Християнські Церкви Бога

[059]

 

 

Перелік типових питань щодо Біблії

(Видання 1.0 2000630-20010907)

Перелік типових питань про Біблію наведено нижче.

 

Християнські Церкви Бога

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

E-mail: secretary@ccg.org

 

(Всі права застережені ã 2000, 2001 Wade Cox)

Дану статтю можна вільно копіювати та розповсюджувати за умови збереження цільної структури цієї статті та виключення будь-яких змін у ній. При цьому копія повинна мати відповідний напис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії цієї статті плата може не стягуватися. Дозволяється наводити стислі цитати в критичних статтях та оглядах за умови дотримання закону про авторське право.

Цю статтю можна знайти в глобальній мережі інтернет за наступною адресою:

http://www.logon.org та http://www.ccg.org

 

 

Зміст

Біблія… чи є Біблія правдивою книгою - Біблія як документ - Богонатхненність Біблії - Ключ до розгадки біблійних символів - Біблія Гутенберга - Біблія NET - Вивчення Біблії - Дуей Раймс - Підробки - Скільки років Новому Заповіту - Sola Scriptura (Єдине Писання) - Що є Писання - Пророки Бога - Як читати Біблію - Додані тексти в Біблії короля Якова - мислити по новому; Септуагинта; Куріоз - історіографія Ізраїлю - вік землі 6,000 років - Як краще витрачати гроші - Неписаний закон - Кольору

Доля…Мирські радощі - Майбутнє людства - Божий задум - Страждання - Хто відповідає - Щастя / нещастя

Символіка чисел…72приношення - як зменшуються числа - четвертий вимір - До питання про 300

Суспільство…Гомосексуалізм - Клонування - Вегетаріанство - Гадання на воді - Динозаври - Сережки - Кремація; Життя є священне - Як можна не бачити очевидного - Поліція - Про батьків, які не додержуються Закону Божого - Мастурбація - Мистецтво бути в шлюбі - Проколювання частин тіла - Гороскопи - Трансплантація органів - тілесні покарання - Прощення - Усиновлення - Присяга на прапорі - Біла неправда - Алкоголь - Паління - Лотерея - Клятви - Содомія - нетрадиційна медицина - неслухняність батькам - невір'я - глобальне потеплення - Вогонь у Суботу - Прізвище чоловіка - Допомога жебракам; Переливання крові - Слухняність

Традиції поган… Поганське різдво - Народження Христа - Культ Аттіса - червоне та зелене - Омела - Різдво Отця - Зірка Віфлеємська - хрест як поганський символ - етнокультурна етимологія хреста - день Матері/Батька.

Історія…Хрестові походи - Отці пілігрими - утиски від поган; Іван Буньон - "Пастир" Герми

Церква…Задум Господа - Пшениця/плевели; Пастор/міністр/священик - Діти освячені - Заклик до християн - Правдива релігія - Щотижневі Приношення - Чому релігія - Водохрещення у воді - Зцілення - Євсевій - Яка церква - Люди з книги - загадки Бога

Молитва та пост…Кому молитися - Бити себе в груди - молебень у церкві - Чи є пуття в молитвах нехристиян - До питання про (не)покриту голову - тричі на день - Мішечне полотно та зола - Годуйте тих, хто голодує по днях пісних

Дух…Синкретизм Святого Духа та духу бісів - Що станеться з такими людьми - чи мають духи безсмертя

Календар…Розберіться в обох календарях - хронологія - День або година

Хибна доктрина…Третє воскресіння - Безпечне місце

Народи... Едом - Стежкою загублених племен - Бог є расистом - Сихем - хронологія 430 років - майбутнє християнства - Час поган - Заповіді

*************************************

 

 

Найтиповіші питання

 

Біблія

Чи правда те, про що оповідує нам Біблія?

Відповідь: Реформація протестантів у XVI в., проходила під гаслом “Sola Scriptura” (лише Писання: прим. перекл.). Біблію вважали Словом Бога, а десять Заповідей складали обов'язковий елемент віри. За доби реформації Божі заповіді набули загального визнання, та, завдяки цьому, усі конфесії додержувалися вказівок Бога.

Церква відкинула Апокрифи (твори, що їх не включено до канону; твори переважно давньоєврейської та ранньохристиянської літератури: прим. перекл.) як недостовірні твори, позаяк їхній зміст часом суперечив богонатхненному Писанню. Свого часу значного поширення набула думка Єроніма — богослова, який латинню переклав Біблію. Його погляди співпадали з думками учасників іудейського собору, що відбувся в місті Хамна (Jamnia) у другому столітті. На цьому соборі було видано постанову про те, щоб не включати Апокрифи до числа канонічних текстів. Саме слово "Апокриф" грецького походження та означає “невидимий, таємний” — саме такими і були ці тексти через те безладдя, що відбувалося в релігійних колах навколо цих творів. Нам відомо, що Старий Заповіт був канонізований одразу після смерті Ездри в 323-1 р. до н.е. Що ж стосується Апокрифів, то ці тексти також мали певне поширення, втім, їх не вважали достовірними та, отже, канонічними. Питання про канонізацію тих чи інших творів розглядалося на соборах у Гиппо та Карфагені.

Втім, учасники Собору в Тренто, намагаючись протистояти Реформації, допустилися фатальної помилки та проголосили Апокрифи канонічним текстом, напевне, слідом за Августином. Отже, коли ви кажете, що Біблія правдива, зважаючи на все сказане вище, мимоволі напрошується питання: яка ж саме Біблія є правдивою? Див. статті Біблія (№ 164).

На жаль, оголосити Біблію достовірною аж ніяк не достатньо, аби люди увірували в неї та почали виконувати всі закони та правила Святого Письма. Так, під час другої світової війни у німецьких концтаборах можна було побачити людей, що носять на формі нашивки у вигляді переверненого багряного трикутника. Цей символ означав, що люди, котрі носять його, належали до так званих “дослідників Біблії”. Метою Голокоста було навернути Європу до лютеранства та приєднати її до Римської Католицької Церкви. Внаслідок цього мала утворитися провінція, у якій не було б місця ані Біблії, ані юдеям, ані християнам, які додержуються Суботи.

Цілком імовірно, що лютерани очолили діяльність першого концтабору, що наприкінці 1932 р. розташувався неподалік від Гамбургу. Рабин Кін у своїй праці Прихильники Суботи в Трансільванії (ХЦБ Паблішинг 1998 р.) зазначав, що після того, як лютерани, котрі були прихильниками реформації та поплічниками Римської католицької церкви, укоренили та поширили своє царювання в Трансільванії. Християни, які мешкають у цій місцевості, зазнали безжалісних утисків через те, що вони додержувалися Суботи. Ці "праведні джентльмени-християни" знічев'я обезглавлювали жінок на вулицях міста лише за те, що в кухнях тамтешніх домогосподарок можна було знайти гусячий жир замість свинячого сала.

Крім цього мільйони вірменів були розстріляні впродовж періоду з 1919 р. та подіями Голокоста лише за те, що вони вшановували закони Біблії та ретельно додержувалися них. Більш ніж один мільйон адептів Суботи простісінько зникли без вісті в 1927 р., намагаючись знайти притулок у турків з ордена Бекташі. У зв'язку з цим, п'ять мільйонів прихильників Бекташі також без вісти вищезли.

Погляньмо-ж бо на історію людей, які додержувалися законів Біблії, очима автора статті під назвою Роль четвертої заповіді в історії Церков Бога, що дотримувалися Суботі (доречніше перекласти як "додержувалися Суботи") (№ 170). Отже, хтось може сказати: “Так, Біблія є достовірною, якщо не брати до уваги апокрифічних творів”. Проте деякі фрагменти Біблії були перекладені неправильно та, зрештою, штучно залучені до канонічного тексту. Усі ці зміни можуть спричинити силу-силенну різночитань: так, 1Іван 5:7, і 1Tим. 3:16 у Біблії короля Якова, а також Повтор. Зак. 32:8 у виданні MT. Всі інші видання "підхопили", слідом за цими, "фальшиві" фрагменти Писання. На жаль, подібні місця в Біблії зустрічаються досить часто.

Яку гадку ви маєте щодо етимології Біблії як документа? Зокрема, мені було б цікаво дізнатися вашу думку з приводу версії, відповідно до якої Біблію розглядають як інтерпретацію, напевне, більш давніх єгипетських манускриптів куш та аксум? Адже ні для кого не секрет, що давній вірш на стінах гробниці Антефа в давньому Єгипті напрочуд нагадує уривок з послання до коринтян.

Відповідь: Біблія увесь час апелює до сучасних документів та звичаїв від часу свого створення. Старий Заповіт був роздроблений буквально на шматочки з тією лише метою, щоб довести його недостовірність.

Такі аргументи як, скажімо, "описаний у Біблії факт смерті Мойсея сам по собі є доказом того, що він не міг бути автором П'ятикнижжя, тобто свідком власної кончини", з'явилися трохи пізніше. Звід законів, викладених у книзі Повторення Закону, вважають складовою частиною трьох документів П'ятикнижжя (P, J і Q documents).

Розбіжності в іменах Бога та людей, що діють за намовою Його, слід віднести, скоріше, на рахунок специфіки етнічної атрибуції, культурного переосмислення й адаптації Біблії в межах культів Ханаана. Та в цьому випадку, аж ніяк не йдеться про неуцтво вчених, які, до речі, нерідко виявляли ту саму неосвіченість. Той факт, що книга пророка Даниїла написана єврейською та халдейською мовами, не є доказом богонатхненності Писання. Підробка навряд чи б могла змінити будь-що в його праці, будь вона написана навіть арамейською або ж єврейською мовами з подальшим додаванням іншомовного варіанта.

Слід зазначити, що посилання на грецький переклад Біблії (270 років до н.е.) LXX у Новому Заповіті, свідчать про компетентність авторів Святого Писання. Стиль та манера єврейського варіанта говорить про те, що автори були знайомі з Єнохом, втім, це аж ніяк не може давати нам привід засумніватися у достовірності Писання. Зміни, що їх вніс Соферим, зовсім не є переконливим доказом того, що єврейське видання Старого Заповіту бути складено пізніше. Версія про зміну оригінальних текстів стосується, скоріше, видань DSS і LXX, адже нам достеменно відомо, що в цих виданнях текст зазнав певних змін. Справжні теологи зможуть зрозуміти, чому так відбулося.

Проблеми з хронологією часто виникають через кричуще неуцтво самих же вчених-теологів. Так, хронологія подій історії Єгипту цілком спирається на (джерела) Мането. Виходить, що достеменність Біблії піддають сумніву набагато частіше, ніж говорять про невправне відтворення цієї хронології в наукових колах. Так, І. Великовський заплатив надто високу ціну за те, що насмілився відстоювати власну точку зору, що докорінно відрізнялася від думок більшості його сучасників.

Те ж саме можна сказати і про Халдею. Протягом довгого часу вважали, що хіттеян ніколи не було, позаяк про їхнє існування згадувалося лише в Біблії. Проте уже тоді були-таки знайдені руїни міст ніколи заселених цим народом. Можна припустити, що незабаром хіттеян віднесуть до кельтів, що жили в союзі з ізраїльтянами. Варто помітити, що донедавна починалися численні спроби сховати правдиву етимологію різних народів, позаяк європейці хотіли перетворити теорію еволюції в дійсність і, таким чином, відійти від біблійних законів.

Наприклад, історія походження англосаксів навмисне прихована під завісою численних таємниць, і таке положення речей зберігалося аж до часів Юлія Цезаря, тому що католицькі церковники не хотіли, щоб британці довідалися правду про свої дійсні корені. Див. статті Війни між триніаристами та унітаріями (доречніше перекласти як “...тринітаріями й унитариями”) (№ 268), з якої ви зможете дещо дізнатися про історію народів Європи.

За останніми даними Біблію датують пізніше 600 р. до н.е. До того всього, можна почути заяви про те, що Письмо походить від індійських текстів (веди та упанішади), що докорінно суперечить дійсності, зважаючи на вторгнення аріан до Індії в 1000 р. до н.е. Тож вчені, що висловлюють подібні погляди, сподівалися запровадити нову модель теологічної еволюції і зробити її новою релігією світу. Ця модель одержала розвиток з буддизму і синтоїзму, що Хартсхорн та Уайтхед пропагували в школі Кіото. Аспекти діахронічного аналізу текстів Святого Письма, а також достеменності Біблії висвітлено в статті Біблія (№ 164).

Я помітив, що багато знавців релігії дотримуються думки про те, що Біблія є недостовірною. Скажіть будь ласка, чи вірите ви в те, що Біблія насправді є богонатхненним словом? Якщо так, то чи не могли б ви навести кілька логічних суджень на користь такою позиції?

Відповідь: Якщо Біблія є богонатхненною, отже, виходить, — Бог дав нам приписи, що ми їх маємо додержуватися. Проте ми згодні з тим, що Святе Письмо є богонатхненним і достеменним. Певною мірою ми можемо погодитися з обома твердженнями, але ми б і не стали б ставити знак рівності між такими поняттями як "богонатхненність" та "наказовий характер" Біблії.

Варто додати, що Біблія носить характер відомості "вказівок, обов'язкових для виконання", у тому відношенні, що Бог видав свої Закони через своїх служителів та пророків. Послання ж, на відміну від цього, являють собою звичайні манускрипти ранніх церковників та наставників, що їх наша Церква оголосила богонатхненним Письмом.

Отже, вірним є те, що Бог видав Свій Закон через Своїх слуг та пророків. Тож пророки та усі, хто має пряме відношення до виконання Божої волі, дотримуються двох Великих Заповідей. Див. статті Про закон (L1).

Чи ви маєте "ключ" до розгадки символів у біблійних пророцтвах?

Відповідь: Відповідаючи на це питання, варто зазначити, що існує безліч різних ключів до розуміння біблійних пророцтв. Про хронологію пророцтв можна прочитати в статті Знак Йони та Історія Відновлення Храму (доречніше перекласти як "Знамення Йони та історія відновлення Храму") (№ 13). Також вам необхідно дещо знати про племена Ізраїлеві і про те, як вони пов'язані із сьогоденням Ізраїлю. Див. статті Війни між тринітаристами й унітаріями (доречніше перекласти як “...тринітаріями й унітаріями”) (№ 268).

Візьмемо, приміром, термін "дерева". Це слово вживається в значенні (див. статті Падіння Єгипту (№ 36)) алегорії, як скажемо, під чином "жінки" у пророцтвах та приповістях маються на увазі церкви, а також міста імперій та ери царювання царів. Символічне значення таких образів дуже важко для розуміння; воно завжди виявляється з тлумачення текстів. Зверніть увагу на статтю Боже місто (№ 180), і ви зможете знайти ключ до розгадок безлічі символів, що зустрічаються в Біблії.

Коли Йоганн Гутенберг надрукував Біблію? Коли і ким була надрукована Женевська Біблія?

Відповідь: До відома всіх читачів я наведу дати друку найбільш відомих англійських версій Біблії та імена їхніх видавців. Такими були: Уісліфф (Біблія лоллардів) (близько 1380 р.); Тіндаль (1525 р.); Кавердейл (1535 р.); Маттіус (1537 р.); Велика Біблія Кромвеля, перше видання (1539 р.) друге видання Біблії Кранмера; Женевська Біблія (1557-1560); Біблія архієпископа (1568 р.); Вульгата в Реймсі, Новий Заповіт (1582 р.); Біблія Доуей (1609-10 р.). Робота над Біблією Гутенберга в 42-рядковому форматі була довершена в 1453-1455 р. Можна припустити, що формат у тридцять шість рядків, як видно, з'явився ще в сорокових роках п'ятнадцятого століття.

Я хотів би з'ясувати, чи є Біблія у виданні NET достеменною стосовно більшості давніх текстів. Які фрагменти Старого і Нового Заповіту могли б стати доказом вірогідності цього видання в порівнянні з новим виданням Біблія короля Якова? Не вдаючись у тонкощі мови, я б хотів, щоб ви звернули увагу на важливі аспекти в цьому питанні. Я розумію, що обидва видання були перекладені та витлумачені адептами догмата триєдиного Бога. До того ж, мені хотілося знати вашу точку зору на видання NET, а також на Біблію короля Якова.

Відповідь: Звичайно ж, було б дуже корисно дати оцінювальну характеристику обох текстів, що ви про них згадали. Біблія короля Якова допомогла розв'язати гордієв вузол погодженості Нового Заповіту зі Старим Заповітом. Така необхідність виникла в зв'язку з тим, що оригінальний текст Старого Заповіту зазнав дуже істотних змін внаслідок невправного перекладу його фрагментів. Тож усі проблеми випали на долю Біблії короля Якова. Слід зазначити, що велика частина цих виникла аж ніяк не перекладачами даного варіанта Біблії. У зв'язку з цим, зверніть увагу на текст Повторення Закону 32:8 у виданні, що пригорнуло вашу увагу. Якщо в ньому немає фрази "сини Бога", виходить, ця Біблія є недостовірною.

У цьому відношенні, Книга Єзекіїля 28 може також послужити "лакмусовим папером". Зверніть увагу на видання "Interlinear Bible" (щось начебто Біблія, до якої доданий підрядковий коментар) і сам коментар до Старого Заповіту; праця самого Стронга також заслуговує на детальний розгляд. Іван 1:18, 1Тим. 3:16; 6:16; филип'ян 2:5-9; 1Іван 5;20; 1Іван 5:7. Численні приклади, зокрема, перша книга Одкровень стали об'єктом докладного розгляду в статті Арх створення Бога як Альфа й Омега (№ 229).

Які, на ваш погляд, дослідження біблейських текстів заслуговують на найпильнішу увагу? Ми маємо так багато думок із приводу тлумачення найочевидніших фрагментів та понять (термінів). До того ж, багато хто намагається ігнорувати фрагменти і поняття, що із працею піддаються розумінню. Виникає питання: кому ж потрібна така марна праця? Я дійшов висновку, що, наприклад, дослідження біблійної версії NIV Зондервана за редакцією К. Баккера виявляються геть даремними, якщо не брати до уваги те обурення, яке вони спричиняють.

Відповідь: Ми прекрасно розуміємо, що ви маєте на увазі. Дослідження NIV, у цьому відношенні, також являють собою дуже сумну картину. Ця робота наскрізь пронизана апологетикою прихильників догмата Трійці, її автор зовсім не приділяє увагу багатьом текстам, що мають величезне значення. Зазвичай його пояснення поширюються на очевидні, і без того зрозумілі речі та водночас складні для розуміння фрагменти залишаються невисвітленими. Однак, з деяких коментарів у виносках, можна витягти визначену користь.

Найбільш вичерпні і коректні коментарі до видання Біблії короля Якова ви можете знайти в "Біблії для кожного" Булінгера. Його коментарі виявилися надзвичайно гарними за винятком тих місць, де йдеться власне про Бога або ж хронології біблійних пророцтв. У цьому полягають два його недоліки. Пізніше, після того, як цю працю було оприлюднено, він усвідомив свою помилку під впливом E. Нока. Проте Булінгер був уже занадто старий, отже, він заповідав Нокові вицарювати свою помилку, — саме це той і зробив у Буквальному конкордансі до Нового Заповіту. Тож цей текст також має величезну теологічну значущість.

Додаток до “Біблії для кожного”, являють собою дуже значну цінність, за винятком, повторюся, складеної Булінгером хронології і суджень, заснованих на ній. Праця Маршалла Дослівник Біблії грецькою мовою також дуже цікавий і цілком достовірний, а версія RSV (Стандартне виправлене видання Біблії) у всіх відносинах перевершує інших її попередників. Зараз починаються спроби видати її разом з виданням NIV, при цьому RSV (Стандартне виправлене видання Біблії) залишається осторонь. І цей факт, аж ніяк не робить честі видавцям.

Green’s Interlinear Bible (щось подібне до Біблії з доданим до неї підрядковим коментарем Гріна) являє собою дуже гарний дослівник, у якому Стронг наводить свою нумерацію. Ця праця можна використовувати для роботи над Старим Заповітом. Що ж стосується Нового Заповіту, то в його основу покладений загальноприйнятий текст, і, таким чином, для роботи над ним вам незмінно знадобиться робота Маршалла. У цьому відношенні, потрібно сказати, що в замітках Булінгера розглядаються різночитання, що зустрічаються в загальноприйнятому тексті, про що можна дізнатися з прикладених виносок-коментарів до Нового Заповіту в "Біблії для кожного". Високої оцінки, також заслуговує коментар Сонцино до Старого Заповіту, єврейською мовою. Він спирається на масоретський текст; до того ж в ньому відсутні підрядкові коментарі, проте в ньому міститься досить добрий англійський переклад Старого Заповіту. Ця робота містить численними примітками рабина, що сповнятимуть вас дедалі більшим обуренням, ніж видання NIV. Це пов'язано з тим, що деякі рабини навмисне ігнорують важливі аспекти, що стосуються Месії та Його проповіді. До того всього, ця праця містить статті про біблійні тексти. Ми виражаємо надію на те, що у недалекому майбутньому нам удасться написати праці, у яких усі біблійні аспекти набудуть ретельного та глибокого розгляду в межах Міжнародного біблійного проекту за підтримки видавництва ХЦБ Паблішинг, .

Крім усього, про що згадувалося вище, існує ще і конкорданс до Апокрифів / книг, що висвітлюють Повторення Закону. Автором цих книг є Колінз. Ці книги та окремі праці також допоможуть вам розібратися в примітках. Нове оксфордське видання RSV (Стандартне виправлене видання Біблії з доданими до неї анотаціями) також містить досить гарний текст, що містить примітки. Варто помітити, що їх (приміток) зовсім небагато, втім вони є напрочуд слушними та влучними.

Чи вважаєте ви Біблію Дуей Раймс доповненням до теологічних робіт з питань щодо Біблії, що заслуговує на увагу? До того ж, чи існують давні книги, що не ввійшли до деяких видань Біблії; мені цікаво, коли та з якою метою ці книги (коментарі) були додані? Чи є вони достеменними? Чи не є вони лише, так званими, "штучно доданими текстами"?

Відповідь: Додаткові твори давньоєврейської та ранньохристиянської літератури, являють собою праці, що складають основу апокрифічної збірки. На Соборі в Тренто ці праці було проголошено канонічними. Усі ці праці були написані після ухвалення Канону, а також по смерті Ездри в 323 р. до н.е. Варто зазначити, що у всіх написаних тоді книгах міститься безліч помилок та оман щодо того, як саме слід тлумачити тексти Старого Заповіту.

Так, наприклад, тлумачення 1 глави книги Ездри абсолютно суперечить тому, що написано в оригіналі, тобто в книзі Ездри. А саме: в Апокрифах затверджується, що при житті Ездри, храм був збудований під царювання пануючи Дарія Хістаспеса, що зовсім неможливо як з погляду історії, так і з погляду Біблії. Усі ці доводи можуть мати значення тільки для римських католиків, що опинилися у владі язичества й інших віровчень, що не мають ніякого відношення до Біблії. Поганська доктрина очищення походить саме з Апокрифів. Тож католикам було необхідно включити їх до числа канонічних творів.

Книги Макавеїв (1-3 книги: прим. перекл.) також не мають ніякого відношення до канону. Проте вони становлять величезний інтерес. Вартий уваги той факт, що Юда завжди відкидав ці твори, позаяк він вважав їх неканонічними. Цю же позицію досить довго відстоювала і Церква. Див. наступні статті: Біблія (№ 164); Знак Йони й Історія Відновлення Храму (доречніше перекласти як "Знамення Йони й історія відновлення Храму") (№ 13); Загальне поширення церков, що дотримують Суботи (доречніше перекласти як "Загальні тенденції розвитку церков, що дотримуються Суботу") (№ 122), а також Роль четвертої заповіді в історії церков Бога, що додержувалися Суботи (доречніше перекласти як "додержувалися Суботу") (№ 170).

Коментар Хейдрока (видання 1851 р.) містить дуже важливе посилання, що вказує на проблему про уживання визначеного артикля стосовно Єдиного Правдивого Бога, однак було б недоладно вживати його відносно Христа. Цей текст був узятий з Вульгати, де артикль був недоречно вжитий стосовно особи Христа. Крім цього, ця роботі вказує на те, в яких випадках слід вживати термін “теос”. Подається загальний огляд слововживання в Новому Заповіті, внаслідок якого було виявлено чимало помилок. .

Ви раніше згадали, що в деяких виданнях Біблії було багато підробок та невправних перекладів. Чи не могли б ви перелічити їх; який же переклад усе-таки можна вважати вірним? І ще: я не можу зрозуміти, скільки ж усього було Біблій. Якщо їх існує безліч, то не могли б ви назвати десять , на вашу думку, найбільш важливих видань, з яких можна було б почати дослідження?

Відповідь: Дійсно, деякі видання Біблії перетерпіли безліч змін і помилок при перекладі. На щастя, тепер ми знаємо про них практично усі. Найбільш удалим виданням для придбання є "Біблія для кожного" Булінгера. У цьому виданні автор робить зауваження по давніх текстах, а також говорить про те, що упущено в замітках до кожного вірша. До того всього, у примітках є список 134 змін, внесених Соферимом під час заміни імені "Яхве" на "Адонай" (Примітка 32). У зв'язку з цим, у примітках містяться посилання на тексти, в яких уживається слово "Елохім" отже, таким чином, надрукований варіант віддзеркалює зміни, що були внесені до видання Біблії короля Якова. У виданні AV, у книзі 2Царств 5:19-25 і 6:9-17, те ж слово перекладене як “Бог”. У тих же місцях, де у виданні AV і переглянутої версії, у подібних випадках, написаний усе-таки "Господь", а саме в текстах 1Паралипомемнон і Псалмах, це ім'я зустрічається в такому ж варіанті й у "Біблії для кожного", однак, з відповідною позначкою видавця.

До того всього, підрядковий конкорданс Нового Заповіту грає дуже важливу роль при його вивченні і тлумаченні. Величезний інтерес у цьому відношенні становить також дослівник Маршалла, постачений примітками на англійській і грецькій мовах. Підрядковий коментар Гріна, безсумнівно, може стати дуже корисним посібником для роботи зі Старим Заповітом. Необхідно сказати, що в Новому Заповіті присутні елементи загальноприйнятого тексту, що не могло не викликати серйозних проблем при перекладі. Найбільш фатальною помилкою, невправним або ж спотвореним перекладом Біблії короля Якова можна назвати фрагмент 1Іван 5:7, що несе на собі відбиток догмата Трійці, і якого немає в жодному з давніх манускриптів.

Послання 1Тимофію 3:16, у Біблії короля Якова, засновано на підроблених текстах у рукописній книзі A, що була знайдена в британському музеї. У цій книзі заголовна буква O змінена - над нею була проведена додаткова риса. Внаслідок цього ця буква перетворилася в букву "тета". Інший же переписувач додав до неї "сигма", таким чином, букви стали "тета сигма". Унаслідок цих огріх у деяких з'явилася причина витлумачити слово, що вийшло, як "теос", тобто "Бог" замість фрази "той, хто". Підроблені місця, у цій книзі, навіть виділені двома різним чорнилом.

Крім цього, послання филип'янам 2:6, у тій же Біблії короля Якова, також, у достатньому ступені було "забруднене". Однак, у виданні RSV (Стандартне виправлене видання Біблії), той же самий шматок перекладений уже більш вірогідно. Далі, Євангелія від Івана 1:1 наскрізь пронизано ідеями догмата Трійці. У книзі Івана 1:18 зустрічається поняття "monogenes theos" (єдиносущий бог), що, у загальноприйнятому тексті було замінено на "Monogenes Uios" , а отже, і в Біблії короля Якова. Не дивно, що в такій ситуації, більшість прихильників догмата Трійці виступає на захист невправного перекладу (порівн.: Дослівник Маршалла).

У посланні до Ефесян 3:9 є фраза, що звучить так: "в Бозі, Який створив усе", у ній, слова “Ісусом Христом“, були додані до тексту набагато пізніше. У Біблії короля Якова, в О'бявл. 1:8, зустрічається фраза "альфа омега"; цей фрагмент був упущений у давніх текстах. Діахронія перекладацьких задач і тексти стали темою для розгляду в статті Арх створення Бога як Альфа й Омега (№ 229).

У Повторенні Закону 32:8 ми можемо спостерігати зміни масоретських текстів. Тут замість фрази "сини (ангели) Бога" написано "сини Ізраїлю". Згодом, у Стандартному виправленому виданні Біблії всі ці уривки ретельно перероблені. Інші огріхи були "запозичені" з видань LXX і DSS, на жаль, це зуміли виявити лише після звірення давніх текстів з більш пізніми виданнями. Далі, у книзі Буття 23:6 єврейською мовою зазначено "Божий князь", однак це словосполучення, чомусь, було перекладено як "великий князь".

У "Біблії для кожного" Соферим уніс певні поліпшення. Так, у додатку 33 стало вживатися слово "Елохім", що нараховує вісімнадцять випадків подібного слововживання. Зокрема, п'ятнадцять з них є особливими випадки використання термінів уведених особисто Соферимом, зазначено в додатку 31 "Біблії для кожного".

Як нам відомо, з історії, рукопис храму потрапив до Риму завдяки Титові, а єврейська громада змогла прочитати її лише завдяки імператору Северинові; це відбулося близько 220 р. н.е. У цьому манускрипті було тридцять два фрагменти, що відрізнялися від інших текстів. Переліки тестів збережені й у виданні Булінгера "Біблія для кожного". Повний перелік текстів приведений у додатку 34, до цього ж видання. До того всього, на полях цієї книги маються примітки, що служать коментарем віршів. Примітки в "Біблії для кожного" стають необхідними в роботі над текстом видання Біблії короля Якова. Стандартне виправлене видання Біблії з доданими до нього анотаціями, також являє собою дуже цінний та важливий текст.

Лектор з мого університету стверджує, що Старий Заповіт датується 600 м до н.е., проте у ньому містяться ідеї, запозичені з Риг Веди, твори, що є набагато старішими за кожну з біблейських книг. Зважаючи на це ми можемо дійти висновку про те, що автори Біблії запозичили "міфи", що вже були написані до них. Якби я знав скільки насправді років сувоям, що були знайдені біля Мертвого Моря (мова мовилася, головним чином, про книгу Буття), тоді я зміг би щось відказати нашому лекторові та довести, що він не має рацію. Чи ви обізнані на цьому питанні? Чи знаєте ви, скільки років цим манускриптам?

Відповідь: Ваш лектор, напевно індус з обмеженим кругозором. Ученими істориками було встановлено, що основою для написання Клунь Веди, послужили аріанські міфи про Буття, що були привезені в Індію в 1000 р. до н.е.

До того всього, ідея про триєдиного Бога прийшла в Індію близько 1700 р. до н.е. з Ассирії в той час, коли Ізраїль і патріархи знаходилися ще в Єгипті. Див.: Вольперт "Новітня історія Індії". До того ж, датувати Біблію 600 р. до н.е., лише на підставі непідтвердженого припущення про запозичення було б украй безглуздо. Аби детальніше дізнатися про даного питання дивитеся статтю Біблія (№ 164). В ній ви зможете знайти майже усе щодо хронології подій, що мають відношення до Святого Письма. Та наприкінці варто зазначити, що індуїстські божества — то є міфічні персонажі, що були запозичені з халдейських/єврейських текстів, пронизаних культами поклоніння предкам. Ці аспекти знайшли свій розгляд у рамках теми "Містицизм" у главах 1, 6, 7, 8 і 9 за наступною адресою в інтернеті: www.ccg.org.

Що позначає вираження “Сола Скриптура” (Sola Scriptura)? Де зустрічається цей термін у Біблії?

Відповідь: Термін "Sola Scriptura" у перекладі з латині означає "Писанням єдиним". Він служить для позначення заперечення будь-якої традиції, будь-то чи церкви іудаїзму, яка суперечить біблійним указівкам. Цей термін запроваджено для того, щоб обмежити Писання або ж змінити чисте значення його слів.

