покладено в Римі; згодом, починаючи з четвертого століття, ці помилкові віровчення стали поширюватися на всю Християнську Церкву. Протягом усього часу християнство не одноразово приймало жахливі форми. У наслідок, весь народ Божий — люди, що намагалися дотримувати закону Бога протягом століть, — страждав від переслідувань та гонінь з боку супротивників християнства.

Останніми днями, антихрист прийде до влади і винищить святих Всевишнього. Щиро кажучи, ми можемо спостерігати ознаки пророцтва вже у останньому столітті, оскільки Ватикан проголосив Папу намісником Христа та Бога на землі. Цей чоловік стоїть чолі системи, що приводить людину до гріха й прирікає її на вічні муки, він очікує, що останні з вірних, що дотримують суботи, також зрадять правдивій вірі. Таким чином, система антихриста вже дає про себе знати, та починає спроби знищити Божий народ та підірвати його силу.

Протиборство сил набуло найбільш виразного характеру протягом трьох останніх десятиліть. Підґрунтям для такої заяви є той факт, що більша частина церков Бога, частково або цілком, перейняли бінітаристські та тринітаристські доктрини. Спостерігається масовий перехід до догмату триєдиного Бога. Залишилися лише дехто — з тих, хто дотримуються вихідних доктрин церкви, що їх було встановлено ще за часів апостолів. Вкрай незначним є число тих, хто дотримує Законів Божих, як те робив Христос, Великий Ангел Старого Заповіту, що передав закон Мойсею. Так учила давня та новозавітна церква в першому та другому століттях нашої ери.

Отже, Сатана є тим хто сидить у Храмі Божому, називаючи себе "Богом", і кожен священик, що йде за ним та визнає неправдиву доктрину про (поганський) Великдень, є "беззаконником, призначеним на погибіль". Це визначення доводить, що така людина, є саме посланцем Сатани, що прийшов на землю та став частиною сонячних культів. Коли настануть останні дні, з цієї церкви виживуть зовсім небагато людей. І саме ті з обраних, хто вижив, проголосять скорботні дні та благу звістку про прийдешнє Царство Боже.

Під час майбутніх подій, стародавній храм буде відновлено, Юдея повернеться до правдивої віри. Усіх людей покличуть на суд до Єрусалиму. До того часу, ми повинні пройти очищення вогнем. Див. наступні статті Покликання Народів до Єрусалиму (доречніше було б перекласти як: "Ієрусалимська поклик до народів") (№ 238), Послання Об’явлення 14 (доречніше було б перекласти як "Суть Об’явлення 14") (№ 270). Існує два головних аспекти цієї проблеми, що знайшли свій розгляд у статтях: Попередження Останніх Днів (доречніше було б перекласти як "Нагадування про останні дні") (№ 44) а також Сила Гедеона та Останні Дні (№ 22).

Відповідь: Священство Мелхиседекове було зовсім новим; воно відрізняється від священства церкви за старим чином Мелхиседековим, що царював від потопу. Тут, також, є місце й для поган.; таким чиномвипливаючи з цього, їх навернуть до віри, а отже, вони "apator" та "amator" або ж "без батька" та "без матері". Таким чином, черга спадкування не визначається ні за жіночою, ні за чоловічою лінією.

Початок днів і кінець років було обов'язковою умовою для священства. Входження до храму у двадцять п'ять років та закінчення служби в п'ятдесят — таким був закон священиків Аарона. Обов'язковим вважалося почати проповідь у тридцять років та продовжувати її до тих пір, доки людина вже не зможе цього робити за межами Храму. Звичайно, такий період наставав саме тоді, коли священику виповнювалося шістдесят п'ять чи сімдесят років. з цієї причини, в храмі не було ні одного священика старіше за п'ятдесят років.

Священство ж Мелхиседекове було зовсім іншим за своїм змістом. В ньому могли взяти участь сини Аарона, а також погани. От чому Аврам пішов до Мелхиседека в Єрусалим. Це було місто Евусеян, де панувала атмосфера поганства. Таким чином, Мелхиседек дозволяв поганським священикам відправляти служби в церкві. Див. статті Мелхиседек (№ 28), де ви зможете більш докладно ознайомитися з цією проблемою.

Відповідь: Автором книги, що ви її називаєте. був Яків, рідний брат Ісуса Христа. Яків був однією з головних фігур книги Дій. Суперечки що до авторства цього листа, а також той факт, що Лютер згодом виключив цей твір з канону, обумовлені тим, що Яків був затятим антисемітом. Проте, цей лист написано яскравим єврейським стилем. У листі Якова Закон проголошується як досконалий закон волі.

Усі спроби виключити цей твір з канону, обумовлені забобонами, що є властивими для антиномістів та анитсемітів. Подібні теорії запозичали тон Нагорної Проповіді. Яків був братом Господнім (Гал. 1:19) та одним зі стовпів віри, як видно з листа до галатів 2:9. До того ж, він був головою зборів у книзі Дій (порівн. Дії 15:13,19).

Ці слова звернені до дванадцяти колін, що їх було розсіяно по землі. На жаль, нам не відомий точний час коли було написано цей твір. Найпевнішим є те, що цей текст було написано у Єрусалимі, трохи пізніше за події, що про них оповідується в Діях Проте можливо й те, що цю книгу було написано ще до цих подій. Поза всяким сумнівом, що цей добуток був написаний до того, як Якова замучили в 63 р. н.е. Ця тема докладно освітлена в статті за назвою: Знак Іони й Історія відновлення Храму (доречніше перекласти як "Знамення Іони й історія відновлення Храму") (№ 13).

Ми легко можемо дослідити могутній прагматичний ефект цього листа, що стосується проблем віри та зв'язаних з нею аспектів. Він є дуже актуальним і донині, коли люди марно намагаються захищати свої позиції в боротьбі з адептами антиномічних віровчень (протестантами, римськими католиками і т. ін.). Напружені стосунки між представниками різних релігійних конфесій та громад можуть стати ще одним приводом для того, щоб звернутися до Закону Божого та розпочати серйозно вивчати його.

Відповідь: У другому воскресінні всі люди стануть перед Христом і покаються. До того ж, у другому воскресінні не нікого не будуть збудовувати. Святі, що вони будуть будувати людей у першому воскресінні або зможуть наставити грішників на на дорогу добру та просту, або ж ця необхідність відпаде сама собою.

Усі інші люди потраплять до другого воскресіння. Тоді всі люди розкаються та усвідомлять свою гріховність. Зверніть увагу на наступні статті: Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); а також Суд над демонами ) (№ 80).

Відповідь: Ви привели цитату з підробленого тексту в 1Івана 5:7, що його було додано до Receptus (загальноприйнятого тексту). Цей фрагмент увійшов також і до видання Біблії короля Якова. Але його не містить ні яке інше видання Біблії. Цей фрагмент був штучно доданий до тексту першого листа Івана, для того щоб прихильники догмата триєдиного Бога мали у своєму розпорядженні доказ на користь своєї, так званої, "правоти". Протестанти проголосили "Sola Scriptura" або "Єдине Писання" та взяли його за основу. Таким чином, усі натяки на триєдиного бога в Біблії слід прибрати зі Святого Письма, оскільки вони свідомо помилкові.

Теолог римської католицької церкви C. M. Лакунья (З нами бог) дає пояснення тому, яким чином концепцію про триєдиного Бога було нав'язано церкві. Початок цій догматиці поклали каппадокійці на соборах у четвертому столітті, зокрема, на соборі в Константинополі, що відбувся в 381 р. Августин торкнувся питання щодо стосунків усередині самого царства Божого. Римська католицька церква приділяє головну увагу рішенням, що було досягнуто під час проведення собору церков. Таким чином, вона не приймає підроблених тестів, що їх було штучно додано до Receptus (загальноприйнятого тексту), оскільки прибічники догмату Sola Scriptura керувалися лише канонічним текстом. Більш докладно про це можна довідатися зі статті Рання Теологія Божества: Аналіз патристичних письменників та їх тлумачення Бога (доречніше було б перекласти як "Найдавніша доктрина про Бога") (№ 127).

Відповідь: Книга Об’явлення є, по суті, Свідченням Божим, що було дане Ісусу Христу. Сам Іван говорить нам, що він написав цю книгу, коли він перебував у засланні на острові Патмос. Христос передав це свідчення Іванові, коли він (Христос) одержав його (Об’явлення) від Бога. Ця обставина є дуже важливим аспектом, який стосується питання щодо Всевідання та волі Отця об’явити Себе.

Івана було вислано прибл. у 95 р. н.е., до острову Патомос та звільнено у 96 р. після того, як новий імператор зійшов на престол. Євсевий повідомляє про те, що Іван повернувся до Ефесу та жив там аж до того часу, коли на престол зійшов імператор Траян (H. E. III, 18.1; 20:9; 23:4). До того ж, Апполоній повідомляє, що Іван воскресив мерця в Ефесі (Евсевий V, 18, 14).

Климент Олександрійський, Тит Флавій, оповідають нам про те, як Іван запобіг пограбуванню, що його хотіли скоїти, ніби то в ім'я Христа (Як врятуватися багатому? (№ 42)). Іреней же, розповів нам про його (Івана) супротивника, єретика Серинтія (III, 3, 4). Кажуть, що коли Іван вже був дуже старим, його носили на руках, а він часто повторював для науки оточуючим його людям: "Діти малі, любите один одного"!

У мураторіанському фрагменті (II, 9-23) говориться про те, що Іван знаходився серед інших апостолів у той момент, коли на нього зійшло Об’явлення Боже. Це означає, що цей твір було написано набагато раніше за лист Якова й інших мучеників (близько 63 р. н.е.), напевне, у Палестині. Цілком можливо, що Іван взявся писати Об’явлення вже на тих зборах.

В Ігнатія ж, немає ніяких відомостей про перебування Івана в Ефесі, оскільки, як він стверджує, від Рима виходить інша, помилкова теологічна доктрина апостолів, заснована на невірному тлумаченні творів Апостола Павла. Ігнатій, напевне, був рішуче настроєний знищити церкву, що, на його думку, відступилася від принципів правдивої віри.

Євсевій дотримує тієї думки, що Євангеліє — найбільш визначна робота Івана, незважаючи на те, що її було написано пізніше за інші. Розповідають, що це Євангеліє було написано вже через деякий час по тому, як було створено три попередніх Євангелія. Вважається, що в цьому варіанті враховані недоліки попередніх, які стосуються, головним чином, перших років проповіді Христової. Лише Матвія й Івана можна вважати правдивими апостолами.

Відповідь: Концепція про те, що книга Об’явлення була написана як форма протесту проти імператора Нерона, є вигадкою тих людей, що прагнуть будь яким чином підірвати авторитет Об’явлення. Це твердження не є таким вже й правдивим, як дехто думає. Іван говорить нам, що він написав цю книгу під час заслання на острів Патмос. Це сталося у 95 р. н.е., та повернувся він у 96 р. н. е.., після того, як на престол зійшов імператор Нерва.

Церква прийняла цей факт за непорушну істину. Нерон же, на той час, був уже мертвий впродовж десяти років. мертвий протягом десяти років. Події, що про них йдеться в книзі Об’явлення належать, переважно, до тисячолітнього царювання Ісуса Христа з священиками Бога. Було б, щонайменше, дивним вважати Об’явлення чимось іншим, крім пророцтва.

