(Видання 1.0 20000730-20011208)

Дозволяється безборонне копіювання та розповсюдження поданої статті за умови збереження її цільної структури цієї статті та виключення будь-яких змін у ній. При цьому копія повинна мати відповідний напис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії цієї статті плата може не стягуватися. Дозволяється наводити стислі цитати в критичних статтях та оглядах за умови дотримання закону про авторське право

Подану статтю можна знайти у всесвітній мережі інтернет за наступною адресою:

Тління віри…Іслам, іудаїзм, християнство – Сувої Мертвого Моря –монотеїзм (єдинобожжя)

Екуменізм…Об'єднання конфесій

Іслам…Аллах – Рамадан – Коран –халіф - імам

Іудаїзм…Календар Хілеля

Протестантизм…Ступінь гріха Мартін Лютер – Феномен виключення

Поганство…Християни проти

Свідчення Ієгови…Переливання крові - Повернення Христа - Неділя -

Доктрина про душу…Переселення душ - безсмертна душа – Перевернений хрест – Євреї Голокосту – Традиція апологія…Хрищення дітей – Породжений католиком / католики

Мормони… Чи має ця релігія відношення до християнства – Хрищення мертвих - священний натільний одяг

Чернецтво…Що то є?

Гностицизм…Значення Bythus- Рай та пекло

Обрізання…Немовлята сини християни

Буддизм…Та ж мета, що й у християн – Далай Лама – чакри зцілення

Індуїзм… чи можна вважати цю релігію Екуменізмом – Клунь Веда – релігійні свята

Шаманство…Визначення шамана – Душі, випущені з чистилища

Франкмасонство…Релігія або ж секта Мітраїзм…всесвітні містерії

Адвентисти сьомого дня…Хибні доктрини

Ассиро-вавилонські вірування…Перст Ашират – мати гузка – перелік епонімів – Орев та Зеев - Марди Грас-Піната (Pinata) - Тантара

Зороастризм…Ахріман

Християнська доктрина містицизму…Доктрини претериста - священна кров та чаша Грааля – Могила св. Якова - Складання генетичної карти (ДНК) – Гермес - культи

Символ християнської віри…документ

Релігії народів…Голокост і Ватикан-Шотландці – кельти – теорія Гайя –тара – теорія хаосу – Благословення в Торонто – Шумерський текст

Відповідь: Насамперед слід зазначити, що іслам зародився ще за часів Адама. Тоді це була щира, правдива віра в єдиного Бога; вона простиралася через Ноя, Авраама та патріархів. Християнство, іудаїзм та іслам, напевне, мають під собою загальне біблійне підґрунтя; здогадно, усі ці віровчення виходять із закону Божого. Проте між ними існують напрочуд гострі розбіжності щодо значення віри та слушності або ж обґрунтування відповідних теологічних доктрин. Ми бачимо, що напружена обстановка може, зрештою, призвести до третьої світової війни.

Відповідь: Ні, на жаль, на сьогоднішній день справи йдуть далеко не кращим чином. Як не дивно, і мусульмани, і юдеї люто намагаються спростувати факт існування сувоїв або ж ігнорують зміст цих рукописних пам'ятників. Протягом багатьох століть адепти ісламу затверджували, що вони не зобов'язані дотримуватися Закону Божого, та отже, і біблійних вказівок, адже цей текст не має нічого спільного з оригіналом, авторами якого були пророки та Храм.

Дивно, що вони все ж таки намагаються заперечувати дійсність та істинність сувоїв, знайдених у Мертвому морі, навіть усупереч тому, що ми маємо незаперечні докази нашої правоти. Та це робиться з урахуванням невеликих поправок на рабинський іудаїзм, який, безсумнівно, справив неабиякий вплив на авторів цього літературного джерела у постхрамовий період (тобто після падіння Храму, наприклад текст Повторення Закону 32:8). Не коштує великої праці довести, що Зміст Талмуда, священної книги іудеїв, являє собою усього лише перекручений варіант Біблії. Іудеї сліпі, і вони навмисно не хочуть зауважувати свою помилку.

Відповідь: Три названих вами релігії, тобто християнство, іслам і іудаїзм виходять з однієї віри, в основі якої, безумовно, лежить монотеїзм (єдинобожжя). Раціональний теїзм, біблія і три віровчення, що виходять від них, безсумнівно, мають монотеїстичну природу.

Проблеми почалися лише тоді, коли почали з'являтися сонячні культи і поганські звичаї пов’язані з доктриною триєдиного Бога. Через призму догмата Трійці християнство не можна розглядати як монотеїстичну структуру. Аналогічні віровчення в ісламі, такі як, скажімо, Алі, також не є монотеїстичними.

Концепція монотеїзму походить з ідеї про єдиного Правдивого Бога, що один має безсмертя та в якому живе та діє все, що існує. У цьому полягає суть щирого монотеїзму та прихована справжня суть Біблії. Більш докладно про це ви можете прочитати в статті, присвяченій цьому питанню під назвою Давній монотеїзм (доречніше було б перекласти як “Єдинобожжя в давнину”) (№ G1).

Відповідь: Після соборів, що відбулися в четвертому столітті, Християнська церква розкололася на дві основні галузі: унітаріїв і тринітаріїв. Протягом перших двох століть усі церкви поділяли ідеї унітаризму та віру в те, що Христос був Великим Ангелом Старого Заповіту. Тринітаріїв тоді просто не існувало в межах християнської релігії. Вони були поганами, що вклонялися в Римі Юпітерові, Юноні, а також Мінерві та Непорочній Діві.

У четвертому столітті абіссінська церква послала свого архієпископа (представника) Муесса до Китаю так, щоб на своєму шляху він відвідав Індію. Він затвердив позиції християнства в Китаї, жителі якого, переважно, дотримувалися Суботи і поділяли положення унітаризму. Багато хто з них згодом організував торгові альянси разом з арабами, а ті, у свою чергу прийняли іслам. Цих людей стали називати “хью хью”. Більш докладно про це ви зможете прочитати в статті під назвою Загальне поширення церков, що дотримувалися суботи (№ 122). Адептів суботи дотепер можна знайти в Китаї — їх нараховується там біля мільйона. Багато хто з них перейняв ідеї єретичного вчення, що згодом отримало назву сабелліанізм; нині ж вони істотно відійшли від первісних доктрин. Деякі з них вшановують Ісуса як Отця та Бога.

Радикальний унітаризм заперечує преіснування (буттєву передісторію) Ісуса Христа та, з погляду історії біблеїстики, ця течія існує порівняно нетривалий час. Ранні мусульмани досить довго розвивали цю ідею. Вона (ця ідея) відрізняється від первісного унітаризму; до того ж вона не має ніякого відношення ані мусульманських доктрин, ані біблійного іудаїзму, зокрема, доктрин щодо Месії. Історія церков у Трансільванії докладно висвітлена в праці рабина Самюеля Кона Адепти суботи в Трансільванії, ХЦБ Паблішінг, США, 1998 р. До того ж, зверніть увагу на статтю під назвою Преіснування Ісуса Христа (№ 243), де ви зможете отримати більш докладні відомості щодо цього питання, а також про віровчення готів.

Аж до останніх десятиліть, значна частина церков, що дотримуються суботи, не були тринітаріями. Адвентисти Сьомого Дня офіційно прийняли догмата триєдиного бога лише в 1978 р. Світова Церква Бога затвердила інший курс у 1993/4 р., а Церква Бога офіційно ухвалила догмат бінітаризму в Денвере в 1995 р. Доктрина діатеїзму також проголошувалася і на інших конференціях, присвячених питанням теології.

Інші з церков, що прилічують себе до Церков Бога, розходяться в поглядах щодо істинної віри. До того ж діапазон з поглядів сягає від догмату триєдиного бога аж до діатеїзму, так званої доктрини бінітаризму. Християнські Церкви Бога споконвічно сповідали єдинобожжя в рамках унітаризму; такою була віра в першому столітті. Унітаріїв-універсалістів де-не-де вважають унітаріями радикального напрямку. Принаймні, таке положення було висунуто на загальній конференції в штаті Джорджія.

Відповідь: Термін “аріанство” вживають у значенні “аріяни, що визнають преіснування Ісуса Христа”. Здебільшого, цей термін застосовують до послідовників та наступників Арія, пресвітера, старійшини Олександрійського в контексті подій, що відбулися під час собору в Нікеї в 325 р. н. е.

Внаслідок цього теологічних звад з'явилася нова фракція, що одержала назву Македонської; її представників слідом за цим почали називати напіваріянами. Численні терміни та самі поняття, що характеризують особливості та своєрідність світогляду того чи іншого релігійного відгалуження, запозичені від пропаганди тринітаризму. Див. статтю під назвою Аріанство і напіваріанство (№ 167), Соціанізм, аріанізм та унітаріанізм (доречніше було б перекласти як “Социанизм, аріанство й унітаризм”) (№ 185), Бінітаризм та тринітаризм (№ 76), Святий Дух (№ 117), Єдиносущний Отець (доречніше було б перекласти як “Єдиносущні в Отцеві”) (№ 81), а також Розвиток моделі неоплатонізму (№ 17).