Якщо ви зазирнете в книгу пророка Ісаї 8:20, то неодмінно побачите, що то є біблійний текст, в якому підтримується ця точка зору. У ньому містяться твердження про те, що якщо хто-небудь свідчить проти Закону й свідоцтва (пророків, обраних та ін.), те немає в них світла. Ще одна ідея першорядної важливості, що є необхідною умовою причетності до божественної істини, полягає в неприпустимості приватних тлумачень текстів Святого Письма. Саме тому Христос гудив фарисеїв за те, що вони намагалися розглядати Слово Боже лише в межах своїх традицій. Як уже зазначалося раніше, весь Закон та книги Пророчі складають дві Великі Заповіді. На них не лежить відбитка традиції. Об'явлення ж, завершує оповідання в Новому Заповіті. Біблія засуджує тих, хто прагне змінити час і Закон Бога. Тож Біблія сама по собі є слово Боже, котрим повинний жити кожна людина: кожним словом Святого Письма. Аргументація щодо складу і структури Біблії розглядається в статті Біблія (№ 164).

Що в точності означає таке явище як "Писання"? Мені здається, що це спосіб, яким Бог викриває себе, побічно об'являє себе світові. Можливо, існують ще будь-як моменти, на які мені варто було б звернути увагу?

Відповідь: Так, Писання є правдивим та богонатхненним Словом. Це означає, що слова, написані в ньому, Бог натхнув у людей, рукою яких було написано Біблію. Отже, якщо Бог існує, Він створив нас та Він судитиме нас, то в нього є моральні зобов'язання дати нам звід правил, згідно з якими ми маємо жити.

Нині ми можемо бачити, що Господь саме так і вчинив; Він промовляв до нас через своїх служителів, пророків тощо, які були сповнені Святого Духа, аби сповіщати світові про свою волю. Бог вчинив так попервах через свого сина Адама, потім через Ноя, а згодом, через синів Авраама, Ісака та Якова. До того всього, ми вже знаємо, що пізніше милість Божа поширилася й на всіх синів Ізраїлевих.

У добу, коли проповідували Христос і Апостоли, за Святе Письмо вважали лише Старий Заповіт. Новий Заповіт являє собою, просто серію оповідань про те, як жив та учив Христос. Усі ці оповідання надалі отримали назву "Євангелія", тобто "блага звістка". Книга Дій, у свою чергу, служить основним історіографічним джерелом ранньої Церкви, а також визначає підхід до Писання. Всі інші послання є інтерпретацією Старого Заповіту у світлі проблем тогочасної Церкви. Послання, що містяться в Новому Заповіті, звернені до людей, які опинилися під впливом Святого Духа або ж вони служать прямим Об'явленням Бога Ісусові Христу, як, наприклад, Об'явлення Івана Богослова, тобто пророцтво. Про те, як диктувалася і складалася Біблія можна дізнатися зі статті Біблія (№ 164).

Що мається на увазі під таким вираженням як "слова Божі?”

Відповідь: Писання, і зокрема, Закон, є слова Божі. Слова були дані обранцям Бога через пророків і всіх цих пророків належали до колін Ізраїлевим (порівн.: Святі для Бога Речі (груба помилка при перекладі; доречніше перекласти як "Слово Боже": прим. перекл.) (№ 184)). Завершальний етап передачі людям Слова Божого, у першій фазі, відбувся з двома пророками: Ездрою і Неємією. Саме вони завершили процес створення Старого Заповіту. Після цього Господь нічого не промовляв аж до початку заключної фази Об'явлення Старого Заповіту. Потім пішли свідчення Захарії, батька Івана Хрестителя (Лк. 1:5-30).

Девір за Святеє Святих також розуміють як слово Боже (особ. з 1Царів 6:16,19,20). Як ми бачимо, таке розуміння обумовлене тим фактом, що там додержувалися Закону, і Бог оголосив Себе світу через пророцтво. У книзі 1Царів 6:20, мова мовиться про "найсвятішого, середина якого двадцять ліктів довжина, і двадцять ліктів ширина, і двадцять ліктів вишина його". Проте у Новому Заповіті, девір названо "naos", ця реалія відноситься безпосередньо до Церкви, що була наосом (naos) (порівн.: Заповітна Арка (доречніше перекласти як "Ковчег Заповіту") (№ 196)).

1Коринтян 3:17

17 Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!

(Біблія короля Якова)

Тож сама церква є девір ("naos") або ж "Святеє Святих" та, отже, слово Боже. Втім, необхідно пам'ятати, що Слово Боже також стало Церквою під час П'ятидесятниці 30 р. н.е.. Так, надалі, ми з'ясовуємо, про що саме хотів повідомити Павло, коли він згадував про Слово Боже: (прим. перекл.) у більш широкому та доречному значенні.

Я би хотів прочитати Біблію "від дошки до дошки". Тому, мені кортить дізнатися , чи існує певний порядок читання Біблії чи то будь-що, що може допомогти збагнути та повністю зрозуміти текст Писання?

Відповідь: Цілком можливо подужати Біблію десь за один рік, якщо, звичайно, ви читатиме її по дві чи три розділи щоденно. Основна проблема під час читання Біблії полягає в тому, що її зміст потрібно усвідомлювати не відразу, а по фрагментах: уривок за уривком, заповідь за заповіддю, рядок за рядком. Христос говорив алегорично (наздогад) аби якнайкраще донести благу звістку до людей.

Цей момент дуже важливим для розуміння композиційної структури і самої суті, значеннєвої домінанти Біблії. З цією метою і була створена спеціальна програма вивчення Біблії, що вибудована так, щоб люди могли вивчати її по темах. Див. статті Програма вивчення Біблії (B1). Стаття Часовий Підсумок Віку (доречніше перекласти як "Подієва хронологія віку") (№ 272) придасться для роботи з Біблією і полегшить розуміння багатьох місць у Писанні. Недаремно було б також розібратися в композиційній структурі Біблії. У цьому вам допоможе стаття: Біблія (№ 164). Роль Христа в складанні Біблії також стала предметом дослідження в межах наступних статей: Роль Месії (№ 226); а також Предіснування Ісуса Христа (доречніше перекласти як "Передісторія буття Ісуса Христа") (№ 243).

Мені відомо, що I Іван 5:7 належить до штучно доданого тексту, в якому добре помітні сліди догмата триєдиного Бога (догмата Трійці). Цікаво, а чи відомі вам ще будь-які неканонічні, штучно додані тексти в Біблії Короля Якова? Я чув думку — цілком імовірно, що репліка Христа, "Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!..." також може бути підробленої? Та ось ще: чи відомо вам про будь-які інші тексти, що не ввійшли до канону?

Відповідь: Так, існує ряд віршів у Біблії короля Якова, що зазнали змін при перекладі, й, таким чином, були перекручені та, певною мірою, спотворені. Нижче ми подбаємо про те, щоб навести низку найбільш яскравих той прикладів.

Так, послання до Тимофія 3:16 — також є підробленим текстом. У книзі Івана 1:18 є фраза "monogenes uios" замість “monogenese theos”, що означає "єдинородний Бог". Текст Об'явлення 1, а саме, спірне вживання в ньому словосполучення "Альфа й Омега", також знайшов свій розгляд у рамках статті Арх створення Бога як Альфа й Омега (№ 229). Слова "Ісусом Христом" також були додані до фрази, "Який створив усе", що ми знаходимо в посланні до Ефесян 3:9.

Читаючи Біблію короля Якова, варто мати під рукою "Біблію для кожного", позаяк її автор Булінгер, робить примітки на полях, з яких можна дізнатися про всі зміни та недоладності, що на них можна натрапити в тексті. У випадку з підробкою першого послання до Тимофія 3:16, у нього також є відповідна позначка на полях.

Чи можу я вивчити трохи окремих книг з Біблії, щоб "розширити свій кругозір?"

Відповідь: Якщо ви відвідаєте сайт www.ccg.org ви неодмінно знайдете розділ, у якому, на другій сторінці, розміщені основні посилання на Християнські Церкви Бога. Там ви зможете знайти також посилання на основні статті, у яких висвітлені питання вивчення Біблії, а також матеріали, пов'язані з Програмою вивчення Біблії (№ B1). Якщо ви уважно ознайомитеся з цією інформацією, ви знайдете 300 статей, поміщених у вигляді списку. Такі статті як Розкаяння та хрещення (№ 52), а також ряд статей по темі Природа Бога допоможуть вам докладно розібратися в тому, що ж таке Бог і яким саме чином його слід вшановувати.

У статтях, тематично подібних до таких праць як Роль Месії (№ 226) висвітлюється важливість ролі Ісуса Христа та значення його проповіді. У статтях, тематично подібних до такими теологічних праць як Календар (№ 156) і "Свята", ви зможете знайти відповіді на питання, що послужили до написання деяких статей, а також інші аспекти багатьох питань поклоніння, що стосується. Існує також ряд статей, у яких висвітлена тема задуму Божого, наприклад стаття Часовий Підсумок Віку (доречніше перекласти як "Подієва хронологія віку") (№ 272). Ця робота була написана, для того, щоб показати послідовність подій, що їх передрекли пророки. Крім цього, на сайті www.ccg.org ви зможете знайти багатий матеріал щодо Біблії, а також історії Святого Писання. Поза всяким сумнівом, цей матеріал без вагань може бути використаний як навчальний посібник, так що кожний, хто бажає зайнятися дослідницькою роботою, має для цього всі доступні засоби. Надалі, через тривалий час, вам, безумовно, ви пізнаєте величезну втіху, якщо знову та знову повернетеся до цієї роботи. Отже, якщо ви почнете читати Біблію знову, то ваші пізнання збільшаться, а ваш світогляд стане дедалі ширшим. Ми всі маємо пам'ятати, що учитися від людей пасовиська Божого ніколи не пізно.

Якщо я правильно розумію, Яхве (Йахве) — то є слово, що перекладається як "Господь" та БОГ в одному й тому ж вірші. Якщо це вірно, чому ви вважаєте, що в цьому вірші має місце непогодженість? Так усе стає ще більш заплутаним. І ще: чи не могли б ви пояснити, що саме становлять собою Септуагинта та Куріоз?

Відповідь: Як уже зазначалося вище, величезне число перекладів Біблії несуть відбиток догмата Трійці. До того всього, деякі дослідники намагаються приховати випадки вживання терміна "Йахве" в біблійних текстах. Слідом за Соферимом, у єврейських рукописах, а саме масоретських текстах, слово "Яхве (Йахве)" 134 рази було змінено на "Адонай". Септуагинта є ще одним виданням Біблії, що її було перекладено грецькою мовою з давньоєврейської за наказом Птолемея Єгипетського. То є скорочена форма, що використовується у виданні LXX для позначення числа "сімдесят". Тут мова мовиться за сімдесят переписувачів або ж писарів, котрі, з припущення істориків, працювали над цим варіантом перекладу Біблії. У Новому Заповіті наводяться цитати відповідно цього пояснення; найпевніше, що переписувачі використовували звичайне видання Біблії, маючи на меті щось своє. "Куріоз" — то є грецьке слово, що позначає "Господь", що використовується в Новому Заповіті, а також у виданні LXX (270 років до н.е.).

Я дуже ретельно вивчаю Біблію та хотів би почерпнути інформацію з усіх доступних джерел, що, чи так чи інакше, торкаються історіографії давнього Ізраїлю, а також Старого Заповіту. Якщо у вас є будь-які міркування з цього приводу, я був би радий їх вислухати. Я віддаю перевагу основному напрямку в теології.

Відповідь: Насамперед, я хотів би зауважити, що коли ви висловлюєте власні міркування та встановлюєте пріоритети щодо "основного (традиційного) напрямку", вам слід пам'ятати про деякі аспекти пов'язаних з цим явищем. А саме про те, що представники цього, так званого "основного напрямку", знецінили Біблію, адже вони перестали вважати її авторитетним джерелом.

Що стосується вашого інтересу до історіографії давнього Ізраїлю і Старого Заповіту, то ми можемо порекомендувати вам деяку літературу. Так, у статті Біблія (№ 164) на нашому сайті ви зможете знайти історичні відомості про канон, зокрема, як його складали та які твори до нього входили на різних етапах його формування. До того ж, у статті Христос і Коран (№ 163) ви знайдете низку коментарів щодо цього питання. На додаток до цього, ви зможете знайти деякі коментарі, що хронологічно стосуються періоду завершення роботи над каноном, тобто ухвалення канону, у статтях: Читання закону з Ездрою та Неємією (№ 250); Знак Йони й Історія Відновлення Храму (доречніше перекласти як "Знамення Йони й історія відновлення Храму") (№ 13). Поза всяким сумнівом, вам стане у пригоді робота Вебскотта Історія канону.

Я пригадую слова однієї людини, котра, спираючись на біблійну історіографію стверджувала, що вік землі складає лише шість тисяч років. Чи відомо вам ім'я цієї людини? Та ось ще: чи не могли б ви дати мені кілька посилань на допоміжний матеріал, що стосується цього питання?

Відповідь: Певна річ, ви маєте на увазі біблійну хронологію, автором якої є архієпископ Джеймс Усшер. І справді, ця хронологія починається з 6004 р. до н.е. Її можна знайти в ухваленій версії Біблії 1701 року. У більш пізніх виданнях численні примітки та посилання зазнали випущення. Отже, якщо ви бажаєте мати у своєму розпорядженні повну хронологію біблійних подій, візьміть цю версію в найближчій бібліотеці.

Яким саме чином велося літочислення в Біблії, тобто, як можна визначити вік біблійних персонажів, виходячи лише з тих відомостей, що їх надає нам Святе Писання?

Відповідь: Читаючи Біблію, потрібно пам'ятати, що рік починається з місяця Авів, це період, на який припадає найближчий до рівнодення Молодик. Астрономічне зближення планет послужило вихідною точкою для створення єврейського тексту. Перст Ашират чи півмісяць, також послужив вихідною точкою для створення календаря у вавілонян та єгиптян. До того ж, існував ще і доданий місяць — його додавали сім разів з періодичністю в дев'ятнадцять років. Роки рахували від 1-ого дня місяця авів чи 1-ого дня місяця нісан; (ця назва була запозичена від вавілонського місяця "нісану", що згодом закріпилося в арамейській мові - прим. перекл.). Див. статті Календар Бога (№ 156); а також Місяць і Новий Рік (№ 213). Фарисеї намагалися ввести безліч інших способів літочислення і, відповідно, перенести дату падіння Храму, як ми знаємо з культів Мішни. Проте період Храму літочислення був дещо іншим. Починаючи з третього століття їхній Новий Рік, називався Рош Хашанах, та припадав він на місяць Тішрі, тобто, на сьомий місяць, що давні запозичили від вавілонян після падіння самого Вавілонського царства.

Варто зауважити, що юдеї не святкували днів народження, позаяк ця традиція була частиною культу вавілонян, а останні вшановували зірки та сонце. Саме через це діти Йова були покарані на смерть. Астрологія та складання календаря також заборонялися в них. Див. статті Дні народження (№ 286). У зв'язку з цим, дата народження Христа навмисне схована.

Адар II, тобто прибавочний місяць, називали просто "Ми Адар" чи ж "И Адар". Для зручності ведення торгівлі всі дні цього місяця називалися просто Адар. Лихварство було заборонено, та всі борги прощалися на сьомий рік або ж рік Суботи семирічного циклу. У статтях, що знаходяться на нашому сайті, ви зможете знайти відповіді на багато питань, пов'язані з проблемою календаря.

Хто, відповідно до біблійних оповідань, вважався довіреною особою для заощадження грошей та розумного звертання з ними?

Відповідь: У Старому Заповіті і Новому Заповіті є безліч прикладів того, як різні люди розпоряджалися чужими фінансами і майном у далекі часи. Так, Йов був чесним "скарбником", Йосип же, був людиною, якій довіряли більше усіх як розпоряднику. Яків був керуючим майновими справами свого тестя, та він також збільшив свою спадщину. До того всього, Данило може служити ще одним прикладом мудрості. Мордехай також являє приклад мудрого та чесного розпорядника. Цар Соломон був утіленням Мудрості. Він вів дуже розумну політику керування ресурсами Царства. Його батько Давид також дуже процвітав у цій справі.

Отже, у Новому Заповіті міститься чимало прикладів людей, що були мудрі в шляхах своїх. Проте мало хто випливав їхньому прикладу.

Я все ж таки хотів би дізнатися чи праві ті, хто затверджує, що в тексті Біблії є таємний код або ж схована мова?

Відповідь: Багато людей, вважають Біблію певною системою, яка містить в собі зашифрований код. До того всього, Біблію часто-густо використовували як інструмент для прорікання; при цьому біблійні пророцтва використовують усілякими способами. З таким же успіхом, маючи на меті варіанти "віщування", можна використовувати текст роману “Мобі Дік”. Та ми вже маємо нагоду переконатись в тому, що подібну спробу вже було якось зроблено.

На окремих сайтах глобальної мережі інтернет можна знайти наступні коментарі:

"Обидва слова в цій парі визначено неточно; вони розташовані на мінімальній відстані одне від іншого, так що здаються практично злитими (ELS). Теоретично ці мінімальні відстані можуть складатися з будь-якої кількості літер (хоча і не більше, ніж 78,000 завдовжки з поділом на одну більше, ніж кількість букв у слові); на практиці вони практично відповідають загальній довжині всіх букв книги Буття. Проте як ми можемо переконатися, справжнє видання ELS не робить раптових висновків на основі отриманих результатів.

http://www.meru.org/Codes/lettresp.html

http://www.meru.org/Codes/review.html”

"Нещодавно під час інтерв'ю, Давид Каждан, професор та завідуючий кафедрою математики в Гарвардському університеті, закликав буди обережними та не вдаватися до квапливих скептичних висновків щодо того, чи доречно вести мову про певну кодову систему в Торі і, якщо так, то що вона собою являє: "Ми не можемо бути цілком впевнені стосовно згаданого явища (феномену). Висновки, що їх дійшла окремо узята людина, є, безперечно, суб'єктивними. До того ж, група слів, що про неї згадується в книгах Вітзуїма та Дросніна й так звані коди месіанізму, є явища незбагненні, і аналогічні групи можна буде знайти в будь-якому тексті, що має таку довжину. Усі твердження про високу імовірність існування таких груп (кластерів) є підробленими та хибними, позаяк обчислення здійснювалося при порушенні правил визначення оцінки імовірності статистичних даних.

http://math.caltech.edu/code/petition.html

"Серед облич, що підписалися нижче, є ті, хто, що Тора була написана за намови Бога. Ми не спостерігаємо конфлікту між подібним переконанням та думкою, що ми виклали вище.

Рекомендуємо вам також відвідати наступний сайт:

http://www.bible-prophecy.com/codes.htm

Там ви зможете знайти спростування, що ґрунтуються на більш глибокому і переконливому матеріалі:

http://cs.anu.edu.au/~bdm/dilugim/torah.html

Отже, нам не залишається нічого іншого, крім як бачити в “криптограмі” роману “Мобі Дік” причину злиднів та руйнацій, що пророкує та передвіщає нам ELS. Дотепер, ми не зауважували на це лише тому, що англійська мова з голосними звуками не призначена для цього, на відміну від івриту, де приголосні звуки переважають.

http://cs.anu.edu.au/~bdm/dilugim/moby.html

Ми гадаємо, що левова частка вигадок про код Біблії спрямована на те, щоб звести нанівець здатність людей жити у вірі. та найпевніше, саме це й мали за мету автори подібних теорій. Концепція такого "пророкування" спрямована також на те, щоб знайти "дарунок віщунства", що, нібито піде на користь людям, втім, це аж ніяк не добре. Варто помітити, що “Мобі Дік” має ту ж саму структуру ELS в англійській мові.

Вивчення Біблії, має сенс лише тоді, коли воно має під собою науковий ґрунт, позаяк так ми зможемо одержати найбільш достовірну картину створення Святого Письма. Слід зазначити, що новозаповітна теоматика є “найміцнішою” з тих, яку церковникам доводилося вивчати. До того всього, Вашберн займається в даний момент дослідженнями, спрямованими на з'ясування деяких аспектів Старого Заповіту.

Чи говориться в Біблії про кольори: блакитний або жовтогарячий? Жінки, які належать до нашої церкви, часто пригощають в оселі чай веселкового кольору.

Відповідь: Так, у Біблії існує безліч згадувань про блакитний колір, особливо, у текстах книги Виходу починаючи з глави 25:4 і, закінчуючи 39:31, у яких розглядається тема Храму Господнього. Крім цього, існує безліч посилань у книзі Чисел 4:6-12; 15:38; 2Хроніки 2:7,14; 3:14; Естер 1:6,6; 8:15; Єремії 10:9; Єзекіїля 23:6; 27:7,24.

До числа тих кольорів, що мають пряме відношення до Бога і Храму Господнього, можна зарахувати червоний колір, пурпурний та золотий. Нам відомо, що в храмі Господньому знаходилися плоди гранатового дерева, однак, як виявилося, вони були не червоного, а синього і пурпурового кольорів... Червоного (червеного) ж кольору, насправді, були яблука, що прикрашали поділок шати навколо ризи ефоду. Їх виготовляли з пофарбованої вовни, та золоті дзвінки висіли між ним навколо (порівн.: Вих. 28:33; 39:24). У деяких випадках, подібні прикраси, мали природний колір від тих матеріалів, з яких вони були виготовлені.

Місце веселки як культової реалії, яку, найпевніше, використовують у вашій церкві, визначається умонастроями "Нового століття". Жовтогарячий колір як такий, жодного разу не зустрічається в контексті атрибутики Храму. Греки і римляни вважали його штучним кольором, який потрібно готувати аби отримати потрібну фарбу. Давні добре зналися на хімічних речовинах, що вони застосовували їх на практиці. В їхньому розпорядженні була вохра, смола (каніфоль) й солі сірчаної кислоти, яку той час одержували дуже складним способом.

Червоний колір також мав дуже широкий спектр у давні часи (він містив у собі кіновар, багряний колір, а також суриковий, котрий, у свою чергу, містив у собі червоний оксид свинцю; саме ця хімічна сполука використовували римляни і греки), жовті, зелені, блакитні, індиго, кобальтовий, (синюватий, зеленувато-синій), червлений (червоний, яскраво-червоний), коричневий, чорний і білий. Про те, які групи квітів і пігменти використовували давні, можна дізнатися зі Словника грецьких і римських давніх реалій Сміта, 1848 р., (стор. 320-322 особливо стор. 321). Найбільш розповсюдженим кольором у ізраїльтян був голубий (блакитний). Голубі стрічки, що облямовують подолку плаття (або ж іншого одягу) нагадували про закон Бога. Див. статті Блакитні стрічки (№ 273). Втім, римляни вивели його з ужитку та почали використовувати замість нього чорний колір.

Доля

Я гадаю, що ми завжди повинні допомагати своєму ближньому, в лиху годину та й веселощах його. Адже всіх нас створив один і той самий Бог. До того всього, я знаю, що Бог не хоче, щоб ми полюбили світ. Через це мені не зовсім ясно, що саме він має на увазі насправді під словом "мир"? Можливо, мова мовиться за мирську насолоду? Та ось ще: якщо ми любимо Бога та віддані Йому, якщо ми вивчаємо Біблію та живемо за законами Його, чому б нам не кинути школу, адже це не допоможе нам увійти до Царства Небесного після того як ми помремо? Чому ми маємо витрачати свій час на вивчення будь-чого, ставити собі щось за мету та домагатися її?

Відповідь: Соломон казав, що послух Всевишньому є обов'язком кожного: "й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!" (Еккл. 12:13). Яскравим прикладом цього можуть бути ті святі, котрі додержуються Заповідей Бога, а також вірять у свідчення Ісуса Христа (О'бявл. 12:17; 14:12). Протягом перших двох століть н.е., якщо хто-небудь висловлював сподівання потрапити до небес після смерті, то саме ці слова виявляли в ньому іновірця, та, отже, кожен знав про це. Таких людей вважали самозванцями, що сповідають гностичні погляди церкви (порівн.: Юстин Мученик "Перша апологія"; стаття Душу (№ 92); а також Воскресіння мертвих (№ 143)).

Нині ж, якщо ви поставите питання про це пересічних людей, то багато хто з них відповідять вам, що після смерті вони неодмінно потраплять до небес. Такі люди геть нічого не розуміють задуму Господнього; крім того, вони мають геть невірне уявлення про те, чому повчає нас Біблія. Аби зрозуміти та розібратися в тому, що робить Бог тепер, ви можете прочитати статті Часовий Підсумок Віку (доречніше перекласти як "Подієва хронологія віку") (№ 272). Див. також текст Положення християнської віри (A1). У цьому тексті ви знайдете докладне висвітлення первісних (давніх) навчань та поглядів на християнство, носіями яких були Месія й апостоли.

Хочеться підкреслити, що коли ви зрозумієте Задум Господа, ви усвідомлюєте, що ж, власне кажучи, ви маєте на увазі та чому Біблія написана у вигляді алегорій. Вона написана так, щоб люди не зрозуміли її відразу, а поступово доходили розумом до справжнього змісту Святого Письма. Аби люди збагнули сутність біблійних пророцтв саме в призначений час, але аж ніяк не раніше.

Є чи в людей надія жити в гармонії з Богом через Його Слово? Якщо можна, приведіть підтверджуючі це цитати.

Відповідь: У нашому Законі написано: "Я сказав: ви Боги" і "не може порушитися Писання" (Іван 10:34-35). Це значить, що нам слід стати як Ангел Божий перед ними (Зах. 12:8). Ми ж є "naos" чи ж "Свята святих" Храму Господнього (1кор. 3:17) через Святого Духа.

Наша доля полягає в тому, щоб стати Градом Господнім і Бог стане усім в усьому (Еф. 4:6). Див. статті Боже місто (№ 180). Ми маємо усвідомлювати, що не з Божої волі всяка кожне тіло буде винищене перед лицем Його. Тому Господь задумав створити систему, що дозволить здобути порятунок для кожного. Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його (Іван 17:3).

У Писанні є досить складні для тлумачення фрагменти, у яких висвітлюються питання порятунку. Для того щоб якнайкраще розібратися в них, рекомендуємо вам прочитати наступні статті: Часовий Підсумок Віку (доречніше перекласти як "Подієва хронологія віку") (№ 272); Преіснування Ісуса Христа (доречніше перекласти як "Передісторія буття Ісуса Христа") (№ 243); Душу (№ 92), а також Воскресіння з мертвих (№ 143).

Я знаю, що Бог відає про все, і мені цікаво було б дізнатися , чи насправді наша доля строго визначена від самого народження, тобто вже заздалегідь відомо як ми проживемо наше життя, кого ми зустрінемо, на що хворітимемо та ін. Я певен, що гени значною мірою визначають те, яким буде наше здоров'я. Втім, як же бути в тому випадку, якщо ви немає можливості (шансу) дізнатися істину? Чи можливо, що створення подібної ситуації також було частиною Його плану? Та ось ще: якщо батьки хрещені, чи поширюється їхній захист на дітей, котрі ще не прийняли хрещення?

Відповідь: Це нагадує питання про сенс життя. Ні, насправді, наша доля не є "визначеною". Ми всі маємо свободу волі та вибору. Поки що Бог не розпочинає серйозних заходів щодо радикальних світових змін. Це чинитиме бог цього віку, та його царювання незабаром завершиться. Нині Він лише обирає та тренує наставників, котрі боротимуться з бісами, коли пануванню останніх буде покладено край. Ці наставники стануть духами, а потім вони будуть царювати світом протягом однієї тисячі років. Наприкінці системи тисячолітнього царювання сатана буде знову звільнений і світ повстане ще раз.

Тоді на нашій планеті відбудеться друге воскресіння з мертвих, і всі люди отримають ще одне життя, що триватиме протягом ста років. Протягом цього часу продовжуватиметься великий Судний день, що завершиться покаянням грішників. Усі, хто будь-коли жив, матимуть нагоду здобути порятунок для себе, прийнявши більш чисту форму та навчання. По закінченню ста років, ті, хто не розкаявся та не звернувся до правдивої віри, будуть покинуті і вмруть; тіла ж їх буде спалено. Ті грішники, які не розкаялися, простісінько зникнуть з пам'яті сонму як щось, чого ніколи (як фізичної сутності) не існувало . Ті ж, хто покається, будуть звернені у Святому Духу і перетворені в ангелів, після чого вони приєднаються до наставників і суддів першого воскресіння. На землі запанує Град Божий, і Бог стане всім у всьому. Див. статті Душу (№ 92); Воскресіння з мертвих (№ 143); Часовий Підсумок Віку (доречніше перекласти як "Подієва хронологія віку") (№ 272); а також Боже місто (№ 180).

Чи не могли б ви вказати мені місце в Біблії, де говориться, що Бог має підстави для того, щоб примусити нас страждати?

Відповідь: Варто зауважити, що це питання є надто складним. Проблема полягає в тому, що зло все ж таки існує і страждання безневинних людей дуже часто зводять у ранг проблеми щодо існування Бога взагалі. Часто ми можемо почути наступне питання: якщо Бог є милосердним, тоді чому ж він дає нам стільки страждань? Відповідь на нього залежатиме від того, якими є наші рішення та наш вибір. Ми маємо пам'ятати, що ми були створені від початку, маючи волю вибору. Ангели Сонму, що керують нами, також мають волю вибору. Проте одна третина Сонму повстала під проводом Сатани. Адам та Єва згрішили. Тож усі вони використовували своє Богом дане їм право свободи вибору.

Ми бачимо, що від самого створення світу, люди на нашій планеті йшли по стежці власного волевиявлення. Вони чинили за намови Сатани, бо (люди) опинилися у шорах занепалого сонму. В міру того, як ми наближаємося до моменту завершення царювання бога цього віку (2коринт. 4:4) та моменту, коли Месія, зрештою, прийде, ситуація буде дедалі погіршуватися, тому що люди і дотепер не йдуть шляхами Господніми.

Тому, Бог знову пошле Месію, щоб запровадити свою систему царювання з Єрусалима. Це царювання триватиме тисячу років (порівн.: О'бявл. 20:1-15). Земля і народи одержать зцілення, і ми підемо за Богом і станемо додержуватися законів Його. Проте до тих пір становище повертатиметься на гірше. Див. статті: Положення християнської віри (№ A1); Ціль створення і жертва Христа (№ 160); Труби (№ 136); Сім печаток (№ 140); Сім труб (№ 141); Влада бога (доречніше перекласти як "Панування Господнє") (№ 174); Тисячоріччя і піднесення на небеса (доречніше перекласти як "Тисяча років і піднесення на небеса") (№ 95); Душу (№ 92); Воскресіння з мертвих (№ 143); а також Часовий Підсумок Віку (доречніше перекласти як "Подієва хронологія віку") (№ 272).

У цих статтях ви можете знайти ґрунтовний аналіз багатьох аспектів Писання. Тож ви збагнете задум Бога та з'ясуєте те, як усе в призначений строк повернеться на круги своя.

Я знаю, що багато людей, що знаходилися на грані (чи то через проблему з наркотиками, чи то боргів або інших стресів), зрештою все ж таки прийшли до Христа. Внаслідок цього багато хто з них здобув порятунку, або ж, принаймні, визнали те, що Ісус справив сильний вплинув на них. Одним словом, усі вони, раптово змінили своє життя. Моє питання полягає в наступному: яку роль відіграють релігійні переконання в житті окремої людини, якщо саме через віру людина виходить зі скрутного положення? А ну ж як усі ці люди помиляються? Чи не може бути так, що вони вважають, що здобули істину, а насправді вони тупцюють на місці. Чи зарахує Бог таких заблуканих до числа грішників? Та ось ще: я думаю розпізнати помилки практично неможливо, адже усі переконують вас, що вони на правильному шляху?