Ми можемо наслідувати прикладу багатьох сперечальників та вести філософські міркування про те, чи є ця робота надхненим Богом пророцтвом або ж ні. Проте стверджувати, що цей твір не має цінності надхненого Богом пророцтва, означає, що той, хто висловлює таку думку, зовсім не читав текст Об’явлення або ж виускає цілі фрагменти, без яких неможливо одержати повне уявлення про цю книгу. Історичне місце книги Об’явлення в канонічному тексті стало темою для розгляду в статті Біблія (№ 164). Багато пророцтв Об’явлення виповнилися точно так, як і було передвіщено в Об’явленні Івана Богослова. Та багато які пророцтва ще виповняться у майбутньому. У тексті книги, безсумнівно, йдеться про друге пришестя Месії, проте, цей час ще не настав. Безглуздо стверджувати, що книгу Об’явлення вважають пророчою лише ті, хто хоче вірити в невідворотність глобальної світової катастрофи.

Цей твір оповідає про тих хто не розкаявся, і про те, яка доля спіткає їх під час повного винищування. Книга Об’явлення займає одне з головних місць серед біблійних пророцтв, які беззмінно виповнювались впродовж двох тисяч років. Незабаром ми довідаємося про те, чи є всі ці пророцтва правдивими. . Це Об’явлення Господь дав Ісусу Христу, а Він, уже згодом, передав цю книгу своїм послідовникам через Івана. Жоден із священиків Церкви Бога в другому столітті, ніколи не додумався б розглядати книгу Об’явлення як історичний документ. Це найбільше безглуздя, яке тільки можна собі уявити.

Ніхто і не намагається стверджувати, що цей твір був, насправді, листом до Нерона. Протягом десяти років гонінь на Церкву, з 303 по 313 р., зміст листа, що було відіслано до Смірни, став більш ніж ясним.

Відповідь: У книзі Об’явлення 1:4 і 5:6 йдеться про сім духів, що перед престолом Його. Можна було б дійти висновку, що це ті самі сім духів і в Об’явленні 1:4, і в 5:6. Але в тексті Об’явлення 5:6 говориться, що Агнець має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю.. Таким чином, у цьому випадку їх розглядають уже як символи влади та природи Божої.

Ці сім духів, напевне, складають основу Святого Духа, завдяки якому Бог знає все, й вони (духи) діють відповідно до волі Всевишнього та Святого Духа. Вони є суть прояву Святого Духа в межах розширення Царства Божого до Елогіма сонму.

Відповідь: Народ Ізраїльський, коли мандрував по пустелі, впродовж сорока років годувався манною небесною, що її називали їжею ангелів. Манна буквально означає “що це?”. Сама назва містила в собі натяк на щось, дотепер невідоме народу ізраїльському в Виході його.

“Прихована манна” є Святим Духом, за допомогою якого ми стаємо синами Божими та співпричетними до Елогіма. Бог послав Святого Духа тим, хто переборов усі перешкоди та труднощі на своєму шляху. Ми, так би мовити, одержували його як сплату на виплат за те, що ми прийняли хрещення, й тепер вбираємо в себе повну силу Святого Духа. Бо ми є Синами Божим у силі, за духом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого (Рим.1:4).

Церква блукала сорок ювілеїв по пустелі, подібно до того, як Ізраїль перебував сорок років у мандрах по пустелі у Виході народу свого. Це була пустеля гріха, й манна служила їжею для них, у той час як вони тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.

Білий камінь з новим ім'ям символізує дві речі. Як можна дізнатися з історії, білі камені, використовували для будівництва Храму; ними викладали саму конструкцію, що піднімається від фундаменту. Ім'я на камені, це є право перебування в Граді Господньому.

Отже, основу або фундамент храму складають ті, хто переборов сім церков. Вони одержують право перебування в Граді Господньому й стають частиною Храму Божого. Всі ці люди одержують манну приховану від дня хрещення свого. Надалі вони знаходять силу від дня свого воскресіння з мертвих. Таким чином, ці обрані стають повноправними мешканцями Граду Господнього й після другого воскресіння, коли вони зроблять свою роботу, то увійдуть до тисячолітнього царювання назустріч Христу.

Єзавель ("Єзевель" означає "цнотливий, незайманий; непорочний") була жрицею Ваала. Таким чином, концепція про непорочність, визначає відношення до богині. Але, не дивлячись на це, вона аж ніяк не була ґречною в храмі.

У ту пору Ізраїль був у союзі з Тиром та Фінікією.. Великдень був запозичений ізраїльтянами від фінікійців. За часів Єзавелі великодні культи набули великої популярнності, а закони Бога були забуті. Люди дотримували Великодня та кланялися Ваалові в гаях. Пророків же Божих в той час нехтували.

Великдень став частиною давньої системи Ваала; вона є невід’ємною частиною містичних традицій та обрядів. Див. статті Золоте Теля (№ 222). Фінікійці сприяли поширенню неправдивої релігії в усьому світі, оскільки вони вели велику торгівлю.

Якщо вважати Святе Письмо вірогідним, то воно, безсумнівно, має сенс, проте наш розум обмежений і за допомогою однієї лише тільки логіки ми не можемо цілком усвідомити Біблію та зрозуміти її до кінця. Христос вчить нас жити вірою в Нього та любити один одного. Він ніколи не вчив нас бути занадто релігійними й нічого не бачити навколо себе. У дійсності, Ісус засуджував людей, що були занадто релігійними, й навчав, щоб вони намагалися правильно тлумачити Писання.

З іншого боку, якщо Біблія натхнена Богом, то вона містить у собі лише істину. Ті, хто вірує в Господа нашого, будуть прагнути до того, щоб зрозуміти Його Слово і дотримуватися біблійних заповідей із усією ретельністю. Нам слід усвідомити межі наших можливостей. Ми ні в якому разі не повинні зневажливо ставитися до тих, хто не досяг успіхів у розумінні Біблії і не дістав того рівня, якого досягли ми. Давайте ж жити вірою, піклуватися та любити один одного.

Після другого пришестя цей титул буде скасований. А на місце Сатани посяде Месія. Ми, обрані, одержимо повноваження царювати разом із Христом. Іншими словами, обрані будуть брати участь у царюванні Господньому, тисячу років і надалі вони будуть керувати цією планетою. Більш докладно про це ви зможете довідатися зі статей: Люцифер: Носій світла та ранкова зірка (доречніше було б перекласти“Князь світла та Досвітня Зоря”) (№ 223), а також Влада Бога (доречніше перекласти як "Панування Господнє") (№ 174). Опріч того, зверніть свою увагу на статтю за назвою Як Бог став Сім’єю (доречніше було б перекласти "Про те, як Бог перетворився на родину" (№ 187).

Відповідь: Так, справді, цей уривок дійсно пов'язаний із книгою Ісаї22:22. Ключ панування в царстві Ізраїлевім досяг свого апогею за часів правління Давида, і царство його теж досягло неймовірного розквіту. Відповідно до звичаю, увійти до кучок міг дозволити тільки цар, тому що ключі від Храму зберігалися саме в нього.

Відповідь: В Об’явленні 3:12 не написано саме "нове ім'я Бога". У дійсності ж, там значиться буквально наступне: "і напишу на ньому ім'я Бога Мого". Імена Господні показують на його владу, верховенство. Як Елоах — Він Єдиний Правдивий Бог. Як Елогім він — є творцем як Бог творива, що почалося і пішло від Елогімів.

Таким чином, усі сини Божі —Елогіми або ж "theoi" грецькою (прим. перекл.). Він є Яхве Гурту й усі, хто виконує волю Його, мають ім'я Яхве. От чому кожен ангел, якого ми зустрічаємо в Старому Заповіті, має ім'я Яхве. Це стосується всих, без винятку, ангелів Старого Заповіту. Він є Яхових або Еліон Всевишній та "Сущий Єгова" (Исх. 3:14). Ім'я міста Його Новий Єрусалим, що вище за всіх і прамати усіх нас. Це місто було визначено самим Господом, сущим на небесах. Див. статті Боже Місто (№ 180).

У Елоаха немає нового імені. Проте нове ім'я є в Христа. Ми будемо Елогімами подібними до Ангола Господнього, що над нами (Зах. 12:8). Ми боги (Елогім (elohim) і theoi) й Писання не може порушеним бути. Христос одержав нове ім'я, та його буде написано на кожному з нас. Ми будемо чинити так, як він нам сказав, у славу Христа та Бога всемогутнього. Зверніть також увагу на статтю за назвою: Предіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти як "Буттєва передісторія Ісуса Христа") (№ 243).

Відповідь: Апостол Іван бачив Великий білий престол. Про нього йдеться в книзі Об’явлення 4:2-6. Відміряна Всевишнім тисяча років підходить до кінця, і незабаром наступить час другого воскресіння. Христос буде царювати разом з Богом і в ім'я Його. Він (Христос) буде судити увесь світ впродовж ста років. Це і є час другого воскресіння з мертвих, що воно почнеться після тисячолітнього царювання Христа та святих. Бог послав Святого Духа, і, через його силу, друге воскресіння, для всіх людей, набуде чинності. За часів воскресіння на нашій планеті запанує гармонія та лад.

Відповідь: Так, шоста печатка передбачає небесні знаки, що ними будуть вторгнення небесних тіл в атмосферу землі. Цілком можливо, що буде завдано ударів з космічних станцій. Небесні знаки говорять про пришестя Месії. Царі земні анітрохи не сумніваються в правдивості пророцтв останніх днів. Вони не сумніваються, що Месія прийде і нікого не мене його гнів.

У приповісті про овець та кіз містяться цілком визначені відомості про те, чого нам слід очікувати в майбутньому. Авжеж, подібно до того, як вони судили святих, так і їх будуть судити. Більш докладно про це ви зможете довідатися зі статей Сім печатей (№ 140); Cім Сурем (доречніше перекласти як "Сьома сурма") (№ 141); Падіння Ієрихо (доречніше перекласти як “Падіння Єрихона”) (№ 142) а також Сурми (№ 136).

Відповідь: У цьому уривку Об’явлення, червоний кінь символізує війну. Йдеться про світовий конфлікт, що виник у наслідок розколу церков на адептів правдивої віри та неправдивої релігії. Меч же, є мечем війни та розбрату. Перший веде до другого, другий — до третього, а потім приходить черга четвертого.. Див. статті Сім печатей (№ 140).

Відповідь: Кінь вороний означає чуму (моровицю) та інші хвороби. Вага, що її вершник тримає в руках, означає суд, убогість та розплата двох попередніх коней. Їм відміряють тієї ж вагою, що вони міряють іншим. Олія й вино символізують обраних у Святому Дусі, що розкидані по планеті серед народів, що мешкають на землі. Їх можуть убити як свідків але завдяки їхній єдності, вони виживуть, і земля залишиться неушкодженою доти, доки сто сорок чотири тисячі не одержать печатки, і, таким чином, земля буде готова до завершального етапу свого існування.