Відповідь: Плутанину навмисно внесли тринітарії, аби створити міф невідповідності унітаріянської доктрини первісним теологічним положенням ранньої церкви. Фундатором аріанства був олександрійський пресвітер Арій. Іноді цю течію в християнстві називають також євсевіанством, позаяк Євсевій був значно старше за віком, ніж Арій. Арій же, власне кажучи, не був присутній на соборі, що відбувся в Нікеї. До нього зазвичай зверталися лише тоді, коли мали потребу в ньому як у консультанті з питань логіки в теології.

Крім нього існувала величезна кількість інших єпископів, що пройшли школу такого видатного теолога як Лукіана Антіохійського, що був воістину великим учителем кінця третього, початку четвертого століття. Проте, варто визнати, що Арій був усього лише одним з довгої низки людей від Христа та апостолів, усі з яких були унітаріями. Догмат триєдиного бога остаточно сформувався лише в четвертому столітті.

Таким чином, їм довелося внести плутанину і безладдя в історію цього питання і поставити на ньому клеймо унітаризму. Вони поставили на ньому печатку єресі, хоча, насправді, батьки антинікейці сповідали унітаризм протягом двох перших століть віри.

Юстин Мученик у своєму посланні щодо християнської віри до римського імператора близько 150 р. н. е. чітко висловився про те, що Христос є Ангелом Яхве (Ієгови), що дав Закон Мойсею на синайській горі. Досить складно підвести Юстина та римську церкву під категорію аріанства, адже Арій народився на півтора століття пізніше. Див. наступні статті: Рання теологія божества (доречніше було б перекласти як “Найдавніші доктрини про Бога”) (№ 127), Єдиносущні з Отцем (доречніше було б перекласти як “Єдиносущні в Отці”) (№ 81), Соціанізм, аріанізм та унітаріанізм (доречніше було б перекласти як “Соціанізм, аріанство й унітаризм”) (№ 185).

Відповідь: Напевне, ви маєте тут рацію. Біблія говорить нам і на чолі її написане ім'я: таємниця, Вавилон великий, мати блудницям і мерзенностям земним. Таким чином, релігійна блудниця містичних культів, про які символічно оповідає нам Біблія, литий телець із золота також були частиною однієї і тієї ж системи вірувань. Вони усі об'єднаються, щоб боротися проти Месії, однак, вони приречені на поразку від рук звіра в останні дні. Ізраїль був примушений укусити золота тельця і випити золотої води, у якій змішані кілька релігійних систем. Це також свого роду пророцтво.

Відповідь: Коран наказує правовірним дотримуватися місяць посту. То був місяць приготування, що його спіткала доля всіх свят — він перетворився на поганське свято.

Відповідь: Відповіді на це питання також можна знайти в Корані. Коли писався Новий Заповіт, поняття “Святе Писання” містило в собі лише "Старий Заповіт". Новий Заповіт являє собою пояснення намірів пророків Старого Заповіту. Таким чином, мова йде про коментарі до Закону Божого. Саме як коментар і потрібно розглядати Коран.

З авторитетних джерел ми бачимо, що Об'явлення Господнє дано від Пеклама до Ноя, а також Авраама, Ісака та Якова, також Мойсею й Аарону, Христу й біблійним пророкам. Мухаммед та чотири праведних (справедливих) халіфи правильно розуміли Аль Іслам. Після цього іслам утратив колишню чистоту та істинність споконвічної віри.

Те ж саме відбулося з людьми, що про них згадується в Писанні. Більш докладно про це можна прочитати в наступних статтях: Загальне поширення церков, що дотримувались суботи (№ 122), а також Роль четвертої заповіді в історії церков, що дотримувалися суботу (№ 170).

У родині пророка були вживані біблійні тексти. Нам відомо, коли вони були написані, і ми знаємо, що всі тексти вірні. Зі змісту Сувоїв Мертвого Моря ми можемо дійти висновку про те, які тексти були в Пророка, а також про те, що ці тексти були такими ж, як і за часів Христа, тобто їхній зміст ідентично. Роль і місце поняття “Елоах” не змінилися за довгий час. Проте, хтось створив міф про те, що оригінальні тексти були загублені, коли до влади прийшла більш пізня династія халіфів, що не почитали закон і не додержуються його. Як сказав пророк “вони не могли дочекатися, коли ж нарешті закінчиться молитва, щоб повернутися до своїх торгових справ у суботу”. Люди, що дотримували букву Закону Божого, здобули підтримки та схвалення з боку Чотирьох Справедливих халіфів. Права цих людей визнали, отже віруючі могли залишитися в спокої доти, поки до влади не прийшли інші царі, що не бажали визнавати права віруючих у рамках тодішнього ісламу.

Новий Заповіт був написаний церковними діячами першого століття. Апостоли Матвій і Іван написали своїх євангелій, а їхні учні Марк та Лука написали свої теологічні твори, що також вважають євангеліями. Праці Павла автентичні, їх авторство не підлягає жодному сумніву. Існує думка про те, що, книгу послання до євреїв почав писати Павло, але закінчив її інший учень, напевне Варнава. На загальну думці, Івана вважають автором євангелія, послань та Об'явлення, що зійшло на нього. Це Об'явлення Бог дав Месії.

Історія канону більш докладно висвітлена в статті під назвою Біблія (№ 164). У цій статті ви зможете знайти масу корисних матеріалів по цій темі. Люди, що й дотепер дотримують первісних (одвічних) напоумлень Книги Книг, й досі залишаються серед нас, втім їх залишилося не так уже й багато. Написано: “Дійсно дали ми Писання Мойсею та відправили багатьох посланників, щоб вони йшли за Ним, і ми дали Ісусові, сину Марії ясні докази і Ми не залишили його в Дусі Святому. Хай буде так: “Коли ж прийде посланник і принесе вам звістку небажану для вас, то запишаєтеся ви і не ввіруєте та й уб'єте його?”

Цікаво, чи насправді Аллах, той що добрий та милосердний, Єдиний Правдивий Бог, утратив їх, як стверджують деякі імами? Чи в нього недостатньо могутності, аби зібрати слова пророків усіх часів?

“І сказали вони: зміцнилися ми в серце своєму. Ніхто інший, крім Аллаха” прокляв їх за невір'я їх. Деякі залишилися з тих, хто істинно вірує в Нього”.

З чого ж створена людина? Вона врятована в крові та воді, що тече від Месії, котрий є Аль Таріх: Нова Досвітня Зоря. Див. статті, у яких це питання розглянуте більш детально Христос і Коран (№ 163). На сайті www.logon.org ви зможете також знайти статті арабською та іншими мовами.

Пояснення до Старого Заповіту містяться в Новому Заповіті, а Коран не можна зрозуміти без Біблії, оскільки священну книгу мусульман, по суті, слід розглядати як добірку уточнюючих коментарів. Існує лише один Аль Іслам, і він був даний із самого початку, таким чином, усі люди зобов'язані дотримуватися законів живого Бога Елоаха або ж Аллаха”. Ви не можете вважатися правовірним мусульманином, якщо ви не дотримуєте суботи.

Відповідь: Халіфат — мусульманська теократія з халіфом. Це слово походить з арабської мови, тобто “халіфат” має значення "послідовник, наступник". Зараз уживають термін “халіф”. Оксфордський універсальний словник говорить, що вимова з довгим “а” є немилозвучною.

Це слово, власне кажучи, означає мусульманський титул людини, котра виконує обв'язки голови держави (зазвичай монархічної) та одночасно її релігійною головою, спадкоємцем пророка Мухаммеда. Халіфат же являє собою деяку форму правління та, відповідно, урядовий апарат держави.

Перші чотири халіфи здобули в історії назву чотирьох справедливих халіфів. Після них, за переконанням багатьох істориків-теологів іслам припинив бути "чистою" вірою (без домішок поганства). Початок “забруднення” віри спостерігають під час правління династії Уммаїдів та Абассидів. На сайті www.ccg.org ви зможете знайти цілу низку статей, присвячених ісламу, а також падінню Єрусалима за часів правління Омара. Так, у цьому відношенні, надзвичайно корисною буде стаття під назвою Голгофа: місце черепа (№ 217). Також зверніть увагу на роботу під назвою Містицизм розділ 5 Іслам, ХЦБ Паблішінг 2001; її ви зможете знайти на сайті www.ccg.org/english/s/B7_5.html.

Відповідь: Існують два значення слова "імам". Сама назва (тобто титул) означає “передувати, випереджати”. Це слово є активно вживаним стосовно священиків, які здійснюють богослужіння в ісламській мечеті.