Відповідь: Відповідаючи на це питання, необхідно сказати, що будь-яка віра в Бога ґрунтується на переконанні, що Бог, через своїх слуг, може зробити Свою волю необхідною основою для вчинків людей. Біблія ж, є загальноприйнятою основою для іудаїзму і християнства. Те ж саме говориться й у Корані, якщо, звичайно ж, не слухати твердження прихильників ісламу з цього приводу. Адже Коран, по своїй суті, є коментарем, своєрідним додатком до Біблії.

У Біблії однозначно говориться про те, що священний обов'язок кожної людини — додержуватися заповіді Бога. Святі, котрі є насінням жінки-церкви та духовного наставника Ізраїлю, додержуються Заповідей Бога і Заповіт Ісуса Христа (О'бявл. 12:17; 14:12).

Необхідно зрозуміти, що з погляду психології, люди можуть переживати самі різні емоції, коли вони намагаються знайти допомогу в рішенні своїх особистих проблем. Проте віра передбачає дещо інші речі. Бог обирає декілька людей з цього світу аби провести наступний етап тисячолітнього задуму, коли Христос скине Сатану. Маючи на меті Своє, Бог використовує своє всевідання та милість. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами (Рим. 8:29-30).

Бог зараз не судить усіх людей. Вибір простий. Якщо доля людини визначена, вона буде покликана у призначений строк до навчання та збудування в Дусі Святому. Вона (обрана людина) має навчитися виконувати необхідні завдання впродовж тисячоліття та під час того, як відбуватиметься Судний День, тобто Друге воскресіння.

Якщо хтось не є частиною цього задуму, то сам він нічого не зрозуміє. Втім, в тому випадку, коли людина є частиною Божого задуму, Святий Дух разверзне людські серця та вони усі зрозуміють і та збагнуть свою причетність до Задуму Господнього. Саме через це, Біблія містить в собі численні алегорії. Навмисно — аби люди не збагнули стан речей раніше встановленого строку (часу) та не погубили б самі себе раніше, ніж це має статись відповідно до Божого задуму.

Закон буде здійснено та виконано за волею Бога, планета ж буде жити протягом 1000 років в єдиній правдивій вірі. Якщо ви хочете стати частиною задуму Бога, і Бог наказав вам бути обраними і покликаними, то ви обов'язково будете сповідати віру, що колись сповідали святі.

Віра не змінилася протягом двох тисяч років. Проте далеко не всі прямували вірним шляхом до вузьких воріт.

Я чув, що Господь говорить з нами в серце нашому, однак, мені не ясно, що це насправді означають ці слова? Іноді в мене виникає будь-яке питання, на яке я все ще ніяк не можу знайти відповідь. Та ось я відкриваю Біблію на довільній сторінці та, якщо я знаходжу слово "так", виходить, це і є відповідь. Якщо ж я знаходжу слово "ні", то мені насправді стає страшно, і я з жахом чекаю на щось, що має відбутися. Чи є в Біблії місця, де говориться про щастя та нещастя?

Відповідь: Ми повинні пам'ятати, що Бог є всевідаючим. Це означає, що він має кінцеве знання щодо усіх правдивих висловлювань (суджень). Він визначає життя кожного з нас. Ще перед тим, як Єремія був зачатий в утробі матері своєї, Бог призначив йому діяння його. Це аж ніяк не означає, що Господь нам передбачив, що з нами трапиться та що він, буцімто, втручається в природний хід подій. І нині люди знаходяться у взаємодії з Богом. Нині богом нашого віку є Сатана, втім, дні його царювання невблаганно наближаються до кінця.

Що стосується ваших міркувань, то це зветься "бібліофільство" і тут вже мова мовиться за інтуїтивні умовиводи, що навіяні читанням Біблії, однак, прорікання — це те ж саме. Вчиняючи так, ви маєте ризик опинитися під впливом Сатани та бісів, позаяк будь-яке ворожіння не має нічого спільного з Богом. Адже Господь говорить нам не робити цього. Єдиним зіллям проти вашої недуги може бути лише віра. Не варто стомлювати себе зайвою турботою про те, що вам належить їсти чи носити. Бог і так добре знає, що вам насправді потрібно. Отже, Він вам дасть це за умови, що ви відкриєте свої шляхи до Нього. Дотримуйтеся заповідей Божих та Віру й Свідчення Ісуса Христа, тому що в цьому все для людини. Ідея про удачу походить з Єгипту, ця концепція відбиває людську натуру. Це світогляд — частина доктрини про Душ і не має прямого відношення до християнства. Спробуйте покласти свої турботи на Господа та дотримуйтесь Його Закони. Тоді ви завжди матимете свій хліб та воду.

Символіка цифр

Я прочитав статтю Символіка Цифр (№ 7) і хотів би, щоб ви уточнили, яким чином ви дізналися про те, що перші сімдесят та одне приношення разом зі снопом Колихання, утворюють сімдесят два.

Відповідь: Рік пророцтв має дванадцять місяців по тридцять днів у кожному. Далі ми вважаємо, що пророчий рік має п'ятдесят дві суботи в сонячному році. Тож можна припустити, що Молодиків було дванадцять, а загальне число періодів складало шістдесят чотири. До того всього, потрібно врахувати сімох свят Великодня/UB, П'ятидесятниці, свято Труб, під час якого приносили подвійну жертву — власне на свято Труб і Молодика; День Очищення, а також Свято Кучок/Останній Великий День. Усі ці числа складають у цифру сімдесят один плюс Сніп Колихання, і саме про їх згадується в книзі Левіт 23. Свято приношення Снопа Колихання є одним з обов'язкових свят. Тож у нас виходить число сімдесят два.

Я читаю статтю Символіка чисел (доречніше перекласти як “Символіка чисел”) (№ 7). Мені дуже важко уловити поняття, якими ви оперуєте, і я хотів би, щоб ви розкрили мені значення одного з термінів (понять). Коли мова мовиться за цифри чотирнадцять і п'ятнадцять, мені незрозумілий зміст фраз "зменшується до п'яти" або ж "зменшується до шести". Поясніть, будь ласка, яким чином ці цифри зменшуються?

Відповідь: У геометрії та нумерології числа зменшуються додаванням до них сум. Тож числа зменшуються до первинних систем 1 до десяти. Тобто, 14 це 4+1 = 5 та ін.

У примітці до статті Символізм чисел (доречніше перекласти як “Символіка чисел”) (№ 7) коли ви говорите: "Три" позначає повноту (завершеність) у значенні три лінії фігури" — ви маєте на увазі довжину, чи висоту ширину? І ще: чи може існувати четвертий вимір, про який ми в даний час не маємо ніякого уявлення?

Відповідь: Так, у цьому випадку, мова мовиться за лінію фігури, за допомогою якої ми одержуємо третій вимір. Четвертий же вимір, являє собою духовну нішу, що залишилася нам внаслідок хрещення.

Стаття на тему Символізм чисел (доречніше перекласти як “Символіка чисел”) (№ 7) дуже цікава і цікава. Скажіть будь ласка, чому в цій статті нічого не говориться про число 300. Адже в Писанні є безліч згадувань про нього. Розповісти якомога детальніше про те, яке значення цього числа?

Відповідь: Мабуть, ви праві, звичайно ж, його варто було б включити в цю статтю. Однак це число не залишилося зовсім без уваги. Значення трьох сотень стало темою для розгляду в рамках статті Сила Гедеона та останні дні (№ 22). Число триста у біблійних текстах служить посиланням на три відділи, кожний з який нараховує сотню ангелів. Усіх їх здіймає Бог у Святому Дусі, щоб завдати поразки силам Вааля за останніх днів. Тож це число має величезне значення в контексті церкви як визначального елемента царства Бога на землі та ролі Месії.

Суспільство

Я не можу зрозуміти, чому Ісус нічого не говорив про гомосексуалістів у своїх євангельських проповідях. Що говорить Писання про це; мені було б цікаво дізнатися , чому Бог не ухвалює гомосексуалізм. Зокрема, що ми можемо почерпнути з Нового Заповіту по цій темі?

Відповідь: У Христа не виникало необхідності висловлюватися проти гомосексуалізму, позаяк про це цілком чітко та зрозуміло написано в законі Божому. Заборона на гомосексуальні відносини просліджується у всіх біблійних книгах, тому що це огида перед лицем Господа. Аніхто з розпусників, чи то гетеросексуалісти, чи гомосексуалісти або ж лесбіянки не успадкують царство Боже. А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть! (О'бявл. 21:8), Не потраплять до оселі Господньої також і ті, хто опоганює Храм Господній.

У Святому Писанні існує безліч заборон. Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!(1кор. 6:9; порівн.: глава про римлянах 1; О'бявл. 21:8, 27). Див. статті Закон та сьома заповідь (№ 260).

Я мав можливість ознайомитися з цілим поруч приголомшливих статей у пресі, де розглядається питання про клонування тварин, і як мені здається, з таким же успіхом можна клонувати людей. Якщо я правильно розумію, клон є повною копією живих організмів, та з часом вони будуть рости та вчитися, тобто стануть такими ж як ми. Невже клонованих людей можна також вважати дітьми Божими?

Відповідь: Пригадайте, що одного разу Господь уже не визнав воскресіння рефаїмів та нефелімів. В наш час, питання про клонування живих організмів, в тому числі і людини, набув надзвичайної гостроти. Ми знаємо, що клон розвивається з клітки ДНК людини та таким чином з'являється новий організм такого ж віку, як і організм-донор.

Отже, для того щоб цілком успішно здійснювати клонування, ДНК потрібно брати від донора в самому ранньому віці. Напевне, таким чином можна продовжити життя. Втім, утілення цієї ідеї може стати причиною виникнення серйозних проблем етичного характеру. Ситуація, що може скластися в цьому випадку, буде занадто складною. Отже, практичне вирішення пов'язаних з цим проблем потребує багато часу. Так, було б нелегко вирішити, як вдіяти тоді, коли організм-донор сам по собі є продуктом мутації.

До того всього, виникає низка питань, на які буде дуже важко відповісти. А саме: чи заохочує Господь створення нових чи організмів, ДНК яки містить в собі безліч клонів? Іншими словами, скільки клонів підлягає відродженню? Чи всі клони мають можливість воскреснути, якщо вони будуть жити? Чи можна вважати за вбивство створення зиготи для імплантату? Для того щоб докладно вивчити це питання, необхідно розглядати його в тісному зв'язку з проблемою трансплантації органів людини.

Під час будівництва вежі у Вавилоні Бог штучно удержав людину так, щоб той не зміг досягти рівня елохіма раніше, ніж прийде час, що його призначив Всевишній. Адже він певною мірою зупинив розвиток людини, бо спрямував його в інше русло. Під час царювання Сатани, ми також можемо знайти безліч речей, що мають пряме відношення до порятунку обраних та захисту планети. Але весь цей механізм буде зведено нанівець. Ми маємо постійно пам'ятати, що Христос прийде знову, так що ми усі будемо живою плоттю, що її врятує Месія.

Мені хотілося б сказати кілька слів про вегетаріанство. У новинах я чув про те, що американський уряд переглядає харчову програму. Нині в Америці говорять про те, що корисно споживати м'ясо лише два чи три рази на тиждень. Після цього, по телебаченню показали групу вегетаріанців, які протестували проти та вимагали, щоб уряд цілком визнав та схвалило раціон без м'яса і на вищому рівні. Вони стверджували, що для світу став би краще, якщо всі люди почнуть додержуватисяся вегетаріанських законів їжі. Скажіть, невже Сатана вклав у їхні вуста свої слова?

Відповідь: Насправді, вегетаріанство зовсім не означає здоров'я. До того всього, це є прямим обвинуваченням Бога, позаяк позиція вегетаріанців прямо суперечить "харчовому законодавству" Бога та заповідям, що Бог дав Ізраїлеві. Ці люди наводять антиномічні аргументи, цілком притаманні гностикам, вчення та світогляд яких не має нічого спільного з правдивим християнством. Щодо цього, Павло говорить, що то є бесівська доктрина. До того ж, така позиція є основною посилкою індуїзму.

Серед пацієнтів, що належать до адвентистів сьомого дня, у Сіднеї (Австралія), нещодавно було проведено дослідження загального фізіологічного стану серед пасторів адвентистів. Внаслідок цього у 77% обстежених виявлені серйозні патологій, спричинених хронічним дефіцитом речовин, що містяться в м'ясі. Так, режим харчування вегетаріанців найчастіше може стати причиною серйозних нервових розладів. Та водночас такі захворювання у батьків, у свою чергу, згубно впливає на здоров'я їхніх дітей. Вегетаріанцям бракує спеціальних харчових добавок у великій кількості. Проте ці продукти є зайвими при нормальній м'ясній дієті. Як би вже там не було, такий стан речей існуватиме ще досить довго. Тому протягом наступних десятиліть ми ще матимемо нагоду почути про ті проблеми, що виникають у прихильників звільнення тварин.

Якщо ви серйозно цікавитеся проблемами вегетаріанства та вегетаріанськими звичаями, що були запозичені з Індії, та якщо ви хочете більше дізнатися про етимологію вегетаріанства як суспільного явища, то див. наступні статті: Баланс (варто пошукати кращий варіант перекладу: "Розумний підхід", "Дієта" й т.п.) (№ 209); Вегетаріанство і Біблія (№ 183); Доктрини демонів останніх днів (доречніше перекласти як “Бесівські доктрини останніх днів”) (№ 48); Вино в Біблії (№ 188).

Нещодавно я мав можливість спостерігати "гадання на воді". Для цього потрібно взяти ціпок за обидві його роздвоєні кінці (або ж два зігнуті дроти). Потім потрібно пройти так, щоб ціпок був паралельним земній поверхні. Коли ви проходите над джерелом (судиною з водою), ціпок схиляється донизу. В іншому ж випадку, дріт набуває форми хреста. Чи є в цьому дійстві щось бесівське? Чи можна пояснити дане явище впливом природних сил? До того ж, не всі люди можуть робити це, у деяких нічого не виходить…Можливо, усе пояснюється тим, що люди вживають певні хімічні речовини, що містяться в їхньому тілі? Чи може, то є виявленням сили магнітного тяжіння?

Відповідь: В Америці для описання цього явища використовують цей термін, тобто "гадання по воді". У Британії ж, більшого поширення набув термін "water divining" (здатність "екстрасенса" передбачати майбутнє шляхом зазирання у воду з метою "магічного" пророкування: прим. перекл.). Люди часто чинять подібні речі і поясненням тому є дія енергетичних полів людини. У деяких релігійних громадах забороняється практикувати гадання (ворожіння), позаяк неї вважають проявом причетності до темних сил, однак я не зустрічав подібних екзегез у Біблії на цю тему.

Нахил шпари з (чи без) застосування індивідуальних талантів людини обумовлений його інтуїтивними (підсвідомими) здібностями. З точки зору науки, напевне, цьому явищу не можна дати більш-менш однозначне тлумачення.

Як мені слід пояснити виникнення та загибель динозаврів тій людині, що має сумніви щодо християнською вірі? Адже про них нічого не написано в Біблії?

Відповідь: Це є проблемою лише для тих, хто вважає, що вік землі складає шість тисяч років, тобто з моменту створення синів Адамових. Даний аспект був висвітлений у статті Нефіліми (№ 154). На нашому сайті ви зможете знайти безліч статей, що допоможуть вам розібратися в цьому питанні.

Чи дозволено чоловікам і жінкам носити серги?

Відповідь: За сивої давнини люди намагалися закрити отвори в тілі, аби уберегти себе від посягань злих духів. Отже, маючи саме це на меті, вони використовували кільця, серги та інші подібні ритуальні речі та різноманітне "приладдя". Вони вірили у те, що ці речі, головним чином, кільця, нібито захищали тих, хто їх носив, від впливу злих сил. Носити серги в Ізраїлі заборонялося.

Пригадаймо, що золоте теля було відлите з золотих прикрас, що їх зібрали люди та передали Ааронові. Ось чому він ужив множину та відказав: "ви боги…та ін.". У тексті книзі Неємії виправлена помилка, що вважалася граматичною. Див. статті Золоте теля (№ 222).

Ізраїльтяни не носили серг та інших прикрас. Про ці (аксесуари) згадується в Біблії короля Якова; там мова мовиться за налобні прикраси. Більш докладно про цю традицію та походження такого звичаю ви можете дізнатися зі статті Походження традиції носити сережки в давнину (№ 197).

Мені хотілося б дізнатися ваша думка про кремацію? Чи правильно це з погляду Біблії? У наші дні кремаційні послуги коштують набагато дешевше, ніж ховати тіло покійного в землі.

Відповідь: Передусім я хочу поставити вам таке питання: Що трапиться з тими, хто не розкається в гріхах своїх? Адже Бог говорить нам, через Христа, що наприкінці другого Воскресіння ті, хто не покаялися, будуть кинуті в Геєну Вогненну. Хіба ж не так? Геєною називають сміттєву яму за межами міста Єрусалима. Отже, якщо Христос не вважає спалення грішників неправомірним, той ми не можемо вважатися кремацію за гріх.

Воскресіння з мертвих цілком залежить лише від сили та влади Бога. Якби все було б інакше, то багато людей, що загинули від насильницькою смертю або ж за несприятливого збігу обставин, мали би величезні проблеми за другого воскресіння. Адже, якщо тіло не можна спалювати щоб дати вам можливість дожити до першого Воскресіння, багато мучеників опинилися б у скрутному становищі, бо ж за всю історію людства на багаттях було спалено насправді силу-силенну людей (пригадаємо, приміром, інквізицію). Протягом всієї історії людства людей спалювали всіма можливими способами.

До того ж, існує величезна кількість людей, останки яких нині можна знайти на дні світового океану. Одного разу море також віддасть потопельників своїх. Ті деякі, хто знайшов свій останній притулок у шлунках акул та крокодилів служать ще одним прикладом цього. Бог має подальші плани стосовно нас, що виходять далеко за межі воскресіння. Велика частина цих забобонів походить від доктрини гностицизму, прихильники якої говорять про рай і пекло. Див. статті Душу (№ 92), а також Воскресіння з мертвих (№ 143). За сивої давнини багатьох людей бальзамували; цей звичай глибоко поринає своїм корінням до часів давнього Єгипту. Звідти походять і подібні судження про кремацію. Рання церква не вважала християнами тих, хто заявляв про свої наміри "потрапити на небеса" після того, як він умре.

Чому християни та мусульмани вважають, що життя є священним?

Відповідь: Християні та мусульмани вважають, що життя є священним з тієї причини, що всі вони були створені Єдиним Правдивим Богом у рамках створення, що носить загальні масштаби. Вони вірять у те, що Сатана (або ж Ібліс в ісламі) разом з демонами повстали, позаяк їм було не до вподоби те, що Бог створив людину. Саме через це, вони були скинуті на землю, де і на них Бог поклав тягар відповідальності за людей, котрі належать (були, є та утворювати частину) цього створення.

Як у Біблії, так і в Корані говориться про те, що життя, тобто нове створення, наступить (відбудеться) після того, як загине Ранкова Зірка Aль Тарих (Аl Tarikh) та прийде Месія. Див. наступні статті: Христос і Коран (№ 163); Доктрина первинного гріха частина І Едемський сад (№ 246); Доктрина первинного гріха частина II Нащадки Адама (№ 248); Закон і п'ята заповідь (№ 258);і Закон Божий (№ L1)

Я хотів би знайти приклади випадків, коли окремо взята людина (або ж частина суспільства) не розуміє того, що здається абсолютно очевидним для інших людей. Зокрема, мені спала на розум історія про полінезійців, які, за переказами, не побачили корабель капітана Кука, хоча він кинув якір у їхній бухті, прямо перед ними. Найпевніше, це видиво було чимось досі небаченим, тобто корабель був для них жахаючим, "інопланетним" маревом. Або ж, візьмемо, наприклад, аналогічну історію про суди Пізаро та народи майя (які також не побачили корабель, хоча судно й знаходилося перед їхніми очима). Чи правдиві ці історії? Чи можна їх обґрунтувати з точки зору літератури, психології або ж етнічній антропології? Я не хотів би говорити про найпоширеніші культурні міфи, а керуватися у своїх судженнях лише перевіреними фактами, що набули наукового та документального підтвердження.

Відповідь: Певна річ, з історії ми бачимо, що люди часто не побачити очевидного, зрозуміти й усвідомити те, що іншим здається ясніше ясного. Багато хто з цих подій можна пояснити міфологічним підґрунтям, на яке вони, начебто, спираються. Деякі ж речі взагалі насилу можна пояснити. Цілком імовірно, що тубільці не могли побачити судна. Цей феномен можна було б пояснити з позиції етнокультурних особливостей. Я бажав би навести приклад безпосередньо з життя племен Торресової протоки, аби найповніше висвітлити питання щодо світовідчуття полінезійців.

Серед мешканців, тубільців Торресової протоки, судна, що прямують із заходу, мали назву "Ламар Нар", що означає "корабель духів". Сама по собі, ця назва етимологічно зумовлена належністю до індонезійських мов, основою яких вважають санскрит. Тож цю назву використовували, щоб підкреслити факт відмінності білих людей. Отже, білих людей вважали духами, прибульцями з мертвих островів. Остров'яни, тубільці з островів Торресової протоки, які аж до дев'ятнадцятого століття полювали за скальпами, часто вбивали білих, позаяк останні додержувалися звичаїв свого народу. Тубільці, що вважали цих прибульців своїми покійними родичами, рятували декого. Отже, завдяки цьому дехто з врятованих не втратив життя; бо їх визнавали як родичів та починали вважати членами своєї родової спільноти.

Реакцію жителів островів можна пояснити тим, що людині внутрішньо притаманне відкидати усе, що вселяє їй жах. Я знаю з власного досвіду, що деякі жінки, наприклад, просто не бачать (не зауважують на) те, чого вони панічно бояться. Вони просто "спиняються" та більше не дивляться на такі речі. Ми можемо помітити подібні речі також і з-поміж чоловіків, особливо, коли справа доходить до шкарпеток, сорочок та газет. Полінезійці могли просто відмовитися вірити в реальність того жахливого видовища, яке представляв для них корабель, що кинув якір у їхній гавані. Отже, ситуація аналогічна тій, коли ми відмовляємося бачити Духа. Саме ця відмінна риса нашої психології стає причиною сприйняття інших явищ, відомих нам як "видіння".

Так, приклад з Фатимою, у цьому відношенні, можна вважати класичним, позаяк, ми мали можливість спостерігати, як цілі групи людей приносили себе в жертву масової істерії. Попервах ніхто нічого не бачив, крім однієї дівчини. Потім, хтось побачив її, але не чув її голосу. Трохи пізніше сотні людей побачили, як рухається сонце, що проходить поблизу. Випадки масових галюцинацій аж ніяк не є поодинокими. Так, навіть зараз, у наші часи, ми іноді зустрічаємо подібне. Якщо довго дивитися на сонце, то це, безсумнівно, може зашкодити вашому здоров'ю і спричинити опік очей. До того ж, ми, напевне, з упередженням ставимося до всього, що здається нам чимось надприродним.

Австралійські аборигени з племені баїнів улаштовували публічні дійства біля лагун, що символізують битви дияволів чи-то зміїв. Люди ж спостерігали за цим. Нині люди, напевне, втратили цю здатність. Певною мірою, здатність людей розуміти (усвідомлювати) те, що відбувається, поступово зникає. Можна лише догадуватися про те, яку роль тут відіграло самонавіяння та гіпноз. До того всього, в ті часи люди багато потерпали від слабкого зору, адже окулярів тоді ще не винайшли. Про це можна більш докладно довідатися з роботи під назвою "Містицизм", розділ 1. Дана статтю можна знайти в інтернеті за наступною адресою: www.ccg.org/english/s/B7_1.html.

Чи говориться в Біблії будь-що про поліцію? Чому люди стають поліцейськими?

Відповідь: Вперше поліція, як система спеціальних органів по охороні суспільного порядку та боротьбі зі злочинністю, з'явилася в Британії, Це сталося порівняно недавно. "Родоначальником" цієї системи став сер Роберт Пив, звідси відбувається розмовна назва британських поліцейських "Bobbies" або ж "Peelers". Пригадаймо, що апостол Павло говорив — ми маємо підкорятися тим, хто має владу над нами, адже суддя (Божий слуга) недармо носить меча, він бо месник у гніві злочинцеві.

Більш докладно питання про слухняність Богові та смертний вирок в межах Закону Божого ви зможете дізнатися зі статті Закон Божий (№ L1). Ми радимо вам прочитати статті, у яких розглядаються наступні теми: Закон і шоста заповідь (№ 259) а також Закон і дев'ята заповідь (№ 262).

Коротенько, відповіддю на це питання є слова Христа: “віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже”. Стосовно цього питання, ми можемо дати, либонь, наступну відповідь: "Ви можете бути поліцейським та при цьому бути цілком задоволеним своєю зарплатою. Авжеж ваш робочий графік може передбачати зайнятість Суботнього дня. Тож ви маєте самі вирішити це питання”.

У наші дні багато людей живуть без віри в Бога і, відповідно, вони не дотримуються біблійних вказівок. Як ви вважаєте, як довго такі діти мають слухатися своїх батьків у випадку, коли батьківські розпорядження прямо суперечать Закону Божому? Та ось ще: чи зобов'язані вони взагалі слухати своїх батьків у такому разі. До того всього, чи лежить на мені відповідальність за те, щоб довести до відома таких батьків ті помилки й омани, що вони зробили? Чи варто мені вдаватися до руйнації їхніх поганських свят та нарікати з приводу їхньої гріховності? Де ж потрібно проводити межу між п'ятою заповіддю та тим, що говорить Ісус Христос в Євангеліях від Матвія 10:34-40?

Відповідь: Отже, в уривку, про який ви кажете, Христос відказує, що нещастя людські часто обумовлені станом справ у його родині. Тому дитина не зобов'язана слухати своїх батьків, якщо вони повчають її діяти всупереч тому, що написано в Законі Божому. Коли дитина стає достатньо дорослою, щоб усвідомити цей факт, вони можуть говорити про цьому вголос. Діти ростуть за будь-яких законів та в будь-яких країнах. Біблія говорить нам, що вік двадцяти років є вирішальним. Якщо ваші батьки порушують Закон Божий, ви зобов'язані сказати їм про це. Якщо ж вони воліють не звертають уваги на ваші слова та наполягають на своєму, — то їх особиста справа. Якщо ж батьки наполягають на тому, щоб ви жили по таких же моральних і моральних законах, як і вони, то ви зовсім не зобов'язані приймати їхнього слова.

Ви маєте бути готові дати відповідь надії, що лежить усередині вас. Крім Писання, ви повинні самі відчувати неприйняття тих норм і цінностей, що їх сповідають та культивують ваші батьки. Втім, все ж таки, батьки завжди лишатимуться батьками, незважаючи на те, що вони грішать. Члени родини як і раніше залишаються рідними та близькими друг для друга навіть тоді, коли вони в чи сварці їхні думки розбігаються. Намагайтеся відповідати за ваші власні переконання та погляди. Завжди будьте ввічливими, коли відповідаєте людям. Добре слово проганяє гнів.

Чи треба вважати мастурбацію гріхом для християнина? Зрештою, ми всі є живими людьми, отже, я упевнений в тому, що геть усі підлітки проходять через це. "Сексуальна фрустрація" — явище повсюдне.

Відповідь: У Біблії немає заборон щодо мастурбації. Проте ми можемо вдатися до логічного аналізу та дізнатися позицію Біблії, де містяться згадування про таких людей (що практикують онанізм). Зокрема, ми можемо знайти безліч подібних здогадок у Новому Заповіті. Тож більш доречним буде припущення, що Біблія найпевніше засуджує мастурбацію, ніж заохочує людей займатися нею. Проте наші судження, власне кажучи, є не більш, ніж здогадами.

Мастурбацію розглядають як нормальну функцію (процес життєдіяльності) у приматів. Мавпи, замкнені в клітках, мастурбують та люди роблять таке саме. Позиція Біблії полягає в тому, що, на прикладі Онана, мастурбація їсти спроба приховати гріх від Церкви, тому що церква вважала мастурбацію гріхом.

Онан згрішив не тим, що він мастурбував. Онана було вбито через те, що він не виконав закону левітів і не дав Тамарі дитини. Він пролив своє насіння на землю, отже, він прямо порушив закон Бога, — тобто, це нічого спільного не мало з мастурбацією. Після цього, Тамара упала в блуд зі своїм свекром, Юдою.

Назву "онанізм", мастурбація Церква дала через те, що священики спонукували людей залишати усе своє майно церкви, а це прямо суперечить Законові Бога. Тож мастурбація може вважатися гріхом тільки тоді, коли ви хочете скоїти гріх та порушити закони Бога думкою вашою. Більш докладно про причину смерті Онана ви зможете дізнатися зі статті Гріх Онана (№ 162).

Варто додати, що онанізм не справляє надто великого впливу на духовний розвиток та становлення особистості, хоча Біблія фактично замовчує про цей аспект. Кілька фрагментів Писання зазнали низку своєрідних тлумачень спеціально з тією метою, щоб хоч би якось освітити це питання з погляду Святого Писання. Проте більша частина цих суджень явно дає привід засумніватися в їхній правильності та слушності.

Мені було б цікаво дізнатися, чи забороняється практикувати будь-яке бойове мистецтво як засоби самозахисту. Адже, як нам відомо, багато видів бойових мистецтв тісно пов'язані з поняттям "ци" або "енергією життя"?

Відповідь: Насамперед, необхідно зазначити, що Бокс і всі інші види самозахисту (рукопашного чи бою же бою з застосуванням ніг), також включені в категорію бойових мистецтв. Тож стосовно даного питання існує два аспекти.

Перший з них, стосується умонастрою прихильників бойових мистецтв та системи, в межах якої люди навчаються цьому мистецтву. Мета навчання завжди полягає в тому, щоб навчити людину захищатися. Це — одна з доктрин війни. Крім цього, ви говорите про поняття "ци", отже, маються на увазі форми бойових мистецтв у рамках китайської культури.

Бойові мистецтва Шаоліня існують у межах певної релігійної системи, яка становить заборону для християн. Так, рівні Тай Квон До є досить умовними для тих, хто здобув основний чорний пояс. Отже, мета розвитку початківців полягає в тому, щоб розвити в них таку собі "свідомість як вода на місяці". То є станом душі й умиротворення, готовності реактивної дії. Карате або ж "порожня рука" набуло значного розвитку на острові Окінава, де воно виникло як форму самозахисту. Цей вид бойового мистецтва застосовували для того, щоб вести боротьбу проти японських завойовників, позаяк жителям Окінави заборонялося носити зброю.

За таких умов, руки стала головним знаряддям. Багато часу пройшло відтоді, як на світло з'явилося Мас Ойама, (поза всяким сумнівом, мистецтво, що набуло розвитку під впливом Тек Геть До), що означало "спосіб наносити удари куркулем і ногами". Бокс же, у свою чергу, став західною формою бойового мистецтва, що набуло розвитку в межах правил, установлених маркізом Куінзберрі. Правила ведення бою в боксі були придумані таким чином, щоб зробити з лондонських вуличних бійок більш цивілізовану форму гладіаторських спектаклів.