До того ж, у Біблії йдеться й про наступне горе, що сягне землі після п'ятої печатки. Тоді святим буде сказано, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони. Гоніння на них почалися відразу після першої світової війни та тривали аж до смерті Сталіна в 1956 р. Велика частина людей у фашистській Європі загинула від рук лютеран та римських католиків. Число жертв приблизно склало біля вісімнадцяти мільйонів чоловік. Ми ніколи не довідаємося про точне число жертв, але зараз достеменно відомо, що цих людей вбивали в концтаборах, що їх, по всій Європі, нараховувалося більш п’ятнадцять тисяч.

У нас є офіційні відомості про, приблизно, десять тисяч концтаборів, проте, за неперевіреними джерелами, їхнє число може складати і п'ятнадцять тисяч.

Після того як вернеться Месія, який прийде, щоб врятувати церкву, в останні три дні буде скорбота велика. Вона є нещастям, що сталося від рук людських, але її можна буде перебороти покаянням. Більш докладно про це ви зможете прочитати в наступних статтях: Сім печатей (№ 140), Сім Сурем (доречніше було б перекласти як “Сьома сурма”)

(№ 141), а також Падіння Ієрихо (доречніше було б перекласти як “Падіння Єрихона”) (№ 142).

В Об’явленні, розділі 10, йдеться про час, що буде між шостою та сьомою сурмами. Це ангел з розкритою книгою. Ця книга, в руках в ангела, є суть лист семи громів. Саме тоді таємниці Божі будуть цілком розкриті. Саме ця подія станеться напередодні появи Свідка. У цей час також відновлять Закон Божий. Шоста сурма та війни п'ятої і шостої сурем вже минули. Потім наступить заключна фаза міри Храму, і звідтіля візьмуть свій початок 1260 днів свідків і три з половиною дня їхні трупи будуть лежати на майдані великого міста. Відновлення закону та Міра Храму будуть відбуватися одночасно (см. також статті Вимірювання Храму (доречніше було б перекласти як "Міра Храму") (№ 137).

Наприкінці цього періоду зазвучить сурма сьомого ангела, і цей звук сповістить про початок воскресіння. Сьома сурма є натяком на родина чаш гніву Божого. Звук сурми сповістить про початок царювання Христа. Він буде знаходитися в центрі уваги Воскресіння, що почнеться з двома свідками. Печатки були відкриті вже давно, і пророцтво чекає на свою годину.

Відповідь: Саме Папа Римський є главою світової релігії, заснованої на сонячних і містичних культах. І вся Римська церква носить його печатку. Римські католики кланяються дню сонця (неділі, англ. Sunday - сонячний день, прим. перекл.) та сповідають доктрину антихриста. Ця доктрина ґрунтується на догматі про триєдиного бога Вааля та поганський Великдень. Традиції цієї Римського католицизму з часів культу Золотого Теляти. Див. наступні статті Походження Різдва та Великодня (№ 235); Золоте Теля (№ 222); Доктрина первинного гріха частина 1 Еденський сад (№ 246) .

У виданні (?) прослизає натяк на спробу применшити значення сатанинської зазначки, у зв'язку з чим, ми можемо спостерігати явний відступ від Календаря Божого, що в принципі, є зовсім неприпустимим. Див. статті Закон та четверта заповідь (№ 256). Див. статті Знамено звірини (№ 25).

Відповідь: Про те, хто входить до числа 144,000, ви можете докладно довідатися зі статті за назвою Врожаї Бога, Жертви Нового Місяця і 144.000 (доречніше було б перекласти як "Божі жнива, новомісячні жертви та сто сорок чотири тисячі") (№ 120). До числа сто сорока чотирьох тисяч незмінно входять патріархи, пророки, судді, Давид, напевне, Соломон, а також головні особи з числа ізраїльтян, які брали живу участь у подіях, що лягли до основи Нового Заповіту. У цьому аспекті церкву розглядають як першоджерело, що було покладено самим Христом, а біблійна символіка стала предметом розгляду в межах тематичних статей. Проте неможливо осягнути суть біблійної символіки доти, доки ви не зрозумієте, що являє собою Божий Календар (№ 156).

Число 144 тисячі походить від кількості учасників собору Божого, що його називають ще і синедріоном. Цей собор складається із сімдесяти двох. Такий же устрій, ми можемо спостерігати й у церкві (Лука 10:1,17). Суботи, новомісяччя перші дні місяців, та збори на честь Бога — усі ці дати та свята складають у сумі сімдесят два. До того ж, звідси виводять число дві тисячі, що воно показує на довжину періоду пророцтв; це, у свою чергу, також входить до числа сто сорок чотири тисячі. Коли прийде Месія (цей час збігається з кінцем правління сатани), недолік буде заповнено за рахунок патріархів та пророків. Таким чином, загальне число буде складати сто сорок чотири тисячі. Але ще безліч людей складають в залишок церкви, що його буде відкрито під час вечірнього жертвопринесення. Символом системи тисячолітнього царювання є ранкове жертвопринесення, що представляє Храм Єзекіїля.

Відповідь: Господь визначає, хто є хто і передає цих людей Христу, проте, вони (призначені) не усвідомлюють себе доти, доки не відбудеться остаточне відновлення та воскресіння. Земля залишиться неушкодженою доки на останнього не впаде печатка хрещення Святим Духом у Христі (у тілі Христовому) в ім'я Господа.

Відповідь: У цьому фрагменті Святого Письма йдеться про велику релігію, що її було засновано на вавилонській системі вірувань. Головною теологічною фігурою цієї релігії слід вважати бога місяця Сина, а також богиню Іштар (по-англ. Easter (назв. Християнського Великодня): ця назва співзвучна з ім'ям поганської богині. Таким чином, автор наводить читача на думку про поганську етимологію свята (неєврейського) Великодня: прим. перекл.). В англійській мові назва поганського Великодня збереглася в такому вигляді й до наших днів. Ця богиня (Іштар) стала прототипом для створення аналогічного давньоізраїльского божества на ім’я Ашторет. Її вважали вінценосною дружиною бога Ваала; у містичних культах давніх єгиптян її величали Ісіс, а в римлян цю ж богиню називали Венерою.

Символ вмираючого бога посідав головне місце в культовій системі Великодня; це свято вважали невід'ємною частиною культів давньої поганської богині. Її також називали матір'ю-богинею всього що існує. Саме тому в Об’явленні її називають матір'ю розпусти, адже учасників релігійної системи в стародавній державі можна було охарактеризувати як жадібних, прагнучих влади, розпусних царів, що коють зло та розпусту на землі. Більш докладні коментарі з цього питання можна знайти в статтях Золоте Теля (№ 222), а також Походження Різдва та Пасхи (доречніше було б перекласти як “Походження Різдва та Великодня”) (№ 235).

Отже, це смерть друга, але аж ніяк не вічні муки. Грішники повинні покаятися, а мета другого "виправного суду" полягає саме в в тому, щоб судити цих людей. Кожний, хто буде продовжувати грішити після цього, вмре та його буде спалено. В книзі Об’явлення 20:10 говориться буквально наступне: "І мучені будуть " (basanisthesontai) — у цьому фрагменті мається на увазі "дізнання під катуванням" і "скасування, винищування". До того ж, фраза "день і ніч на вічні віки" передана як "повік". Під звіриною слід розуміти ідеї, систему правління, а не окремо узяту людину або ж тварину.

Диявол — це дух. Вислів "pseudoprophetes" означає "неправдиве пророцтво" та релігію взагалі, але не особливого неправдивого пророка. Словосполучення "Огняне Озеро" — це варіант перекладу слів "Puros" і "Theiou". Ці слова аж ніяк не означають "вогонь" та сірку. "Puros" означає "світити подібно до вогню". Слово "сірка" вжито в цьому випадку як варіант "Theiou". Це поняття містить у собі конотацію, що означає "божественність". Отже, Озеро повинне бути огнеподібним та божественним (порівн. Лексикон Тайера). Цяо духовна надбудова служить нагадуванням про неправдивого духа, що його було вигнано ще на початку створення людини. Це стосується всього людства. У Книгу Життя не буде внесено ні нефілімів, а ні рефаімів (Іс. 26:13). Див. статті Нефілім (№ 154). Друга смерть сягне тих, хто не ввійде до другого воскресіння. Якщо людина не покається, то вона може вмерти. Судити усіх буде Христос та обрані: саме вони несуть відповідальність за подальшу долю кожної людини, так що вони додадуть усі сили для того, щоб зберегти людям життя.

Відповідь: Так, цілком вірно, це море пішло в тисячоріччя. У період відновлення, за часів царювання Месії, ріки вийдуть з гори Зеон до західного моря, і понесуть води свої біля долини. У цьому морі люди стануть ловити рибу та добувати сіль.

У книзі Об’явлення також оповідується про те, що відбудеться наприкінці другого воскресіння після того як прийде Месія, коли з’явиться Місто Господнє (№ 180). У статті Тисячоліття та вознесіння на небеса (доречніше було б сказати “Тисячоріччя та вознесіння на небеса”) (№ 95) висвітлюється проблема хибних уявлень про тисячоріччя; до того ж, автор пояснює, як слід правильно розуміти питання щодо тисячоріччя.

Відповідь: У Біблії море використовується як подвійний образ. Перший з них тісно пов'язаний з буквальним розумінням моря, тобто йдеться про звичайне земне море. Другий же образ є алегоричним; у цьому випадку під морем нам слід розуміти народи та країни, що мешкають на землі. Отже, коли ми чуємо словосполучення "морське твориво" ми знаємо, що йдеться, власне, про населення в контексті його приналежності до адміністративної системи або ж уряду. Система звіра являє собою самодостатній демократичний політичний механізм, що володіє здатністю до саме регуляції. Наприкінці днів усього моря знайдуть духовний початок. Так, народ зникне, оскільки людська система минуща і всі люди стануть суть одне місто, що складається із синів Господніх. Див. статті Боже Місто(№ 180).

Земля пройде очищення вогнем, тоді моря земні або припинять своє існування, або приймуть зовсім інший вигляд. Це станеться після другого воскресіння та, наскільки нам відомо, живими не залишиться жоднї людини або тварини. Див. статті за назвою Воскресіння Мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143).

Відповідь: У цьому випадку Яків є втіленням народу Ізраїлю. "Час недолі для Якова" — у цьому вислові приховано ознаку про народ ізраїльський в період останніх днів. Наприкінці, перед самим пришестям Месії, народу ізраїльському призначено пережити час скорботи. Це обумовлено політичною системою країни, оскільки влада в руках грішних та зловмисних людей. За наших часів народ Ізраїльський на землі обітованій представлений лише двома колінами: юдеями та, частково, синами Левієвими.

Месія повернеться, щоб зупинити кровопролиття та смерть, але це не змусить людей розкаятися, і планета зазнає нової жахливої руйнації. Люди винищуватимуть рибу в ріках та морях, усі дерева й траву, тварин та, звичайно ж, самих себе. Тоді нам разом доведеться відновлювати мертву планету та починати все спочатку, жити, керуючись Божими законами. Ми могли б зупинитися та почати дотримувати Законів Божих вже зараз, але люди не зроблять цього. Ми могли б запобігти екологічній катастрофі та чинити так, як нам запропоновано Богом у законах Його, але ми і цього не будемо робити. Див. статті Закони Їжі (доречніше було б перекласти як "Як слід харчуватися") (№ 15).