Крім того, це слово використовувався як титул, що його надавали різним мусульманським лідерам та розділам, включаючи халіфів та незалежних принців. Для того щоб одержати цей титул, необхідно ретельно вивчати іслам та гарно знатися на всіх тонкощах релігійних стосунків між громадами.

Про те, якими були погляди на день Очищення у довічних християн, ви можете дізнатися з наступних статей: Очищення (№ 138), а також Aзазел та очищення (№ 214). Ключем до очищення є покаяння людини та її повернення до лона Божого в законі його.

Саме з цієї причини протестантська реформація зазнала неминучої поразки. Вона провалилася, оскільки протестантизм недалеко пішов від Августина у відношенні відродження давньої, первісної віри. Так, протестанти не змогли належним образом пояснити, витлумачити гріх як теологічну категорію; вони були вкрай непослідовні у своїх міркуваннях і умовиводах. Протестантські конфесії доби реформації не загострювали надто пильної уваги на десять заповідей, проте, першу та четверту заповідь вони, такби мовити, "залишили у спокої". Крім цього, багато хто з них порушує другу біблійну заповідь.

Суть доктрини полягає в тім, що якщо ви порушуєте одну заповідь, то ви порушуєте весь закон одночасно. До того ж, усе, що не по вірі, гріх (Рим. 14:23). Поважати людей — також гріхи в цьому відношенні церква не змогла одержати благодать Божу (Якова 2:9). Іван говорить, що є гріх, за який не слід карати смертю. Це означає, що ті гріхи, що у нас накопичуються рік за роком, потім змиваються, і нам буде дозволено залишитися в тілі Христовому і потрапити до першого воскресіння, про яке розповідається в книзі Об'явлення 20. Ті ж, хто свавільно і вперто продовжує грішити, незмінно потраплять до другого воскресіння та зазнають другу смерть. Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він (1Іван 3:9).

Розходження в самім понятті гріх склали основу поглядів і суджень про смертний гріх і індульгенції. Церкви, що представляють традиційний напрямок, протягом декількох століть огортали завісою таємниці визначення смертного гріха і того гріха, якім можна відпокутувати. Так чи інакше, така була первісна доктрина церкви Нового Заповіту. Гріх коринфського блудодія був настільки великий, що йому був даний суперник, щоб він зміг наприкінці життя своєї знайти порятунок (1Коринт.5:5). Таким чином, його відлучили від церкви та віддали його до суду, доки він не покаявся. Іншими словами він був переданий на другу неділю, щоб він зміг знайти порятунок та життя в ньому. Він одержав можливість покаятися та, напевне, саме це він і зробив.

Див. наступні статті: Походження традиції носити серги та прикраси в стародавності (№ 197), Походження Різдва і Великодня (№ 235), а також Золоте теля (№ 222).

Відповідь: Діяльність тодішнього Ватикану II була спрямована те, щоб відновити протестантські церкви, налагодити контакти з Римом і, таким чином, протестанти зараз попросту ведуть відособлену діяльність, але це не виходить, що їхній вважають єретиками.

Щоб почати діалог, Ватикан II почав рішучий курс. Зачинателем нових дипломатичних відносин з іншими релігійними інститутами став понтіфік Іван XXIII, а продовжив його справу Павло VI. Зараз у церкві панує атмосфера звад та ворожнечі. Отже, з метою примирення прихильників радикальних змін у церкві Свята палата висунула нове положення доктрини, що згодом отримало назву “Доктрини Віри” і було схвалено Святішім синодом.

Наступні кроки інквізиції ґрунтувалися на ідеологічних підставах, авторство яких приписують папо Іванові Павлові II. Видатні діячі римської католицької церкви, такі як, наприклад, Моріс Вест, висловлювали свої побоювання з приводу нових ідеологічних положень. Наступні кроки до канонізації (прирахування до лику святих) Івана XXIII і Пія IX викликали бурхливу реакцію з боку ворогуючих конфесій. Одні затверджували, що це означає повернення до старих, одвічних традицій, що зжили себе, інші ж переконували церковників у прогресивності такого рішення. По суті, це був напрочуд зграбний психологічний хід. Метою тих, хто стояв за ним, було запровадити в життя небажані для інших зміни і, у той же час, заперечувати очевидність будь-яких змін, що відбуваються.

Відповідь: Наш народ постійно випробувала на собі ярмо традиційних різноманітних християнських інститутів. Ми були змушені потай дотримуватися біблійних вказівок, попри усі утиски та переслідування. Мета Голокосту полягала в тому, щоби повністю знищити нас та юдеїв. Кожного, хто дотримувався біблейських законів та наставлянь, піддавали гонінням. І це було справою рук так званих церков традиційного напрямку.

Власне кажучи, нема нічого дивного в тому, що вся Біблія зазнала таких шалених спотворень та змін, що коли в нас з'явилася можливість глянути на речі більш-менш правдиво, виявилося, що наші колишні уявлення про Біблію аж ніяк не відповідають дійсності, оскільки вони не віддзеркалюють реальний стан речей. В праці рабина Кона, що вона була оприлюднена в 1894 р. ви зможете прочитати про ті жахливі речі, до яких причетна так звана християнська церква. Ви зможете довідатися про те, яких страждань та злиднів довелося зазнати щирим віруючим християнам, потерпілих від рук цих так званих християн. Вони убивали наших жінок лише тому, що ті готували їжу на гусячому жирі, а не свинячому салі та дотримувалися суботи. Коли римські католики припинили вбивати ні в чому неповинних людей, владу захопили лютерани. (Кін Адепти суботи в Трансільванії, ХЦБ Паблішінг, передмова Кокса, 1998 р.).

Відповідь: Очевидно, ви геть невірно зрозуміли, в чому саме полягає суть проблеми. Те, що ви робите, аж ніяк не може погоджуватися з Закон Божим. Джерела та походження вашої релігії давно вивчені. Ця тема цілком висвітлена в низці статей, що ви їх можете знайти на сайті www.ccg.org. Див. статті під назвою Доктрина первинного гріха частина 1 Садок ув Едені (№ 246), а також Доктрина первинного гріха частина 2 Нащадки Пеклама (№ 248).

Бог засуджує цю систему культів і нам, християнам, заборонено вірити в поганських богів та бути хоч як причетними до подібної системи вірувань. Церква Бога зазнавала суворих утисків та переслідувань протягом двох тисяч років, тому що ми не захотіли прийняти звичаї святкувати поганський Великдень умираючого Бога. Ані Аттіс у Римі, ні грецький бог Адоніс, ні єгипетський бог Осіріс ніколи не були об'єктами поклоніння членів Християнських церков Бога. У цьому відношенні вам стане у пригоді стаття під назвою Походження Різдва і Великодня (№ 235), а також Золоте теля (№ 222).

Щира християнська церква ніколи не приймала поганських свят. Рання римська церква запровадила помилкові, облудні теорії, те ж зробили й інші церковники на соборі в Константинополі. Вони розробили ідеологічний курс, спрямований на примусову інтеграцію наступників культів Аттіса та Митри, а також Елагабала Сол Инвіктія (Sol Invictus Elagabal), узаконеної суспільством форми сонячних культів до християнства. Аскетизм прихильників гностичних вчень також відіграв свою роль. Див. статті під назвою Вегетаріанство і Біблія (№ 183), де ви зможете знайти корисні відомості щодо цього питання.

Незабаром мине час існування бога століття цього і діянь його і з ним покінчене раз і назавжди. Його послідовники і спадкоємці будуть поклонятися цій поганській системі, у центрі якої знаходиться богиня чи Гаю які-небудь інші божества. Однак система триєдиного бога лежить в основі всіх цих поганських культів.

У людей, що живуть у цьому світі, є ще час до 2027 р. Протягом цього періоду вони зможуть покаятися. Потім будуть відновлена головна частина (основа, ядро) закону й усі релігії будуть усунуті, так що віруючим в усі інше прийдеться визнати, що їхнє віросповідання досконале неспроможна і марна. Відтоді мир стане дотримуватися законів Божі; у противному разі, вони попросту вмруть з голоду, оскільки їхня природа виявиться неспроможної проти волі всемогутнього Господа. А так звана богиня, біс та ті, хто належить до них, будуть кинуті до бездонну прірви, де перебуватимуть вони тисячу років разом з прибічниками.

Таким чином, людей цього світу будуть переучувати під час другого воскресіння. Це стосується тієї частини людей, що виявилася обманутої сатаною та тими, хто належить до його бесівського оточенням. Саме тому сатана створив механізм перевтілення в цьому світі. Це було зроблено навмисне, з метою ввести в оману тих, хто бере участь у другому воскресінні.