Тож існують форми бойових мистецтв, що не тільки містять у собі елементи доктрини анімізму; більш того, більшість з них містить у собі (мають на увазі наявність) такі поняття, як "ци" або "шинь те", або ж глибоку доктрину про медитацію, споглядання; це — частина філософського світовідчування, властивому будь-якому виду східних бойових мистецтв. Якщо людина почувається вільно від цих "домішок" філолофсько-релігійного змісту, — а вона й має бути вільною — то в неї неминуче виникає філософське питання: навіщо потрібно це робити? Військові сили Сполучених Штатів тепер прямують до Китаю, аби навчитися китайських бойових мистецтв. Спочатку бокс усе ж таки займав чільне місце в європейській системі самозахисту та рукопашного бою. Проте час минає, та, отже, бокс утратив пальму першості, що відтепер перейшла до інших видів бойових мистецтв. Отже, чому ж це питання набуло такої гостроти в наші часи? Відповідь полягає в моральній слабості Заходу, а не в тому, що менталітет східних країн має певні переваги над етнокультурними особливостями європейських країн. Самооборона — то є справа, що стосується лише Бога та окремої людини. Деякі люди цілком розраховують або ж мусять розраховувати лише на Всевишнього. Таке ставлення до самозахисту можна зустріти досить часто, позаяк Господь створив народи вільними.

Скажіть, чи стали б ви боротися, захищаючи вашу дитину від смертельної небезпеки? Безумовно, ваша відповідь буде цілком ясною та визначеною: "Так". Так відповідять і багато інших людей. Через свої закони Бог промовляє до нас і що люди повинні справедливо понести покарання за зроблені ними злочину. Тому, для того, щоб покарати кого-небудь, потрібно бути кревним месником. Хтось повинний залучити злочинців до суду і не дати їм безкарно вершити справи свої.

У ц+ьому недосконалому світі нам часто приходиться робити вибір, а також виконувати свій борг для того, щоб захистити свою родину, не порушуючи при цьому законів Бога. У той час, коли ми постійно знаходимося під Його захистом (опікою), нам не потрібно часто вступати в бій. У такім же положенні знаходився й Ізраїль, під час Виходу. Тоді, ізраїльському народу не приходилося воювати, тому, що Бог йшов перед і був на їхній стороні.

Тож ми виявилися в дуже скрутному положенні, позаяк відповідь на поставлене питання не може бути однозначним. Оскільки на одній чаші ваг лежить віра і відповідальність, а на інший любов до близької людини. Дуже важко любити сусіда, коли ви знаходитеся у фінальному раунді двобою, коли ваші помисли (думки обох) спрямовані на те, щоб знищити іншого і нанести йому якнайбільше шкоди. До того всього, доречно згадати про біблійну максиму: "Живучий від меча, від меча ж і загине".

Є люди, у яких на тілі збереглися, так звані, сліди молодості і таких міток залишаються на все життя. Напевне, дуже ефектно спостерігати таке видовище, коли люди голими руками, ногами та головою розбивають цеглини і дошки, коли вони тренуються на дошках маківара. Проте ці грубі руки, також підливають отрути до людського організму. Таке важке захворювання як артрит є прямим наслідком тренувань, а солдатська дієта в сучасному суспільстві викликає серйозні захворювання верхніх, нижніх кінцівок і спини. До того всього, голова і мозок здобувають серйозних травм, людина калічиться внаслідок подібних "спортивних тренувань". Тож ми говоримо рішуче "ні" східній системі бойових мистецтв і тому релігійному підґрунтю, на який спирається ця система.

Відповідь на друге питання буде цілком залежати від того, яким саме чином ви бажаєте розширити свій внутрішній світ, чи хочете ви любити навколишніх вас людей. Усім нам, необхідно точно визначитися, які засоби захисту ми маємо в розпорядженні. До того ж, наші дії мають залишатися правомірними й ми аж ніяк не порушували встановлених моральних норм і принципів. Втім, ця тема вимагає окремого розгляду. Про це ми й поговоримо наступного разу.

Враховуючи погляди Святого Письма, чи можемо ми дати позитивну оцінку захопленням молодих людей проколювати окремі частини свого тіла: ніс, щоки, мова, пупок та ін. (пірсинг: прим. перекл.). Напевне, то лише сучасна варіація культів, що існували будь-коли, своєрідний відгомін давніх звичаїв захищати отвори на тілі від злих духів та іншої нечистої сили, що могла б увійти до тіла людини всупереч її волі?

Відповідь: Усе це пережитки, що ми їх успадкували від містерій та інших звичаїв захищати (закривати) отвори на тілі від нечистої сили. Жерці Аттіса також практикували подібні речі під час святкування поганського Великодня.

Не змогли б ви сказати мені, чому читати гороскопи заборонено? Мені відомо, що Біблія не дозволяє нам вірити в гороскопи, проте, мені хотілося б знати, чи є будь-які історичні відомості щодо цього питання. Та ось ще: що говорить Писання щодо тих, хто ворожить по зірках та "передвіщає" майбутнє?

Відповідь: Біблія однозначно забороняє гороскопи (Іс. 47:13). Тож причиною омани слід вважати асіро-вавілонську систему культів, що існувала приблизно в третьому тисячолітті до н.е. Етимологія звичаю читати майбутнє по зірках поринає глибоко в сиву давнину, коли люди вважали, що людина має безсмертя. Прихильники сатанинської обрядово-культової системи святкують день народження та вшановують його як найсвятіший день у році. У Вавилоні було три класи вчених, яких розрізняли за тематикою (типологією) наукових праць. Ці вчені писали праці на наступні теми:

1. Про кривдників, яким пороблено та їхнє майно.

2. Формули заклять.

До того всього, велися записи спостережень, коментарі до яких являли собою суміш астрології й астрономії. Погляд тогочасних учених ґрунтувався на переконаннях про те, що попередні і наступні події знаходяться в безупинному причинно-наслідковому зв'язку стосовно одне одного. Таким чином, за часів розквіту вавілонської науки сформувалися основні передумови для виникнення анімізму і доктрин про божественну природу зв'язку причини і наслідків.

Цей релігійний забобон завдав непоправного удару розвиткові науки в давні часи. Зокрема, діти Йова загинули тому, що вони додержувалися своїх "днів" відповідно до цієї системи вірувань, обрядів і культів. Див. статті Дні народження (№ 286), у якій ви зможете знайти докладне пояснення щодо того, що говорить Біблія про астрологію і гороскопи.

Чи існує будь-який біблійний принцип, відповідно до якого людям заборонено приймати пересаджений (донорський) орган. Чи можна це робити, у крайньому разі, коли життя людини вже ніяк не можна врятувати, крім як удаючись до трансплантації органів? Та ось ще: мені цікаво, чи можна використовувати відповідні частини тіла у тварин як донорський орган або ж примірник тканини? Адже ні для кого не таємниця, що тварин нині найчастіше використовують як донорів.

Відповідь: Це питання є вкрай складним та, як видно, ми не можемо дати однозначної відповіді щодо цього. Проблема про "запозичення" органів однієї людини заради життя іншої виникла порівняно нещодавно. Тож деонтологічна сторона цього питання все ж таки залишається відкритою для обговорення.

Прихильники трансплантації нагадують нам про те, що й Яхве Елохім створив жінку з ребра чоловіка її, Адама. (Бут. 2:22). Тож вона була кість від костей його (Адама) та тіло від тіла його. Отже, ми не маємо ніяких заперечень проти того, щоб люди використовували частини тіла однієї людини заради життя іншої, адже ми усі походимо від однієї пари та всі ми є братами в створенні як одна раса.

Наступний етап розгляду цього питання полягає в необхідності визначити нашу позицію у відношенні органів і тканин тварин. Ми виявилися в ситуації, що нагадує нам положення, що існує в Біблії щодо крові. Проте існує низка текстів, у яких містяться неухильні заборони на контакт із нечистими тваринами, якими б вони ні були. Тож ми можемо дійти висновку, що трансплантація не виходить за рамки біблійних розпоряджень: ми можемо брати інсулін від корови, але ні в якому разі від свині. Багато людей і дотепер дотримуються цього правила.

Насправді, ми часто-густо вживаємо в їжу продукти, що ми їх добуваємо безпосередньо від тварин. Один із самих яскравих тому прикладів — коров'яче молоко. І кров, і молоко беруть від чистих тварин. Проте молоко можна вживати в їжу, а кров — ні. Саме в цьому й полягає різниця між цими продуктами. До того всього, інсулін та побічні продукти, що їх добувають за його виготовляння, можна використовувати в медицині.

Тож ми впритул підходимо до наступного питання етики. Чи можна вважати смертним гріхом, якщо людина споживає нечисту їжу? Відповідь: "Ні" — за умови, що людина змушена споживати нечисту їжу, щоб зберегти життя. У концтаборах людям навмисне давали нечисте м'ясо, для того, щоб образити почуття євреїв та потоптати їхні закони Їжі, яких дотримувалася Церква Бога та адвентисти сьомого дня.

Одна жінка-єврейка, ув'язнена до концентраційного табору, маючи вибір між хлібом та кінським м'ясом, промовила деякі слова. Ці слова віддзеркалюють позицію більшості євреїв, що потрапили в подібну ситуацію: "Я їм хліб цілий рік, а на свято Опрісноків я їм конину. Тож я дотримую своєї віри". Отже, іноді дозволено споживати в їжу нечисте м'ясо за умови, що людина має зберегти своє життя в екстремальних умовах. Тож немає нічого огидного перед Богом у тім, що люди використовують частини тіла тварин, коли це життєво необхідно, навіть якщо часом це — м'ясо нечистих тварин. Нині розвиток технологій сягнув того етапу, на якому стає можливим створити штучне життя та штучні частини тіла (органи, такни та ін.), у зв'язку з чим це питання набуває ще одного додаткового аспекту. Втім, то є темою для наступних досліджень, що ми їх проведемо окремо.

Хотілося б дізнатися, що говориться в Біблії з приводу тілесних покарань для дітей. Адже, всім відомо, що теперішні діти мають занадто багато волі.

Відповідь: Біблія досить чітко й однозначно проводить політику строгого виховання дітей, та й батьків також. У книзі Приповістей говориться буквально наступне: Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання (Приповісти 13:24). Під картанням слід розуміти не звіряче пороття, а покарання з метою якого полягає в тому, щоб навчити та вицарювати провиненого (виправне картання), (Приповісти 22:15). Нині однією з причин, через які з'явилися численні нарікання щодо тілесних покарань, стало жорстоке та брутальне поводження з дітьми в нещасливих родинах. Функція тілесного покарання в контексті Біблії стала темою для розгляду в статті Закон і шоста заповідь (№ 259).

Тут, безумовно, має місце напрочуд поширена думка про те, що жорстокі батьки зазвичай самі стали жертвою брутального поводження з боку своїх батьків. Втім, нині багато батьків самі потребують добрячого виховання. Такий стан речей зумовлює значну частину цієї проблеми. Людина повинна мати певне внутрішнє почуття дисципліни, позаяк самодисципліна завжди набагато краще, ніж дисципліна "з-під батога".

Втім, коли виродження нації досягне певної межі, Бог каже, що він поставить над народом жінок і дітей. Саме це зараз і відбувається в англомовних країнах. Див. статті "Про закон", а також Закон і п'ята заповідь (№ 258), у якій висвітлені питання щодо взаємин у родині та ролі, яку родину відіграє у суспільстві.

Скажіть, чи могли б ви пробачити людину ту шкоду, що вона вам її заподіяла, навіть не знаючи ту людину. До того ж, ви певні, що вона є причетною до найнеприємніших моментів вашого життя: скажімо, мова мовиться за батька, що колись залишив вас? Я знаю, що одна з біблійних заповідей говорить: "Шануй свого батька та матір свою". І все-таки: як мені потрібно поводитися тоді, коли мій батько анітрохи не шанував свою дитину?

Відповідь: Чиніть добре тим, хто ненавидить та умаляє вас. Адже в Біблії нічого не говориться про любов стосовно тих, хто любить вас. Прощайте тих, хто приходить до вас та просить вибачення у вас. Прощайте тих, хто привселюдно визнає свою провину, упокорюючи гординю свою в ім'я розкаяння та спокути, та падає на коліна до ваших ніг та молить вас про прощення. Саме так учинив Стефан, і після цього його на смерть забили каменями.

На мою думку, праведний та благочестивий християнин не вживатиме алкоголю анітрохи, нехай навіть і помірну кількість. Адже цей порок здатний відчинити ворота для бісів, що хочуть підкорити собі людей. Мене кортить дізнатися, що з каже Біблія щодо цього питання.

Відповідь: Безумовно, вам не дуже сподобається наша відповідь. Люди, що також так гадали, ганьбили Христа тавром як п'яницю та ненажеру. Він разом з апостолами пив вино. Втім, водночас Біблія забороняє вживати вино як головне таїнство церкви під час здійснення помазання (очищення).

Пригадаймо, що саме непитущі, в добу так званого “сухого закону”, створили умови та передумови для появи й розвитку організованої злочинності в Сполучених Штатах. До того ж, я хочу навести ще один приклад. Народи, що населяють Францію, Америку, а також скандинави, споживають однакову кількість жиру на душу населення. Проте у французів випадки серцевих захворювань зустрічаються на 40% рідше, ніж у Сполучених Штатах. Єдине розумне обґрунтування цього факту полягає в тому, що у Франції споживають набагато більше провина, ніж в інших країнах. Див. статті Баланс (слід пошукати кращий варіант перекладу: "Розумний підхід", "Дієта" й т.п.) (№ 209), а також Вино в Біблії (№ 188). Стаття Вегетаріанство і Біблія (№ 183) також допоможе вам розібратися в цій доктрині.

Завдяки ефектній, видовищній та барвистій рекламі тютюнових виробів нині у нашому суспільстві виник певний ореол романтичності навколо паління. Деякі курці навіть презирливо дивляться на тих, хто не палить. Вивчаючи Біблію, я не зустрів у ній аж ніяких заборон на паління. Втім, незважаючи на це, моє відношення до паління є вкрай негативним, позаяк ця шкідлива звичка згубно впливає на стан шкіри і завдає величезної шкоди здоров'ю людини. Міцні напої (алкоголь) заподіюють стільки ж, якщо не більше шкоди, ніж паління, але його вживання вважають нормою. До того ж, про алкоголь згадується навіть в Біблії. Отже, чи є принципова різниця між алкоголем та палінням? Якщо так, то в чому вона полягає? До того всього, Бог сам вимагає, щоб у славу Його курили ладан і щоб молитви святих здіймалися до нього, як дим. Господь говорить, що для Нього ці приємні пахощі. Що ви можете сказати щодо цього питання?

Відповідь: Ми змушені не прийняти вашу думку щодо того, що алкоголь завдає стільки же шкоди, скільки й паління. Вино є натуральним продуктом; воно корисне для здоров'я людини, особливо, для його серця. Вино зближує людей. Біблія говорить нам про те, що ми маємо знати міру в споживанні вина. Тож біблейська заборона цього напою є зухвалою вигадкою членів американського суспільства тверезості. Нам відомо, що заборона на продаж спиртних напоїв обумовила зростання злочинності в США й виникнення злочинних синдикатів у цій країні.

Паління ж нерідко спричиняє серцево-судинні захворювання та забруднюючі речовини, що містяться в тютюновому димі, сприяють виникненню ракових захворювань. Якою мірою це залежить від шкідливого впливу хімічних сполук, використовуваних у тютюновій промисловості, дотепер залишається суперечливим питанням. З історії нам достеменно відомо, що за часів царювання Давида розквітла морська торгівля тютюном і кокаїном. Принаймні, саме ці товари знайшли широкого застосування в Єгипті близько 1000 р. до н.е. Відтоді збереглися докази того, що в єгипетських муміях містився певний відсоток тютюну. Відповідні дослідження, що стосуються цього питання, були проведені як у Британії, так і в Німеччині.

Усі мумії, що їх було досліджено в німецькому музеї, також містили у своїх тканинах кокаїн. Усі ці речовини набули значного поширення завдяки жвавій торгівлі між Ізраїлем і Фінікією, що велася під заступництвом Давида та Хірама. Під час нещодавніх досліджень з'ясувалося, що тютюн і кокаїн використовували єгипетські "аристократи", тобто представники вищих ешелонів влади. Аби підтвердити, що ці речовини давні широко вживали, були проведені навіть додаткові дослідження тіл ізраїльтян, що мешкали в ті часи.

Виникнення переконання про неприпустимість уживання тютюнових виробів обумовлене тим, що тютюн негативно впливає на організм людини й, таким чином, руйнує тіло, тобто Храм Божий. Паління спричиняє ішемічну хворобу серця, а також рак. Тривале вживання тютюну викликає звикання та, отже, його можна віднести під категорію речовин, зловживання якими призводить до недобрих наслідків. Проте те ж саме можна сказати й про вино та їжу. І тому, Бог дав нам Закони Їжі, дотримуючи яких, ми зможемо уникнути безліч хвороб. Проте тютюн нерідко використовують у медичних цілях, а також у сільському господарстві. Проте слід усе ж таки визнати, що його (тютюн) відносять до наркотичних речовин, а це означає, що ми маємо бути вкрай обережними та застосовувати тютюн лише згідно з цільовим призначенням. Див. статті Закони Їжі (№ 15).

Чи вважається гріхом витратити іноді кілька доларів на лотерею?

Відповідь: Лотерея є формою азартних ігор. Більшість християнських церков забороняють своїм парафіянам грати в які б те ні були азартні ігри, мотивуючи свою позицію тим, що відповідні розпорядження мають місце в Біблії. Мотиви подібних заборон обумовлені тим, що одні люди найчастіше наживаються на невдачах інших. Програють багато хто, а виграє один. Нерідко можна зустріти в житті випадки, коли одна людина багатіє, та водночас багато хто з них був змушений жебракувати та злиднювати. У реальному житті азартні ігри прямо суперечать тим ідеям, що їх сповідав Христос, намагаючись донести їх до широких мас у Євангеліях. Ігорний бізнес цілком спрямований на одержання прибутку; проте Його добра звістка призначена для інших, яким уготовано спокій на небесах. Лейтмотивом Євангелій проходить думка, що ми маємо приносити себе в жертву заради свого ближнього, щоб змінити на краще нашу родину й суспільство, у якому живемо. Тому, споживчий погляд на життя та "паразитичне мислення" суперечать духовному становленню людей, щиро переконаних у тому, що вони обрали вірне. Людей, що безоглядно йдуть за Ісусом Христом.

Чи зобов'язаний християнин заприсягатися на вірність судові? Чи зобов'язаний він давати достовірні показання як присяжний?

Відповідь: Пригадайте такі слова з Писання: Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве? (1коринт. 6:3)? Тож немає нічого поганого в тому, що ви заявляєте про звільнення від боргу. Як тільки правдивого християнина почнуть допитувати, як ми вже переконалися, велика частина захисників на суді звільнить вас від обов'язку давати показання на тій чи іншій підставі.

Наше суспільство живе і розвивається за визначеними принципами та судова система є гарантом соціальної цілісності. Як лише буде запроваджено систему світового врегулювання трибуналу, що її запропонував ООН, що чинитиме суд на підставі європейського й міжнародного права, нам відразу стане ясно, якою є справжня цінність англосаксонського (датсько-кельтського) загального права, а також Habeus Corpus. Тоді ми перебуватимемо в полоні через власну дурість та байдужість до тих, хто нами керує. Див. статті Божественна клятва (№ 32).

Якщо я правильно розумію слово "содомія", як ми можемо дізнатися з Біблії, означає гомосексуальний акт. Тим не менш, визначення, що дає Вебстер у своєму словнику, означає, що "содомія" — це акт орального сексу між протилежними підлогами. Яке ж насправді біблійне визначення терміна "содомія"? І ще: чи можна вважати оральний секс гріхом?

Відповідь: Оксфордський загальний словник дає визначення содомії як неприродного полового акта, зокрема мужолозтва. Виходячи з цього, Вебстер застосовує цей термін і до оральному сексу, при цьому такий вид сексу розглядається як неприродний статевий акт. Римська католицька і протестантська церкви зараховують до цього поняття також і мастурбацію. Таке відношення виникає через ототожнення таких понять як мастурбація й онанізм. З цих часів, у багатьох збереглися в пам'яті образи юнаком, що сплять у боксерських рукавичках, щоб залишитися чистим. подібні образи були створені церквою, для того щоб сховати справжній гріх онанізму, що сама церква і зробила. Більш докладно про це можна прочитати в статті Гріх Онана (№ 162).

Під терміном "содомія" здебільшого розуміють акт мужолозтва. Того, хто коїть такий акт , називають содомітом. Того ж, хто виконує в цьому акті роль жінки, називають "катамит", який, власне кажучи, є партнером содоміта. Саме звідси відбуваються слова тюремного сленгу "кішка" і "sod (скорочений варіант слова "содоміт": прим. перекл.). Біблія однозначно забороняє практику подібних статевих актів.

Релевантним терміном для передачі терміну "оральний секс" слід вважати слово "феляція". Того, хто здійснює оральну стимуляцію статевого члена, називають "активний ірумант" — реципієнт же, будучи рівноправним учасником орогенітального контакту, також має назву — "пасивний ірумант." Їхні дії звуться "ірумацією" або ж кунілінгус (діяння язиком та губами на вульварну область). Цей процес і звуть феляцією.

Однак Біблія нічого не говорить про орогенітальні контактів між чоловіком і дружиною. У контексті Святого Писання вони мисляться як єдина плоть. Але, у язичеських церквах Ізраїлю секс піддавали осуду. Блуд також піддавали осудженню. Тож блуд є позашлюбний статевий акт, який відбувається між чоловіком і жінкою. У цьому випадку сексуальні партнери також грішать перед Богом і тому понесуть покарання за свої гріхи відповідно до законів Божим. За всі перераховані вище провини передбачене покарання в рамках біблійних розпоряджень, однак, у Біблії немає нічого, що могло б мати відношення конкретно до оральному чи сексу мастурбації. Див. статті Закон та сьома заповідь (№ 260).

Можна сказати, що основна функція сексу полягає в тому, щоб люди могли зачати дитини. Проте вони роблять це і для того, щоб втішити одне одного. Проте коли люди займаються сексом заради грошей, те це розглядають розпустою або ж проституцією, причому цей термін може вживати як стосовно чоловіків, так і жінок. Пригадаймо ж, що трапилося, коли біблійний Юда взяв до себе блудницю та відтоді, як він забрав синів, а його невістка Тамара, хитрістю змусила його зачати дитину згідно з законами левітів. Див. також на статтю Генеалогія Месії (№ 119).

Чи слід вважати гріхом, якщо людина вдається до заходів нетрадиційної медицини і застосовує такі лікарські засоби як трави або ж, скажімо, вдається до лікування акупунктурою? Чи варто ганьбити тавром гріха донорів і акцепторів крові, коли одна людина змушена прийняти орган від іншого?

Відповідь: Питання про "традиційну медицину" як і раніше залишається відкритим. Ми могли б сказати: "Ні, в цьому немає нічого поганого", втім, традиційна медицина не настільки очевидне явище, щоб дати однозначну відповідь щодо того, добре це чи погано. Немає нічого дурного в тому, що ви просите про допомогу кваліфікованих медичних працівників. Нетрадиційна ж медицина представлена, здебільшого, знахарями та шарлатанами. Втім, через відсутність будь-якого професійного контролю, кожна пересічна людина може оголосити себе знахарем, і тому найчастіше буває дуже небезпечно користатися послугами подібних “ескулапів“. Такий стан речей зберігатиметься доти, поки в цій сфері не буде контролю правил допуску людей до лікування.

Деякі люди з числа тих, хто одержав консультацію такого лікаря, найчастіше мають потребу в подальшому лікуванні у фахівців традиційного напрямку медицини. Багато людей чомусь, досить часто, охоче приймають ради від тих людей, яких вони не знають, і відкидають ради своїх домочадців і медичних працівників, у яких вони не сумніваються.

Культ лікування, ще з часів Ескулапа, являв собою поклоніння чужорідному богу, і жерці цих культів нерідко прибігали до гіпнозу й інших способів впливу на психіку людини. Тож розходження полягає в тому, що ви шукаєте допомоги в тих людей, що не жадають від вас поклонятися іншим богам у процесі лікування.

Нетрадиційна медицина містить у собі більше елементів поганства нашої ери, ніж ми могли б знайти в традиційній сучасній медицині. Євангеліст Лука був цілителем. Отже, ми бачимо, що одна з книг Діянь була написана лікарем.

Протягом всієї історії в церкві було багато ескулапів, багато їх залишається і дотепер. Так, тіло Якова було забальзамовано завдяки зусиллям лікарів. Йов також схвально відгукується про цілителів, те ж саме роблять і багато інших людей.

Дуже добре відомо, що часто-густо, подібні знахарі та цілителі, через свою некомпетентність, завдають своїм пацієнтам неабиякої шкоди. Подібні випадки траплялися тому, що ці люди своєчасно не зверталися до лікарів, або ж вони були сліпо віддані церковним доктринам. Причиною подібних оман стало невірне розуміння історії та перекручування біблійних принципів лікування, яке розглядалось крізь призму релігійного фанатизму. Ми можемо дати вам таку відповідь: необхідно уважно слухати, що вам говорять лікарі і не приймати поспішних рішень, особливо, потрібно бути вкрай обережним під час дотримання дієти. І гарненько подумайте, перш ніж піти до знахаря. Також, небезпечною формою знахарства, що одержала широке поширення в двадцятому столітті, є доктрина вегетаріанства. Переконання про неприпустимість наявності м'яса в раціоні людини завдало шкоди багатьом людям. Див. наступні статті Баланс (слід пошукати кращий варіант перекладу: "Розумний підхід", "Дієта" і т.п.) (№ 209), Вегетаріанство та Біблія (№ 183), а також Закони Їжі ((№ 15).

Давайте уявимо собі таку ситуацію: дитина, потайки від батьків, прокралася до комп'ютера та скористалася інформацією з інтернету. Як ви думаєте, чи варто вважати за гріх те, що вона (дитина) скористається цією інформацію і надалі; адже дитина здобула її нечесним шляхом, вчинивши гріх? Відповідь: Це питання набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Інтернет — цілком правомірний спосіб навчання, і, отже, він (інтернет) може відігравати величезну роль у вашій освіті; якщо ви прагнете знати більше, та використовуєте для цих цілей мережні ресурси, то подібні мотиви цілком можуть стати виправданням вашим вчинкам.

Якщо ж ви просто не схотіли виконувати батьківське напучення, тоді ви вже порушили п'яту заповідь, за що передбачено покарання. Див. статті Закон та п'ята заповідь (№ 258), з якої ви можете дізнатися, яку відповідальність несуть батьки за виховання своїх дітей. Варто пам'ятати, що жодна провина не залишиться без покарання. Коли ж виникне необхідність, то відповідальність наступить або все забудеться. Батьки повинні додержувати суворої дисципліни.

Ще з молодих літ, скільки себе пам'ятаю, я завжди розділяв погляди християн. Але, раптово, в мене сяйнула думка, про те, наскільки безглузда та сміховинна ця віра в існування Бога. Я ріс у родині, де батьки шанували Бога, та виховували своїх дітей у вірі. Мене з дитинства вчили, що Господь допомагає мені та навертає у всіх задумах та вчинках моїх. Тепер же, я більш не відчуваю тієї радості, що зазнавав раніше, коли в мене була віра. Мені тепер так гірко та прикронині, та, отже, я ненавиджу це відчуття порожнечі. Я намагався знайти відповіді в книгах, запитував людей, але не одержував відповіді на те питання, що мене хвилює. Я розумію, що без віри в Бога, моє життя не має сенсу. Я дійсно хочу вірити, але увесь час наштовхуюся на логічні протиріччя, що неминуче виникають у моїй свідомості. Мені потрібна допомога.

Відповідь: Багато людей відчувають приблизно те саме, що й ви. Деякі з них, починаючи вивчати Біблію, неминуче наштовхуються на протиріччя між їх колишніми релігійними переконаннями та тими постулатами, що містить Біблія. Візьмемо, наприклад, день відпочинку, що про нього говоритися у четвертій заповіді. Спробуйте поставити людям таке запитання: "Котрий день Бог призначив для відпочинку?" Більшість християн загального (традиційного) напрямку, звичайно ж, відповість вам, що неділі. Цілком справедливо, ви можете заперечити їм, що днем відпочинку є Субота, бо так сказано в заповідях, що їх дав нам Господь. "Ну то й що ж з того", — скажуть вони, — "що Бог дав нам десять заповідей, адже ж ми можемо перемінити суботу на неділю, а потім вбити будь кого, хто і справді дотримує дня, що заповідав нам Господь."

Отже, чим у такому випадку, робить Бог? Для того, щоб відповісти на це питання, варто пам'ятати, що Всевишній не судить світ у цей момент, не влаштовує розгляд вчинків людей, які населяють його та тих, що вже померли. Сьогодні у світі царює сатана. Бог має "безпосередній контакт" лише з деякими, обраними людьми, які утворять число тих, хто надійде до навчання у Месії, для того щоб допомогати в боротьбі проти бісів. Священики ж цієї планети є частиною неправдивої релігійної системи, вони навмисне зображають правдиву віру з хибної точки зору, адже вони воліють, щоб люди були необізнаними та адже перебували в неуцтві й темряві.

Уважно прочитайте Біблію а відтак запитайте, чи має Господь об’являти Себе та судити світ за законами, що спрямовані проти однієї окремо взятої людини. Отже, що б там не було, все, що містить Біблія, є прореченим Господом через пророків Його, і тому, всі інші вчення просто не беруться до уваги, адже всі вони суперечать Святому Письму та є явно помилковими.

Якщо Христос є правдивим Месією, про якого йдеться в Біблії, то, безумовно, десь повинні бути люди, які точно це знають та усвідомлюють усю важливість того, що відбувається. Потім, неминуче з'являться старці, та почнеться хрещення. Запитуйте в Бога відповіді на усі свої питання, і Він дасть їх вам, якщо ви слухаєтеся заповідей Його та дотримуєте заповітів Його. Чим більше ви слухаєте Господа і переймаєтеся ним, тим дедалі глибше ви розумітимете природу всього, що існує та, отже, дедалі тим сильнішою стане ваша віра.

До того ж, ми завжди можемо підійти до цього питання з погляду логіки. У статті Створення (№ B5), розглядається безліч аспектів створення на більш просунутому рівні. Йдеться, власне кажучи, про причинно-наслідкові стосунки всього, що існує та створіння, що має свою спрямованість та довжину в часі; до того ж, висувалася теза про неможливість абсолютного створення. Варто враховувати, що величезну роль у вивченні цієї аргументації, відіграє розуміння законів термодинаміки та теоматики. Якщо ви будете наполегливі в пошуках істини, ви обов'язково зможете впоратися з цим завданням та знайти відповіді на поставлені питання.

Останнім часом, у засобах масової інформації, досить часто можна почути про глобальне потеплення клімату на нашій планеті. До того всього, наводиться безліч прогнозів можливих наслідків цієї події, тобто розповідають про те, як воно може вплинути на людський організм та наше життя взагалі. Чи говорить що-небудь Біблія про глобальне потеплення? Якщо так, то не могли б ви розповісти про це детальніше?

Відповідь: Так, безумовно, деякі події, що відбуваються нинінині на Землі, прямо вказують на глобальне потеплення клімату. Ми вже бачимо, як поступово скресають криги та тануть льодовики. Нещодавно вчені дійшли висновку, що темпи танення льодовиків неухильно зростають. Див. статті: Глобальне потепління та біблійне пророцтво (№ 218), що була написана в 1997 р. Коли ця робота була видана вперше, багато людей стали вважати, що її автор навмисно сіяє паніку. Згодом стаття зазнала певних змін. Втім, навіть нинінині, автор анітрохи не змінив своїм переконанням і стаття, по суті, все також відбиває його колишні погляди. У цій роботі висвітлені питання пророцтв у Біблії та простежується їхній зв'язок із соціально-історичним контекстом наших днів.

Чи можна в Суботу розпалювати багаття для приготування їжі?

Відповідь: То є насправді заяложена тема для каламбуру. В тексті йдеться про багаття, що його розпалюють для технічних потреб, проте аж ніяк не для приготування їжі. Існують особливі заповіді, згідно з якими ми не можемо запалювати вогонь та готувати їжу в суботу. Таким чином, відповідь на це питання слід шукати в іншому. Дана тема освітлена в статті Джума'ах: Приготування до Суботи (№ 285).