Відповідь: Про це досить докладно написано в статті Воскресіння Мертвих (доречніше було б перекласти “Воскресіння з мертвих”) (№ 143). До того ж , дуже цікавою, що до цієї теми, для вас буде стаття за назвою Душа (№ 92). Все буде відбуватися за тією ж самою схемою, як це відбувалося і у випадку з Христом. Він воскрес, а потім переродився. Ісус піднісся на небеса недільним ранком, як Сніп Колихання, й став перед престолом Господнім. Месія увійшов до Святого Святих і повернувся з Духом Святим, що він їм дихнув на учнів своїх (порівн. Івана 20:22).

У книзі Єзекіїля згадується про те, що воскресати будуть саме тіла людей. Мертві, тобто, ті, хто заснув (йдеться про обраних), будуть відроджені, коли прийде час першого воскресіння. Тоді вони і ми, ті хто залишився живими, усі переродимося та попрямуємо до Єрусалиму, на зустріч до Месії. Саме в цей час розпочнеться велике горе. Армії народів прийдуть до Армагеддону або ж долину Ізраїльську. Вони підуть у похід проти Спасителя та вони будуть обернені на порох (див. статті за назвою Сурми (№ 136).

Потім, почнеться царювання з Єрусалима, що буде тривати тисячу років (зверніть увагу на статтю Тисячоліття та вознесіння на небеса (доречніше було б сказати “Тисячоріччя та вознесіння на небеса”) (№ 95)). Коли скінчиться тисяча років сатану буде звільнено й почнеться остання війна. Народи знову підуть на Єрусалим, і тоді, їхні армії будуть розгромлені. Тим, хто не повстане, вготовано переродження.

Ті ж, що приєднаються до заколотників і всі інші, хто хоч коли-небудь, жив, будуть відроджені впродовж ста років. Уся планета буде навернена до віри. Усякий біс (демон), що повстав, знайде плоть людську у своєму інобутті подібно до Христа, так що старі біси (демони) перестануть існувати. Вони також отримають можливість покаятися (див. статті Суд над демонами (№ 80)).

Для кожної людини є загроза потрапити до другого воскресіння, якщо вона не покається вчасно. Тим, хто потрапив до першого воскресіння, не загрожує друга смерть, оскільки їхній час стати перед судом Божим уже минув. Саме так слід розуміти вислів про те, що перше воскресіння є кращим воскресінням.

Наприкінці другого воскресіння та судного дня в 3127 р., земля буде очищена вогнем. Прийде Місто Господнє, і Христос доручить його в руки Отця, і скоряться всі Отцю Небесному, і стане Бог усим в усьому. Див. статті Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Так, у другому воскресінні всих людей буде відроджено, й усі вони будуть жити у світі з Господом. Бог надійно зберігає пам'ять про всякий плід, що його будь-коли було в утробі матері своєї. Усі вони воскреснуть та впізнають один одного.

Саме тому людей аж ніяк не приваблює подібна перспектива. У глибині душі багато хто хотів би, щоб їхній дідусь згорів у пеклі. У будь-якому випадку, набагато складнішу проблему що до цього, являють собою жінки, що не захотіли врятувати своїх дітей, яких було спалено або задушено за часів Голокосту, ніж охоронці того ж концтабору.

Їм буде легше покаятися, ніж отримати дарування з боку безневинно загиблих. Проте порятунок необхідний і першим, і останнім. От чому в інших релігіях так багато неправдивих теорій та доктрин. Так, деякі люди свято вірять у переселення душ, вони щиро вважають, що реінкарнація (переселення душ) і є другим воскресінням. Нам неодноразово доведеться мати справу з цим аспектом людських оман.

Нам ще зустрінеться величезна безліч збитих з пантелику священиків, що безсовісно брешуть заради грошей та влади. Коли ми довідаємося про ті вчинки та злочини, що люди зробили в минулому в ім'я релігії, багато хто буде здивований цими фактами.

Відповідь: Справді, люди будуть продовжувати жити, і далеко не усі воскреснуть після повернення Христа. Насправді ж, більшість людей не воскресне. Це поширюється лише на святих, що дотримували заповідей Божих та свідчення віри Ісуса Христа (Об’явл. 12:17; 14:12); саме цих людей Бог доручить Христу, так що вони зможуть взяти участь у першому воскресінні.

Відповідь: Після того як повернеться Христос, світ існуватиме ще тисячу років. Планета буде зруйнована, але її відновлять. Мета першого воскресіння полягає в тому, щоб вибрати духів та наблизити їх до Христа, що буде виконувати роботу сатани, тому що той не впорався з нею впродовж останніх шести тисяч років. На цей раз усе буде зроблено відповідно до законів Божих. На планеті ще будуть люди, що живуть у родинах; а також ті люди, що стануть дотримувати заповідей Божих та закону Його. Ще має бути великий вихід усіх дітей Ізраїлевих, котрим уготовано бути на землі Ізраїльській, щоб виконати розпорядження Христа та стати левітами й священиками. Про це говориться в книзі пророка Ісаї 66.

Відповідь: У статті Сурми (№ 136) дається пояснення двом аспектам Дня Сурмлення. Перший розділ присвячений Пришестю Месії, а друга — Весільній Вечері Агнця. Месія повернеться після того, як два свідки донесуть своє послання та встановлять ядро закону. Їх буде вбито, а потім вони воскреснуть через три з половиною дня.

Коли прийде Месія, мертві ,що в Ісусі Христі, тобто ті, хто заснув, воскреснуть першими. Потім, святих, що вони залишився в живих, очікує переродження в духів, і усі вони попрямують до Єрусалиму, на зустріч до Христа, щоб зостатися з ним і надалі. Він розколе Гору Оливну надвоє, і обрані зостануться з ним.

Весільна вечеря це одна з мудрих дів. До числа обраних увійдуть ті, хто дотримував заповідей Божих та свідчення віри Ісуса Христа; ці обрані потраплять до першого воскресіння. Див. також наступні статті Воскресіння Мертвих (доречніше було б перекласти “Воскресіння з мертвих”) (№ 143), Душа (№ 92), а також Тисячоліття та вознесіння на небеса (№ 95).

Скреготання зубів — це натяк на церкви світу цього, що кличуть Христа "Боже, Боже", але не дотримують заповідей Божих та Свідчення Віри Ісуса Христа. Вони спробують прийти на весільну вечерю, але потім виявиться, що їм просто не дозволять переродитися в духовну сутність. На них немає білої одежі; вони не духи (не ангели). И це дуже важливо. Вони будуть скреготати зубами, бо зрозуміють вони, що їхні доктрини та вчення були неправдивими, і що ніхто з них не почули те, про що попереджували біблійні заповіді у буквальному їх значенні.

З Богом не сперечаються. Чи ви скорилися Йому, чи ж ні. Якщо ви дотримуєтеся заповідей та віри Ісуса Христа, вам буде дозволено ввійти до числа передбачених, обраних, що вони є виправданими та будуть увінчані славою, коли настане час Весільної Вечері Агнця.

Інші ж, з тих хто буде жити на той час у світі, спробують вчинити заколот і підуть війною на Христа. Проте армії цих народів будуть знищені в Меґіддо (Megiddo) або в новій долині Ізраїльській, в Армагеддоні. Світ скориться, тому сатану та демонів буде вкинено до в’язниці на тисячу років.

Кожен з обраних буде нав'язувати Святе Письмо та Закон Божий на весільній вечері. Ті, хто не дотримує свят Божих, суботи та перших днів новомісяччя в Божому Календарі (№ 156), і якщо, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них (Зах. 14:16-19).

Зверніть також увагу на статтю за назвою Закон та четверта заповідь (№ 256). Христос прийде, щоб врятувати тих, хто з нетерпінням очікує його. Неправдиві релігії світу цього буде знищено. неправдиве християнство, що воно є суть вавилонською блудницею з книги Об’явлення, буде знищено самою ж звіриною.

Обрані Церкви стануть істотами духовними. Після того, як вони воскреснуть, посланці розійдуться по усьому світі, щоб упізнати тих, хто належить до колін ізраїлевих та їх нащадків. Потім настане черга великого виходу, і народ Ізраїльський відновить колишню велич на Близькому Схід. Другий вихід не може зрівнятися з першим за своєю грандіозністю. (Іс. 66:18-24)

Зверніть також увагу на статтю за назвою Прикликання Народів до Єрусалима (доречніше було б перекласти як: "Ієрусалимське звернення до народів") (№ 238). Нерозумні діви все ще заручені з Месією, і вони стануть дружинами його, але це відбудеться лише за часів другого воскресіння, наприкінці тисячі років його царювання. Див. також статті Часовий Підсумок Віку (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій століття") (№ 272).

Перше воскресіння є кращим воскресінням, друга смерть не має сили над обраними в цьому воскресінні.

Числом їх є сто сорок чотири тисячі та "безліч людей", що про них згадується в книзі Об’явлення, розділі сьомому. Там йдеться про тих, хто дотримував Божих заповідей і свідчення та віри Ісуса Христа (Об’явл. 12:17:14:12). Вони воскреснуть, якщо вже вмерли; потім їм уготовано переродження, і разом з тими, хто ще живий, вони попрямують до Єрусалиму і зостануться з Христом. Вони будуть панувати на землі впродовж тисячі років та готуватися до другого воскресіння.

У другому воскресінні всі, хто колись жив, будуть відроджені в плоті. Їх будуть будувати й, на закінчення, їм запропонують покаятися та знайти порятунок. Після того як пройде сто років люди, що не прийняли Законів Божих, загинуть або згорять у Геєнні Огненній, що означає сміттєву яму в передмістях Єрусалима. Іншими словами, Огненне Озеро означає кремацію мертвих тіл тих людей, що вони відмовилися прийняти Бога наприкінці Другого Воскресіння та Суду біля Великого Білого Престолу.

Якщо учасники шлюбної вечері зроблять свою роботу належним чином, то ніхто не зазнає втрати. Тільки ідіот стане заперечувати вічне життя за Законом Божим, коли він побачить, до чого привело безбожництво та порок у світі. Усі вони одержать зцілення та проймуться вони турботою про свого ближнього.

Наступним етапом буде об'єднання Міста Господнього. У наслідок, вся громада небесна зрадіє в Христі на цій планеті. Потім, Христос назавжди доручить у руки Бога всесвітню громаду. Див. статті Боже Місто (№ 180).

Отже, в деякому аспекті, весільна вечеря має свою довжину в часі. Мудрі діви вийдуть заміж першими, але Христос заручений і з дівами нерозумними і усі вони стануть дружинами його, але в той же час будуть заручені з ним. Такий союз буде носити характер квазибрака (quasi-marriage). Тим, хто не одягнений у весільне вбрання, доведеться піти й дістати собі цю одежу, щоб взяти участь в іншій частині весільної вечері. От чому цих дів називають нерозумними.

Відновлення буде містити в собі ще й реабілітацію занепалих ангелів. Всі вони одержать можливість дістати собі нове вбрання та нове ім'я. Їм доведеться повторити шлях Христа. Вони повинні будуть стати людьми, вмерти, а потім знову воскреснути, та жити сто років у людському обличчі й допомагати всім тим, хто не зміг потрапити до числа створених богом людей.