Люди пройдуть повторне вчення, таким чином, вони одержать шанс на покаяння. Вони зможуть також зрозуміти й усвідомити сутність щирої віри. Вони повинні бути безмірно вдячні, тому що про їх невпинно печеться милостивий і милосердний Господь. Чаклунка в Ен-Доре злякалася, тому що побачила вона елохіма, що підносився з землі; і було це бачення Самуїла. І проте, навіть ці демони знають, що це Єдиний Правдивий Бог і бояться його і тремтять у страху великому.

Насправді культи повторюються; вони неодмінно мають ту саму природу й теологічну основу. Це не дивно, тому що всі ці культи є ніщо інше, як породження повсталого занепалого сонму, а також дітище тих, хто став зачинателем догмата триєдиного бога. Коли блудниця прийде (а це трапиться в недалекому майбутньому), поганська релігія буде переживати період відродження. Однак це триватиме недовго. Невдовзі ця віра буде остаточно викинута зі світу, та люди повернуть щиру десятину Богові та переймуться правдивою релігією Його.

Відповідь: Доктрина, якої дотримуються свідки Ієгови виходить з тієї заборони, що Біблія накладає на споживання крові в їжу. Тексти є ніщо інше, як указівки, що Бог дав Ною та Мойсею. Так, у книзі Буття 9:4 ми бачимо наступні рядки: "Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати". Їхнє розуміння цього питання спирається на переконання в тім, що кров є життям, так що якщо ти приймаєш кров у себе, це все одно, що прийняти в себе життя іншої людини, оскільки одна людина споживає кров іншого. Це досить нерозумно і таке тлумачення біблійного тексту говорить про те, що вони невірно розуміють цей (біблійний) текст.

Нерідкі випадки інфікування крові ВІЧ, а також поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, недбалість і нерозбірливість у проведенні аналізів крові обумовила подібне ставлення свідків Ієгови та озброїла їх численними фактами, що вони можуть привести як доводи з виттю користь. Як би там ні було, але то є облудним тлумаченням текстів Писання. Розпорядження, що забороняють споживати кров, безумовно, мають певний сенс, однак, процедура переливання крові не входить до списку біблійних заборон. Просто кров потрібно переливати з повним знанням справи. Людина сама має право вирішувати, чи хоче вона приймати такий терапевтичний курс чи ні. Так само як і обирати через дурні забобони смерть або ж життя. У будь-якому випадку, людина вирішує сама за себе.

Знов-таки, коли людини примушують до смерті в силу якихось дурних стереотипів, що продиктовані неправильним тлумаченням Писання... — ця тема вимагає окремого розгляду. Ось чому деякі люди вважають втручання в життя іншої людини цілком правомочним заходом, наприклад, коли мова йде про ухвалення важливого рішення. Типовим прикладом такого випадку можна вважати ситуацію, при якій дітям загрожувала смерть в тому разі, якщо цим дітям не зробити переливання крові. Подібні аргументи є вкрай суперечливими стосовно етичних аспектів.

Подібне порушення прав з боку батьків є серйозною проблемою; те ж саме можна сказати і про обрізання дітей чоловічої статі. Батьки противляться цьому, керуючись дурними розуміннями, якими їх загодовують супротивники Біблії та закону Божого. Страх обрізання зустрічається в поганів, але також і в прихильників догмата триєдиного Бога. Зараз в Об'єднаному Королівстві дуже складно обрізати дітейи і з кожним роком це стає зробити усе сутужніше. Див. наступні статті Закони Їжі (доречніше було б перекласти як “Харчові заборони”) (№ 15), а також Очищення й обрізання (№ 251).

Відповідь: Так, нам знайомо це висловлення і ця точка зору. Вона заснована на невірному розумінні Писання, деякі ж аргументи обумовлені неуцтвом у цьому питанні. Вони вирішили, що 1914 р. було війною кінця світу. Вони вирішили, що цей рік став кінцем виконання пророцтв періоду, що тривав 2520 років чи сім разів від часу Навуходоносора і битви Кархеміса. Це були сім разів Навуходоносора в пророцтві Данила. На жаль, з моменту битви Кархеміса минуло лише 2518 років, адже вона відбулася в 605 р. до н. е., так що вони “перенесли” цю подію на 607 р. до н.е.

До того ж, вони не розуміли значення пророцтва зламаних рук фараона, про яке говориться в книзі пророка Єзекіїля 28-30, втім, замість 1916 р. вони вирішили, що цей (пророчий) строк минає в 1914 р. Проте, усе завершиться лише в 1996 р. Вони також не розуміли щирого значення фундаментальних аспектів ісламу, що надалі обумовили возз'єднання єгипетської коптської церкви з римською церквою. Загадкою для них залишається встановлення також і церкви квазі-фундаменталістів у Єгипті, а також значущість цього інституту. Вони невірно зрозуміли все пророцтво в зв'язку з пророцтвом останніх днів та, отже, з адвентистами сьомого дня, що у 1844 р. були змушені придумати інші причини, за якими пришестя Христа не відбулося.

Про світогляд адвентистів, про омани, ініціаторами яких вони стали, а також про наслідки цих оман, ви зможе прочитати в наступних статтях під назвою: Тисячоліття і піднесення (№ 95), Падіння Єгипту (№ 36), а також Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272).

Відповідь: Свідки Ієгови абсолютно невірно розуміють значимість і призначення системи тисячолітнього правління (Месії) і другого воскресіння. Перше воскресіння відбудеться на початку тисячоліття. Обрані воскреснуть і перетворяться на духів. Вони стануть на місце бісів і перебуватимуть там протягом тисячі років. Інші люди, що живуть на цій планеті, будуть продовжувати жити і случиться так, що планету буде відновлена. Люди будуть жити та вмирати у своїх сім'ях, як це відбувається звичайно.

Світ перебуватиме під верховенством Месії, що простягне царство своє, сидячи в Єрусалимі. Отже всі, хто перебуває в щирій вірі, дотримуватисямуться календаря Божого. І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них (Зах. 14:16-19).

Основна частина (ядро) закону Божого буде відновлена свідками Його. Див. статті під назвою Свідки (№ 135). Потім людей незабаром очікує благословення і прокльону, про які ми можемо прочитати в книзі Повторення Закону 28 (див. Благословення та проклін (№ 75). По завершенню системи тисячоліття відбудеться останній заколот. Ті ж, хто будуть причетні до нього, загинуть, а біси будуть зведені в ранг пересічних людей та помруть разом з ними (див. статті Суд на демонами (доречніше було б перекласти як “Суд над бісами”) (№ 80).

Потім вони і всі інші воскреснуть. Кожен, хто будь-коли, жив, хто належав до першого воскресіння, буде відроджений разом з бісами. Кожен із тих, хто воскресне, втратять статеву приналежність. З цього моменту не буде більше шлюбів в межах воскресіння. Кожен із тих, хто живе, матиме сто років аби покаятися та очиститися. Усі люди пройдуть через очищення, навертання до віру і переродження. Ті ж, хто вирішить померти, зможуть здійснити те, про що колись мріяли, після чого їх буде спалено.

Смерть припинить своє існування — те же саме відбудеться з помилковим, облудним пророцтвом і духом Диявола. Сатані буде дана нова можливість знайти нову сутнісну оболонку стати новою істотою і новим духом, породженою сином Божого. Цей шанс буде наданий і Гітлерові, і папі Боргійському, а також кожному іншому монстру, що жив на цій планеті. Див. статті Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272), а також Загублена вівця і блудний син (№ 199).

Відповідь: Ми маємо покохати свого ближнього як самого себе. Ніхто не має ненависті до самого себе, так чому ж інші повинні когось ненавидіти?

Церква свідків Ієгови (або, доречніше сказати, Сторожова Вежа та Корпорація Біблійного Шляху) має невірний погляд на цілу низку біблійних книг; вона невірно тлумачить окремі моменти Писання. В одним питаннях ми згодні з ними, але розходимося в думках стосовно інших речей. Зокрема в нас є серйозні розбіжності з приводу Закону Божого та дотримання суботи. Ми знаємо їхню історію, їхнє походження, також нам відома їхня духовна еволюція й розвиток їхніх поглядів.

Крім того, для нас не є секретом те, що у свідків Ієгови на багато питань є готові відповіді, що, власне кажучи, визначає їхню позицію до вивчення Біблії. Вони не заохочують пересічних людей до вивчення Писання саме з тієї причини, що не бажають чути нічого, що суперечило б їхнім судженням. Таким чином, вони нав'язують свої позиції іншим людям, що не розуміють суперечливості цих поглядів біблійному Писанні. Ці люди не бачать неправоти “свідків”.

Тож наша ж глобальна мета полягає в тім, щоб відновити одвічну християнську віру, що існувала в першому столітті. Для цього нам приходиться викривати багато помилкових вчень, що сповідають члени тих чи інших сект. Свідки Ієгови мають недобру славу серед багатьох за те, що вони ходили і ходять по будинках, нав'язуючи людям свою мораль та релігійні цінності.