Що говорить нам у Біблія з приводу того, що жінка, після вступу до шлюбу, бере прізвище чоловіка? З погляду Писання, чи повинна вона чинити саме так, чи це всього лише старий звичай?

Відповідь: Це дуже цікаве питання, позаяк воно щільно пов'язане зі шлюбною церемонією. Як відомо, після одруження, чоловік та жінка, стають єдиною плоттю. Таким чином, жінка, відповідно до біблійних законів, переходить до родини чоловіка. За рахунок цього, підтримуються традиції племені, та забезпечується його спадщина.

Закони левітів також повною мірою відбивають цей аспект. Питання шлюбу та закон левітів розглянуті в наступних статтях: Закон та п'ята заповідь (№ 258); Закон та сьома заповідь (№ 260); Генеалогія Месії (№ 119); а також Уроки Книги Рут (№ 27). У багатьох країнах закон дозволяє, щоб жінка не змінювала своє прізвище, втім, у Біблії чітко зазначається, що чоловік та жінка є однією плоттю і дружина йде до родини чоловіка.

Іноді я просто не знаю, як допомогти людям, що просять мене дати їм їжу або ж допомогти знайти роботу. Як я маю діяти тоді, коли трапляється щось подібне? Що говорить Святе Письмо щодо благодійності?

Відповідь: Протягом усього життя кожний з нас неодноразово зіткався з цією проблемою. На жаль, наші можливості обмежені та ми маємо безліч першочергових витрат та силу-силенну потреб та нестатків. Тож на це питання, можна відповісти так: ми вільні порядкувати тим, що ми маємо. Коли ми вчимо, ми даємо від себе, тобто, чинимо відповідно до біблійних вказівок, адже Бог сказав нам: "Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум".

Якщо наші ближні відчувають потребу в будь-чому, ми неодмінно маємо допомогти кожному в міру наших можливостей. Втім, намагаючись допомогти іншим, ми часом, беремося до справи, що є заважкими для нас. Це означає, що перш ніж братися до будь-якої справи, слід переконатися в тому, що ви реально можете впоратися з майбутнім завданням та зробити так, щоб ваша допомога насправді стала в пригоді людям, що потрапили у важке становище. Бідних людей дуже багато: вони були, є і будуть завжди. Робіть усе, на що ви здатні, щоб втілити в життя біблійні заповіді, чиніть строго так, як наказав вам Господь ваш. Все інше цілком буде залежати від волі Бога. Покладіть на Нього всю журбу вашу, і він зробить усе можливе, щоб Христос розібрався в кожному випадку. Слід завжди пам'ятати: "дуже могутня ревна молитва праведного".

Скажіть будь ласка, чи дозволено, зважаючи на Святе Письмо, здійснювати переливання крові. Як відомо, Біблія забороняє споживати кров як їжу. Чи не відноситься це і до переливання? Зрештою, алкоголь завдає набагато більше шкоди нашому організму, ніж кров іншої людини.

Відповідь: Біблія говорить, що ми не можемо (нам забороняється) вживати в їжу кров, адже вона вже сама по собі є життям. Ми вдаємося до процедури переливання крові винятково в тих випадках, коли нашому життю загрожує небезпека. Але, при цьому, ми не вживаємо кров як їжу. Аргументи, що наводяться проти переливання крові так само безглузді, як і доктрина повернення Месії. Не слід шукати в них логіку, адже її там немає. Подібні твердження просто виправдовують помилку системи яка виникла на початку нинішнього століття.

Тож у цьому випадку, ми маємо справу з такою ж безглуздою ситуацією, як і кашрут в іудаїзмі. Молоко буде варитися в шлунку разом з м'ясом і цілком імовірно, що ми скоїмо гріх, якщо вип'ємо коров'ячого молока одночасно з телям. Проте у Біблії, накладена заборона на вживання в їжу м'яса цапеняти та козячого молока. Не варто намагатися занадто педантично підходити до аналізу логічної сторони наведеної аргументації.

Незважаючи на те, що люди стають жертвами епідемії СНІДу або коров'ячого сказу, вони не змінили своїх дурних переконань. Проте тут немає, і не може бути місця дурним аргументам. Єдиним несправедливим покаранням виявляється те, що молоді люди стають одержимими і повинні страждати лише від того, що їхні батьки не знали, що таке Біблія і не дотримували Божих заповідей.

Що означає бути слухняним? Нам варто додержуватися тільки десяти заповідей, чи ж ми повинні додержуватися всього того, що нас учив Ісус?

Відповідь: Ми маємо робити й те й інше. Шемуїл казав, що Бог вимагає слухняності набагато більше, ніж жертви. У книзі Об’явлення говориться, що насіння "жінка, що народила дитину чоловічої статі" означає тих людей, що бережуть Божі Заповіді та мають чи свідоцтво Ісусове. (Об’явл. 12:17; 14:12). Див. наступні статті Закон Божий (№ L1), а також серії статей на цю тему, зокрема Відношення між спасінням милістю та законом (доречніше було б перекласти так: "Порятунок, милість та закон: міра та співвідношення") (№ 82).

Традиції поган

Зовсім недавно, я дізнався про те, що таке свято як Різдво за своїм походженням давніше ніж саме християнство. Бо воно з’явилося ще за часів поганських традицій. Моє питання полягає в наступному: звідки ж в дійсності походить традиція святкувати Різдво? І ще, яким чином сталося так, що це християнське свято виявилося поганським від свого початку?

Відповідь: Насправді, Різдво це древнє поганське свято, що колись мало відношення до культу сонця. Його святкували, після зимового сонцестояння, коли сонце починало набирати свою силу з глибин зими. Це свято проголошувало про народження непереможного бога сонця. Така традиція безпосередньо зв'язана з луперкаліями та сатурналіями, що були частиною давніх поганських звичаїв та культів. Традиція запалювати свічки на Різдво також походить від поганських звичаїв.

Попервах Різдво святкували лише погани, доки в 375 р. н.е. цей звичай не прийшов у християнство, завдяки Антіохові Сірійському. Вже трохи пізніше, а саме, в 386 р. така традиція прижилася й у Єрусалимі. Слід сказати, що Різдво було закономірним наслідком єретичних вигадок, через які, сонячні культи стали частиною християнських обрядів. Усе почалося з того, що в Римі, у другому столітті, було скасовано Суботу як день відпочинку та поклоніння Господові. Замість цього була узаконена неділя. Пізніше, близько 150 р., поганське свято Великодня було запозичене римською церквою завдяки зусиллям Анікетія. Згодом за наказом імператора Віктора, в 190-192 рр., розпочалася кампанія, що мала за мету поширення цього звичаю на територіях підвладних римській католицькій церкві.

Тема походження Різдва та Великодня детально висвітлена в статті Походження Різдва та Пасхи (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: Походження Різдва та Великодня) (№ 235). Так само див. наступні статті: Квартодециманські суперечки (№ 277), а також Доктрина Первинного гріха частина І: Едемський сад (№ 246).

Якщо ви не вірите в те, що Христос народився 25 грудня, то коли ж нам слід святкувати день його народження?

Відповідь: Насамперед, ви повинні знати, що щирі християни не святкують Різдва Христова. Насправді, традиція святкувати день народження прийшла до нас з Вавилона, де це свято було нерозривно зв'язане із сонячними культами. До того ж, вавілоняни вважали, що людині не обов'язково мати божественну владу, для того, щоб стати богом. Див. статті Дні народження (№ 287). Втім, якщо вас цікавить точна дата народження Христа, то можу сказати, що напевне, Ісус Христос народився напередодні свята Кучок. Поза всяким сумнівом, грудень не можна вважати датою його народження. В Біблії навмисно нічого не говориться про те, коли народився Ісус Христос.

І все-таки, давайте подивимося, чи є в Біблії якісь відомості про день народження Ісуса. Якщо ви відкриєте Екклизіяста 7:1, то знайдете там наступні слова: "Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерті людини від дня її вродження!". З цього випливає, що Бог дав нам свята, у яких символічно явлений Задум Порятунку. До того ж, за умови правильного розуміння символізму та значущості цих свят, ми можемо побачити, що Бог буде робити з людьми надалі. Усі ці питання висвітлено в статті Божий Календар (№ 156); а також Святі дні Бога ("Свята Божі") (№ 97). До того ж, існує ще ціла низка праць, присвячених християнським святам. З них ви зможете довідатися про те, яке значення мають ці свята.

Мені здається, що бог Аттіс був частиною великодніх культів християн. Втім, раніше я вважав, що то був бог Митра. Чи мають ці культи щось спільне між собою?

Відповідь: Так, вони безперечно взаємозалежні, позаяк обидва культи мають пряме відношення до містерій та сонячних культів давніх поган. Ці божества прийшли у християнство з Близького Сходу. Культ Митри неодмінно містив у собі обряд заколення бика, що ґрунтувався на космологічних доктринах 2000 р. до н.е. У цьому культі "закритого характеру" брали участь тільки чоловіки. Іншою формою культу "для широкої публіки" можна вважати обрядову систему бога сонця Інвікта Елагабала або елагабалізм. До того всього, обряд причастя з водою та хлібом прийшов до християнства також від культів Митри.

Культова система Митри розвинулася від свого попередника, системи звичаїв та обрядів сонцестояння. Таким чином, неважко помітити, що Різдво, яке походить саме від культу Митри, та народження Непереможного сонця, також було частиною цього культу. Надалі численні поганські системи знайшли щільний зв'язок з цим найдавнішим культом. Ми маємо можливість порівняти культи сатурналій, люперкалій, культ останнього дня маслянці, а також карнавали з вакханаліями. Удаючись до такого порівняння, ми можемо бачити, що система великодніх обрядів має пряме відношення до культів Аттіса на заході й Адоніса на сході.

Аттіс — це вмираючий бог, якого часто зображали разом з деревом у лісі. До того всього, його зображення прикрашали сріблом та золотом, а також емблемами, що символізують смерть та відродження. Зірка жертви, з шістьома кінчиками, також була невід'ємною частиною великодньої системи Вааля та культової системи Атаргатиса. Див. статті Давид та Голіят (слід перекласти Давид та Голіят) (№ 127), а також Piñata (¹ 276).

Дитина в печері, пришестя дитини Христа, а також сонячні культи походять з Єгипту та відбивають іншу іпостась вмираючого Бога, що нерідко зустрічається в містеріях та сонячних культах Ісіди, Осиріса та Гора. Таким чином, давні люди святкували народження сонця. У статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235) ви знайдете основні відомості про більшу частину найдавніших традицій, а також про походження культів.

Чи не могли б ви пояснити, чому деякі люди називають Різдво "X-Mas" (жартівлива слово-пошесть, варіант "Christmas": прим. перекл.)? Невже вони намагаються “звести нанівець” роль Христа ?

Відповідь: Применшити роль Христа в святі Різдва неможливо, адже він не має ніякого відношення до нього. Різдво — це, безсумнівно, поганське свято, що прийшло у Християнство завдяки Антіохію, в 375 р. н.е. Надалі, це свято укорінилося й у церкві в Єрусалимі, а трохи пізніше, в Римі. Протягом цього періоду, Різдво завжди мало безпосереднє відношення до культу бога Аттіса.

Буква "X", у цьому випадку, мабуть, етимологічно зв'язана з грецькою буквою "Хи". Проте поганські корені Різдва були добре відомі представникам та діячам нашої церкви. Так, у часи правління короля Генріха VIII, в епоху Реформації, свято Різдва було оголошено поза законом. Цей звичай був відновлений у період правління його дочки-католички, Єлизавети, що походила з династії Тюдорів. Єлизавета не проголошувала це свято поза законом, коли зійшла на престол. Це зробив Кромвель. Відразу, після того як він прийшов до влади, Різдво знову було оголошено погнським святом. Втім, після смерті Кромвеля, династія Стюартов, яка на той час була у влади, знову відновила цей звичай.

Таким чином, буква "X" напевно, може означати, що це свято ніколи не мало і не має відношення до Христа та його народження. Див. статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235)

Чому зелений та червоний стали кольорами християн?

Відповідь: Червоний та зелений були кольорами давніх культів. Вони (кольори) символізують ягоди та листя, що використовують як різдвяні прикраси. Падуб, плющ, омела, великодні віти і так далі — усі ці рослини безпосередньо стосуються доктрини про Триєдиного Бога.

Жерці бога Аттіса вважали плющ священною рослиною, більш того, вони робили татуювання, що наносилися за допомогою соку плющачи (див. статтю Татуювання). Сосна також вважалася священним деревом. Її збирали та прикрашали стрічками та виробами з металу, а на маківку дерева надягали металевий предмет, що символізував родючість. Цю прикрасу зберігали протягом року та спалювали наступного. Див. статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Чи відомо вам що-небудь про омелу, зокрема, як сталосося так, що саме ця рослина має відношення до християнських свят?

Відповідь: Друїди та ариани вважали омелу священною рослиною. Отже, давні, споконвіку, поклонялися омелі та дубові. У стародавності люди вважали, що омела була дарована небесами та, перетворившись на дерево, так жодного разу і не торкнулася землі.

Це дерево завжди зрізували та зрубували особливим (спеціальним) золотим серпом. Культ омели має саме безпосереднє відношення до приношення в жертву людей, позаяк цей аспект був невід'ємною частиною різдвяного культу. Більш докладно про це ви можете довідатися зі статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Чи існує Дід Мороз насправді?

Відповідь: Ні, Діда Мороза насправді не існує. Цей міф ґрунтується на древніх поганських звичаях, а прагнення до наживи, властиве Сполученим Штатам, перетворило цей міф за останні сто п'ятдесят років у надзвичайно популярний атрибут різдвяних веселощів. Корені різдвяної казки та гірка правда, що стоїть за звичаєм відзначати це свято, тісно пов'язана з поганськими культами, що існували до Христа. Традиція святкувати різдво походить ще з тих часів, коли на землі панували варварські звичаї. Про істину етимологію традиції святкувати різдво ви зможете довідатися зі статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Мені хотілося б, якнайкраще розібратися в питанні про народження Христа. Отже, я збираю усілякі відомості про Віфлеємську Зірку, що привела волхвів зі сходу до новонародженого Месії. До того ж, мені було б цікаво дізнатися, чи є в старозаповітних пророцтвах які-небудь посилання на дату народження Ісуса Христа. Якщо бути більш точним, чи можна в цьому випадку говорити про метеорит, відомоме астрономічне явище? І ще, що відомо науці про можливість повторного падіння метеоритів?

Відповідь: У текстах Писання говориться про те, що волхви побачили зірку на сході. Насправді ж, вони прийшли з північного сходу, та, наскільки ми можемо судити, їхній шлях лежав з Ізраїлю в Парфянське царство. Цей випадок необхідно розглядати як диво та, отже, ми не можемо застосовувати логічні судження для аналізу цього явища. У пророцтвах книги Чисел 24:17-19 говориться про те, що сходить зоря он від Якова. Це є прямим посиланням на Месію. Він є берло, що підніметься з Ізраїлю. У цьому фрагменті йдеться про Зорю Поранню нашої планети. Після того, як наступить пришестя Христа, Він оселить царство своє на місце сатани, що нинінині править світом як порання зоря.

Більш докладно про це можна прочитати в статті Люцифер: Носій Світла та Ранкова Зірка (доречніше було б перекласти так: "Князь світла та ранкова зірка") (№ 223). Відповідно до легенди, у будинок, де народився Христос, прийшли троє мудреців, втім, ця теза не підтверджується в Біблії. Згадування про трьох волхвів носить непрямий характер. Про те, скільк було мудреців, ми можемо судити лише по кількості подарунків, що вони принесли. Походження числа "три", стосовно до волхвів, обумовлено взаємозв'язком цієї версії з давніми культами Деметри (див. Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235)).

Вважається, що Христос народився у вересні/жовтні в період з 8 по 5 р. до н.е. Але, цілком можливо, що його народження треба датувати 12 р. до н.е.. Все-таки, із усіх цих гіпотез, найбільш ймовірною є та, що вказує на 5 р. до н.е. Втім, можна бути абсолютно впевненим у тім, що Ісус Христос народився не пізніше, ніж 5 р. до н.е. адже цар Ірод помер між 1-13 числами місяця нисан 4 р. до н. е. І вже звичайно, це було не різдво, позаяк вівці не паслися в полі, коли на вулиці стояв грудень.

Якщо виходити з пророцтва Захарії, то хроніка часів війни між Авіямом та Єровоамом у храмі говорить про те, що вересень — найбільш ймовірна дата народження Христа. Таким чином, щоб знайти які-небудь конкретні докази зв'язку цього випадку з кометою, вам необхідно буде скласти карту руху всіх планет та зірок на вересень/жовтень з 12 по 5 р. до н.е. Як вже було зауважено, немає сенсу обговорювати всі нові гіпотези, якщо розглядати це явище як диво.

Чи правда те, що хрест є дуже давнім поганським символом, та що представники ранньої християнської церкви ніколи не використовували його як свій знак? Навіть Друрі (Словник термінів у містицизмі та окультних науках) дає визначення хреста як: "Давній дохристиянський символ, що, на думку деяких кабалістів, зображує чоловічий фалос (вертикальний брус) та жіночу піхву (горизонтальний брус). До того ж, це символ чотирьох напрямків та могутнього знаряддя проти сил зла". Отже, як же сталося так, що хрест став символом християнства?

Відповідь: Так, і справді, названий вами словник дає саме таке визначення цьому символу. З історії, ми можемо дізнатися, що хрест використовували ще задовго до християнства, та в давні часи, цей предмет був символом статевої сили. У древньому Римі, широко використовувався символ піднятого нагору дуба, що символізував чоловічий початок Рима. Свастику розглядають як версію цього символу. Хрест використовували в Єгипті, у третім тисячолітті до нашої ери, поряд з мухою, що вважають символом культів трійці та Вааля Зевула, бога Екрона; у стародавності його називали "Владарем мух".

Древня Християнська Церква ніколи не використовувала хрест як символ, він прийшов туди поволі. Насправді, Христа розіпнули на стовпі, але не на хресті. Гіпотеза про хрест виникла під впливом латинського слова "crux", що грецькою переводиться як "stauros". Надалі, римляни практикували такий вид покарань або страти як розп'яття, але вже з використанням поперечки. Іноді до хреста прив'язували в'язнів.

Питання про етимологію хреста як культової реалії досить широко висвітлено у статті Хрест: його походження та значення (№ 39). Жерці вмираючого бога Аттіса, завжди виробляли свої зображення з дерева сосни. Саме з цієї причини хрест, як реліквію, завжди виготовляли із сосни, — дерева, священного для бога Аттіса. Звідси — походження різдвяної ялинки. Див. статті Походження різдва Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Мені б хотілося, якнайбільше дізнатися про походження символу хреста. Мій друг сказав мені, що у давнину, символом християнства була зірка Давида, а хрест колись був уособленням релігії іудеїв. Не могли б ви дати мені деякі відомості з цього питання.

Відповідь: Ні хрест, ні Маган "Давид" ніяк не стосуються віри християн або іудеїв. Зірка Давида є деструктивним символом, і ця культова реалія етимологічно відбиває одне з ключових понять давніх містерій. Вона має безпосереднє відношення до культів, у яких практикувалися людські жертвопринесення. Цілком імовірно, що в біблійних текстах, зокрема в книзі Діянь 7:43, йдеться про зірку бога Ромфана.

Хрест розглядають як найдавніший символ, походження якого щільно пов'язано з культами поклоніння сонцю та поганськими містеріями. У третім тисячолітті до н.е., цей символ використовували єгиптяни коли робили татуювання,. З цією ж метою, дуже широко використовувався і символ мухи, що, за сталим поглядом, має пряме відношення до Вельзевула, бога Екрона. Див. статті Про татуювання (№ 5).

Історія культової символіки та варіації на цю тему стали темою для статті Хрест: його походження та значення (№ 39).

Чи дозволено святкувати "День матері", а також "День батька"? Чи можливо, що традиція святкувати ці дні також увійшла в наше життя з часів поганських культів?

Відповідь: Культ батька та матері прижився в римлян; крім того, цей культ є невід'ємною частиною догмата трійці, як я вже говорив у статті Доктрина первісного гріха: частина І — едемский сад (№ 246).

День батька/матері, тобто те свято, що існує сьогодні, приймає різні форми в залежності від того, про який народ ми говоримо. Чималу роль у популяризації цих свят також відіграли давні культи. Див. статті Походження Різдва та Пасхи(слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Мені упало в око безліч людей, одягнених у білий одяг з червоними пасками та шарфами, що бігли разом із шістьома биками та одинадцятьма молодими волами по 825-метровому прогоні, від корала до арени для бою биків. Тисячі глядачів спостерігали за цим видовищем у Памплоне. Звідкіля походить таке дійство та бій биків, зокрема?

Відповідь: Наскільки нам відомо, бій биків (корида) бере свій початок на острові Крит; цей звичай увійшов до життя критян також стрімко, як і бикик, що мчали по арені. Символ бика іде своїми коренями до давніх культів мінотавра та золотого тельця.

Звичай приносити биків у жертву, тісно зв'язаний з культом Митри в Європі та Римі. У стародавності, цей культ мав широку популярність на території Європи; згодом подібна традиція стала невід'ємною частиною арамейських обрядів. Сучасні ігри — це просто тисячолітнє відлуння давніх поганських традицій приносити бика на цілопалення.

Чи можна вважати ідею про те, що Христос народився в ніч з чотирнадцятого на п'ятнадцятий день першого місяця, запозиченою. Втім, у будь-якому випадку хотілося б дізнатися про походження цієї концепції.

Відповідь: Ця концепція про народження Христа бере свій початок від поганських культів поклоніння сонцю. 25 грудня — це дата, що була отримана за результатами обчислення дня зимового сонцестояння. Давні люди вважали, що саме в цей день невидиме сонце починає своє відродження. Опівнічне розташування небесного світила визначає "кульмінацію" нічного часу доби та, за аналогією, апогей, тобто найвищу крапку року. Відповідно до вірувань та уявлень давнини, з цього моменту, сонце починає свій зворотний шлях. Культ дитини Христа, також був запозичений з містичних культів Єгипту, де жерці виконували священний обряд ходу з печери. Біблія нічого не говорить нам про те, коли народився Месія, й тому ми не знаємо точної дати його народження. Втім, швидше за все, Христос народився у вересні місяці й не пізніше, ніж у 5 р. до н.е.

Появу нічного міфу обумовлено тією обставиною, що ангели які прийшли сповістити про народження Спасителя, стали перед пастухами, що охороняли уночі свою череду. Це найбільш конкретна обставина, що дає нам хоч якесь уявлення про те, коли саме міг народитися Христос. Нічна варта на (єврейську) Пасху 15 дня місяця Авіва цілком могла мати пряме відношення до цієї ідеї. Проте усі звичаї та традиції, що щільно пов'язані з цим випадком (народженням Христа: прим. перекл.), так чи інакше, стосуються давніх поганських культів сонця. Див. статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження різдва та Великодня) (№ 235).

Узвичаєним переконанням є те, що на немовля Христа прийшли подивитися троє мудреців (старців). Чи насправді в Біблії говориться про трьох людей?

Відповідь: Біблія нічого не говорить про те, скільки старців прийшло, щоб побачити дитину Христа. Писання, у зв'язку з цим, лише згадує про три види подарунків: золото, ладан та смирну. Концепція про трьох мудреців походить від найдавніших поганських свят родючості на честь богині Деметри. Саме з цієї причини, одного з них (бога) завжди зображували із сірим обличчям.

Цей чернолиций вмираючий бог та богиня стали прототипами чорного Месії і чорної Мадонни. Чорна Мадонна — це богиня Деметра. Подібні культові вірування існували ще задовго до появи Христа, і вони існують й до нашого часу. Імена трьох мудреців (старців) проходять через всю історію Христа; більш докладно про це можна прочитати в статті Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Моя бабуся, що жила на Філіппінах, колись мала славу цілительки. Говорили, що вона може зцілити людину одним лише дотиком та молитвами. Багато людей вважали, що вона проковтнула, так званий, камінь карлика, що наділив її магічною силою. До того ж, подейкували, що вона перетворювалася на молоду жінку та контактувала із духами. Незважаючи на це, бабуся була дуже відданою католичкою. Втім, люди говорили, що в її будинку є якась цілюща сила. Коли ж бабуся вмерла, моя тітка стала стверджувати, що в неї переселився бабусин дух. Я — християнин, а не католик. Я не вірю в ідолів і не хочу поклонятися ім. Та все-таки, мені здається, що більшість з цих, так званих, див, можна пояснити втручанням диявола. Щоб там не було, але я хотів би дізнатися: чи міг Бог насправді наділити мою бабусю подібною силою?

Відповідь: Люди, що живуть на Філіппінах, в Індонезії, Індії та інших частинах світу сповідають релігію, називану анімізмом. Вони переймають звичаї та вірування інших регіонів, якщо їм здається, що тамтешнє божество має більшу владу, ніж їхній власний ідол або кумир. От чому римська католицька церква має таку величезну популярність на Філіппінах. Індонезійці ж, запозичали багато ідей з ісламу. Але, анімізм усе ще живий в Індонезії поряд з іншими віруваннями людей цієї країни.

Ні в кого з людей не має Божого дарунку зцілення до себе подібних, але, швидше за все, їхні здатності (дарунки) обумовлені вірою в духів, яким вони поклоняються. Таким чином, у людей є свої вірування та переконання, а зціляють деяких людей, у таких випадках, біси. Те явище, про яке ви тільки що повідали, називають ворожінням або шаманством, заснованим на анімістичних віруваннях. Чудодійний камінь, у цьому випадку, є основною культовою реалією. Багато людей, через свою дурість та недалекість, часто проковтують звичайні камені, вважаючи, що ті наділені надприродною силою. Але, це зовсім не означає, що ті, хто вірить у Бога, не можуть цілити людей. Той випадок, про який ви говорите, на жаль, не має ніякого відношення до щирої віри в єдиного Бога.

Чи має яке-небудь символічне значення традиція запалювати олімпійський вогонь, що передається з країни в країну або ж з міста в місто?

Відповідь: Ця традиція пов'язана з релігійними переконаннями та віруваннями греків та римлян, що вважали Олімп житлом богів. Вогонь запалювали на честь спортивних ігор, що проводилися раз у чотири роки. Потім смолоскип переносили з одного місця в інше в межах тієї країни, в якій проводились ігри. Давні греки вірили, що дух бісів та богів, таким чином, оселявся в тім місці, куди приносили вогонь, що був запалений на честь олімпіади.

Саме тому поган нерідко розглядають у контексті грецької та римської міфології. Один досвідчений чаклун говорив про те, яке величезне значення має звичай запалювати вогонь у дні проведення олімпійських ігор. Він вважав, що в Сіднеї, під час проведення літньої олімпіади, було заплановано інша, важливіша подія, що пов'язана з чаклунством.

Цікаво, що цього року (2000 р.) австралійській дівчині не дозволили нести смолоскип з олімпійським вогнем, і в Афінах замість неї це робила інша спортсменка. Але все-таки, коли настане час, Слово Боже зруйнує грецькі культи, та відбудеться це в останні дні.. До того ж, ми повинні пам'ятати, що прийде час Ізраїлю, коли засяє вогонь Божий та світильник світу. Див. також статті Сила Гедеона та останні дні (№ 22).

Коли я шукав у словнику значення слова "тисяча", те дещо знайшов у 505-ом виданні дослідженнях єврейських текстів Стронга. У цій роботі значиться те саме, що й у 504 виданні, тобто голова бика та перша буква алфавіту; надалі набір цих символів стали використовувати для позначення числа - тисяча. У виданні 502 це ж слово позначає "родина"; а також (запряжена чи приборкана корова або бик — домашні корови, бики). Я вважаю дуже цікавим те, що Месія розташований (зображений?) навколо трону із західної сторони (?) (west/bull position), а в книзі Йова 33:23-24 йдеться про Ангела-наставника, "...один з тисячі, щоб представити людині її правоту ...". Скажіть, коли ми звертаємо увагу на деталі, чи слід такі збіги розглядати як випадковість, обумовлену єврейською мовою?

Відповідь: Культ приношення в жертву бика на честь бога Митри був тісно пов’язаний із сузір'ям Овна; це вірування було поширене в 2000 р. до н.е.. Сузір'я Персея також розглядають у контексті міфів про Горгону, яку з давніх-давен ототожнювали з левом. Медуза Горгона є складовою частиною культів лева або ж Аеона.

Таким чином, міф про Персея має відношення до Аеону, скасовуючи при цьому систему культу бика. До того ж, міфологія руйнує частину системи Аеона, до складу якої входить голова однієї з трьох горгон. З міфологічних сюжетів ми можемо дізнатися про давні битви на небесах, де Персей із своїм фригійським щитом (егідою — прим. перекладача) та Аеон вступають у бій з биком. До того ж, ми можемо бачити, що голова лева, служить невід'ємною частиною культу бика. У межах вавілонської культової системи доволі часто можна зустріти істоту з головою орла. Цей символ є своєрідним відображенням війни на небесах, частиною якої був Ісус Христос. Сатана, під маскою Персея, вбиває Христа та скасовує культову систему бика. "Один з тисячі", ймовірно, служить посиланням на цей факт. Хоча, взагалі ж, ми напевно так і не довідаємося, про справжнє значення символів цієї культової системи.

Під час перегляду однієї телевізійної програми я почув, що зображення зірки Давида, що складена із семи свічок, та розташованої під ними риби, , — у давнину було символом ранніх християн. Чи насправді це є саме так?

Відповідь: Слід сказати, що ці відомості не є вірогідними. Так називаний Маган-Давид (Magan David), що йдеться про нього, є поганським символом переродження через жертву. До того ж, цей символ ототожнюють з культом Зірки бога Химоша або Рефама, якому приносили в жертву людей.

Риба ж, була священним символом культу Атаргатиса, досить широко розповсюдженого на Близькому Сході. Цей містичний культ практикували на честь божества, яке називали Дерцето або Като (Cato). Свічник як символ також використовується в гематрії (спосіб пророкування майбутнього в прикладній кабалі: прим. перекл.).

Більш докладно про систему поганських вірувань можна довідатися зі статей Давид та Голіят (№ 126); Золоте теля (доречніше було б перекласти так: "Золотий телець") (№ 222); The Piñata (№ 276); а також Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235).

Порівнюючи жертви Каїна та Авеля, в Біблії говориться про те, що Богу більш бажані жертви тварин, принесених Авелем, ніж рослини, що їх приніс Каїн до жертовника. Я розумію та усвідомлюю, що Христос приніс себе як жертву за всі наші гріхи відтепер і назавжди, втім, багато людей все ще приносять жертви, що, на жаль, ніяк не стосуються спокути гріхів. Чому ж багато хто вірить у те, що богам потрібно приносити квіти, їжу та інші речі?

Відповідь: Немає ніякого сумніву в тім, що кровна жертва була обов'язковою умовою служіння Господові. Христос відпокутував нашу жертву і взяв усі наші гріхи на Себе раз і назавжди. Дійсно, чому ж тоді люди приносять як жертву овочі та фрукти вже в наші дні? У християнство цей звичай прийшов ще від біблійних свят врожаю. Ці свята і надалі прижилися під впливом Святого Писання та стали за основу для християнських звичаїв. Ті приношення, що про них йдеться в цьому випадку, ніяк не стосуються християнства, втім, їх скоріше треба віднести до свят на честь помираючого бога, що прийшов до християнства із великоднього культу Вааля. Дещо було запозичене також і з невірно зрозумілого приношення десятини. Більш докладно ця тема висвітлена в наступній статті: Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235). Також у цьому відношенні становлять інтерес статті Мета Творіння та Церкви Христа (№ 160); Доктрина первинного гріха частина І: Едемский сад (№ 246); Збирання десятини (№ 161); а також Вегетаріанство та Біблія (№ 183).