Див. наступні статті: Воскресіння Мертвих (доречніше було б перекласти “Воскресіння з мертвих”) (№ 143), Душа (№ 92), Суд над демонами (№ 80), Загублена вівця та блудний син (доречніше було б перекласти “Заблукана вівця та блудний син”) (№ 199), а також Часовий Підсумок Віку (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій століття") (№ 272).

Відповідь: Місто Господнє буде зведено негайно, відразу після закінчення другого воскресіння та суду. Навіщо Богу чекати 33,000 років і лише потім приходити на землю, щоб установити на ній Місто Господнє у його величі (див. статті Боже Місто (доречніше було б перекласти “Місто Господнє”) (№ 180)). Мабуть, терміни занадто перебільшені.

Так чи інакше, якщо ми звернемося до діянь громади ангелів, то ми побачимо, що вони почалися сорок тисяч років тому; до того ж, Кро-Магнон датується цим же періодом. Найпевніше за все, тут йдеться про милість (благодать), що її Бог дарував сонму за діяння їх ще набагато раніше. До того ж , цю концепцію слід розглядати в нерозривному зв'язку з ідеєю про те, що сонм одержить благодать тоді, коли ми будемо судити їх (1Корин. 6:3). Див. наступні статті Суд над демонами (№ 80); Загублена вівця і блудний син (доречніше було б перекласти як “Заблукана вівця та блудний син”) (№ 199); Часовий Підсумок Віку (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій століття")(№ 272);Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); а також Нефілім (№ 154).

Відповідь: До сьогодні ми маємо литше два подібних згадування. Першее стосується питання щодо двадцяти чотирьох годин, як ви й говорите, але Ісус також сказав: "Хіба дня не дванадцять годин"?. У цьому разі йдеться саме про години світлого часу доби.

Світлий час доби звичайно тривало з шостої години ранку, і до шостої години вечора. Тобто за тих часів користувалися такою ж системою відліку годин, як і та, що її на початку дев'ятнадцятого століття узвичаїла римська церква. Ніч, звичайно, було розділено на години, але найчастіше, за одиницю відліку часу в ночі була, так звана, "варта". Нічна варта звичайна тривала з десятої години вечора і до другої годин ночі.

Під звичайною для давніх першою годиною дня (тобто, початком дня) зараз розуміють шосту годину ранку, а першою годиною ночі вважають шосту годину вечора. Отже, часом ранкової жертви вважалася третя година, і тому члени церкви збиралися в цей час для святкування п'ятидесятниці. Під час приношення ранкової жертви на них сходив Святий Дух. Це є дуже важливим для всіх тих, хто присутній під час релігійного святкування.

Відповідь: У біблійному році є лише дві пори року. Вони визначаються днями рівнодення. Якщо ви знаходитеся на північному полюсі та ще й "до нагори ногами" (очевидно, науковці зараз дійшли висновку про те, що південь знаходиться вгорі з погляду просторового положення землі у всесвіті), зрозуміло, що для вас усе відбувається навпаки. Чотирнадцятий день місяця, що він є початком (єврейської) Пасхи, в березні може збігатися з днем весняного рівнодення, але воно ніколи не може статися раніше. Випливаючи з цього, стає цілком зрозуміло, чому цей день йде ще до останнього великого дня свята кучок, а іноді раніше за нього, але ніяк не після дня вересневого рівнодення. Таким чином, троє жнив Божих завжди слід відзначати у той час, коли на північній півкулі стоїть літо (північним летом), а саме, у проміжку часу між двома днями осіннього та весняного рівнодення.

Відповідь: Ні, наші дати засновані на астрономічних закономірностях руху небесних тіл, а також на системі відліку днів, якою користалися в Єрусалимі, тобто від заходу до заходу. Саме так відраховують дні самаритяни, що живуть за наших часів. Ця ж система відліку днів застосовувалася за найдавніших часів Храму, коли самаритяни перебували під владою саддукеїв.

Півмісяць є перстом поганської богині Ашират. Він (півмісяць) нагадує за формою ніготь перста богині, що киває. Це — також символ рогів бога Сіна або Хафор, вагітної богині родючості. Ісіс також виконує функцію матері богині разом з Хорусом. Істер (Easter від англ.: у буквальному перекладі означає "поганський Великдень"-прим. перекл.) або Іштар — це також богиня мати; вона тісно пов'язана з культом Аттіса, Адоніса та ін. Ассірійці та вавілоняни використовували півмісяць як покажчик часу. Цей же півмісяць також використовували і єгиптяни, що кланялися богу-місяцеві Сіну та богині Ашират. Традиція сонячних культів була широко розповсюджена в середині другого тисячоріччя до н.е.

Відповідь: Календар Храму було складено з урахуванням астрономічних збігів та руху небесних тіл та, шляхом астрономічних обчислень, самаритяни встановили той же самий день, що ми відзначаємо зараз. З історії Китаю нам відомо, що вже давні мешканці цієї країни широко практикували обчислення астрономічні збігів, затьмарень та інших астрономічних явищ. Все це робили ще в третьому тисячоріччі до н.е.; іншими словами, ця традиція сягає, принаймні, до часів Ноя.

Про календар з додатковими днями та роками, що його створено за системою Хілеля, а до його основи покладена деяка (заздалегідь визначена) дата проведення свята Рош Хашанах (Rosh Hashanah) ви можете довідатися зі статті Календар та Місяць: перенесення чи свято (№ 195).

Відповідь: Природний хід логічних міркувань є таким: більша частина народів завжди визначала новомісяччя як день, коли вони могли спостерігати астрономічний збіг. Багато хто застосовує це ж правило й до сьогодні. Природні закономірності, а також зовнішні та внутрішні земні цикли, завжди обумовлено астрономічними збігами руху небесних тіл. І ми можемо дуже легко переконатися в цьому, якщо уважно вивчимо закономірності чергування припливів та відливів.

Європейська Церква Бога також застосовувала систему астрономічних обчислень протягом багатьох століть (див. статтю "Роль Четвертої Заповіді в історичних Церквах Бога, що дотримувалися Суботи"

Відповідь: "Третє [свято] є новомісяччя, що воно йде за збігом небесної орбіти місяця й сонця". ("Филлип Олександрійський" [перекл. Ф. Х. Колсон (Гарвардський університет прес, Лоєб бібліотека класики, Кембридж, MA, 1937); Спеціальні закони (The Special Laws), II, XI,41]). А в главі II цього ж видання, XXVI,140 говориться буквально наступне: "Це новомісяччя або початок місячного місяця, а саме часового проміжку між одним збігом та наступним; тривалість (довжину) цього періоду астрономи в обсерваторіях обчислювали точно". (Див. статті Календар та Місяць: перенесення чи свято (доречніше було б перекласти: "Календар та місяць: свята або додаткові дні та місяці?") (№ 195).

І от що є примітним: досліджуючи текст Євангелій, ми зауважуємо, що Христос вмер у середу, й таким чином, виходить, що він воскрес наприкінці дня із суботи на неділю. Також, нам відомо, що він вмер о дев'ятій годині ранку; і пробув у могилі три дні і три ночі (Матв. 12:40). До того ж, нам усім добре відомо про те, що Марія прийшла до його на світанку дня першого в тижні, (Матв. 28:1). Отже, якщо ми візьмемо до уваги ці три дні й три ночі, то побачимо, що датою смерті Христа можна вважати лише середу. З огляду на це, перша ніч припадає на період із середи на четвер. А четвер, у свою чергу, це перший числом день після смерті Христа. Звідси виявляється, що середа є єдино можливим днем смерті Месії, причому це могло статися не раніше, ніж о третій годині дня. Поза всяким сумнівом, він вмер у день приготування, тобто на чотирнадцятий день місяця Нісан; таким чином, його смерть символізувала пасху, що принесено в жертву.

Отже, ми маємо два висновки (тобто те, що він умер на чотирнадцятий день місяця Нісан, і те, що цей день припадає на середу); а також те, що перший день місяця Нісан — це четвер, за початок якого слід вважати кінець заходу сонця в середу. Беручи до уваги все. Що було зазначено вище, в нас виникає наступне питання: перший день місяця Нісан був новомісяччям або ж днем півмісяця? У статті за назвою “Час розп'яття та воскресіння” (доречніше було б перекласти як: "Хронологія подій, що супроводжують воскресіння та розп'яття") (№ 159) наведено всі дати. що до березневих та квітневих новомісяч, у період з 28 р. н.е. і аж до 33 р. н. е. Усі відомості запозичені з каталогу подій, що їх було передвіщено Біблією. Всі ці матеріали можна знайти в морському архіві її величності, королеви Англії. В середу, 22 березня 30 р. н.е. близько 20:59, спостерігався молодик, отже перший день місяця Нісан почався в першу мить після заходу сонця в середу. Це був день новомісяччя, але аж ніяк не півмісяця. Цілком обґрунтовано вважати, що 30 р. н.е. може називатися роком, коли розіпнули Христа, оскільки його смерть розглядають у контексті ознаки пророка Йони (яке почалося в 30 р. н. е.. та завершилося в місяяці Нісан 170 р. н.е.).

Відповідь: Євреї-караїти були середньовічними сектантами, що належали до одного з відгалужень юдаїзму. Їхні теорії ґрунтувалися на неуцтві в питаннях історії, а також біблійних доктрин періоду Храму. Кожен народ має свою традицію обчислення новомісяччя; це робиться за допомогою астрономічних обчислень, до того ж за базис обчислень береться саме явище збігу (руху) небесних тел. Також чинили й давні люди за часів Храму.

Самаряни ж, і дотепер складають календар за цими збігами, хоча вони припустили огріхи в обчисленнях календаря в третім столітті до нашої ери. Самаряни невірно визначили дату збігу 25 березня. Наші попередники, члени церкви Бога, також складали календар за збігами руху небесних тіл, і ця традиція дбайливо зберігається от уже дві тисячі років. Суперечки та розбіжності, що виникали з цього приводу в двадцятому столітті, обумовлені юдоізацією церкви та оманою Армстронга, що її не було вчасно викрито.

Якщо ви не полінуєтеся, підете до магазину і придбаєте там брошуру, де зображено графіки припливів та відливів, то вам стане зрозумілим, що час новомісяччя завжди погоджено з астрономічними збігами. І не важливо, в саме якій країні ви живете. Термін "фази місяця" походить від слова "Phasis", що означає новомісяччя. Півмісяць має прямо стосується культів бога місяця Сина. Вони були надзвичайно поширеними на Близькому Сході, та являли собою "інтерпретацію" культів золотого теляти. Див. статті за назвою Золоте теля (№ 222). До того ж , вам належить звернути увагу на наступні статті Місяць та Новий Рік (№ 213), Божий Календар (№ 156), а також Календар та Місяць: перенесення чи свято (доречніше було б перекласти як: "Календар та місяць: свята або додаткові дні та місяці?") (№ 195).

Відповідь: Ми намагаємося виконати Божу волю. Та історію того, як люди визначали демаркаційну лінію добового часу, зовсім не можна розглядати як дійсний результат, коли йдеться про правильність визначення новомісяччя. Його (новомісяччя) визначали за (астрономічними) збігами до і після сутінок, так званий день обчислювався виходячи з того, як він (день) стосується що до цього збігу. До того ж враховувався час коли настають сутінки у Єрусалимі, так що цей день установлювали з урахуванням комплексних факторів тв явищ. Отже, міжнародна демаркаційна лінія добового часу стала результатом вторинних обчислень. Час від заходу й до заходу та період у двадцять чотири години, складають абсолютну тривалість стандартного (установленого чи загальноприйнятого) дня.