Іван Хреститель не кидав слів на вітер, не робив цього й Христос, не робитимуть цього й Свідки, що незабаром прийдуть сюди. Свідки Ієгови, подібно до всіх людей, що живуть на планеті, дотримуватисямуться законів Бога. В іншому випадку, вони загинуть. Ніяких переговорів або ж сперечань не буде.

Вони почнуть дотримуватися новомісяччя й суботи (Іс. 66:23). Вони будуть дотримуватися також і свята Бога (Зах. 14:16-19). Крім того, їм доведеться щорічно посилати своїх представників до Єрусалиму. Якщо ж вони цього не зроблять, то не буде в них дощу свій час та дасть їм Господь велику поразку, й моровиця єгипетська вразить їх.

На щастя, запрошення, які ми одержуємо від Писань, від пророків і Святого Духа, є запрошеннями, на які ми можемо розраховувати. Вони дають нам напрямок, спокій, втішення і радість. Спокійний тихий голос говорить до нас і заохочує до праведного життя. Нам слід уважно прислухатися до того, як він кличе нас до себе, і уважно вивчати свою душу. Якщо ми робимо так, хмари темноти буде розігнано і славетне світло Бога заповнить нас.

Запрошення від Господа життєдайні. Вони спрямовують нас назад до Небесного Отця і ведуть на шлях істини та праведності. Справді, вони підтверджують нашу безмежну гідність як дочок Бога. Вони передаються з великою любов'ю особисто кожній. Вони йдуть від нашого Небесного Отця. Він звертається до нас мовою запрошень: “Прийдіть до мене”, “Ідіть за мною”, “Йдіть до мене”.

Відповідь: Переселення душ — це продукт уяви прихильників доктрини про душу, що прямо суперечить Біблії. Почуття близькості або ж знайомства, що виникає в нас під час зустрічі з незнайомими людьми, найчастіше може бути викликано певними асоціаціями, випадковими спогадами про людей, словами, емоціями й т.д. У кельтів також була ця доктрина, мала вона "обіг" і в деяких аріанських громадах. То є напрочуд підступна омана; такий хід думок є типовим для багатьох. Нам доведеться боротися з оманою, до якої впадають люди під впливом подібних доктрин. Зокрема, це стосується індійської культури. В основу індійської філософії споконвічно була покладена релігія, мета якої полягала в звільненні розумних, мислячих людей від колеса переродження, ідею про яке сповідали кельти гіпербореї. Біблія учить нас, що відбудеться воскресіння з мертвих, і ми будемо жити подібно до духів, на яких ми перетворимося під час першого та другого воскресіння. Більш докладно про справжню біблійну концепцію та, зокрема, це питання, ми зможете дізнатися зі статей Душа (№ 92), Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143) а також Боже місто (№ 180).

Відповідь: Доктрина про безсмертя душі не є істинно християнською доктриною. Це вчення було запозичене до християнства від прихильників гностичних вчень, рафінованих тлумачень світогляду Сократа. В першому й другому столітті всі християни підлягали іспитові на віру. У той час, усякого, хто називав себе християнином і затверджував, що після своєї смерті він незмінно потрапить на небеса, засуджували і не зараховували до щирих християн. Адже по своїх переконаннях такі люди не були християнами. Через фізичне воскресіння з мертвих кожне коліно схилиться перед Христом і жодна людина не прийде до Отця крім як через Нього.

У 150-154 р. римські церковники писали у своєму посланні до імператора про те, що Христос був Ангелом Старого Заповіту, що передав Закон Мойсею (порівн. Юстин Мученик: Перша Апологія). Діючи в інтересах римської церкви, Юстин повідомив імператору про те, що не слід вірити тим, хто називає себе християнами і, при цьому, затверджує, що потрапить після смерті на небеса. Таких людей не можна вважати дійсними християнами. Тепер же мільйони людей привселюдно заявляють про те, що вони — християни, але, усупереч біблійним вказівкам, вони вірять у безсмертя душі, а також в існування раю та пекла.

Відповідь: Існує такий міф, що Петра прибили до хреста догори ногами, оскільки він сказав, що негоден померти так, як його Господь. Отже, ми доходимо певної думки та відзначаємо, що перевернений хрест безпосередньо стосується жертовних обрядів та чорної магії, і саме тому хрест означається буквою “X”. Ця буква служить основним інверсивним символом у магії. Уся система жертовних культів та інверсії відбувається за принципом: “Чим у більш запеклій ситуації ти опинився, тим більшу жертву потрібно принести, аби запобігти трагедії”. Саме тому за часів безладу в Карфагені були принесені численні жертви. Те ж саме ми мали змогу спостерігати й в Америці доколумбійського періоду. Цирлот докладно висвітлює цю тему у своєму “Словнику символів” (стор. 158 і далі). Греки та римляни запозичали реалію “stauros” (стовп) і розп'яття у фінікійців. Це був перевернений стовп доти, поки римляни не перетворили його в хрест; вони додали горизонтальну балку, для того щоб надалі продовжувати страждання мученикам. Звичай розпинати святих, прибиваючи їх цвяхами до стіни догори ногами, бере свій початок у магічних обрядах. Цей звичай здобув широкої популярності у деяких католиків. Перевертаючи спорудження, справжні віруючі сподіваються відвернути його віру від себе і протиставити його самому собі (Цирлот, стор. 159). Це поганський звичай, що заснований на доктрині про безсмертя душі. Щирі віруючі християни не мають до подібних обрядів ніякого відношення. Див. статті під назвою Хрест: його походження і значення (№ 39); Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); а також Душа(№ 92)

Відповідь: Ідея про переселення душ є перекручування доктрини про воскресіння з мертвих. Старий Заповіт і Новий Заповіт учить нас тому, що прийде воскресіння з мертвих. Загальне воскресіння триватиме сто років. Цей час настане наприкінці тисячолітнього правління Месії. Тема задуму досить докладно висвітлений у статті під назвою Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272), а також у статті Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143). Таким чином, світові й людям, що живуть у ньому, буде дароване воскресіння плоті. Щодо того, як саме це відбуватиметься, ми зможемо довідатися з книги пророка Єзекіїля, розділу 37.

З одного боку, мова йде про переселення душ, принаймні так вважають люди, що вірять у реінкарнацію (перевтілення). Один із трюків сатани полягає в тім, щоб максимально поширити доктрину про переселення душ, і із самого початку його зусилля були спрямовані на це. Він знає, що, коли люди пробудяться перед другим воскресінням, що торкнеться більшої частини населення, знаючи, що воно ось-ось має відбутися, то з ними буде важче впоратися. Певною мірою це правда. Нам оведеться переконувати цих людей у тім, що в них є цей єдиний шанс, що після їм уготований суд, отже, вони не мають другого шансу на порятунок і не можуть його мати. Взагалі ж, це займе чимало часу, оскільки нам доведеться додати неабияких зусиль, для того щоби дати цим людям належну “освіти” і виправляти недоліки їхнього мислення.

Ідея про те, що Голокост був уготований грішникам, що переродилися, являє собою досить вигадливу, химерну ідею адептів індуїзму і буддизму. Ця концепція ґрунтується на поглядах про карму і дарму. Вона не має нічого спільного з тим, про що говорить нам Біблія. Поза всяким сумнівом, подібні заяви є величезною образою на адресу тих людей, яким довелось знести тягар Голокоста. З наведеного вище міркування варто зробити наступні висновки:

1. Євреї — це вихідці з Іудеї, а в Іудеї проживає значна частина обраних в Ізраїлі.

2. Бог оберігає і зберігає благочестивих.

3. Бог не уберіг Іудею від Голокоста, отже, ті євреї, що загинули під час подій Голокоста, не були праведними і ґречними людьми. Очевидно, їхній гріх був занадто великий, що вони повинні були переродитися й у той же час одержати свою “порцію” страждань та злиднів.

Прихильники цієї точки зору зовсім випустять з уваги божевільні переслідування та утиски, спрямовані проти тих, хто хотів дотримуватися Закону Божого і насправді дотримував його. Для того щоб виправдати свою точку зору щодо того, що Господь залишив Іудею через гріховність потерпілих у цій жахливій бойні, говорить саме про те, що прихильники подібних поглядів поклоняються іншим богам, ніж Єдиному Правдивому Богові. Таким чином, поза всяким сумнівом, цим людям прийдеться покаятися.

Істиною є те, що бог цього віку розпочинає самі рішучі спроби до знищення обраних людей, представників справжньої церкви. Для цієї мети він використовує всі доступні йому засоби. Однак сатана добре знає, що дні його пораховані та вік його недовгий. Найбільше, що йому відпущено — це двадцять п'ять років, після чого він буде вкинутий до в'язниці, де він перебуватиме призначений час. Протягом цього часу він спробує знищити церква і народ ізраїльський, а також винищити велику частину людства.