Я знаю, що символ у формі центричної шестірні  (сонячного колеса), ототожнюють з окультизмом та астрологією. Така думка була притаманна давнім культурам (хоча подібні переконання зустрічаються й у наші дні). Коли Ізраїль відступився від принципів своєї віри, люди стали виготовляти колісниці на честь бога сонця. Ізраїльтяни вважали, що цей бог їхав на своїй золотій колісниці через весь небосхил. Саме звідси походить етимологія культового предмета, що має форму сонячного колеса. З якої ж причини, цей символ став таким поширеним серед католиків? Зверніть хоча б увагу на площу св. Петра! У багатьох католицьких церквах ви також можете знайти цей символ, зображення якого нерідко наносять на вікна. Яким же чином сонячне колесо потрапило до християнських символів? Відповідь: Сонячне колесо, що прийшло в католицтво з давніх культів сонця, також варто розглядати в контексті ідеї про життя після смерті та перевтілення. До того ж, необхідно враховувати, що сонячні культи та містерії складають засди більшості культових та релігійних систем світу. За останні 1700 років прихильники подібних учень використовували християнство як посередника, позаяк християнська мораль та їхні принципи цілком суперечили ідеям та уявленням поган. Отже, римський католицизм перейняв цей символ, ще коли він був не в змозі до кінця чинити опір поганським культам.

Протягом століть погани неодноразово нав'язували свої доктрини римській католицькій церкві. Так, колесо переродження було запозичене з кельтської міфології, де правило символом перевтілення і загробного життя. Практично всі поганські релігії пов'язані з доктриною про можливість переселення душі, тобто, доктриною реінкарнації. Ці культи створили ядро аріанізму, прихильники якого, з деяких джерел, завоювали Індію (близько 1000 р. до н.е.). Імовірно, аріанам не перешкодило навіть те, що ізраїльтяни були споєною державою, якою, на той час, правив цар Давид.

Усі ці багатовікові впливи не минули даремно для християнства. Навіть сьогодні, в уяві багатьох людей воно (християнство) являє собою суміш сонячних культів та містичних елементів. Символи сонця відіграють ґрунтовну роль у містицизмі цієї релігійної системи. Див. статті: Золоте теля (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: "Золотий телець") (№ 222); Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235); Квартодециманські суперечки (№ 277); а також Мойсей та боги Єгипту (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: "Мойсей і Єгипет під владою Божою") (№ 105).

Історія

Моє питання стосується безпосередньо хрестових походів. Хто був ініціатором та організатором хрестових походів? Яку роль відіграли ці війни в історії середньовічного людства? А також, який вплив у той час мала церква на життя суспільства, та яку роль вона відігравала в його житті?

Відповідь: Експансія європейських держав на схід, відбувалася під егідою очищення Святої Землі, саме цей мотив був вирішальним для тих, хто стояв на чолі подібних акцій. Втім не всі хрестові походи мали на меті одне й те саме.. Деякі з них починалися винятково для того, щоб розширити сферу політичного впливу держав Європи. Деякі походи, такі, наприклад, як невдала кампанія Чайлдса, закінчилися абсолютною поразкою хрестоносців. Більшість людей, що брали участь у хрестових походах, були жертвами підбурювальної політики папства й, таким чином, стали маріонетками в руках Рима. Усіх цих людей Римська церква використовувала собі на користь в політиці.

Найбільш невдалим став хрестовий похід проти альбігойців, що християни розпочали в тринадцятому столітті. Мета цього походу, була визначена цілком конкретно: винищити будь-якого християнина, що дотримував Суботи та всіх тих, хто не зараховував себе до католицької церкви у Франції та Іспанії. Цей похід став початком доби інквізиції. Більш докладно тема хрестових походів висвітлена в статті Загальне поширення церков, що дотримують суботи (№ 122), а також Роль четвертої заповіді в історії Церков Бога, що дотримували Суботі (№ 170). Там же ви зможете знайти відомості щодо того, як формувалася інквізиція.

Причини конфліктів, що виникли під час хрестових походів, насправді, з'явилися набагато раніш, ніж самі хрестові походи. Ця тема знайшла досить докладне висвітлення в статті Війни між тринітарисстами та унітаріями (доречніше було б перекласти так: “...тринітаріями та унітаріями”)(№ 268). В ній ви зможете знайти деякі відомості етнографічного характеру, — про походження та розселення, побут і культурі народів Європи.

Є дуже гарна стаття, присвячена питанням, пов'язаним із хрестовими походами в Енциклопедії релігії та етики, том 4. стор. 345-351. До того ж, найголовнішою причиною невдач цих походів вважають повстання сельджуків (область племен тюрок-огузов: прим. перекл.) і те, як вони вплинули на іслам. У дев'ятому та десятому століттях розлад та роз'єднаність серед мусульман, зокрема, розбіжності між східним та західним халіфатом, не були цілком безпечними для Константинополя. Проте повстання сельджуків і той факт, що полонені греки спорудили для них флотилію, являв деяку погрозу для Константинополя. Вони звернулися до латинців (загальна назва мешканців західної Європи в період Хрестових походів на противагу "грекам", мешканцям східної Європи: прим. перекл.) із проханням про допомогу в 1088 р. На підтвердження цього факту є лист Алексія Комнія до Робертаі Фландрійського.

Середньовічне мислення було вкрай обмеженим; люди вважали, що всі фізичні предмети наділені духом, звідси виникала необхідність робити поганських бовванів. Вони надавали всім предметам набагато більше значення, ніж ми в наші дні. Таким чином, подібні умонастрої обумовили культову потребу створювати священні місця та наповняти їх образами і знищувати все, що розходилося з їхніми уявленнями про віру. Такий світогляд сприяв виникненню інквізиції, що продовжувала існувати аж до двадцятого століття, а точніше до подій, зв'язаних з Голокостом.

Звідки насправді походять отці пілігрими? Звідкіля вони прийшли, і що з ними сталося?

Відповідь: Отці пілігрими належали до уніитаристской церкви сьомого дня (Суботи). Вони були членами секти прихильників Суботи Церкви Бога, яких називали брауністами або нонконформістами. Пілігрими втікли до Голландії та жили на цій землі протягом багатьох років. Після смерті ван Олденбарневельдта ці люди, з економічних розрахунків, вирішили виїхати до Америки. Проте поїхали туди далеко не всі, більшість отців пілігримів залишилася в Нідерландах.

Пілігрими відбули з Голландії на двох кораблях: "Mayflower" та "Speedwell". Спочатку вони попрямували до Англії, а звідтіля прочани вирішили взяти курс на Америку. Втім же, їм довелося повернути свої судна назад, позаяк корабель "Speedwell" дав течу. Пізніше, були виявлені деякі економічні фактори, що стали на перешкоді до переселення отців пілігримів. Протягом наступних двадцяти років їх переслідували навіть у їхній власній колонії, так що довелося перенести її в іншу частину Нової Англії.

Історичні відомості про отців пілігримів, знаходяться в статті Датські корені отців пілігримів (№ 264).

Більшість людей зовсім не розуміють історичної ролі батьків пілігримів. Пілігрими вважали пуритан, що дотримують неділю, заблуканими людьми, що відійшли від своєї справжньої віри. Як тільки Отці пілігрими з'явилися в Об'єднаному Королівстві та в Америці, на них почалися безжалісні гоніння з боку пуритан, що дотримували неділі.

Чи правда те, що багато християн, які дотримують суботу, як і євреї, пережили суворі гоніння під час подій Голокосту?

Відповідь: Так, звичайно ж, це щира правда. У Румунії угорці, що дотримують суботу, були вислані як євреї та спалені живцем у нацистських таборах. В ті роки дуже гостро постала проблема національної сегрегації. У деяких країнах східної Європи прихильники суботи не знаходили для себе місця серед інших релігій. Внаслідок цього, багатьох з них затаврували як сіоністів, хоча насправді, вони були християнами, що дотримували суботи. Погляд на цю проблему з точки зору історії, аж до останнього десятиліття, викладений у передмові до роботи рабина Самюеля Кона: Адепти суботи в Трансільванії, (ХЦБ Паблишинг, США, 1998).

У концентраційних таборах існувала спеціальна категорія людей, що називалися "Bibelforscher" або "учні Біблії". Ці люди носили на одязі нашивки у вигляді червоного трикутника. Під цю категорію підводили всіх прихильників суботи, багато хто з який були євреями, що вивчали Біблію. Втім же, репресивні заходи не поширювалися на римських католиків та лютеран, що, на думку Гітлера, являли собою дві відмінні між собою європейські релігії. До того ж, багато адептів суботи також було винищено, позаяк враховували євреями. Адже вони дотримували свят та законів їжі.

Масштаби тієї кривавої різанини, що була в таборах, просто жахають. На той час в Європі нараховувалося близько 15,000 концтаборів та установ для винищування людей. У деяких країнах, таких як, наприклад, Румунія та Хорватія, жертв спалювали живцем.

У Хорватії, вперше за всю історію людства, були створені табори, призначені саме для ліквідації дітей. Згідно історичним даним та збереженим донині доказам, наданим у 1997 р. комітетом Голокоста в Нью-Йорку, у цих концентраційних таборах працювали черниці. У найбільші табори, як ми можемо здогадуватися, були черниці францисканского ордену. Надалі, ми зможемо одержати більш докладне уявлення стосовно того, що відбувалося під час Другої Світової війни. Фотографії, зроблені з кадрів фільму про римсько-католицьких єпископів, можна знайти в роботі "Язеновак: раніш і тепер: Таємниця мовчання", автором якої є Вільям Доріх. Ознайомитися з цією роботою можна було на першій міжнародній конференції та виставці концтабору язеновак 30-31 жовтня 1997 р. (спонсором цієї акції став Центр Вивчення Наслідків Голокоста при Суспільному Коледжі в Кінсберрі, C.U.N.Y., N.Y.). Більш докладно про це ви можете довідатися на сайті глобальної мережі інтернет: www.holocaustrevealed.org.

Стаття Роль четвертої заповіді в історії Церков Бога, що дотримували Суботи (№ 170) також буде цікавою для тих, хто хоче більше дізнатися про переслідування прихильників суботи.

Не могли б ви розповісти, хто такий Іван Буньян, і яким чином він зв'язаний із християнами-мучениками та великомучениками, що постраждали за часів? Що за людина це була ? Що він зробив протягом свого життя благочестивого християнина? Яку книгу ви порадите мені прочитати, щоб як найбільше дізнатися про Буньяна?

Відповідь: Є дуже гарна стаття, присвячена Іванові Буньяну (Bunyan), що ви можете знайти в Енциклопедії релігії й етики, том 2: стор. 897 і далі. Ця людина народилася в Ельстоу неподалік від Бедфорда в 1628 р., а помер він у Лондоні, в 1688 р. Буньян успадкував від батька ремесло бляхаря. У 1645 р. він вступив до військової служби. позаяк хронологія його Це сиалося тому, що Буньян жив у період громадянських війн. Згідно Брауну (Життя, стор. 49) Іван був прихильником парламенту, і це здається цілком ймовірним. Втім, у працях інших біографів спостерігаються значні розбіжності по цьому питанню.

Перша дружина Буньяна дала йому елементарні знання про Бога. Але він так і не скористався їми,, позаяк не знайшлося гідного застосування цим знанням. І все ж, саме своїй першій дружині, Буньян зобов'язаний тим, що вперше в житті відчув віру. Їхня родина була дуже бідною, втім дружина мала книгу Артура Дента "Шлях простої людини на небеса, де кожний точно дізнається, що приготовано йому порятунок чи прокляття", а також праця Льюіса Бейлі "Віра Пієта та повчання християнам як вести благочестиве життя".

У свій час, Буньяну допоміг Іван Гіффорд, якийй був протестантом, офіцером армії короля, що жив у вільний спосіб. Згодом, у 1650 м, Гиффорд став проповідником конгрегації нонконформістів у Бедфорді. Після того, як, у 1655 р., померла дружина Івана, він переїхав у Бедфорд і став там проповідувати. У 1666 р., після кількох років бурхливої діяльності, Буньян писав: "Благодать, помножена до вершин нечестивців". За відомостями, що дає Браун, Буньян опублікував близько 60 праць. В них увійшли також і релігійні трактати.

Після того, як в Англії усі релігії одержали рівні права, для нонконформістів прийшли нелегкі часи. Як виявляється з церковних хронік, що були написані десь у березні 1658, Буньяна обвинуватили в тім, що він проповідував у Еатоні. Втім, він не змінив своїх поглядів, і в 1660 р. його заарештували та кинули за ґрати. Своє перше ув'язнення Іванові довелося відбувати в графстві Гаол, у Бетфорді. Він пробув у в'язниці дванадцять років, де одержав деякі привілеї, до числа яких входив навіть дозвіл перебувати за межами в'язниці. Таким чином, якийсь час він проводив поза тюремними стінами. Другий період свого ув'язнення Буньян перебув у Таун Гоал, на Бедфорд Брідж. Цей другий термін тривав шість місяців, що він відбував у 1675 р.

Буньян знайшов славу та популярність після того, як його кинули за ґрати в друге. Тоді, Іван ув'язнили за те, що він проповідував на вулицях людям, які збиралися на вулицях та слухали його. Він прославився як єпископ Буньян; надалі він часто їздив до Лондону. Його праця "Отці пілігрими" була перекладена голландською мовою в 1682 р., французькою у 1685 р., уелльською (валлійською) у 1688 р. Наприкінці дев'ятнадцятого століття ця праця була перекладена 112 мовами та діалектами. Буньяна вважають за одного з найбільших євангелістів, позаяк він зміг домогтися найбільших результатів, ще за часів коли був неофітом.

Я чув про один документ, що був знайдений порівняно недавно. Дехто вважає, що ця знахідка — той самий "Пастир" Єрмія; не могли б ви розповісти мені про цей твір більш докладно ?

Відповідь: "Пастир" Єрмія являє собою твір людей, що належали до ранньої церкви. Багато хто зараховував цю працю до канонічних творів Святого Писання. Цей твір вважали вірогідним аж до четвертого століття. Його читали під час богослужінь протягом цього часу. Іриней та Тертулліан (коли був католиком) наводив цитати з "Пастиря" Єрмія, враховуючи його частиною Святого Писання. Але пізніше, коли він пристав до монтаністів, Тертулліан критикував папу Калліста, коли той цитував "Пастиря" Єрмія. Тертулліан вів палкі суперечки зі своїми опонентами. Він виступав за те, щоб "Пастир" Єрмія був виключений з канонічного тексту на соборі в Римі. Відтепер обґрунтованість його прагнень стає цілком зрозумілою (C. E. Герма тім VII, стор. 268).

Деканонизацію (виключення добутку з канону) цієї праці спричинила та обставина, що її авторами були унітарії. Це означає, що твір "Пастир" Єрмія містив трактування Біблії, Храму Бога і т.д. засновані на уявленнях та термінах, що були заведені в колах унітаріїв. Таким чином, це зменшувало значущість твору, і він ніяк не міг посісти місце поряд з іншими працями, що складають канон. Климент Олександрійський стверджує, що автором цього треба вважати Єрмія. Він робить такий висновок на підставі послання апостола Павла до римлян 16:14. Цілком можливо, що саме так міркували Іриней та Тертулліан, коли останній ще був католиком, перед тим, як пристав до монтаністів. До того ж, Іриней був учнем Полікарпа зі Смірни, який належав до школи апостола Івана. Саме ця обставина і визначила надалі розвиток та формування поглядів Іринея. До того ж, величезний вплив цієї школи відчувається і в його релігійних працях.

Афанасій також висловлювався проти канонізації цього твору. Втім же, він виступав за те, щоб до цієї праці ставилися з повагою. Гнівні репліки з боку монтаністів, на адресу "Пастиря" Єрмія, спричинили те, що в Африці, цей твір був забутий протягом усього періоду життя Климента Олександрійського, і аж до часів Купріяна. Але, виходячи з того, що Купріян не наводить цитат (не посилається) з цього твору, ми можемо зробити висновок, що "Пастир" Єрмія не розглядали як частину канону аж до першої половини третього століття. Проте цю працю згадується в підробному тексті, авторство якого колись приписували Купріянові. До того ж, цей твір остаточно вийшов з моди на сході. Там він став набагато менш популярним, ніж на заході. Що б там не було, але "Пастир" Єрмія, у західній Європі, вважали канонічним і за добу середньовіччя, і за наших днів.

Цей твір можна знайти в "Codex Sinaiticus", у посланні Варнави, наприкінці Нового Заповіту. Спроби поставити ці твори поруч з Єрмієм, що що розпочав брат єпископа, у 185 р. скінчилися невдачею. Це сталося тому, що Іриней під час свого перебування у Ліоні, заявив, що він не вважає цей твір частиною Писання. І Климент Олександрійський виявився правим у своїх хроніках. Це твір насправді був написаний Єрмієм, про що і говориться в посланні до римлян 16:14. У його тексті чітко вбачаються мотиви древніх творів написаних за часів Об’явлення, що були властиві стилю Павла, Петра, а також Івана. Таким чином, ця праця має структуру, дуже подібну в текстуальному відношенні до новозаповітних творів. Ця тема буде більш докладно висвітлена в подальших коментарях до тексту "Пастиря". Взагалі, модалісти, ранні тринітарії греки та римляни, а також бінітаріанці в Африці намагалися позбутися "Пастиря", позаяк цей твір мав яскраво виявлений унітаріанський характер.

Церква

Як ви можете бути впевненим у тому, що Бог не хоче нашої смерті?

Відповідь: Христос сказав нам, що ми живі не одним хлібом, але словом Божим, що виходить з вуст Його. Найголовніше правило полягає в наступному: якщо Бог звелів нам чинити відповідно до Його волі, то ми повинні робити саме так. Якщо ж Він скаже нам, що ми повинні додержуватися три свята на рік, то ми будемо чинити саме так. Якщо Господь говорить нам, щоб ми приносили десятину, — саме так ми і станемо робити надалі. Якщо Він скаже нам, що ми повинні починати святкування Пасхи з 14 дня місяця нисан та їсти опрісноки протягом семи днів на п'ятнадцятий день, то ми будемо їсти їх. Якщо Він каже, що нам слід додержуватисяся субот та молодиків, — так буде на те Його воля. Якщо Всевишній говорить, що ми повинні святкувати П'ятидесятницю, робити приношення снопа, відзначати День Сурмлення, Очищення, Свято Кучок, а також Останній Великий День — так не порушиться Слово Його. Ми дотримуємо Законів Їжі; ми ставимося один до одного з любов'ю, як нам заповідав Господь.

Якщо Він скаже нам додержуватися двох Великих Заповідей та інших вказівок, що прямо стосуються десяти заповідей закону, а також пророцтв, то ми це робитимемо. Якщо ми раптом зрозуміємо, що щось зробили не так, ми виправимо свою помилку, керуючись одностайним рішенням братів. Такі випадки вже виникали протягом останніх декількох років. Питання, що ми переглянули, мали адміністративний та догматичний характер.

Дорослі, що прийняли хрещення, можуть бути членами нашої церкви; вони одержують право виносити рішення на всі важливі для церкви питанням — так, як це робила давня церква. У той же час, хтось має виконувати обов'язки священика. В усьому світі політичні лідери визначаються жеребкуванням, адже лише Бог вирішує, кому бути головою кута. Прикладом цьому може стати біблійне оповідання про те, як Бог призначив голов давнього храму ізраїльського. Він призначив священиків у храмі, а також великих священиків.

В щирих християнських церквах Бога вам нададуть сприятливу можливість вивчати слово Боже. Ви матимете змогу обговорювати всі аспекти Писання в широкому колі членів церкви, або ж у колі своїх батьків та друзів. Це одне з найбільш важливих завдань, що ми намагаємося вирішити, і люди дуже вдячні нам за це. Багато хто з тих, хто приходять до нас на свята або ж вивчати з нами віру вперше, ві бувають дуже схвильованими. Адже вони нарешті можуть отримати відповіді абсолютно на всі питання, що їх турбують. До того ж, ці люди можуть обговорювати абсолютно будь-які теми. Для всього цього, існують лише кілька правил. Наприклад, необхідно точно визначити тему дискусії, а також повідомити іншим, яке місце в Біблії викликає у вас сумніви або невиразне відчуття незгоди. Це необхідно для того, щоб інші люди, які беруть участь у суперечці, могли дійти до суті проблеми та, зрозумівши її, прокоментувати її та надати свої зауваження з цього питання. Повага та ввічливість — от що є першорядним елементом спілкування членів нашої церкви та всіх тих, хто до неї належить.

Молодь також почуває себе досить комфортно в межах нашої громади, де молоді люди без зусиль зможуть знайти собі друзів та насолоджуватися їх товариством під час Божих свят. Ми також відзначаємо два свята на рік, таких як (Єврейська) Пасха, свято Опресноків, а також Кучки — свято першорядного значення для кожної людини, яка пройнята правдиво християнською вірою. Всі ми зустрічаємося під час цих свят на тому місці, "де простяг Господь руку Свою". Церква вирішує, де саме повинне бути місце зборів усіх віруючих парафіян, позаяк ідеться, передусім, про придатне місце. Як вам уже, добре відомо, П'ятидесятниця — це свято, що триває два дні. Його святкують невеличкими групами в різних областях та регіонах. Десь близько тридцяти з лишком років тому, фактично всі громади церков Бога відзначали свята так само суворо, як і дотримували біблійних заповідей.

Ви зможе знайти безліч нових друзів та знайомств. Більш того, ви навчитеся жити відповідно до заповідей Господніх та втілювати мудрість Його у вашому повсякденному рутинному житті. Ви навчитеся приймати Свідчення Віри Ісуса Христа, якого Він послав щоб спокутувати наші гріхи.

На пшеничному лані багато більше пшениці, ніж пажитниці , втім, у світі більше несправжніх християн, ніж тих, хто сповнений правдивої віри. Це чи не подібно до того, що відбувалося за часів Христа?

Яким же чином ви зможете відокремити зерно від пажитниці?

Відповідь: Якщо ці люди говорять усупереч слову Божому та Закону Господа нашого, а також свідчення Ісуса Христа, то немає для них зорі ранньої (Ис. 8:20). Святими можуть бути лише ті, хто додержує заповіді Божі та Ісусову віру (Об’явл. 12:17; 14:12). Проте інколи буває досить важко визначити напевно, чи є в людини дар навчати інших вірі та проповідувати християнство. У церкві такі люди неодмінно зможуть себе виявити. Що б там не було, але ми напевно дізнаємося про справжні наміри цих людей наприкінці, коли Христос прийде, щоб судити кожного по заслузі його. До того ж часу, ми повинні працювати з окремими людьми та судити їх. Та ми намагаємося бути як можна милосерднішими стосовно них. Чиніть так, як заповідав вам Господь у своїх заповідях, а вже сам Він буде судити інших у призначену годину.

У чому полягає різниця між пастором, священиком та преподобним священиком?

Відповідь: Існує низка розбіжностей, що обумовлені традицією. Відповідно до легенд про умертвіння бика ворон, лев та отець були символічними "чинами" жерців сонячного культу Митри.

Те ж саме можна сказати про "преподобних" священиків. Цей титул не згадується в Біблії. Титул "преподобний" застосовували стосовно тих священиків, що відправляли святу службу. Таким чином, у багатьох церквах не використовують термін "преподобний" або "отець". У Біблії ж згадується тільки про два сани: старійшина та диякон (служивший). Старійшина — це той священик, якого призначили, щоб відправляти таїнства Церкви. Диякони (“ті що служили” по Біблії: прим. перши.) також можуть відправляти ці таїнства, але під наглядом старійшин. Старійшин же, що відправляють церковні таїнства, називають єпископами.

Головні функціональні розходження між санами, що зазначені в Біблії, полягають у тому, що старійшини можуть висвячувати в духовний сан як дияконів, так і старійшин, а також, чинити обряд покладання рук в церкві. Сан апостола, пастиря, євангеліста та вчителя має на увазі виконання завдань, що під силу також і дияконам (служителям) або старійшинам (порівн. Ефес. 4:11). Диякони відправляють священну службу, і тому старійшинам не має потреби виконувати священні обряди. Проте часто старійшини не мають тієї волі, що вони б хотіли мати.

Старші за саном священики виконують ці функції самі. Вони мають повноваження призначати в землях євангелістів, апостолів та пасторів на власний розсуд.

Цікаво те, що апостол Петро називав себе старійшиною Церкви Бога.

Що б там не було, але справжні повноваження має лише Святий Дух, що наділяє церкви даром Божим та допомагає церкві побачити того, в кого насправді є покликання та справжній дар навчати людей вірі та проповідувати її. Проте немає нічого дивного в тому, що Церква може помилятися щодо своїх авторитетів. Можливо, що вона не відразу впізнає людину, яку поблагословив Бог, щоб бути наставником. Священиків багато, але Бог — один. У реальному житті обов'язки цих священиків часто-густо витлумачуються невірно. Простим, невтаємниченим людям властиво спрощувати та огрубляти зміст обов’язку духовних осіб та зменшувати їхню роль. Іноді церква перетворюється у жорстку ієрархічну структуру, у якій обов'язки розподілені у інший спосіб, ніж про це запропоновано в Біблії. У багатьох церквах зазвичай почали висвячувати церковників у різні сани, що про них у Біблії зовсім немає ніяких згадувань; є навіть і такі “звання”, які Біблія взагалі забороняє уживати. Одним з таких нововведень ми можемо вважати духовний сан, що зветься "отець".

Не могли б ви пояснити мені, зміст вислову "бути освяченими" стосовно до дітей? Чи можна так говорити про маленьких дітей або ж цей термін дозволено вживати лише до дітей певного віку?

Відповідь: У тексті, на який ви, безумовно, посилаєтесь, мається на увазі, що діти ще не були хрещені; вони не можуть одержати статус "освячених" по власній волі, подібно обраним — адже вони освячені Богом у Святому Духу від самого хрещення. Більш докладно ця тема висвітлена в статтях Покаяння та Хрещення (№ 52); а також Єдиносущий Отець (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: "Єдиносущий в Отцеві") (№ 81).

Діти освячені в своїх батьках, доки вони не досягли віку, в якому можна хреститися або ж навпаки, обрати свій власний шлях та переглянути власні пріоритети вже зрілого віку. Відповідно до закону Божого, вік, що придатний для хрещення, — двадцять років. До того ж, коли людині виповнюється двадцять, їй необхідно прийняти хрещення. Деякі люди можуть хреститися й у більш ранньому віці. Це залежить від незвичайних обставин, в які може потрапити людина. І все-таки, що б там не було, але двадцять років — це цілком придатний вік для чоловіка щоб вступити до війська Господнього (порівн. статті Второзаконня 20 (слід перекласти Повторення 20) (№ 201)). У ранній церкві ніколи не хрестили людей у ранньому віці. Див. також статті Очищення та обрізання (№ 251).

Що б ви порадили тим людям, які бажають стати справжніми християнами?

Відповідь: 1) Слухати.....Євреїв 11:6 та Римлян 10:17; 2) Вірити... Марк 16:16 та Дії 16:31; 3) Каятися.... Лука 13:3, Дії 2:38; 4) Сповідатися...Матвій 10:32-33,16:16 та Дії 8:37-38.

Ці чотири найперших кроки є визначальними, для того щоб ви змогли стати на шлях християнської віри. Лише після того, як ви знайдете милість Святого Духа, ви зможете зрозуміти, навіщо необхідно зберегти милість Божу через жертву Ісуса Христа (див. статті Мета творіння та Церкви Христа (№ 160)). Ви повинні пам'ятати, що сповідатися потрібно тільки Господові. Сповідь у своїх гріхах зовсім не означає, що ваша відвертість стане темою обговорення інших людей. Це також не означає, що ви повинні поблажливо радитись з мудрими священиками.

5) Бути хрещеним... Марк16:15-16, Дії 2:38 і 1Петра 3:19-22

У тім віці, коли ви вже зможете оцінити свої минулі вчинки, вам належить прийняти Водохрещє. Цей обряд символізує обмивання, тобто ви змиваєте свою колишню сутність та знаходите нове життя, народжуєтеся заново у Христі та вас приймають до Його родини. Вступати до Його армії слід у тім віці, що запропонований Законом Божим. Таким чином, двадцять років — це саме той вік, коли людина повинна вступити до армії Бога. Див. статтю Второзаконня 2 (слід перекласти Повторення 20) (№ 201).

6) Жити з вірою в те, про що Він учив нас...II Петра 1:4-11 та I Коринтян 10:12-13

Усім нам відомо про те, що людина аж ніяк не досконала, але, не зважаючи на це, ми намагаємося прожити наше життя так, як це зробив Христос. Осьде нам слід трохи заглибитись у тему наших міркувань, позаяк багато людей зовсім не розуміють, про що, власне кажучи, йдеться. Кожна людина має своє призначення від Бога та своє покликання. Не слід розуміти це так, начебто Христос узяв та й відібрав тих, кого він вважав за потрібне. Усіх цих людей йому призначив Бог, та Христос зберіг їх. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, а кого призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. (Рим. 8:29-30).

Наші шанси отримати “виправдувальний вирок” будуть цілком залежними від нашої ж обов'язковості та акуратності у дотриманні Божих Законів. Критерій вірності Господові є вирішальним. Бо належить це кожній людині: "Бога бійся, й чини Його заповіді" (Еккл. 12:13). До того ж, надзвичайно важливо розуміти віру. Див. статті Душа (№ 92), а також Воскресіння мертвих (№ 143). Вас, неодмінно, повинні хрестити старійшини. Цей обряд може виконати також служитель (диякон), посвячений у таїнства Церкви. Втім цього ніколи не зможе робити той, хто належить до якої-небудь іншої секти. Біблійні збудування цілком виключають участь священиків інших релігійних організацій в обряді хрещення. Коли ви вже стали на довгий та тернистий шлях віри, ви повинні чинити так, як робив Христос та апостоли Його. Ви повинні додержуватися тих принципів, через які пішли на смерть багато християн протягом останніх чотирнадцяти століть. Див. статтю Роль четвертої заповіді в історичних Церквах Бога, що дотримували Суботи (№ 170).

Дорога, що веде до Господа нашого, пряма, втім брама Царства Божого, дуже вузькі. Отже, звичайно, багато людей не можуть знайти їх. Церква Божа закликає одного з міста та двох з родини. Вона кличе тих, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове. (Об’явл. 12:17; 14:12). Чиніть так, як вам наказує Біблія, дотримуйте заповіді, та ви обов'язково знайдете ваш єдиний шлях. Пам’ятайте, на цьому шляху вам не доведеться випробувати почуття самотності. Вашу дорогу розділять з вами ваші друзі, брати й сестри, що залишаться вірними друзями та християнами. Насамперед, будьте слухняними Богу та виконуйте ту мудрість, що її дає нам Біблія.

Я ніколи не читав Біблію та дуже погано знаюся на питаннях віри. Але все одно я вірю в єдиного Бога; неважливо, яку релігію ви сповідаєте, Господь усе рівно почує ваші молитви до нього, і ми завжди повинні молитися та дякувати Йому. Бог любить усіх нас однаково, незалежно від того, гарні ми чи погані, багаті чи бідні. Всі ми маємо право вибору та кожному вготована своя доля, якої нам не уникнути. Я вважаю, що протягом усього життя, ми повинні мати лише одного сексуального партнера. Це має бути людина, яку ми любимо всією душею. Ще дуже важливо нікого не засуджувати за помилки, адже це питання совісті. ЖОДна дитина не повинна бути народжена, якщо вона — небажана або якщо приречена тужити за батьківською опікою, тому, мені здається, що не можна бути дуже категоричним, щодо абортів та контрацепції. Я вірю, що Бог є Той, хто створив усіх нас. Тож яку ж релігію потрібно вважати правдивою?