Відповідь: Ви маєте рацію, що до завершального етапу 19-річного циклу, який триває майже дві години. Уже з 1931 р. члени Всесвітньої Церкви Бога використовували алгоритми обчислення столітніх циклів, для того, щоб визначити точну дату розп'яття Христа. У наслідок своїх досліджень, вони виявили, що Месію розіпнули не в середу, проте, незважаючи на це, підтвердився той факт, що страта відбулася саме в квітні. Також з'ясувалося, що Пасха у той рік припала на день 25 квітня 31 р. н.е. Так пізно Пасху не святкували ще з часів глибокої давнини, ще задовго до періоду Храму.

Таку дивну невідповідності спричинили наступні обставини: вони вважали, що проповідь Христова тривала три з половиною року. Члени всесвітньої Церкви Бога взяли цю посилку за непорушне правило, оскільки їм необхідно було укласти свої обчислення в межі іншого неправдивого пророцтва. Цю обставину, в свою чергу, було обумовлено тим, що ці люди так і не зуміли належним чином пояснити хронологію зведення Храму, оскільки вони користалися невірним перекладом пророчої книги Даниїла, зокрема розділу 9:25 у виданні Біблії короля Якова. Таким чином, вони стали вважати, що страта відбулася в 31-ому, а не в 30 р. н.е., як це випливає з біблійних оповідань.

Про те, який день, рік та місяць слід вважати за правдиву дату страти Христа, а також про те, яким був календар у 27-33 роках н.е. ви можете довідатися зі статті за назвою Час розп'яття та воскресіння (доречніше було б перекласти як "Хронологія подій, що супроводжують воскресіння і розп'яття") (№ 159). Правдива хронологія храмового періоду наведена в статті Знак Йони та історія відновлення Храму (доречніше було б перекласти як " Ознака пророка Йони та історія відновлення Храму") (№ 13).

Відповідь: Хронологія подій, що є супровідними до ночі сторожі стає ясною із загальної хронології привхідних подій воскресіння. На чотирнадцятий день місяця Авів, Христос та апостоли увійшли до тимчасового житла, як і наказує книга Повторення 16:5-6. Вони разом брали участь у приготуваннях і в той же вечір їли останню вечерю. Члени Церкви зобов'язані дотримувати цього звичаю щороку — як чинили й ми, впродовж двох тисяч років.

Христа схопили, віддали до суду, а потім стратили. Він умер саме в той час, коли приносили в жертву Пасху, тобто наприкінці чотирнадцятого дня місяця Авіва. У той вечір він став нашою Пасхою та святковою трапезою. У зв'язку з цим ніч сторожі починається трапезою в п'ятнадцятий день місяця Авіва та члени церкви повинні проводити цей вечір у навчанні; до того ж, кожний з них мав бути одягнений належним чином.

Вранці їм буде дозволено повернутися до своїх оседь та відвідати службу першого дня Опрісноків. Деякі люди вважають, що цю ніч слід проводити в сторожі аж до самої зорі. Найчастіше всі члени церкви перебувають на сторожі всю ніч, проте, трапляється й таке, що святкова сторожа супроводжується храпом менш витривалих служителів церкви.

Як би там не було із сном, але лягати рано спати або ж улаштовувати вечірку в цей день абсолютно неприпустимо. Вважається, що цю ніч слід провести в очікуванні Месії та дякуючи Спасителю за діяння його. Самаряни і дотепер дотримують цього звичаю щороку. Більш того, якщо це можливо, то цю ніч проводять на горі Геріццим (Gerizzim).

Відповідь: Закон жадає від нас, щоб кожен чоловік був перед лицем Господнім три рази на рік. Хворим та старим жінкам дозволяється святкувати Пасху і вдома. Проте відповідно до закону (Повтор. 16:5-7), чотирнадцятий та п'ятнадцятий день місяця Авіва слід проводити в якійсь із ваших осель. Ви повинні залишити його і повернутися туди вранці першого дня Опрісноків.

Господню Вечерю слід приймати суворо за правилами богослужіння, та ні в якому разі не можна чинити святкову трапезу поодинці. І все ж таки бажано, щоб ви прийшли на Пасху, щоб тіло Христове зібралося разом і могло помножити свій духовний початок. Якщо ж, через якісь обставини, ви не змогли прийти на свято Пасхи, то ви можете прийняти святкову трапезу наступного місяця, що є другим місяцем.

Відповідь: Концепція евхаристії (причастя) святих бере свій початок ще за часів Вечері Господньої, на чотирнадцятий день місяця Авіва, коли Церква Нового Заповіту зустрічала кожний рік з наміром зміцнитися у Святім Духу. До другої половини другого століття ця ідея набула широкої попульрності, так що до цього часу сформувався традиція причащатись щотижня. Вино й вода стали невід'ємним атрибутом обряду евхаристії, напевне, цей звичай обумовлений впливом культу Митри; те ж саме можна сказати і про ім'я “Отець”. В епоху раннього християнства вино не застосовували для причащання; воно ввійшло до числа культових реалій лише тоді, коли ця новина була запроваджена членами римської католицької церкви. Див. статтю Суперечки Квартодециман (доцільніше було б перекласти як “Квартодециманські диспути”) (№ 277). Там ви знайдете докладні відомості що до розбіжностей, які похитнули друге століття та спричинили глобальне роз'єднання серед церков того часу .

Відповідь: Біблія дуже чітко і виразно вказує нам на те, яких саме свят нам слід дотримувати. Йдеться, звичайно ж, у першу чергу про Суботу, Новомісяччя та Свята Господні. Саме субота є сьомим днем, а неділя є першим днем тижня. Традиція вшановувати цей день (неділю), нерозривно пов'язана з давніми культами сонця; звідтіля ж походить і традиція святкувати Різдво.

Христос і його церква дотримували всіх субот, свят та новомісяччя (порівн. Кіл. 2:16). До свят Господніх слід віднести наступні дні: Новий Рік (1день місяця Авіва), Піст на честь простодушного та заблуканого (7 Авива); Господня Вечеря/Єврейська Пасха (14 день місяця Авіва); Ніч, коли слід не спати, тобто Ніч Сторожі (15 день місяця Авіва); Перше Свято Опрісноків (15 день місяця Авіва); Сніп Колихання (Неділя між Єврейською Пасхою та святом Опрісноків); Останнє Свято Опрісноків (21 день місяця Авіва); Свято П'ятидесятниці (день суботній тв п'ятдесят тижнів від Снопа Колихання); День Сурем (Новомісяччя Сьомого Місяця)); День Очищення (десятий день сьомого місяця); Свято Кучок (Починається на п'ятнадцятий день сьомого місяця); Останній Великий день (двадцять перший день сьомого місяця).

Ці свята вважають Господніми (Божими) святами. Вам, поза всяким сумнівом, буде корисно ознайомитися зі статтями Божий Календар (№156), Святі дні Бога (доречніше було б перекласти як “Свята Господні”) (№ 97), Місяць та Новий Рік (№ 213), Зв'язок свят Господніх з людьми, створіннями Божими (№ 227), а також Походження Різдва та Великодня (№ 235). Існує низка статей, написаних на тему кожного свята, що про них ми говорили вище.

Відповідь: Бог створив людину за образом та за подобою Своєю. Від самого початку її було створено саме такою, та Бог надав їй право вільного вибору. Сатана було створено Херувимом Хоронителем. Але він обрав інший шлях. Шлях гріха. Ніхто не є грішним після спокути гріхів своїх. От чому Христос помер. Навіть сатані буде запропоновано покаятися.

Період другого воскресіння призначений саме для того, щоб реабілітувати рід людський. Лише ті, хто може зрозуміти та вибачити інших людей, одержать дозвіл взяти участь у першому воскресінні. От чому Христос сказав: “Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони”. Стефан молився, щоб Бог відпустив провину людей і не був занадто суворим з ними. Якби Господь не простив нас, то самому останньому інквізитору було б відмовлено в порятунку. У свою чергу, це призвело б до того, що більшу частку творів Нового Заповіту не було б написано. Головним спонукальним мотивом у тому, що Стефана закидали каменями, був страх, тому що він був свідком Саула з Таруса. Нам ця людина відома, як апостол Павло.

Христос затвердив Його церкву. Так що, усупереч численним стилям віросповідання та богослужіння, Бог усе ж зостається єдиним. Церковники мають право вирішувати, хто належить до церкви. А хто ні, відлучати від неї або ж навпаки, зараховувати до неї. Проте вони не мають права змінювати Закон Божий чи послабляти його силу.

Відповідь: Про те, що означає святий християнин, легко побачити з книги Об’явлення 12:17 і 14:12. Святі, це люди, що дотримують заповідей Божих та мають свідчення вери Ісуса Христа. Про те, як стають християнами, написано в листі до римлян 8:29-30. Християни це обранці Божі.

Обрані стали синами Божими, породженими знову. Вони виправдані вірою та не втратять свого порятунку, що його даровано їм благодаттю Божою, за покірність Господові та слухняність Закону Його в діях їх. Віра без дій мертва. У воскресінні з мертвих обраним уготовано переродження в славних синів Божих. Про те, як це відбудеться, ви зможете довідатися зі статті за назвою “Народжений знову” (№ 172), Дух прийняття (доречніше було б перекласти як “Дух синівства”) (№ 34), Розкаяння та хрищення (№ 52), а також Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143).

Відповідь: Ніякої різниці тут немає. Обраними є ті, котрих відібрав Господь. Вислів "тих кому віддана перевага (very elect)" означає "насправді обрані". Термін "обрані", також, може означати "відібрані" або ж "обранці". Бог обирає, а нас кличуть, щоб ми могли зробити те, що визначено нам понад. Інші також чують заклик, проте, вони не є обранцями Божими. Вони просто відпадуть, подібно до того, як це відбулося з куколю з притчі Христа. Господь знає про те, яка доля їм уготована, але Він подарує їм Святого Духа, якщо вони попросять його про те, як і обіцяно через служителів та пророків Його. Бог — не упереджена людина. От у чому полягає головна розбіжність між свободою волі та детермінізмом, про який слід пам'ятати, як і в про заклик Божий.

Відповідь: Віру можна розглядати як гімнастику для розуму стосовно необхідності вміти відрізняти, де правда, а де неправда, прихована під маскою прихильників догмата триєдиного Бога. Проте, це не є прерогативою нашої церкви. Багато Церков Бога пройшли через це, оскільки впродовж довгого часу вони знаходилися під гнітючим впливом еліти та її диктатом. Вони зазнали поразки. Багато хто не усвідомлював того, у що вони вірили, так що їхня віра підпала під руйнівний вплив поплічників догмата триєдиного Бога.

Тисячі членів Церков Бога знайшли болісну смерть у концтаборах Голокосту лише тому, що вони дотримувалися Суботи, Свят та Законів Їжі. Тому цих людей вважали євреями. У таборах їх відносили до особливої категорії. На одязі цих в'язнів був вишитий ліловий трикутник, звернений вершиною донизу; їх називали “Bibelforscher” (учень Біблії: прим. перши.) Цих учнів Біблії було винищено. Тоді це не мало нічого спільного з гімнастикою для розуму. Лише справді віддані вірі не відступилися від неї, за що вони сплатили своїм життям. Див. статті за назвою Роль четвертої заповіді в історії церков Бога, що дотримують Суботи (№ 170).