Коментарі, подібні до висловлень розділи секти Шас, безумовно, сприяють розпаленню суперечок і розбіжностей між конфесіями і навіть, віросповіданнями. Подібне протиборство приведе до війни. Крім того, такі висловлення вводять людей в оману, внаслідок чого в них зовсім спотворюється уявлення про щирий зміст і призначення Біблії.

Відповідь: Згадування Гіполіта про Хрищення ви можете знайти у виданні ANF тім V, стор. 236. Однак там не міститься тих згадувань, про які ви говорите, нічого там немає також і про Хрищення дітей. Як виявилося, звичай хрестити дітей з'явився вже в третім столітті. У підтвердженні тому ми можемо знайти трактат, написаний Купріяном; у ньому містяться відомості про звичай хрестити маленьких дітей. У третім столітті було прийняте рішення робити обрізання на восьмий день, однак, це правило не дотримували. Проте, дітейи могли хрестити на другий чи третій день (ANF, там же, стор. 353 і т.д.).

По відомостях, що дійшли до нас, ми можемо судити про те, що ніколи існувала традиція хрестити дітей; і початок цієї традиції поклали апостоли. Як би там ні було, але трактат Купріяна являє собою ранню апологію, у якій немає і не може бути згадування про подібну традицію, оскільки в той час, коли публікувалася ця книга, подібної традиції ще не існувало. Навпроти, Купріян виступав у захист супротивників Хрищення дітей (порівн. там же, стор. 354 Еп. LVIII, 3). У цьому зв'язку значний інтерес представляє праця Гіпполіта.

Коментарі Тертуллиана також говорять нам про те, що подібний звичай не практикувався. З його праць ми розуміємо, що за часів Тертуліана дітей воліли хрестити в тім віці, коли вони вже могли самі вирішувати, чи потрібно їм хреститися чи ні. Він згадує про поручителів; з написаного в його працях ми розуміємо, що питання про Хрищення в дитячому віці і поручителях стояв гостро в першій половині третього століття. Сам же Тертуліан неодноразово висловлювався проти нововведень; принаймні, так виявляється з його трактату, присвяченого питанням Хрищення (ANF тім III, стор. 678). Крім того, він говорить про те, що ніколи найбільш сприятливим днем для Хрищення вважали (єврейський) Великдень. Згодом такий день настає після П'ятидесятниці й свят, а після – щодня можна вважати вдалим і цілком придатним для Хрищення. Члени Церков Бога, де практикується Хрищення в зрілому віці, люди завжди хрестилися саме таким чином, тобто або в період приготування до Великодня, або ж напередодні будь-яких інших свят.

1Коринтян 7:12-14 указує нам на щире значення слів Іренея. Так, нам стає ясно, що дітей не хрестять, але вони здобули освячення у віруючих батьках. Те ж саме відбувається, коли невіруюча людина здобуває освячення, коли погоджується жити з іншою, віруючою людиною. Наголошуємо, що немає вірного доказу тому, що в ранній церкві хрестили дітей. Також немає відомостей про те, що будь-коли існувала подібна традиція хрестити дітей. Насправді, у Новому Заповіті міститься чимало відомостей про те, що люди приймали Хрищення або ж робили його, та втім, у Біблії немає жодної згадки про те, що дітей хрестили або ж вони (діти) мали намір прийняти хрещення від дорослих; тобто всупереч тому, про що писав Гіполіт. Більша частина цього матеріалу заснована на невірно наведених цитатах або ж недостовірних джерелах (у цьому ми уже мали нагоду переконатися і не раз). Багато людей попросту ігнорували Святе Писання, переслідуючи власні вигоди.

Стирала (Easter) — поганська богиня, що безпосередньо стосується пантеону Вааля; Господь засудив це божество через своїх служителів і пророків. Тепер це стало традицією для багатьох церков. Якщо Яхве (Йахова) є Богом, тож вшановуйте Його, та якщо Вааль є Богом вашим — йдіть за ним. Та не кажіть, що то є традиція Церкви. Див. статті під назвою Положення християнської віри (A1). З цієї статті ви зможете довідатися про правдиві традиції апостолів.

Відповідь: Ваше питання спонукає мене вважати, що необхідно дати визначення правдивого християнина. Що ж таке, власне, християнська релігія? В Біблії ми знаходимо відповідь на це питання, зокрема, у книзі Об'явлення 12:17, а також 14:12. Дракон був розгніваний на жінку і вступив у війну з тими, хто від насіння її. Маються на увазі ті, хто дотримується заповідей Божих, а також віри чи свідчення Ісуса Христа.

Заповіді Божі вимагають, щоб людина поклонялася єдиному Правдивому Богові, якому служив та вклонявся Ісус, який є його Отцем та нашим Отцем, його Бог та наш Бог. Христос дотримувався суботи та вшановував її як сьомий день тижня.

Він дотримувався Єврейської Пасхи та святкував Опрісноки. Він дотримувався дня Снопа Колихання, тому що це запропоновано в книзі Левит, розділ 23. Він разом з членами ранньої церкви дотримувався свята Молодиків та П'ятидесятниці, про які ми також дізнаємося з книги Левит 23.

Він та члени ранньої Церкви дотримувалися також дня Труб та дня Очищення, про яке також оповідується в книзі Левит, розділ 23. Крім цього, він також дотримувався свята Кучок і Останній Великий День, про яке згадується в книзі Левит, розділ 23. Він та його апостоли їли лише чисте м'ясо, про що існує відповідна вказівка в книзі Повторення Закону 14 та Левиту 11. Він заснував святкування Божої Вечері на чотирнадцятий день місяця Авіва та вмер того ж дня. Він був пасхальним агнцем. Нам же він наказав дотримуватися цих днів. Він воскрес з мертвих, і члени церкви вірили в те, що сама церква воскресне з мертвих тоді, коли він повернеться та трапиться друге пришестя. Вони не вірили в безсмертну душу, не вірили ні в рай, ні в пекло.

Відповідь: Досить дивне питання про Хрищення для мертвих з погляду біблійної доктрини. Так Лавей справді згадує Мормо як бога мертвих та отже, цілком імовірно, що цей жарт споконвічно справив певний вплив на мормонство. У наші дні це — основний пункт цієї релігійної течії. Ім'я "мормон" означає послідовник бога Мормо, бога мертвих. Саме тому деякі з них люто заперечують своє ім'я або ж приховують його. Як би там вже не було, але їхній культ служить висловлювенням обрядової системи мертвих. Єдине, що їх відрізняє від ревних представників культів мертвих — це ексгумація трупів для здійснення ритуалів та обрядів.

Досить забавно та цікаво спостерігати дивні паралелі та натяки, приховані посилання в іменах та ритуалах мормонів. В основі мормонських культів лежить символіка масонства та, зокрема, шотландських ритуалів і культів франкмасонства й інших, більш ранніх попередників. Навіть їхні давні храми й малюнки виконані в дусі традицій масонського храмового зодчества. Їхня давня газета безпосередньо стосувалася окультизму.

Величезна кількість послідовників мормонів, й особливо жінок, не розуміють сутності цього віросповідання — усього того, що коштує за ним. Є питання, на які я поки не можуть дати належної відповіді, але, імовірно, є також ряд питань, що ретельно ховаються від очей пересічного громадянина, що бажає знати правду про мормонів.

Ідея про ангела Моронію, що дав людям книгу мормонів, є нічим іншим, як грою частин слова, а точніше, єврейського суфікса "і". Цей суфікс, приміром, змінює зміст слова, оскільки означає категорію приналежності (присвійну форму). Із-за нього й відбувається вся плутанина і плутанина. Так при перекладі поняття "або, будь-яке плем'я", припустимо, плем'я (народ) ашкеназі, — означає родинну приналежність членів даного племені, тобто "сини Ашкеназа" (останній, у свою чергу, був сином Гомера). "Ангел Мороній" є нічим іншим, як ігровим ефектом, який утворюється при вживанні сем словоформи "ангел для недоумкуватих". Однак семантика цієї словоформи була перекручена й спотворена, так що згодом це спричинило утворення іншого, нині загальноприйнятого відтінку значення.

Ми відзначаємо занадто багато збігів, аби вважати їх випадковими. Людина, що стала в джерел цієї релігії, напевне, був чудовим знавцем масонства й окультних наук. До того ж, він мав неабияке почуття гумору.