Відповідь: З усього видно, що ви створили собі систему вірувань та переконань в межах якої ви себе почуваєте комфортно. Це прекрасно, що ви приймаєте існування Бога. Але, раз ми припускаємо, що Бог існує, то, випливаючи з цієї посилки, можна піти трохи далі в наших міркуваннях щодо віри. Так, якщо нас створив Господь, значить у Нього перед нами є зобов'язання, що полягають у тому, щоб донести до нас Свою волю. Якщо Він визначив “нормативно-правову” базу та закони, за якими нас будуть судити, отже, Всевишній морально відповідає за нас. Тож Він повинен сповістити всіх людей про ті правила й закони, яких люди мають суворо додержуватися аби здобути власний шанс на порятунок.

Ви маєте чітко засвоїти, що існує лише одна книга, яка від початку до кінця містить в собі принципи правдивої віри. І ця книга — Біблія. Коран же є усього лише коментарем до Святого Писання. Якщо ви вірите в Бога, то повинні також погодитися з тим, що Він не міг змінити закони, надані від створення, позаяк це було б несправедливо.

Професор Рассел колись помітив, що Закон не може визначатися однією лише примхою. В основу Закону повинне бути покладене щось інше, відмінне від указівок Бога. З цієї причини Рассела не можна вважати християнином. Він не розумів, що Закон виходить від самої природи Єдиного Правдивого Бога, якого жодна людина ніколи не бачила, і бачити не може. Бог незмінний; він передає нам Свій непорушний закон через посередників, тобто своїх пророків.

У кожного з нас є борг, що полягає в прагненні осмислити та розгадати, що є Бог, як Він будує з нами відносини. Отже, із усього що було сказане випливає те, що ми повинні вивчати Біблію та прагнути зрозуміти справжню суть Святого Письма. Втім цілком можливо, що ви не ще чуєте заклику Божого. В цей час Господь не судить світ по шляхах його і не карає нас за гріхи. Він тільки закликає людей та вкладає в їхні душі Святого Духа. Лише потім він стане судити людство — кожну людину у свій час.

Саме тому Біблія написана у формі приповістей. Таким чином, люди не зможуть розгадати справжній зміст Слова Божого та знайти порятунок раніш призначеного терміну. На нашому сайті ви зможете знайти матеріали про те, як треба розуміти та тлумачити Біблію, як необхідно розуміти Задум Господа. Якщо вас справді хвилюють питання віри, прочитайте всі статті, починаючи від Положення християнської віри (A1). Також див. статтю Закон Божий (№ L1) та інші статті з цієї серії. З цих робіт ви також зможете дізнатися про те, чому дозволені аборти. Насамперед, вам конче необхідно придбати Біблію та почати читати й уважно вивчати її. Як тільки ви почнете трактувати її буквально, ви, як сказав хтось, негайно накликаєте на себе прокльони.

Коли я був ще дитиною та ходив до церкви зі своїми батьками, я пам'ятаю, що там, щотижня, люди робили приношення. Чи правильно це , зважаючи на Святе Письмо? До того ж, церква регулярно публікувала фінансовий звіт, для того щоб показати, скільки грошей дала кожна родина. На мій погляд, це також не відповідає тому, що написано в Біблії. Чи не так?

Відповідь: Справді. Адже написано: "А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,". У Сполучених Штатах, обов'язковим правилом є одержувати квитанції за пожертвування. Це робиться в інтересах податкової служби. Проте у Святому Писанні ясно сказано, що тричі на рік буде являтися ввесь чоловічий рід перед лицем Владики Господа. До того ж, вони не повинні являтися перед лицем Господа з порожніми руками. Люди повинні сплачувати десятину Церкві, а Церква повинна платити десятину від десятини державі.

Отже, приношення потрібно робити тричі на рік та аж ніяк не п'ятдесят два рази. Відплата десятини запропонована Біблією. Раз на сім років слід відплачувати другу десятину, що призначається для бідних та незаможних людей. Апостол Павло призначив пожертвування (збори) на перший день тижня, щоб допомогти церкві в Єрусалимі. Цей момент став приводом для розбіжностей серед наступних церковників, а отже, і причиною виникнення різних єресей про недільні служби та щотижневі збори.

Дуже докладно питання про збори, пожертвування та десятини висвітлений у статті за назвою Збирання (№ 161). Якщо людям доводиться давати звіт в інтересах податкової служби, то Церква просто зобов'язана, зважаючи на моральність, не розголошувати владі подробиць, пов'язаних з відплатою.

Навіщо люди створили Бога та навіщо їм потрібна релігія?

Відповідь: Ви ставите некоректне запитання. Ви припускаєте, що людина створила Бога та релігію, втім, насправді, це зовсім не так. Давні люди не мали сумнівів, що до існування Бога.

Імовірно, якби вас вивели з Єгипту через Червоне Море, у вас з'явилося б хочаб трошки віри. Адже в нас перед очима показовий та переконливий приклад того, що навіть після Виходу ізраїльтяни все рівно скоїли гріх біля гори Сінай. Адамові було відомо про те, що він — суть твориво Господнє. Проте він говорив із гуртом ангелів у раї Еденському і також грішив.

Закони термодинаміки також припускають існування того, хто створив усе що існує в світі. Факт створення проголошує існування Бога. В нас немає ніяких доказів та можливостей обґрунтувати теорію еволюції, позаяк наукова картина, що склалася в наслідок вигадництв еволюціоністів, вкрай непослідовна та плутана. Обсяг фазового простору всесвіту припускає обов'язкове існування єдиної точки відліку. Іншої точки бути не може. Чим більше ми знаємо, тим більше ми віримо в силу Створення Божого.

Як ви вже згадували раніше, історія християнської церкви, відомої під ім'ям католицької, нараховує дві тисячі років. Те саме можна сказати і про доктрини, що на їх ґрунті збудоване вчення цієї церкви. Ці доктрини залишалися незмінними протягом усього цього часу. Я читав, що при розкопках руїн деяких римських католицьких церков були виявлені спеціальні судини, що колись використовували під час обрядів хрещення. Звідси ми можемо зробити висновок про те, що в давніх церквах практикувалося хрещення. Не могли б ви сказати, чи дійсно це так і є?

Відповідь: Поза всяким сумнівом ранні церковники в Римі практикували хрещення в зрілому віці. Ми знаємо це напевно, позаяк в нас є свідчення Юстина Мученика, з якого ми можемо витягти відповідні відомості історіографічного характеру. Величезний баптистерій, неподалік від Равени, був збудований близько шостого століття, втім, останнім часом ведуться суперечки щодо того, хто насправді збудував цю пам’ятку давньої архітектури. Так, у науковців виникають сумніви, що до авторства готів-унітаріїв. Що б там не було, але унітарії захопили Італію та Рим ще до шостого століття, тому ми не можемо визначити це напевно. В часи ранньої церкви дітей не хрестили. Див. статтю Очищення та обрізання (№ 251).

Я маю серйозні наміри щодо вступу до будь-якої організації. Багато людей рекомендують вибирати унітаріанську церкву або ж Церкву Всесвітнього Життя. Поясніть мені, будь ласка, що являє собою унітаріанська церква (яку саме доктрину вона сповідає)?

Відповідь: Унітаріїв можна умовно поділити на дві групи. Перша з них — давніі унітарії. Це ті, які вірять у Єдиного Правдивого Бога, що послав Ісуса Христа, щоб явити Його людям. Вас кликали стати саме в їхні ряди. Ми сповідаємо ті ж доктрини, що й давня церква Божа, як заповідав нам Христос та його апостоли. Ви переконаєтеся в тому, що давня католицька церква також сповідала догмат унітаризму. Такою вона й залишалася аж до другого століття. Див. сайт www.originalcatholicchurch.org

Іншу галузь церкви унитаріан ми називаємо радикальною унітаріанською громадою (конфесією). Ця конфесія заперечує буттєву передісторію Христа. Подібна форма також з'явилася в Ісламі після релігійної діяльності пророка Мухаммеда та чотирьох справедливих халіфів. Іслам визнає обох версій, про які говорилося вище, втім же, він заперечує єресь про триєдиного Бога. Таким чином, ідеї ісламу також припускають унітаризм (монотеїстичне віровчення).

В епоху реформації ті групи, що сповідали радикальний унітаризм, також пристали до вальденсів. Вони об'єдналися у галузь протестантів, що вшановували неділю. Таким чином, ці два напрямки істотно відрізняються один від одного. Більш докладно про це можна дізнатися з роботи рабина Кону Адепти суботи в Трансільванії, (ХЦБ Паблішинг, 1998 р.)

Нещодавно прихильники універсалізму пристали до унітаріїв радикального напрямку та утворили організацію універсалістів унітаріїв. Ці люди не мають нічого спільного з тими унітаріями, які дотримували суботи.

Зміст двох поглядів на віру ясно викладений в наступних статтях: Соціанізм, Аріанство та Унітаризм (№ 185). Якщо ви бажаєте отримати більш докладну інформацію про природу Христа, див. статті Предіснування Ісуса Христа (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: "Передісторія буття Ісуса Христа") (№ 243).

Розходження між доктринами цих конфесій дуже істотні. Одна церква виконує біблійні вказівки та продовжує йти курсом давньої церкви, що сформувався ще в першому столітті нашої ери. Інша ж, навпроти, — практично зневажає Святим Письмом та не дотримує Закону Божого. Якщо ви бажаєте довідатися більше про інші церкви (конфесії), то уведіть фразу "універсалісти унітарії" в поле для пошуку будь-якої пошукової системи та у вас на екрані з'явиться безліч сайтів церков та громад. Деякі з цих церков можливо розташовані неподалік від нас. Якщо ж ви бажаєте шанувати Бога та додержуватися Його Закону, то ми спробуємо допомогти вам.

Чи дійсно обидві церкви сповідають різні віровчення про те, що кожний шукає свій шлях до Бога та істини? Чи може, вони самовдоволено заявляють про те, що Бог — не для всіх, і що є лише єдиний шлях до Нього та лише єдина істина? Христос сказав, що є лише один прямий шлях та одні вузькі двері, що ведуть до порятунку й у царство Боже і лише деякі здатні відшукати їх.

Чи насправді Бог миттєво зціляє людей або ж це робить Ісус Христос? Чи зможемо ми дістати зцілення від тієї хвороби, на яку ми страждаємо?

Відповідь: Часто трапляються такі випадки, коли Бог миттєво зціляє нас. Він ретельно вибирає, тих, кого він умить позбавить недуги. Апостол Павло міг цілити інших, але не себе. Це зовсім не означає, що ми живемо у вічному гріху через те, що нас не зціляють. Концепція про те, що хвороба — це гріх, походить від бісів. Недуги в цьому суспільстві накопичуються тому, що люди зневажливо ставляться до Законів Божих. Часом ми не можемо звинувачувати в цьому окремих людей так само, як і не можемо врятувати їх від тієї хвороби, на яку вони страждають.

Дуже часто, коли хворіє хтось з парафіян Церкви Бога, то це можна пояснити недостатньо серйозним ставленням до святкування (Єврейської) Пасхи. Часом таке ставлення може спричинити смерть. Проте вам також належить остерігатися подібних програм по телебаченню, у яких практикуються масові "зцілення". Такими програмами нас пригощають ледве не щодня. Весь час пам’ятайте про Бога, ставтеся до таких передач (шоу) з недовірою. Багато людей вважають, що вони зцілилися і таке переконання часто стає позитивним стимулом, що надає людям сили жити та упоратися з їхніми повсякденними проблемами. Проте є і зворотнім боком цього явища. Він виявляється в тому, що учасники подібних програм, приймаючи таке "лікування", заважають своєму одужанню. Втім, є й такі люди, що таким чином намагаються продемонструвати свою святість і, нібито пов'язані з нею феноменальні здібності.

Побожні та святі були помазаними і вмерли. Грішники прийняли очищення та одужали. Одежі з єлеєм та миррою відсилалися у самі дальні куточки світу і людина видужувала перед тим, як одяг клали до поштової скриньки. Чоловіки та жінки в Індії здобували очищення та одужували після укусів отрутних змій та інших небезпечних захворювань, що на перший погляд здаються невиліковними. Були також і люди, що привселюдно заявляли про своє одужання для того, щоб змусити інших людей повірити в те, що з ними сталося.

Існує безліч самих різних причин та способів побачити, яким чином Господь втручається в наше життя. Іноді Бог дозволяє людям умерти відразу, не затягуючи хворобу. В інших випадках Господь просто не має справи з людьми, що потрапили у скрутне становище, а залишає їх на розсуд бога цього світу. Більшість тих прикладів, що ви про них говорите, відбивають харизматичну істерію.

По за іншим. існує також безліч видовищних вивертів, трюків та фокусів, що застосовуються в подібного роду розважальних програмах. Непорушною істиною є те, що ми повинні вірити, ретельно молитися та довіряти Богу, а не фокусникам та шарлатанам. Шукайте правду, йдіть далі по шляхах ваших.

Євсевій Кесарійський, у своїй “Історії Церкви”, прагне навести вагомі аргументи на користь існування Ісуса Христа. У зв'язку з цим, у книзі 1, розділі 12.3, він наводить невеличкий уривок про Ісуса, що він запозичив його з книги Йосипа Флавія "Стародавності". далі, Євсевій стверджує наступне:

"Коли історик, юдей за походженням представив власну працю та хроніку про Івана Хрестителя та Спасителя нашого, документ, майже сучасний їм, хіба можемо ми виправдати тих, хто не ганьбить фальшивників, які створили підроблену MEMORANDA та які об’явили усім ці свідчення...?"

Мені цікаво було б дізнатися, що Євсевій мав на увазі під словом "Memoranda"? Можливо, тут йдеться про яку-небудь книгу або рукопис? Чи маєте ви якісь відомості , що до цього документу і хто міг би бути автором цього твору?

Відповідь: Та копія Історії Церкви”, що ви користаєтеся, має свої недоліки, до яких входять перекладацькі огріхи, а також і неточна нумерація. Той текст, що ви згадали, знаходиться насправді в книзі 1, розділі 11, наприкінці.

У наведеному уривку говориться наступне:

"Позаяк історик, сам іудей за походженням, навів у своїй праці ці відомості про Івана Хрестителя та нашого Спасителя, чому ж ми не повинні засуджувати безсоромність усіх тих, хто приписує їм недобрі вчинки? А втім, годі про це".

Треба відразу сказати, що підробка, що ми про неї говоримо нині, не була справою рук Пілата. У примітках до глав 8 і 9 йдеться про те, що Євсевій має на увазі, у цьому випадку, не "Дії Пілата", написані християнами (цей твір зберігся і донині; порівн. кн. II, розд. 2, прим. 1). Він, головним чином, розглядає ті твори, що стали приводом для створення "двійників", тобто підроблених творів. Створення таких фальшивих книг було справою рук імператора Максиміна (див. нижче кн. IX. розділ 5).

Таким чином, слово "memoranda" насправді позначає "Діяння"; це слово, як з'ясувалося, прямо стосується підробки під час правління вище згаданого імператора Максиміна. До того ж, існує ще одна примітка, що стосується тексту в примітці 12 до розділу 11.

Я вірую в Бога й Ісуса Христа, але я не розумію чим різняться іудеї та християни, тим більше, різні відгалуження християнської церкви: католики, свідки Ієгови та ін. Розтлумачте, за яким принципом слід вибирати церкву та приймати хрещення? Я, справді, не бачу різниці між цими релігійними течіями і тому не знаю, куди мені варто йти?

Відповідь: Насамперед, ви повинні зрозуміти, що існує лише одна істина і Єдиний Правдивий Бог. Ми усі колись стикалися з проблемою вибору. І відповідь треба шукати в буквальній та непорушній біблійній істині та стародавній Церкві адже вона дотримувала віри та законів правдивої віри. Для того щоб мати деяке уявлення про те, що таке віра, я б порадив вам прочитати статті Положення християнської віри (A1). У цій праці дуже докладно висвітлені питання роботи з Біблією, наводяться посилання на різні джерела та тексти, що стосуються питання про вірогідність Святого Письма. Прочитавши цю статтю, поставте перед собою мету дошукатися до відповіді на питання "Що ж таке Бог?", "Які Закони Він дав нам?". До того всього, у статті за назвою Програма вивчення Біблії (№ B1) ви знайдете посилання на ті статті, у яких зможете знайти більш докладну інформацію за усіма питаннями які вас цікавлять.

Чи доводилося вам коли-небудь, чути про людей, що називають себе "Люди Книги"?

Відповідь: Така назва як "Люди книги" або "Люди Писання" можна застосовувати до унитаріїв, тобто людей, що додержують суботи. Вони належать до християнської церкви на Близькому Схід. Унітарії здобули визнання Пророка та Корана як Давня Церква Віри. Таким чином, ця конфесія, заручившись підтримкою ісламу, часто вдавалася до допомоги з боку мусульман. В часи раннього ісламу їх називали павлікіянами. Так, павлікіяни вступили до довгострокового союзу з ісламістами та протягом століть користувалися підтримкою з їх боку. Парфянські орди залишили Близький Схід ще до того, як мусульманство стало швидко набирати силу. Слід сказати, що до числа тодішніх магометан входили і християни унітарії, а також вандали.

Вандали були іконоборцями — саме з цієї причини вони знищили ідолів у землях, де була проголошена Друга Заповідь.

Деякі люди вірять у те, що таїнства Божі потрібно приймати винятково на віру і без міркувань; чи не так це на думку Біблії?

Відповідь: Такі погляди властиві тим релігійним течіям, що не розуміють суті доктрин, проголошених церквою в четвертому столітті. Відомі скороминущими віяннями свого часу, вони поклали свою віру на вівтар стародавнього триєдиного бога, культ якого був особливо популярний у Римі. Доктрини подібних конфесій являють собою неясну, примітивну та непослідовну в логічному відношенні картину. За таких обставин їхня аргументація ґрунтується на тезі про таїнства (містерії, містичний елемент — прим. перекл.). Те ж саме можна сказати і про пятнадцатирядні молитви, що набули поширення за назвою "Молитовні таїнства".

У першому посланні до коринтян 4:1 ясно говориться про те, що церкви варто розуміти як будівників таємниць Божих. Це означає, що ми повинні розуміти зміст того, що діється в церкві та навчати цьому інших. Втім існують також речі, які варто приймати на віру. Віра є надія на те, що обіцяне станеться. Але це аж ніяк не сліпа слухняність та приборкування розуму під вагою алогічної аргументації. Так, ми знаємо, що видиме створено з невидимого. Нам не потрібно мати достатні пізнання в квантовій механіці, щоб прийняти максиму про утвір Божий. Біблія говорить нам: "Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його." (Іван 17:3). Це означає, що єдиного Правдивого Бога, а також Ісуса Христа, якого Він послав до нас, можна і треба пізнати. Але це зовсім не означає, що Його можна зобразити знову в трьох іпостасях та охрестити цю доктрину безглуздим терміном "таїнство (містерія)".

Можливо, вам будь-коли доведеться говорити з людьми, які будуть стверджувати, що природу Бога неможливо пізнати, аргументуючи свою думку доводами "адже вона таємнича і т.д." або ж, "таїнства Божі не стосуються Церкви...". Цілком імовірно, ви зіткнетеся й з тим, що ці люди мають намір після смерті потрапити до раю, а їхнім опонентам, звичайно ж, нічого не залишається, окрім як прямувати у самісіньке пекло на вічні тортури. Щоб спростувати таким переконання, можна навести той факт, що в другому столітті н.е., стародавня римська католицька церква звернулася до імператора з проханням не вважати християнами тих, хто заявляє про те, що для нього приготоване райське життя після смерті, адже такі люди — не християни. Див. статті Душа (№ 92) а також Воскресіння мертвих (№ 143).

Такою ж хибною за своєю суттю, слід вважати і доктрину гностиків, які затверджують, що всі існуючі в природі речі — таємниця, позаяк вони практично знищили будь-яку здатність вірити й, тим самим, відрізали собі шлях до теологічної аргументації. Керуючись дурними роз'ясненнями Августина, ці люди повернули науку в інше русло, так що вона стала несумісною з біблійними догмами. Коротко кажучи, містика проступає там, де починає переважати неуцтво гностиків, які породжують антиномічні судження. Див. наступні статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183), Ніколаїти (№ 202), а також Божі Таїнства (доречніше було б перекласти так: "Таємниці Божі") (№ 131).

Молитви та пости

Кому мені слід молитися: Ісусу, Богу, кому-небудь зі святих або Марії?

Відповідь: Христос заповідав нам молитися Отцю в імені Його. Я не знаю нічого іншого, що я міг би сказати вам з цього приводу. З погляду біблійної космології, нам заборонено молитися Марії (Маріам) або ж іншим святим, позаяк всі вони в могилі чекають на воскресіння з мертвих.

Зверніть увагу на статтю Воскресіння мертвих (№ 143). У Біблії дуже чітко і ясно висвітлене питання про "райдужні загробні перспективи". І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.(Іван 3:13). Якщо усі святі мертві, то який же сенс молитися до них. Ми можемо ясно побачити з Об’явлення, розділу 4:5, що молитви, піднесені до Бога, збираються в золоті "золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих.". Див. статті Навчи нас молитися (№ 111).

Мені доводилось чути про те, що Святе Письмо інколи використовували для того, щоб "бити ним себе в груди" під час молитви; яке справжнє значення цього вислову? Я не раз бачив, як люди били себе в груди, коли вони молилися, але я не знав, навіщо вони це роблять.

Відповідь: Наведений вами вислів стосується тих християн, які немов переповняються молитвою зсередини і таке глибоке каяття всуміш із гнівом нерідко може виражатися подібною фізичною реакцією. Наслідуючи подібну модель поведінки, багато людей починають поводитися так, начебто вони вкрай глибоко переживають "Mea Culpa" (почуття провини — прим. перекл.), це стало дуже модною тенденцією. Більшість людей нічого не виражають таким поводженням. Христос говорив про правдиве каяття грішників, порівнюючи його з покаянням нібито віруючих фарисеїв.

Я знаю деяких людей, що вважають церкву за найкраще місце для молитви. Вони стоять на цій позиції з таких міркувань: "У церкві мешкає Бог, тому він чує всі молитви, що звернені до Нього". Чи можна назвати правильним таке мислення, зважаючи на Святе Письмо?

Відповідь: Так мислять люди, які вважають, що храм і церква — це, насамперед, будинок, а не паства парафіян. Але Христос говорить нам: "Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них". Також він сказав, щоб ми збиралися в помешканнях наших та молилися там на самоті. Не ходіть і не моліться відкрито. Первісні збори церкви проводилося в синагогах, де вони традиційно обговорювали Закон Божий та слова пророків Його. У Римі християни зустрічалися в будинках. Потім вони стали збиратися в катакомбах, щоб уникнути гонінь. Для того щоб молитися, зовсім не обов'язково зводити будинок.

Чи чує Бог молитви іновірців, чи відповідає він їм? До того ж, як люди повинні молитися Богу, якщо вони ще не обернені у віру? За що їм слід підносити молитви свої?

Відповідь: Погани також можуть здобути порятунку. Кожен з тих, які живуть нині та будуть жити надалі може звернутися до Єдиного Правдивого Бога, і Він почує їхні молитви та відповість на його благання, якщо людина, насправді, шукає Бога та хоче бути слухняною Йому (Дії 13:47; Євр. 5:9).

Проте якщо людина поклоняється та молитися ідолам, Господь не почує його молитов. Існує безліч текстів, у яких розповідається про те, як Бог відмовляв у проханні поганам, що наполегливо просили його. Ми можемо спостерігати як більшість людей, що називають Христа Богом, не дотримують заповідей Божих. Святими ж слід вважати тих, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове. (Об’явл. 12:17; 14:12). Ми завжди повинні пам'ятати, що Господь вимагає слухняності більше, ніж жертв.

Чи слід жінкам та дівчатам надягати капелюха або хустку під час молитви?

Відповідь: Основна ідея полягає в тому, щоб показати ставлення цього світу до створення Божого. Чоловіку не потрібно покривати свою голову в той час, як він молиться, адже голова людини — Христос, а голова Христа — Бог. Жінка повинна носити довге волосся, позаяк це символ її прихильності до чоловіка та батька. Волосся символізує ангелів.

Згадаєте, нефіліми виникли через повстання занепалого сонму (порівн. статті Нефілім (№ 154)). Волосся жінки — це слава та честь її. Так, якщо в жінки голова поголена, то вона повинна молитися з покритою головою. Якщо вона не голена, то жінка цілком може молитися з непокритою головою.

Чоловік же повинен молитися з непокритою головою, і тому довге волосся у чоловіків — ганебне явище. Така зачіска — прямий виклик чоловічій природі, до того ж це ставить під сумнів взаємини цього чоловіка з Богом та Христом. Чоловік, що носить довге волосся або капелюх під час молитви, споруджує перешкоду між собою і Богом, отже, це вже є порушенням закону. Жінка, що носить довге волосся, належить своєму чоловіку, а потім уже Богу через Христа. Чоловік з довгим волоссям або жінка, яка голить свою голову подібно до чоловіків, ганьбить свою голову.

Це питання, є одним з найважливіших моментів, що стосуються стосунків між членами Церкви та Законом Божим. Див. також статті Закон та п'ята заповідь (№ 258); Закон та сьома заповідь (№ 260); Очищення та обрізання (№ 251).

Якось, відповідаючи на питання, ви висловили думку про те, що християни повинні молитися три рази на день. Чи є це правильним? Чи слід нам падати долілиць? Чи можна чинити молитву "на швидку руку"; чи буде це слушною справою в очах Господа?

Відповідь: Для людини, що молиться, немає абсолютно ніяких обмежень що стосуються місця та часу молитви. Ви можете молитися, коли гуляєте на пляжі, сидячи в парку на ослоні, ви можете молитися коли з вами сталося лихо. Найбільш випробуваний метод це увійти в кімнату і молитися до Батька, в ім'я Сина, і ваші молитви почують. За умови, звичайно, що ця молитва не суперечить інтересам інших людей, а також Задуму Господа. До того ж, ви маєте належати до обраних. Усі люди можуть стати перед Богом та просити Святого Духа, розуміння, та він подарує їм Царство Небесне. Втім же, вам доведеться діяти відповідно до тих збудувань, що їх дав нам Бог. Див. статтю Навчи нас молитися (№ 111).

Я гадаю, що в Писанні обов'язково має бути певний символізм, що стосується постів, веретищ та попелу. Якщо подібний символізм дійсно існує, то, яким є його алегоричний зміст?

Відповідь: Алегоричний зміст подібного явища полягає в тім, щоб зробити публічний спектакль з ваших страждань, адже це відбувалося за часів єгипетських культів Осиріса, Аттіса, та Адоніса, цариці, матері-богині в культовій системі Пасхи Вааля (див. Походження Різдва та Пасхи (слід перекласти Походження Різдва та Великодня) (№ 235)). Попіл на чолі — символ Ash Wednesday (середа на першому тижні великого посту: прим перекл.). Культова етимологія цього символу походить від звичаю святкувати скорботний день (вівторок на масленому тижні; останній день масниці: прим. перекл.), що існував в системі поганських свят. Бог з огидою дивиться на подібні пости та прилюдні вистави. Про те, як слід поститься, ви зможете дізнатися з книги пророка Ісаї, розділу 58. Див. статтю Очищення (№ 138).

Мені доводилося чути від інших людей про те, що під час посту ми обов'язково повинні давати їжу бідним та незаможним, позаяк так написано в книзі Ісаї 58:7. Чи вірно я розумію зміст того, що написано в цьому вірші?

Відповідь: Поза всяким сумнівом, у подібний спосіб міркують лише дріб'язкові банкіри.

Дійсно, від вас потрібно, щоб ви віддавали частину вашого хліба незаможним. Якщо у цьому випадку ви маєте на увазі, той хліб, що ви під час вашого посту лишаєте бідним та жебракам, тоді вірно. Втім це також означає, що добробут бідних — основна наша турбота. Ви повинні постити, тим самим, на користь оточуючим вас людям та, до того ж розбиваючи пута гріха і будь які інші пута, що зв'язують вас.

З цього погляду було б дуже зручно мобілізувати кошти для благодійних цілей, позаяк гроші, не витрачені на їжу, можуть бути витрачені на нестатки бідняків.

Закони Бога передбачають опіку над бідняками. І це піклування не обмежується одними пожертвуваннями під час посту. Див. статтю Десятина (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: "Заплата десятини") (№ 161).

Дух(и)

Чи можлива ситуація, коли людина водночас повна Святого Духа та має біса?

Відповідь: Звичайно, таке може статися за умови деяких обставинах. Слушний момент для такого збігу, може настати коли людину навертають до віри. Біс відчуває загрозу, бачить, що його от-от виженуть, а Святий Дух уже входить у людину. У деяких випадках біс може покаятися, і такі випадки вже не раз спостерігалися в нашій церкві. У стародавні часи християн в одних містах приймали, а з інших безжалісно виганяли. Звідси можна укласти, що ті міста, звідки нас гнали і не хотіли приймати, були населені бісами.

Змальована вами ситуація може виникнути й у тому випадку, коли біс існує сам по собі, а Святий Дух пропонує йому покаятися. Але, за звичай, Святого Духа немає там, де панує зло. Дух залишає те місце, де живуть біси. Христос говорить, що якщо будинок виметений чисто, то біс залишить його.

Придушувати Святого Духа в собі означає надавати влади бісам. Найчастіше, це дуже складно зрозуміти. Люди увесь час відчувають спокусу, і не дивно, що ми дозволяємо бісам опанувати нашою свідомістю. Але, нам не слід забувати про те, що угурт упалих ангелів увесь складався із синів Божих. Усі занепалі ангели підлягають суду, та будуть засуджені протягом другої Неділі. Див. статті Як Бог став Сім’єю (№ 187); Суд над демонами (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: “Суд над бісами”) (№ 80); і Загублена Вівця та блудний син (№ 199).

Що станеться з людиною, якщо в її душі знайдуть притулок обидва духи та біс не покається? Адже це неправильно, та й небезпечно — коли в одній людині живуть і біс, і Святий Дух, що є, по суті, юдоллю зла. І ще: ким визначається "духовна наповненість" — людиною, бісом чи будь-ким іншим?

Відповідь: На все воля Святого Духа. За звичай, він не знаходиться разом із силами зла. Проте Бог робить усе згідно Своїй волі та Його вчинки ґрунтуються на тому, що відомо лише Йому Одному. Всевишній міг би простягти руку свою та накласти покаяння на бісів, що оселилися в людині. Вони не зможуть завдати людині шкоди, а надалі він прийме віру без будь яких перешкод. Ранні церковники вірили в те, що бісів також можна навернути до віри. А той факт, що церкві надані повноваження судити людей, підтверджує це переконання. (пор. 1 кор. 6:3).

Якщо людина раптом зрозуміє, що це саме той випадок, то при хрещенні їй запропонують зректися бісів. Втім він може досить довго не відчувати в собі бесівської присутності. У такому разі, людина повинна молитися за те, щоб Господь навернув бісів у віру. На молитви людини, яка належить до обраних, Бог неодмінно відповість і оберне демонів у віру. Людина має дуже чітко розуміти, про що вона просить в Бога. До того ж, повинна усвідомлювати свої вчинки, позаяк обрані — ті, що бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.. Вони мають силу щоб зруйнувати наймогутніші перешкоди. Див. статті Суд над демонами (в у цьому випадку доречніше було б перекласти так: “Суд над бісами”) (№ 80) а також Загублена вівця та блудний син (№ 199).

Нещодавно я почув думку про те, що Сатана є Духом. А з цього випливає, що він безсмертний. Мабуть, тоді Сатана та біси залишаться в пеклі назавжди. І ще, чи дійсно духи безсмертні?