Всі прихильники орден бекташі зникли. Мільйони вірменів були змушені залишити свої землі, багато кого з них було розстріляно. Адепти суботи в Трансільванії утискали впродовж багатьох століть. Більш того, їм навіть не дозволяли випускати свої друковані видання. Вони по десять разів переписували свої твори на папері від руки і потім передавали ці копії наступним десятьом чоловікам. Вони робили це тому що любили Господа й хотіли бути слухняним Йому. Якщо ви чините відповідно до Божих розпоряджень, Він збільшить пізнання ваші та мудрість вашу.

В цей час Господь не судить людей. Світ зараз цілком перебуває під владою сатани, бога цього століття. Протягом наступних двадцяти років цей світ буде зруйновано, так що його буде потрібно відновлювати. І в цьому не буде провини Божої. Він продемонструє нам, що відбудеться зі світом у тому випадку, якщо ми не будемо дотримуватися Його Законів. У Біблії ясно говориться буквально наступне: “Дайте шляхи ваші до рук господа, та Він затвердить думки ваші”. Це саме так, а не навпаки. Дотримуйтеся того, що було вам надане спочатку, і ви помножите правдиві знання свої. Смерть за віру, аж ніяк, не має нічого спільного з гімнастикою для розуму.

Досить часто люди звертаються до “Наука дванадцяти апостолів”, посилаючись на те, що цей твір було написано набагато раніше. У наслідок, з’являються зовсім безглузді спроби довести, що в першому сторіччі правдиві християни проводили недільні служби. Оскільки тут йдеться про Божий день, це повинно означати, що того дня люди збиралися на ламання хліба (розділ 14). Твір “Дванадцять апостолів” безперечно стосується Апостольського Статуту. Найпевніше, що цей твір має сірійські корені. У виданні ANF його поміщено до сьомого тому разом з “Наукою Дванадцяти Апостолів”. Таким чином, тепер навіть учені люди, прихильники недільного богослужіння, обговорюють вірогідність дат і посилань. Якби цей твір дійсно було написано саме в першому сторіччі, то він увійшов би до першого тому. Проте він не ввійшло до цієї книги, оскільки, в цьому випадку, йдеться, скоріше, про більш пізні омани. Цю помилкову та марну теорію поряд з іншими єресями винайшли адепти недільних богослужінь. Пізніше ці доктрини потрапило до церкви.

Так званий лист Ігнатія до магнесян (ANF том 1, стор. 63) є першим прикладом такого згадування. А манера та стиль пізнішої версії цього твору свідчить про те, що вона є підробкою. Цього листа було навмисне написано для того, щоб штучно прищепити потрібну доктрину. Звідси ми можемо зробити висновок про те, що за тих часів правдиві християни таки дотримувалися суботи, Втім, майже всі пізніші джерела говорять про те, що тоді починалися спроби запровадити восьмий день у тижні та знайти для нього виправдання. І все це коїли, незважаючи на те, що тиждень насправді має тільки сім днів. І ми можемо знайти цьому необмежене число доказів.

У Плінія ми можемо знайти згадку про недільні богослужіння, хоча ранні церковні джерела говорять нам про те, що суботу вшановували повсюдно. Лише в Римі та Олександрії люди дотримувалися і суботи, і неділі.

Юстин розглядає традиції, про які оповідає Трифон, наприклад про звичай пити гарячу воду по суботах. Юстин стверджує, що він дотримується цих звичаїв, у той час як Трифон не визнає їх. Головний аргумент полягає в тому, що традиції фарисеїв протистоять букві закону ,що в Ісусі Христі. Він говорить про повернення Месії до Єрусалиму та про піст (День Очищення), як запропоновано Ісаєю (58). Цей аргумент засновано, головним чином, на поглядах Юди, що вважав за легше, бути виправданим законом, ніж милістю Святого Духа.

Проте до Діалогу потрапила фатальна помилка: Юстина було вбито наповал тим фактом, що Анікетій Римський визнав єресь поганського Великодня, та інші церкви все ж розійшлися з ним у своїх думках. Для того щоб надати більше сили своїм творам йому довелося різко засудити Анікетія, якого Полікарп покритикував у першій суперечці чотирнадцяти.

Лише після приходу Віктора (близько 190-192 р. н.е.) ми спостерігаємо римську експансію та суперечки квартодеціман (диспути чотирнадцяти). У наслідок чого відбувся розкол церкви (див. статті за назвою Квартодеціманські суперечки (доречніше було б перекласти “Диспути Квартодеціман”) (№ 277)). Полікрат був неспроможний зупинити це роз'єднання, проте Полікарп, його попередник зумів запобігти зародженню єресі (схизми).

Іреней знаходився в такому ж жалюгідному становищі, оскільки присвятили його єпископи зі Смірни. До того ж, він був учнем Полікарпа, що дотримувався суботи та свят так само, як це робили Іван та інші апостоли. Ця людина дотримувала біблійних розпоряджень аж до самої своєї смерті. Більш того, він зробив усе для того, щоб примирити Віктора й Полікрата, хоча в 192 р. таке примирення було зовсім неможливим.

Петрові Олександрійському (вмер у 300 р. н.е.) дописують наступний вислів: "Ми шануємо день Господній як день радості в ім'я того, хто воскрес із мертвих".

Сучасні прихильники недільних богослужінь ведуть давню суперечку про розходження між цими двома днями: суботою та “Днем Господнім”. Слово “Субота” (Sabbath) походить від єврейського слова “шабуа”, що означає “сімох” або послідовність із семи днів. Це слово було введено для числення сьомого дня біблійного тижня. Проте він (цей тиждень) одержала назву “єврейського тижня” (він триває від заходу сонця в п'ятницю до заходу сонця в суботу). І донині ведуться палкі суперечки на цю тему, й це незважаючи на те, що Христос та апостоли дотримували саме біблійних субот, новомісяччя та свят. Проте, день відпочинку було перенесено з останнього дня тижня на перший, а назвали цей день на згадку про воскресіння Христа. Однак же, правдиве значення цього дня розкрито не в слові “шаббат” (що його вважають за давньоєврейський термін), а ні “Sunday” (це слово походить з поганських культів, оскільки означає воно буквально “день сонця”). Проте багато хто й досі веде запеклі суперечки з того приводу, що правдивим днем відпочинку слід вважати Господній день. І все-таки, правда не за ними, але за біблійною суботою, що шанується в Біблії не як суть день відпочинку й абсолютного стримування від усякої роботи, але це є днем духовного відновлення. У цей день слід чинити богослужіння й уникати світської марноти. Це стосується всіх заблуканих людей, зокрема прихильників фарисейських традицій. Вони повинні зрозуміти, що біблійна субота є правдивою суботою. Головний доказ, що його спрямовано проти подібних суперечок й аргументів, полягає в тому, що і Христос, і апостоли дотримувалися біблійної суботи, але ніколи не дотримувалися неділі.

Члени ефіопської церкви та церкви в Абіссінії дотримували суботи впродовж багатьох століть. Їхні доводи й аргументи стали матеріалами для численних досліджень. Усупереч Божим заповідям, прихильники недільних богослужінь не дотримують свят Господніх. Як правило, їх не цікавить істина. Якщо ми любимо Бога, то ми будемо завжди дотримуватися його заповідей, бо належить це кожній людині (Екклез. 12:13). Насіння жінки складають ті, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове (Об’явл. 12:17; 14:12).

Все дуже просто. Бог є незмінним. Христос, також. є незмінним: він такий же, яким був і вчора, сьогодні й завтра. Отже, нічого не змінюється. Христос дав закон Мойсею як Ангелу лиця Його. Христос дотримував закону Божого усе своє життя. Він дотримувався суботи, новомісяччя, а також свят, зберігав їх у дусі своєму, коли проповідував євангеліє про Царство Боже.

Відповідь: Вони не можуть вважати за виправдання той факт, що неправдиві пророки навчають їх шанувати неділю та не дотримувати заповідей Господніх. Головою кожної людини є Христос, а головою Христа є Бог. Обрані ж є ті, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове (Об’явл. 12:17; 14:12).

Через Своїх пророків та служителів він дав нам четверту заповідь і пильнував синів Ізраїльських, щоб зміцнити віру в серцях їхніх. Навіщо ж треба було ховати жінку в пустелі протягом 1260 років горя, що про неї згадується в книзі Об’явлення? Хто довгий час гнобив церкву? Відповіді на ці й інші питання ви зможете знайти в наступних статтях Загальне розповсюдження церков, що дотримуються суботи (№ 122), а також Роль четвертої заповіді в історичних церквах Бога, що дотримуються суботи (№ 170).

Так, члени церкви сказали римському імператорові в середині другого сторіччя: “якщо хто-небудь з тих, хто називає себе християнами скаже, що він потрапить на небеса після смерті, не вірте йому, тому що він не християнин”. Ця концепція, що обумовила появу відповідної доктрини поділу людської та божественної природи Христа (доктрини Антихриста), в першому та другому сторіччі, була критерієм причетності тієї або іншої людини до правдивого християнства. Цей критерій не втратив своєї актуальності й до сьогодні. –Справжній сьомий суботній день, що його дотримуються правдиві християни, є показником віри тієї або іншої церкви.

Відповідь: Христос сказала, що доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Той, хто вчить менше за інших заповідям Божим, буде меншим у Царстві Небесному.

Якби Христос порушив четверту заповідь, він не був би Месією. Він показав нам, як слід дотримуватися заповідей, не порушуючи Закону Господнього, що його дали людям. Він став втіленням праведності. Десять заповідей це десять заповідей, а не десять пропозицій. Ми зобов'язані поводитися так, начебто щодня в нас субота. Проте заповідь існує, і на ній спочиває весь Закон, а також віслови пророків щодо свят і днів богослужіння (Закон та четверта заповідь (№ 256)).

Погляди антиноміків використовувалися з тією метою, щоб звести нанівець традицію суботнього вшанування Господа нашого та зміцнити римське панування в споконвіку християнських церквах. До того ж, за їх допомогою християнам було нав’язано сонячні культи, тому що саме в них укладена справжня етимологія звичаю вшановувати Бога в неділю. Християнські церкви Бога завжди відкидали подібні традиції та доктрини. З погляду історії це нав'язування завжди розглядають як релігійну експансію, що була спрямована проти церков Бога та Закону Його. Такої ж думки дотримували й свідки Єгови доти, доки деякі з засновників цієї церкви під верховенством Рассела не відокремилися від християнських церков Бога. Згодом вони створили свій світогляд більш придатним для того, щоб навертати до віри все нових людей. Їх нинішня доктрина являє собою єресь, так що її прихильники понесуть заслужене покарання та потраплять до другого воскресіння.

Насправді сатана не брехав цим людям, коли говорив, що вони ввійдуть до тисячоріччя в тілесній оболонці. Такою є їхня доктрина і так станеться з тими, хто залишиться в живих. Проте ці люди будуть дотримувати суботи та новомісяччя (Ис. 66:23). До того ж , вони будуть дотримуватися свят Божих й посилати представників своїх на поклоніння до Єрусалиму. І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них (Зах. 14:16-19). Це є слово Боже, а Писання порушеним не може бути.