Відповідь: То є досить цікаве питання. Мова йде про об'явлення (свідчення) колишнього мормона, що розповів багато чого з цього приводу. Основні відомості про храмовий одяг:

"Ось вже минув певний час (біля десяти років) з тих пір, як я купив одяг і почав носити одягу. Однак якщо не брати до уваги ніяких змін, що могли б відбутися з тих пір, я можу повідати наступне: храмові одягання відбуваються вперше після того як людина одержала свій перший "дарунок" у Храмі. Під час одержання дарунка людині дають друге ім'я та розповідають про те, як був створений світ (з погляду LDS). Далі людина приносить клятву вірності, її збудовують щодо того, як саме потрібно ввійти до царство небесне, а разом з цим і багато іншого, що має знати всякий "щирий" віруючий. Крім розпоряджень, яких повинен дотримуватися кожен віруючий, перетворені отримували докладні інструкції про те, як слід носити одяг у храмі. Натільну білизну варто носити завжди під одягом за винятком тих випадків, коли, за розсудом тих, що носять її, цей одяг потрібно відкрити погляду інших, нечленів мормонської або ж секти в будь-яких крайніх випадках. Мені навели приклади, коли одяг дозволялося знімати для того, щоб прийняти ванну, при статевих контактах, під час, скажімо, купання в басейні (причому, одяг не можна ховати, нехай навіть під самим скромним плавальним костюмом; також, не можна, щоб одяг намокав). Крім того, одяг можна знімати під час візиту до лікаря або під час госпіталізації (перебування в лікарні), де їх легко може побачити хтось, хто не належить до секти мормонів. Служителі храму повідомили мені, що є й інші ситуації, коли можна тимчасово знімати одяг за власним розсудом того, хто їх носить. Проте, ці вбрання вважалися джерелом як духовного, так і фізичного захисту, їх потрібно носити так довго, як тільки можливо. Так, вважалося вкрай небажаним знімати одяг кожен раз, коли час лягати спати. Вважалося, що спати потрібно неодмінно в одязі.

Що стосується форми одягу, то вона виглядає в такий спосіб: нижня білизна у вигляді "кальсонів". Чоловічий натільний одяг являє собою майку з короткими рукавами; ця майка має дугоподібний виріз, більш "увігнутий", ніж у звичайній чоловічій футболці. Нижня частина одягу сягає ледве вище колін. Жіноча ж натільна білизна має практично такий же вигляд, за винятком того, що їхній одяг є більш різноманітним, є можливість вибору білизни з різними вирізами (дугоподібним, буквою "V" або ж прямокутним). Крім того, рукава коротше, ніж у чоловіків, таким чином, представляючи собою щось на кшталт "короткого суцільнокрійного рукава". Нижня частина жіночого одягу також сягає трохи вище колін. Як жінки, так і чоловіка носять одяг, що складається з одного або ж, максимум, двох предметів, виготовлених із найрізноманітніших тканин усіх квітів та відтінків, різної маси і т.д. (нейлону, бавовни, бавовняних тканин). Усі храмові одіяння чистого, білого кольору, хоча, як мені достеменно відомо, одяг буває також і кольору хакі – його носять військові LDS, але мені доводилося бачити лише білі одяги. На всіх одягах храму нанесені символи, розташовані на правих грудях, лівих грудях, в області пупа, а також на одному з колін. Ці знаки вишиті на одязі білими нитками (щоправда, у випадку з військовою формою, "пізнавальні" знаки можуть бути вишиті ниткою зеленуватого або ж жовтого кольорів (кольору хакі). Знака-вишивки символізують деякі фрази, що звичайно вимовляються на церемонії вручення дарунка в храмі. Членів (секти) інформують про те, що вони не можуть різати, шити або будь-як інакше змінювати одяг, що їм дарують. Тож одяг не можна укорочувати, заколювати шпильками або ж підкочувати одежу, щоб укоротити її. Виняток до правила "змінювати не можна" можуть становити лише ті, хто має явні фізичні вади.

--Серрація

Відповідь: Чернецтво споконвічне має пряме відношення до культів бога Аттіса, а також системі святкування і шанування поганської паски (Easter), що була поширена в Малій Азії. Жерці цієї поганської богині, більше відомої як Ессина (Essene) (не слід плутати з кумранською громадою, про яку ми знаходимо відомості в Плінія, котрий започаткував вживання спеціального терміну для громади), не мали права брати шлюб. Дехто з них навіть кастрували себе в один із днів здійснення культових обрядів.

Коли культи почали проникати до християнства, в ньому, крім поганських великодніх обрядів, виявилися ще багато інших, запозичених традицій (наприклад, аскетизм). Першим ченцем, або ж людиною, яку вважають засновником чернецтва в християнстві, був Антоній. Багато хто вважає, що Афанасій написав історію його життя і тому здобув широкої популярності у четвертому столітті.

Вчені як і раніше розходяться в думках щодо біографічних даних та інших хронологічних аспектів, пов'язаних з ними. Деякі теологи навіть заперечують дійсність існування цієї людини. Як би там вже не було, але ранні ченці були аскетами, що не визнавали громад, як стало відомо лише тепер. Вони жили в келіях, що були частиною одного й того самого будинку.

З часом стиль життя ченців ввійшов у моду, так що за доби похмурого середньовіччя чернечі ордена здобули небаченої доти влади. Закріплення соціальних позицій на рівні владних структур, зрештою, призвело до того, що в дванадцятому столітті був цілком скасований інститут дияконих та іншого церковного духівництва.

Відповідь: Біфій (Bythus) — це ім'я гностиків або ж "безодня". Однак подібно до багатьох інших речей, що стосуються релігії, це поняття зазнало неабиякого спотворення. Таким чином, його вживали в значенні "прірва, урвище, безодня" божества, що походить від невидимого та безіменного сутнісного втілення преіснуючого Аеона (Aeon), якого називають першопричиною і першоосновою, прабатьком усього, що існує та Біфія.

Іполит (vi, 37) оповідає нам про гностика Валентінія, що промовляє: "Та людина, з якою Платон говорив про владаря всього сущого, вважається батьком та Біфієм, першопричиною всіх аеонів.

Послідовники Валентініана вважали, що вони таким чином себе обмежують. Біфій створив пару аеонів, чоловіка й жінку. Будь-якій парі цих істот можна дати назву "плерома". Аеон являв собою єдність, що проявилася як множинна сутність.

Доктрини про сизигів також здобули протистояння в мітраїзмі; обидві теологічні течії також походять з вавілонської системи, що у трохи зм'якшеному вигляді сповідали прихильники гностицизму (порівн. ЕРЕ там же). У цьому змісті в них є свої розбіжності та протиріччя в японському синтоїзмі, махаяні (один із двох основних напрямків буддизму, т.зв. північний буддизм: прим. перекл.), зороастризмі, ідеях Платона, Філа Пауерса, стоїцизмі і т. д.

Культова система шінто, що вийшла з культу коджіки, ґрунтується на голому пантеїзмі. Оскільки Ізанаги та Ізанами є чоловічим та жіночим прототипом сутності, що звичайно зображують сповненими похітливих бажань. Аеони прабатьки походять від інших, абстрактних божественних сутностей.

У північній школі адібудда існувало п'ять утілень будди, що медитує (Вайрохана, Аксобіа, Ратнасамбхава, Амітабха й Амогасіддхі) випромінюють п'ять майбутніх утілень будди в спогляданні, джерела п'яти світів, що послідовно утворюють Всесвіт. Вони стали п'ятьма першоелементами, з яких складається весь світ — землею, водою, вогнем, повітрям та (або ж) частиною православного брахманізму. Зороастризм асимілював аналогічну, втім, дітеїстичну систему аеонів у царстві Світла та Пітьми. Ахурамазда володар царства Світла й Ахріаман — володар Пітьми.

Гностична плерома — ім'я, також дане цілому ряду істот, з'єднаних воєдино. Це ім'я вживалося для позначення імені Біфія, а точніше, його жіночої іпостасі в такому ж відношенні, як і Тіамат до Апсу. Як би там вже не було, але адепти гностицизму ніколи не збирали навколо себе одностайних прихильників своєї доктрини. В їхньому стані завжди чимало місця займали різночитання та розбіжності.

Дехто також заперечував положення про те, що Біфій відіграв одну з головних ролей у створенні цілої низки істот; деякі теологи нерідко стверджували, що він є наступником першого огдоада (ogdoad). Дехто вважав, що він не має чоловіка (жінки), інші ж думали, що він поєднує в собі властивості чоловічої та жіночої статі, інші розглядали його як безстатеву істоту. Поряд з цим існувала думка про те, що Сига — ім'я його жінки, а інші ж узагалі вважали, що він є суть дві влади (сили) Думка та Воля.

Відношення гностичний міркувань про Біфія показано в одному реченні в праці Іренея (до ап. Єпіфанія xxxii, 7) "Тому що деякі говорять, що він не має дружини, не має статевої приналежності, та насправді, не має нічого". Напевне, це згадування стосується розглянутої теми.

Певною мірою, однієї з його іпостасей виявлялася в сутності квазі-буддиста, якого звеличували та підносили на рівень вище за будь-які протиріччя: Абсолютне ототожнення з Нічим; Істота, існування якого не може бути обґрунтованим. Це твердження надалі набуло розвитку як реакція на заперечення гностиків, що намагалися відшукати протиріччя в теологічній аргументації доктрини. Ми маємо наступне свідчення щодо цього:

"Я бачив та знав того, хто стоїть над усіма та всім, що існує — дном та безоднею, вічним коліном Святої Трійці, нащадками та прабатьком цього світу, а також всіма істотами, створеними за допомогою "Божественної Мудрості" (Яків Бемен, цитати наведено Яковом, Різноманіття релігій, стор. 411 а також ЕРЕ там же, стор. 55).