Відповідь: Увесь час ми повинні пам'ятати про те, що Бог усемогутній. Це означає, що в Його владі зробити абсолютно все. До того ж, Він є Єдиним Правдивим Богом, що має безсмертя (1 Тім. 6:16). Це означає, що Бог — єдиний, хто не може вмерти. Він створив Його Божу громаду; усі, хто входить до неї, не мають безсмертя. Христос, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної. (Фил. 2:5-8).

Таким чином, Христос міг умерти як будь-хто зі смертних, те ж саме, як говорить Біблія, могло б статися і з занепалою громадою. Упалі ангели будуть укинені до пекла, у самі глибини його, подібно кожному із синів людських. Про це говориться в книзі пророка Ісаї, розділі 14, а також у книзі пророка Єзекіїля, розділ 28. Бог вільний вдихнути життя в усе неживе і забрати життя в того, в кого побажає.

Але, також, милістю та владою Своєю надає Він вічне життя всім обраним синам Божим так само, як він об’явився Сином Божим, Ісусом Христом через воскресіння з мертвих (порівн. рим. 1:4).

Календар

Якщо ви не визнаєте Різдво, Великдень та інші свята, то, що ви можете сказати про назви днів тижня або місяців року? Адже більшість назв походить від імен поганських богів! Чи не почуваєте ви себе винним у зв'язку з тим, що ви користаєтеся таким календарем? Що ви можете сказати з приводу того, що субота названа на ім’я бога Сатурна? Мені здається, що таким назвам не місце в такій церкві як ваша!

Відповідь: Ваш здоровий глузд повинен підказати вам вірну відповідь. У положеннях віри, що ви можете знайти в глобальній мережі інтернет (A2), говориться, що церква керується священним календарем, у якому дні починаються від першого дня місяця авива або нісан, та державні структури визнають наше право чинити в такий спосіб.

Усі місяці мають свої порядкові номери, і ми щомісяця святкуємо Молодика. Втім назви днів тижня дійсно походять від імен поганських богів. Але це нас не стосується. Проте вони мають свої порядкові номери від одного до семи. Субота (Sabbath — прийнята в ранніх християн назва суботнього дня відпочинку: прим. перекл.) припадає на сьомий день тижня, що також називають і суботою (Saturday — традиційна назва шостого дня тижня; етимологія цього слова йде своїм корінням в стародавні культи на честь поганських богів, за іменами яких і були згодом названі дні тижня: прим. перекл.). Втім ми називаємо цей день "Sabbath". Де ж тут протиріччя?

Коли Христос прийде, поганський календар буде цілком скасовано, і ми повернемося до справжнього календаря Храму. Див. статті Божий Календар (№ 156); Місяць та Новий Рік (№ 213), Календар та місяць: перенесення чи свято (№ 195), а також Закон та четверта заповідь (№ 256). Нам усім доводиться жити у світі, який знаходиться під владою князя пітьми та духу неслухняності, але це не назавжди.

Як стоїть справа з лінією добового часу? Мені здається, що субота, молодик, свята, а значить і кожний день повинні починатися вечернею зорею в Єрусалимі; цей момент і є початком дня в усьому світі. Чи насправді до людей, що живуть на сході від Єрусалима, новий день, а значить і свята, приходять трохи раніше? З якого часу доби відраховували початок нового дня ще до того, як була встановлена лінія добового часу?

Відповідь: В Австралії, ми святкуємо Молодиків, Суботи (Sabbaths), і Свята раніше за інших, позаяк наш материк географічно розташований на схід від Єрусалима. Безумовно, цей закон виходить з Єрусалима і всі астрономічних розрахунків слід робити так, щоб саме Єрусалим виконував функцію точки відліку.

Імовірно, що під час другого пришестя Месія визначить нову лінію добового часу, але, доти ця система відліку цілком зручна, позаяк вона придатна для всіх людей. Судячи з характеру вашого питання, ви вивчаєте Біблію, тому вам неодмінно слід прочитати ще кілька статей: Божий Календар (№ 156), а також Місяць та Новий Рік (№ 213).

Я десь читав про те, що фраза "ніхто не знає дня і години" є єврейською ідіомою, що означає "день сурмлення". Чи випливає з цього, що, ми не можемо точно визначити перший день сьомого місяця? Чи правда це?

Відповідь: Ні, це абсолютна нісенітниця. Подібна картина обчислень не погоджується навіть із системою Хілеля. Як видно, це — вигадка караїмів, яким потрібно було якимсь чином створити струнку систему своїх спостережень.

Люди обчислювали астрономічні збіги (закономірності) ще за часів Ноя, а в Китаї і дотепер збереглися записи, що свідчать про давні спостереження. Так, астрономічні спостереження велися ще за 2000 років до того, як жив Метон (давньогрецький астроном та математик: прим. перекл). А за часів Ноя люди не тільки знали, як робити астрономічні обчислення, але вони регулярно складали таблиці руху небесних світил. За даними хронік, деякі китайські астрономи в 2158 р. до н.е. не змогли точно визначити, коли відбудеться затьмарення та імператор наказав принцу Тіну, щоб той покарав їх. За деякими історичними відомостями жовтий імператор Хвонг Ті робив дуже точні обчислення дев'ятнадцятирічного місячного циклу і збігу траєкторій руху сонця та місяцю вже в 2698 р. до н.е. Імовірно, це було ще до того, як на землі стався всесвітній потоп. Про те, як насправді слід обчислювати час, ви зможете дізнатися з статті за назвою "Містицизм", що знаходиться за такою адресою у всесвітній мережі інтернет: www.ccg.org/english/s/B7_8.html.

Помилкова (хибна) доктрина

Нещодавно я дізнався, де криється зміст доктрини про третє воскресіння. Звідкіля в Біблії з'явилася ця ідея? Можливо, існує яке-небудь свідчення в історичних хроніках, на ґрунті якого інші церкви побудували вчення про третє воскресіння? І ще, у чому полягає справжній зміст третього воскресіння?

Відповідь: Доктрина про третє воскресіння являє собою основу підступного та хибного вчення Герберта В. Армстронга та його духівництва. Ця доктрина була розвинута завдяки діяльності духівництва, яке мало на меті скористатися в своїх інтересах довірою своїх парафіян. Вони прагли міцно тримати в шорах своїх підданих, тобто контролювати діяльність членів церкви. Основну ідею цієї доктрини можна було б висловити так: "Тільки коли ви разом з Церквою після хрещення ви можете розраховувати на те, що успадкуєте царство Небесне". Така концепція забезпечує повне виправдання духівництву Світової Церкви Бога (МЦБ) і всім їхнім діянням. Якщо раптом ви вимовили якесь зауваження, що суперечить доктрині або може кинути тінь на репутацію церковників, — вони негайно викинуть вас. Проте цей варіант уявляється все-таки набагато кращим, ніж відхід з церкви, позаяк в першому випадку ви потрапляєте до тих, хто братиме участь у другому воскресінні.

Найгіршим з усього було б піти, адже, за доктриною якої дотримувалася церква, це означало, що ви неодмінно потрапите до третього воскресіння. Це хибне вчення є огидною та негуманною вигадкою, що її вважали одним із намірів Божих. Отже, ця доктрина була спрямована на те, щоб воскресити всіх тих, хто не хотів миритися з безглуздими вигадництвами церковників і не "залишався, молився та платив" як нещодавно писав один з колишніх євангелістів з церкви Армстронга. Творці та прихильники цієї псевдо доктрини будуть відроджені, щоб потім бути вкиненими до геєнни вогненної. Іншими словами, Господь збирався воскресити цих людей для того, щоб убити їх. Важко собі уявити, наскільки людина повинна бути зіпсованою та корисливою для того, щоб чинити таке насильство над тисячами парафіян, які довіряють йому. Вигадництва духівництва Армстронга, були всього-на-всього хитромудрим міфом, на якому ґрунтувалася їхня хибна доктрина.

У книзі Об’явлення, розділ 20, ми бачимо, що існує два Воскресіння з Мертвих. Перше Воскресіння з мертвих відбудеться на початку тисячоліття після того, як Месія повернеться. І Церква не може залишатися осторонь цього факту. Усі, хто не входить до числа святих, але дотримує Заповідей Господніх та Свідчення Ісуса Христа, будуть відроджені в другому воскресінні наприкінці тисячоліття та звільнення Сатани. Потім відбудеться остання війна кінця. Отже, перше воскресіння станеться після ув'язнення Сатани, про що ми можемо довідатися з книги Об’явлення 20:3. Далі, в Об’явленні 20:7 йдеться про те, що коли пройде тисяча років, Сатану звільнять з ув’язнення. З вірша 8 ми дізнаємося, що він звільниться, щоб обманювати народи в чотирьох чвертях землі. Після повстання відбудеться друге воскресіння та дух диявола і звіра-лжепророка буде кинений у Вогняне Озеро. У книзі Об’явлення 20:11-14 йдеться про те, що буде відбуватися під час другої неділі та Судного Дня.

Отже, Армстронг розвинув свою доктрину про третє воскресіння всупереч тому, що написано в книзі Об’явлення 20:13, а також Об’явлення 20:11 та 12. Прихильники цієї доктрини вважали, що слова "І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.

" означають, що йдеться про наступнє, пізніше воскресіння. Таким чином, явна абсурдність висновку про приналежність усіх померлих до третього воскресіння не виправдала надій Армстронга та його поплічників. Цього псевдовчення дотримувалася половина церковників, відповідно інша половина протистояла ідеї про те, щоб тримати членів церкви у шорах. Що б там не було, але це спонукало фарисеїв гратися в гру "впізнай лаодикійця" (позаяк їх навчали, що ті були філядельфійцями). Доктрина про третє воскресіння ставила собі за мету психологічно придушити тих, хто не пішов з церкви і таким чином, змусити їх залишитися на лавах членів цієї організації. Таких людей залякували перспективою спалення у Вогнянному Озері без найменшого шансу на порятунок. І як показала практика, така система контролю умонастроїв була надзвичайно ефективною.

Система була настільки досконалою, що лише людина з неймовірно сильною волею могла протистояти їй та вбачити в погрозах церковників безглузду доктрину, що складала ядро цього віровчення. Є все ще багато парафіян, що належать до МЦБ, що не вірять жодному слову тринітаріїв. Втім, вони залишаються в цій церкві лише через те, що вони там хрестилися. До того ж, ці люди не бажають, щоб їхнє ім'я було прокляте та спалене в геєнні вогненній. Влада цих церковників була настільки велика, що вони несамовито випливали своїй доктрині і беззастережно виправдували будь-який незаконний вчинок Армстронга, кожну його репліку в роботах, по суті апостольських проповідей, що спотворили суть. Отже, аргументація людини, що виправдує ганебний, очевидний для кожного, хто хоч небагато знаком з доктринами МБЦ, плагіат, одержала розвиток у рамках роботи Аллена за назвою Скіпетр Іуди і право первородства Йосипа. Сьогодні ці роботи критикують. Під тиском громадськості, Армстронг і Аллен попросили прощення за крадіжку роботи Г. Г. Руперта. Вони визнали плагіат і подачу підроблених документів Армстронга, що зробили його поплічники, свідомо знаючи, що ці документи — фальшивка. Армстронг попросту викрал церкву у своїх підлеглих і скористався нею, у той час як люди знаходилися в здивуванні, не знаючи, що відбувається. Вони сиділи подібно німим собакам, тому і не могли бути прокляті на третю неділю у випадку, якби залишили церкву. Краще, на що могли сподіватися ці нещасливі, у випадку вигнання з рядів церковної братії, це було друге воскресіння. Безумовно, ви пережили все це і навіть більше. Докладний аналіз цієї хибної доктрини наведено в статті під назвою Помилка третього воскресіння (доречніше було б перекласти так: "Помилковість доктрини про третє воскресіння")(№ 166); Воскресіння з мертвих (№ 143); а також Душу (№ 92)

Недавно я подивився фільм про Джебель-ель-Лозе/Джевель-ель-Мусе. Але, усе-таки, після перегляду для мене залишилося неясним, де ж усе-таки знаходиться Безпечне Місце? Я рішуче упевнений (поки), що це воно і є, а Петра — це підробка.

Відповідь: Петра — це не пустеля. Це ще одна назва міста Едома. Потрібно бути зробленим дилетантом, щоб купитися на такий дешевий трюк. Безпечне Місце знаходиться в десниці Божої. Євангеліє говорить, що ми не встигнемо обійти міст Ізраїлевих як прийде Син Людський (Матвій 10:23). З цього випливає, що Церква буде піддаватися гонінням у плині тривалого часу. Більш повну інформацію з цього питання можна довідатися зі статті Безпечне місце (доречніше було б перекласти так: "Юдоль Порятунку") (№ 194). У 1970 р., МЦБ вирішила, що Юдоллю Порятунку була Петра. Раніше ж, цією землею вважали деяку місцевість у Канаді. Втім і нині існує ряд церков, що учать, що цим місцем була Петра. Подібна плутанина виникла також і термінами "Selah" у Старому Заповіті.

Народи

Не могли б ви сказати мені, який народ сьогодні можна ототожнити народом, про яке йдеться в пророцтві про Едоме?

Відповідь: Після спустошення Едома, идумеи розбрелися по усьому світлу. Едом переживав пору розквіту з 13-ого по 8-ий століття до н.е. Він був землею, що платила данину Іудеї і усіх своїх ворогах. Коли ж Іудея потрапила в полон до вавілонянам, Едом відійшов у володіння до Південного Іудеї. Столицею цієї країни стало місто Хеврон, що залишився нею і в усі наступні дні.

В часи піка правління пануючи Ірода і його династій, идумеи непомітно розчинилися в етнічному просторі Іудеї. Багато хто з них також вижили, і розселилися серед набатеїв (Nabateans). З часів маккавеїв, Івана Гирканського (Hyrcanus) (близько 120 р.) идумеи бігли в інші землі і прийняли там іудаїзм проти своєї волі (Йосип A JJ XIII, ix,1; XV, vii, 9).

Звертає на себе увага той факт, що на заключному етапі падіння Храму і Єрусалима, ті идумеи, що шістсот років тому раділи про падіння Храму, тепер, найбільше завзято і фанатично, заступали за нього (Словник перекладача Біблії, Едом, тім 2, стор. 26).

Цей народ можна розглядати як основу традиційного іудаїзму в постхрамовий період. До того всього, безліч ідумеїв знайшли притулок у землях Саудівської Аравії. Їхня роль у фінікійському торговому альянсі, безсумнівно, послужить темою для подальших досліджень та наукових публікацій з цього приводу.

Не могли б ви перелічити наявні документи, що свідчать про просування (шляхах пересування) загублених колін ізраїльських (у той час, коли вони мігрували до острови)? Тепер мені зрозумілий ваш інтерес, — я усвідомив причину, через яку ви поставили питання про останки ізраїльтян, що їх знайдено в Сполучених Штатах . Ці знахідки можуть бути датовані другим століттям (очевидно, нашої ери: прим. перши.). Мені не дає спокою думка про міграцію загублених колін; тим більше, що це питання має пряме відношення до коренів вашої церкви, зв'язок з іудаїзмом і древнім християнством.

Відповідь: Це дуже непроста задача. Бог будить нас, коли на те воля Його. Міграція колін Ізраїлевих проходила в три етапи. Імовірно, також обстояло справу і з іудеями, яким належали люди Веніяминового племени, тобто ті, котрих ми в даний час називаємо євреями. Першими залишили їхню землю люди коліна Гада, Рувима і половина родів Манасіїних. Їхній вихід передував основний історичній фазі депортації, що відбулася в 772 р., тобто в часи полону ассірійського. Вони відправилися на північ від Араксу й оселилися неподалік від кавказьких земель. Відтепер їхні поселення простиралися в напрямку південних степів.

Хеттеи (хатти чи кальти) пішли з ці земель ще раніш. В часи пануючи Давида вони складалися в союзі з Ізраїлем, так само як і аммореяни й інші племена, що сусідять. Давид ушул у степу разом з Фувалом та Мешехом десь між 1000 р. до н.е. та повстанням. Цілком ймовірно, він узяв із собою хеттеїв, позаяк Скіфії загрожувала перспектива зіткнень з кельтами. Ця величезна, добре збройна армія ариан незабаром початку здійснювати набіги на індійські землі. Цілком імовірно, що ця армія згодом утворила ядро єврейського війська.

Учасники фінікійського альянсу Давид і Хирам, також залишили свої землі і пішли в напрямку моря. Вони сягнули теренів Ейлату на сході, Тиру й Сидону на заході. Карфаген був заснований для того щоб юдеї також мали змогу ввійти до цього альянсу, тож острови були наповнені людьми, що говорили єврейською та карфагенською говірками. У цьому полягає причина подібності між бритонським і пунічним прислівником з одного боку, а також англосаксонськими і єврейськими словами — з іншої. І це незважаючи на те, що багато структурних одиниць цих мов мають ассірійську етимологію.

Скоти приєдналися до мілезійцям в Ірландії після того, як галли потерпіли фіаско при спробі вторгнення в Британію. Вони відправилися в Шотландію в 501 р. н.е. Кельтів у Британії називали кельтами - гіпербореями. З моменту падіння північного царства ми можемо спостерігати пересування (міграцію) кельтів на захід, нагору по ріці Дунай у напрямку до Європи від їхнього місця на півночі Ассирії.

Амореї, що входили до ізраїльського альянсу, пішли разом з кельтами й оселилися в Амориці, що згодом здобула сучасної назви Британія. Милезийци традиційно були монотеїстами. Волхви, плем'я медеїтів, звернули їх у релігію Золотого Тельця. Надалі вони перенесли цю отруту по всій Європі. Отже грекам довелося розвинути філософське навчання, щоб боротися з цією хибною доктриною.

Після розквіту вавілонської культури ассирійці мігрували в Європу і, надалі, стали першими тевтонцями. Ізраїльтяни на півночі Араксу залишалися там і в часи Ісуса Христа. Згодом вони заснували парфянське царство. Їхні родичі в західній Британії, називалися британцями (British). Етимоном цієї назви варто вважати комбінацію двох єврейських слів "берит" або ж "заповіт" та "іш", що означає "людину". "Парфія (Parthia)" означає та ж саме, що і "заповітна країна" - Періція (Perithia). "Айн" також означає "земля". Таким чином, вони є родичами. Тай (Thye) зазнали поразки від персів у другому столітті; цього удару їм завдали саме римляни. Відтак племена позбирали все своє майно та вирушили до західної Європи., Вони дісталися європейських теренів набагато раніше, ніж це зробили германці . Бідолашним германцям нічого не залишалося аби лише знаходити спосіб співіснування виживання по сусідству з римською імперією. Незабаром ці племена роздрібнилися на трохи інші. Дроблення території Європи стало відмітною рисою того часу. Див. статті Війни між унитариями і тринітаріями (№ 268). Більш повну інформацію з цього питання ви зможете дістати в праці www.Abrahams-Legacy.org.

Моральні підвалини ізраїльтян забороняли їм чи женитися зв'язувати себе іншими узами з іншими племенами (расами). З огляду на той факт, що Бог обрав лише один народ, чи можемо ми стверджувати, що Він — расист? Нам говорять, що прагнення чи женитися виходити заміж лише за людину своєї національності — це расизм. Як же обстоїть справа в даному випадку? Не могли б ви висловити свої коментарі з цього приводу?

Відповідь: Народи і раси — це відмінні друг від друга поняття. Існує лише одна раса, що відродилася після нефилимов. Це — людська раса (див. статті Нефилим (№ 154)). Право первородства коліна Иосифова в Єфремі і Манассее походить від єгиптян. Заборона на поганські шлюби була однією з умов релігії. Основна ідея полягала в тім, що Божі сини не повинні нести на собі одне ярмо з іновірцями. Існують племена (народи), про які Біблія повідомляє, що вони зникнуть з обличчя землі. Деякі народи поглинув Ізраїль, решта ж чекатиме на цю долю.

Бог поклав свій задум порятунку, відповідно до якого всі народи ввійдуть до сім’ї Господа через Ізраїль та Месію. Відтоді, як Месія повернеться, Він заснує царство на цій планеті, що буде улаштовано згідно з Законом Божим. Ізраїль буде центром цього царства і народи будуть додержуватися Закон і додержуватися свят Господніх. Це протриває тисячу років.

Після того, як наступить друге воскресіння з мертвих. Тоді ми побачимо, що всі люди піднімуться з могил — та їх будуть збудовувати. Усі люди будуть навернені до віри; навертання триватиме доти, поки усі без винятку люди не стануть синами Бога в Дусі Ісуса Христа. Відтак Господь заснує своє царство на землі і стане Він усім в усьому (Еф. 4:6). Чужих не стане. Усякий, хто освячує і всякий, хто освячений, походять від образа і подоби Господа і будуть відтворені по образі і подобі Божому. Див. статті: Воскресіння з мертвих (№ 143); Єдиносущий батько (доречніше було б перекласти так: "Єдиносущий у Батьку") (№ 81); Часовий Підсумок Століття (доречніше було б перекласти так: "Подієва хронологія століття") (№ 272); a також Боже Місто (№ 180).

Яке значення місця Сихема? Схоже на те, що там відбулася безліч подій.

Відповідь: Сихем означає "шия". Це слово ніколи вживали в змісті "звалювати ношу на спину, так щоб вона розташовувалася між плічми". Будинок Ізраїлів, знаходячись у полону в фальшивих царів, звалюють на свою спину тягар невір'я. Інші ж народи лише збільшують положення.

Не могли б ви пояснити сутність хронології (430 років) і, зокрема, уточнити, яке відношення має ця хронологія до результату і до другого Пришестя Христа? Що відбудеться в ЦЕЙ САМИЙ ДЕНЬ?

Відповідь: Ізраїль була включена до складу Єгипту по двох причинах. Полон був покаранням, але споконвічний полон ізраїльтян задумувався як спосіб не дати Ізраїлеві загинути під вантажем тих тягот, що вони переживали. Спробу знищити ізраїльтян, винищивши первістка, надалі віднесли на рахунок єгиптян. Первісток Ізраїлів був виконаний святості для Бога.

Бог вивів Ізраїль з полону, і сини Ізраїлеві тинялися протягом сорока років по пустелі. Ми чітко просліджуємо тут числову закономірність, що, по суті, символічна, проте все ж таки відбиває задум Божий. Народ знаходився в полону в єгиптян, позаяк вони впали в гріх. Проте з волі Господа, Він вивів їх і відсторонив від полону на сорок років. Чотириста років можна ототожнити з чотирма тисячами років з моменту Створення і до приходу Христа.

Це були нелегкі часи, втім же, сорок років, проведені в пустелі були періодом іспитів. Число сорок завжди ототожнюється з іспитами (див. статті Символізм у числах (№ 7). У цілому в нас виходить дві тисячі років чи сорок ювілеїв церкви в пустелі від Месії.

Зрештою, тридцять років, під час яких будуть скинені князі, священики і пророки ототожнюють із тридцятьма днями плачучи по Мойсею по закінченню періоду в сорок років. Месія прийде в недалекому майбутньому й установить нове тисячоліття. Після того, як пройде битва Армагеддону, народи будуть відроджені (відновлені) і відправляться вони в Єрусалим, як ми читаємо в книзі пророка Ісаї 66.

Цей Результат буде ще більш масштабним, чим перший. У ньому будуть брати участь набагато більше людей і набагато більше народів. Див. статті Вимір Храму (доречніше було б перекласти так: "Міра Храму") (№ 137); Тисячоліття і піднесення на небеса (доречніше було б перекласти так: "Тисяча років і піднесення") (№ 85); Часовий Підсумок Століття (доречніше було б перекласти так: "Подієва хронологія століття") (№ 272); а також Господній день і останні дні (доречніше було б перекласти так: "День Господа й останні дні") (№ 192).

Чи прийде такий час, коли Свідчення про неминучу загибель планети і страшний День Господа домінуватимуть перед проповіддю Євангелії царства Божого? Якщо таке коли-небудь відбудеться, то не могли б ви сказати, коли цей час наступить?

Відповідь: Бог нічого не робить без Свідчення і напоумлення людей через Своїх слуг і пророків. Таким чином, він повинний попередити народ про прихід Месії, а Святе писання говорить, що про це сповістить голос Дана/Єфрема, як ми бачимо з тексту Єремії 4:15. Цей аспект знайшов своє відображення в статтях Попередження останніх днів (доречніше було б перекласти так: "Свідчення останніх днів") (№ 44) а також Вогонь з неба (№ 28).

У той же час існує борг проповідувати євангеліє царства Божого. По суті, це перше послання Ангела, про яке говориться в Одкровенні 14. Існують чотири послання в тексті. Ці послання зв'язані між собою. Церква зобов'язана доносити до людей перше Послання Ангелів. Вона проповідує це послання, поки сам свідок, а потім і сама Церква не виступлять у захист пророцтва і не дадуть йому порушитися.

Пророк Єремія 4:15, поза всяким сумнівом, є частиною Церкви останніх днів. Він може цілком стати повною церквою у своєму праві. Він виконуватиме пророцтва Одкровення 14 і сили Гедеона. Інші аспекти стали предметом розгляду в статтях Сила Гидеона й останні дні (№ 22); а також Послання Одкровення 14 (№ 270).

Яким буде майбутнє християнства?

Відповідь: Християнство як віра буде дедалі зменшуватися, втім, коли прийде Ісус Христос, вона відродиться і стане єдиною світовою релігією. Це триватиме 1000 років. Те що нині й зветься християнством, буде всунуте, позаяк ця віра є неправдивою.

Юдаїзм, іслам та християнство зіллються воєдино, — відбудеться переродження цих релігій на одну правдиву віру. Ця віра і звернеться світовою релігією. Перед тим, як це відбудеться, християнські церкви тринитариев спробують об'єднатися й утворити єдину систему, незважаючи на Новий Порядок у Світі. Іслам стане причиною останніх воєн між царями півночі і півдня. Зараз ми можемо спостерігати протистояння цих двох світових систем. Царі сходу будуть чинити опір силам заходу. Більш того, вони нададуть підтримки ісламським фундаменталістам, що виробляють нафту.

Дуже наполегливими виявляться спроби ісламістів завоювати Європу. Зі своєї сторони Європа, незмінно буде наносити відповідні удари, спрямовані на знищення супротивника. Європейці будуть вторгатися на Близький Схід і Єрусалим буде штабом тих, хто веде воєнні дії. Потім зона бойових дій зміститься в російські степи і пошириться до Іраку. Відтоді, внаслідок війн п'ятої та шостої сурем одна третину населення планети буде винищено .

Упродовж трьох з половиною років свідки перебуватимуть в Єрусалимі, а згодом їх буде вбито. Вони будуть відроджені через три з половиною дня і піднесуться на небеса, щоб вітати Месію. Відтоді Месія почне знищувати псевдорелігійні системи на планеті, придушувати народи і знищувати їхній військовий потенціал народів під час битви в Армагеддоні.

Велика частина світу повстане проти Христа, позаяк первосвященики неправдивих релігій цього світу оголосять його антихристом. Підставою для такого обвинувачення послужить та обставина, що він силою дає Закон Божий, котрий він давав Мойсею. Основна частина (ядро) закону буде відновлена.

Люди неодмінно мають бути християнами та додержуватися заповіді Божі й Свідчення Ісуса Христа, коли Він закликатиме нашу планету прийняти правдиву віру. Сатана і його хибну систему логічних протиріч буде скинуто до бездонної прірви на тисячу років. Це й є День Господній та тисячоліття Бога.

Див. статті: Тисячоліття і піднесення на небеса (доречніше було б перекласти так: "Тисяча років і піднесення") (№ 95); Часовий Підсумок Століття (доречніше було б перекласти так: "Подієва хронологія століття") (№ 272); Сім печаток (№ 140); Сім труб (№ 141); Господній День і Останні Дні (доречніше було б перекласти так: "День Господа й останні дні") (№ 192); Воскресіння з мертвих (№ 143); а також Труби (№ 136).

Чи не могли б ви детально пояснити мені, що означає вислів "час поган"? Чи насправді в даному випадку йдеться про три із половиною роки скорботи?

Відповідь: Час поган настає поетапно. Початковою фазою цього періоду було змішання мов під час будівництва вавілонської вежі. Проте найбільш показовим етапом цього періоду можна вважати той час, коли відбувалися події, зв'язані з золотою головою Навуходоносора в Кархемісі. Наступним етапом ознаменований двома періодами тривалістю в сорок років відправлення пануючи Навуходоносора й аж до падіння Єгипту за часів правління Камбісса (Cambyses) у 525 р. н.е., а потім сім чи разів 2,520 років і закінчилося в 1997 р.

Це був кінець часу поган або ж Народів. Упродовж наступних тридцяти років у світі царюватиме система звіра, що здійметься аби царювати світом протягом однієї години. Отоді світ зазнає глобальної катастрофи. До 2027 р. місяць років буде довершено й Месія почне царювати з Єрусалима протягом тисячі років. Див. наступні статті: Часовий Підсумок Століття (доречніше було б перекласти так: "Подієва хронологія століття") (№ 272); Падіння Єгипту (№ 36); Послання Одкровення 14 (№ 270); Знак Йони й Історія Відновлення Храму (доречніше було б перекласти так: "Знамення Йони й історія відновлення Храму")(№ 13); а також Вимір Храму (доречніше було б перекласти так: "Міра Храму" (№ 137).

Не могли б ви дати мені деякі відомості про заповіти, починаючи від Старого Заповіту та аж до Нового Заповіту, наприклад: які заповіти створила людина? Яким чином вони відрізняються друг від друга? Яке відношення вони мають до древніх близькосхідних заповітів? Яке уявлення мають люди про заповіти саме єврейської Біблії?

Відповідь: Заповіт створила Ний і його сини. Їхня справа продовжила Авраам. Він представлений двома святими словами: одне передано через Ісака й Якова, а інше — через Ізмаїла. До обох слів причетні дванадцять колін Ізраїлевих. Офіційний статус Закон придбав завдяки Мойсею; і не адже він був новий, але адже він передбачав мінімальну залежність від рабовласників у Єгипті.

Ідея про Старому і Новому (знову складений) зводі законів невірна. Її корені лежать у спробах гностиків, що прагнуть розвити ідеї гностицизму і стверджуючі, що Христос усунув Закон. З таким же успіхом вони можуть заперечувати, що саме Христос дав Закон Мойсею. Рання церква аж ніяк не вважала, що все відбулося саме так.

В основі заповіту лежить святе слово Боже, передане через Ангела чи Заповіту Бога. Заповіт був створений Богом і Ангел Заповіту, що успадкував Ізраїль, передав його (заповіт) людям. Ці ангелом був Ісус Христос. Див. статті Преіснування Ісуса Христа (доречніше було б перекласти так: "Передісторія буття Ісуса Христа") (№ 243).

Заповіт, що Бог установив і визначив нам через Ізраїль і Христа, вічний і непорушний. Більш докладно про заповіт ви зможете довідатися зі статті Божий Заповіт (доречніше було б перекласти так: "Заповіт Бога") (№ 152). Термін "Новий Заповіт" уводить людей в оману, позаяк люди думають, що йдеться про новий звід норм і правил. Втім же, це не так. Древній Заповіт виповнився, тобто, виповнилося пророцтво про жертву, який став Месія. Саме він поклав кінець усякому жертвопринесенню в ім'я Боже.

Ті пророцтва, про які довідалися Авраам, Ісак та Яків, також здійснилося. Втім, для повного виконання пророцтва треба було кілька століть. Те ж саме можна сказати і про Ізмаїла. Про те, чим завершилося це пророцтво, ви можете довідатися зі статті Боже Місто (№ 180).

 

q

 

Christian Churches God

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

Email: secretary@ccg.org

Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

Ця стаття є доступною в Інтернеті за адресою:
http://www.logon.org або http://www.ccg.org