Власне кажучи, аргумент помилковий і підступний, оскільки ці люди не вшановують кожен день як Суботу. Вони працюють у день суботній та йдуть до церкви в неділю. А це повністю суперечить тому, що заповідав Господь в біблійних розпорядженнях, що Він дав нам.

Єгиптяни уболівали за Осирісом. Днем скорботи була п'ятниця розп'яття та неділя, тобто день, коли бог повстав з мертвих. Воскресіння в день сонця також було частиною сонячних культів, щільно пов'язаних з догматом триєдиного Бога. Див. статті Походження Різдва та Пасхи (доречніше було б перекласти як “Походження Різдва та Великодня”) (№ 235).

Історія переходу від одного дня до іншого, висвітлена в роботі Сема Бакчиокчи (Від Суботи до Неділі, Єпископальний Григоріанський Університет Пресс Рим, 1975 р.). У 381 р. догмат Трійці було проголошено на соборі в Константинополі, а в 451 р. на соборі в Халкідоні остаточно сформувалася ідея про недільний відпочинок та богослужіння. Унітарії, особливо парфяни, відмовилися прийняти марну теорію; у наслідок, розбіжності на ґрунті догматизму призвели до кровопролитних воїн.

Відповідь: У листі до колосян 2:16 говориться, що церква дотримувала всіх субот, новомісяччя та свят. Там же є фраза, що звучить так: “Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи”. З книги Дій ясно зрозуміло, що всі ранні церкви дотримувалися свят, Суботи, а також новомісяччя. Ми дотримували їх впродовж 1971 року. Члени ранньої церкви дотримувалися П'ятидесятниці, інакше вони не одержали б Духа Святого (Дій 2:1). У Євангеліях є незліченні згадування про те, як Христос й апостоли дотримували усих свят. У Біблії немає жодного місця, де говорилося б, що учні Христа не дотримували свят Господніх. Павло дотримувався всіх біблійні розпоряджень. і це додає силу його листам (Дії 12:3; 20:6). У першому листі до коринтян ми можемо знайти відомості про те, як слід святкувати Свято Опрісноків.

Господь вимагає, щоб ми припиняли поститься в тому випадку, якщо наші справи є приводом для засмучення ближніх, якщо ми відчуваємо злість або маємо намір боротися з будь-ким. Він говорить, що не відповість на такі молитви й не прийме тих, хто в пості. Ми повинні дотримувати піст, щоб позбутися від рабського ярма, звільнитися від злості, неправди та зла. Ми повинні любити один одного, говорити правду та бути чесними з ближнім своїм.

Піст починається з вечора. Поститися означає не їсти і не пити протягом пісних годин. У випадку з обов'язковим постом, його тривалість дорівнює добі, від вечора до вечора. Так, якщо людина не буде дотримувати цього посту, вона буде вилученою з народу ізраїльського та відлученою від церкви Христової. Не можна бути християнином і не дотримувати поста цього дня (якщо, звичайно, немає загрози для життя людини).

Апостоли дотримувалися цього свята. Про це згадується в книзі Дій 27:9. У день поста слід умити обличчя, одягти кращий одяг та провести цей день у молитві, вивчаючи закон Божий перед лицем Його. Якщо ви віддасте хліб свій бідним та втішити тих, хто в зневірі, Господь обов’язково почує ваші молитви.

Коли ми станемо перед Ним у покірності й утримаємося від усякої марноти світської та лихослів'я, Він почує та напоумить нас і буде милостивим з нами. Наше здоров'я одразу покращиться, й він стане нашим поводирем у пустелі. Наші люди забудують пустирі, а потім зведуть на них основу для багатьох поколінь і нас стануть називати тими, хто зашпаровує проломи: ми відновим шляхи, що в них будемо жити. Дорога довжиною в тисячу років починається тут, і це буде першим кроком. Див. статті за назвою Навчи нас молитися (№ 111).

Відповідь: От ці чотири собори:

Нікейський у 325 р. На цьому соборі було ухвалено та проголошено доктрину бінітарізму, відповідно до якої Ісуса Христа стали вважати за рівного до правдивого Бога. До того ж , на цьому соборі було ухвалено указ що до запровадження свята поганського Великодня, що, за своїм походженням, є святом найдавніших сонячних культів Аттіса та Адоніса, а також стародавніх єгипетських культів. Західна хронологія (поганських) свят, що її використовували прихильники Аттіса й Адоніса, відрізнялася від східної хронології. Проте на цьому соборі її (хронологію) було уніфіковано.

Канони цього собору нажаль було загублено. Таким чином, так званий нікейський символ віри набув своєї сили, фактично, тільки під час проведення собору в Константинополі в 381 р. На соборі в м. Лаодикії була проголошено заборону на суботній день на користь неділі. Про це було написано в каноні за номером двадцять дев'ять. Це рішення стало відправний крапкою для собору в місті Ельвіра в 300 р. Учасники цього собору рішуче спробували змінити суботній день відпочинку на недільний. Проте ця спроба закінчилася поразкою, оскільки унітаріанська церква була проголошена вдруге. Імператор Костянтин знову призвав єпископів унітаріїв, що одержали відповідні повноваження.

У 358 р. євреї, поряд з додатковою системою, запровадили новий календар Хілеля. У 381 р. було скликаний собор у Константинополі; це сталося після того, як Граціан помазав Феодосія, уродженого іспанця. Дитям цього собору став догмат триєдиного Бога. Ініціаторами цього догмата стали представники каппадокійської школи, яких підтримала більшість учасників собору.

У 375 р. сірійські християни ввійшли в церкву, і в 386 р. вони закріпили свій вплив у Єрусалимі, догмат триєдиного Бога зустрів схвалення з боку християн. У 450-451 р. на соборі в м. Халкідон була схвалена постанова про нову віру в триєдиного бога, а також положення цієї віри. Ця єресь обумовила появу і розвиток коптської церкви, проте, язичеська Великдень і Різдво встигли зміцнити свої позиції, так що наступне сторіччя ознаменувало засилля культу діви Марії.

Відповідь: Людей, імена яких приведені в цьому списку, називають батьками церкви. Це означає, що вони були теологами церкви в самих різних релігійних відгалуженнях. Римська католицька церква, наскільки нам відомо, була створена в 381 р.

Церкву, що одержала назву “римська католицька” мала на увазі поняття “всесвітня”. Що ж стосується цих батьків, те аж ніяк не усі з них були згодні з Римом, а деякі з цих людей відкрито виражали своє неприйняття католицьких цінностей. Так, Тертулліан спочатку розділяв переконання римської католицької церкви, проте, надалі він примкнув до руху монтанистов і з цього часу він став непримиренним антагоністом римських церковників.

Відповідь: Слово “Easter” (Великдень) англосаксонського походження; це слово походить від імені древньої богині (порівн. Оксфордський універсальний словник). Цю богиню називали Іштар або ж Оштар. Відповідно до біблійної міфології, ця богиня представлена як дружина Вааля, що носить ім'я Аштарот “Ashtaroth” (видання SHD 6252). Іноді це ім'я в перекладі звучить як “Ашерот”. Соломон учинив ідолянство, позаяк він дотримував свят на її честь, тобто дотримував язичеського Великодня.

“Аштар” — це корінь слова, від якого згодом пішло “Easter”. Англосакси запозичали цей найдавніший культ від ізраїльтян. Австрійці назвали так св країну на честь цієї ж богині в 996 р., тому що тоді була епоха Остарічхи чи королівство Остар. Див. статті за назвою Походження Різдва і Великодня (№ 235).

Відповідь: Свято умираючого бога був частиною стародавніх великодніх культів вавілонян. Це свято відзначали прихильники культу Аттіса на заході, Адоніса в греків, на сході, а також Осириса, бога єгиптян, що вмирає. Розп'яття в п'ятницю і воскресіння в правий день тижня було основною характерною рисою цього культу. Сосна була священним деревом для Аттиса; саме на цьому дереві його і розіпнули.

Коли християнство стало завойовувати популярність у Римі, прихильники містичних культів, особливо культу Аттіса, впровадилися в християнську релігію і ввели язичеську паску. У 152 р. н.е. римські єпископи почали спробу ввести її в примусовому порядку, що була успішною. У 190-192 р. Віктор увів паску знову, і це викликало розкол церкви. Ці суперечки ввійшли в історію за назвою квартодециманських диспутів. Див. статті за назвою: Суперечки квартодециман (№ 277)

Відповідь: Такого посилання немає. Протестанти в Америці затверджують, що антихрист знову установить закон, що його отримав Мойсей. Проте, якщо виходити з біблейських джерел, те легко бачити, що саме в це-те і полягає місія Христа.

Так, Христос повторно введе суботу, новомісяччя, а також свята (Іс. 66:23). Щороку, на свято кущей усі народи будуть посилати своїх представників у Єрусалим. У противному випадку, що провинилися народи не одержать дощів у сезон дозрівання врожаю (Зах. 14:16-19). Це означає, що ви попросту зобов'язані дотримувати Божі закони, інакше, поза всяким сумнівом, вам грозить голодна смерть.

Відповідь: Про доктрину антихриста ви можете прочитати в першому листі до Івана 4:1-2. Текст тієї Біблії, що у нас є зараз, перетерпів деякі зміни в порівнянні з оригіналом. Про те, що являли собою оригінальні стародавні тексти, ми можемо прочитати в Іренея, розділ 16:8 (див. ANF, тім. 1, сн. до стор. 443).

“Тому знайте духу Божого: Усякий дух, що сповідає Ісус Христа в плоті є від Бога; але всякий дух, що розділяє Ісус Христа, не від Бога є, але від Антихриста”.

Сократ Історик говорить (VII, 32, стор. 381) що цей фрагмент був перекручений тими, хто бажав би відокремити людську природу Ісуса Христа від його божественної природи. (Див. також Положення християнської віри, ХЦБ Паблишинг, четверте видання, стор. 7 також Положення віри (№ A1)).

Відповідь: Сонм може приймати людську форму, якщо він того захоче. Царі тисячоріччя усе ще будуть людьми, що ведуть інші за собою. Народ ізраїльський обере своїх лідерів, як того вимагає Біблія. Тоді буде установлене священство. Коли Христос прийде в Єрусалим, вони побачать Його, і ніхто не засумнівається в тому, що це — Он. Якщо хто скаже, що Він у пустелі і т.д., не вірте ім. Всяке око так побачить його, тому що написано так. Він приведе народи до Армагеддону і знищить їхній усіх. В Ізраїлі буде досить необхідних припасів, щоб країна могла нормально жити довгі роки. Залізо буде служити невичерпним джерелом протягом декількох століть. Велика частина тих, хто буде боротися проти нього, буде представлена сьогоднішніми язичниками, лжехристианами, а також східними царями. Усі буде відбуватися вкрай інтенсивно. Дуже важливо для вас прочитати наступні статті: Сім печаток (№ 140), а також Сім труб (№ 141). До того ж , небезінтересними будуть для вас статті Труби (№ 136), а також Часовий підсумок століття (доречніше перекласти як “Хронологія подій часу” (№ 272)