Відповідь: Очевидно, немає нічого такого, що могло б суперечити словам Біблії, так само як і Біблія не суперечить новітнім відкриттям та науковим висновкам, що поповнюють джерело наукових знань ледве не щодня. Конфлікт, здебільшого, постає в тому, що "годує" нас сучасне традиційне християнство.

Так, ми не віримо й ніколи не вірили в переконливість доктрини про існування раю і пекла. Ця доктрина не має геть нічого спільного з християнством. Вона була запозичена колись від прихильників гностичних вчень, а точніше, в другому столітті. Юстин Мученик цілком ясно оповідає про те, що в першому та другому столітті всі християни проходили іспит на віру. У той час, усякого, хто називав себе християнином і затверджував, що після своєї смерті він незмінно потрапить на небеса, засуджували і не зараховували до щирих християн. Адже по своїх переконаннях такі люди не були християнами. Через фізичне воскресіння з мертвих кожне коліно схилиться перед Христом і жодна людина не прийде до Отця крім як через Нього.

Більш докладно про ці аспекти ви зможете прочитати в наступних статтях: Душа (№ 92); Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); Тисячоліття та піднесення (№ 95); а також Боже Місто (№ 180). Про те, що являють собою гностичні доктрини, а також про те, звідки вони виникли, ви можете довідатися зі статей під назвою Ніколаїти (№ 202) та Вегетаріанство й Біблія (№ 183). Безумовно, цікавими в цьому відношенні також для вас виявляться статті під назвою Нефіліми (№ 154), а також Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272).

Суперечки, пов'язані з обрізанням виникли в ранній церкві саме тоді, коли так звана партія (конфесія) елліністів скасувала цей звичай, а конфесія іудаїстів затвердила її (Дії 11:2; 15:1,5; 21:21). Сам Павло був обрізаний і, під тиском іудейського народу, він обрізав Тимофія (Філ. 3:5; Дії 16:3). Він вважав, що, таким чином, людина неначебто стає причетною до людей та носить печатку цього народу, своєрідний знак (Рим. 3:1 та далі). Проте у випадку зі зверненими поганами обрізання не розглядалося як щось обов'язкове чи істотне (Дії 15:19 і далі; порівн. Гал. 5:2-4). Павло розглядав обрізання плоті як щось такі ж нематеріальне як взаємини між дорослою людиною та богом (Рим. 3:30 і т.д.; 4:9 і далі; 1Коринт.7:18 і дав.; Гал. 5:6; 6:12 і дав.; Кіл. 3:11). Закон встановлюється через віру, праведність також досягається через віру. Так усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового (Гал. 6:12 і далі). Втім правдиве обрізання має духовний сенс та наповненість. У цьому повчанні Павло проповідує слова Єремії (Єр. 4:4; 6:10; 9:26; порівн. Повтор. Зак. 10:16; 30:6). У будь-яких інших, непередбачених випадках, за інших обставин він допускає, що обрізання можна не робити (Дії 16:3, Гал. 2:1).

Супротивники догмата триєдиного Бога або ж так звана секта аріан цілком поділяли думку тринітаріїв щодо цього. Тринітарії або ж католики захопили владу до своїх рук незабаром після деякого перемир'я та у 590 р. вони заснували Священну Римську Імперію. Євгеній IV офіційно проголосив створення Римської католицької церкви в буллі Кантаті Доміно (4 лютого 1441 року). Він вважав, що вимоги та необхідні церемонії Закону були у свій час скасовані внаслідок пришестя Христа й таїнств Нового Заповіту. Таким чином, Хрищення розглядали як альтернативу обрізанню.

В коптській церкві Хрищення аж ніяк не вважали заміною обрізанню. Коли був уведений звичай хрестити дітей, хлопчиків хрестили у віці сорока днів, а над дівчинками робили цей звичай лише тоді, коли їм виповнювалося вісімдесят днів. Подібна церемонія ясно віддзеркалює той факт, що закон про очищення й обрізання носив загальний характер (ЕРЕ, том 4, стор. 119). Копти складали частину ранньої християнської церкви північної Африки, члени якої походили з Єгипту. Вони відокремилися від так званої православної церкви, це відбулося близько 451 р. Їхня відособленість стала результатом протиріч і різночитань, що виникли на соборі в Константинополі в 381 р. і Халкідоні 451 р. Аргументація коптів досить обоснованна і з це позиції. Так що вони цілком могли бути праві в тім, що никоим образом Хрищення не можна розглядати як альтернативу обрізанню. У той час, як члени коптської церкви запровадили звичай хрестити дітей (в основу цієї традиції лягли розбіжності в очищенні чоловіка / жінки), дітей чоловічої статі все ще обрізали, дотримуючись звичаїв давнього Ізраїлю. Отже, чоловік і обрізання саме по собі розглядалося як розпізнавальний фактор у контексті визначення способів очищення для обох статей. Таким чином, біблійний звичай дотримували та закріпився надалі.

Далай — це монгольське слово, що означає "океан" і Лама — тибетський час означаюче "духовний наставник" і звідси переклад слова звучить як Океан мудрості. Вважають, що він є чотирнадцятим втіленням людини, що був першим Далай Ламою.

Відповідь: Концепція про чакрах являє собою тілесний аспект доктрини буддизму; вчення про чакрах уплинуло на секти, що розвилися з надр буддизму. Біблія нічого не говорить про їх по тій простій причині, що вони не мають ніякого відношення до порятунку.

Ці крапки можна вимірити за допомогою приладів і пристроїв, що реєструють електромагнітні полючи. Однак вони не мають зовсім ніякого відношення до задуму порятунку та тіла Христа.

Відповідь: Питання про зцілення варто трактувати як питання віри. Зцілення, про яке ви говорите, є частиною індуїських та буддійських культових систем.

Як довго ж ви матимете двох у собі. Якщо Яхве є Богом вашим, йдіть за Ним, якщо ж Ваалеві вклоняєтеся, ходіть за ним.

Відповідь: Індуїзм являє собою політеїстичну доктрину, Екуменізм якої виявляється лише в тім змісті, що ця релігія акумулює в одному пантеоні іншу політеїстичну структуру, оскільки індуїзм вважає політеїзм прийнятною доктриною. Він дуже нетерпимо ставиться до тих релігій, що не поділяють подібну космологію.

Ось чому індуїзм становить для християнства несприятливу атмосферу; індуїзм займає досить ворожу позицію стосовно християнства. Буддизм зародився в Індії, де суспільство було жорстко поділене на касти. Власне, касти головним чином і характеризували індуїзм. Мусульмани прийшли в Індію як завойовники і навмисне нав'язали свою релігію. Поділ на класи в Індії і гострий класовий антагонізм стали причиною релігійних конфліктів і суперечок, що, у кінцевому рахунку, приведуть до ядерної війни. Цю релігію аж ніяк не можна розглядати як екуменічну.

Відповідь: Ваш лектор, напевно індус з обмеженим кругозором. Ученими істориками було встановлено, що основою для написання Клунь Веди, послужили аріанські міфи про Буття, що були привезені в Індію в 1000 р. до н.е.

До того всього, ідея про триєдиного Бога прийшла в Індію близько 1700 р. до н.е. з Ассирії в той час, коли Ізраїль і патріархи знаходилися ще в Єгипті. Див.: Вольперт "Новітня історія Індії". До того ж, датувати Біблію 600 р. до н.е., лише на підставі непідтвердженого припущення про запозичення було б украй безглуздо. Аби детальніше дізнатися про даного питання дивитеся статтю Біблія (№ 164). В ній ви зможете знайти майже усе щодо хронології подій, що мають відношення до Святого Письма. Та наприкінці варто зазначити, що індуїстські божества — то є міфічні персонажі, що були запозичені з халдейських/єврейських текстів, пронизаних культами поклоніння предкам. Ці аспекти знайшли свій розгляд у рамках теми "Містицизм" у главах 1, 6, 7, 8 і 9 за наступною адресою в інтернеті: www.ccg.org.

Відповідь: Тисячі років тому людина перестала дотримуватися свят Бога, він придумав і розвив нову релігію й інші свята Бога. Віра, що снизошла від Бога, була спрямована створення загального блага, і під час цих свят люди відпочивали і набиралися духовних сил.

Коли аріяни захопили Індію (це случилося в 1000 р. до н.е.), вони принесли із собою і теологічними доктринами, що по-своєму пояснюють створення людини з погляду релігії, що виникла на Близькому Схід. Згодом вони заклали основи санскриту і культури, що розвилася з нього. Створений у такий спосіб мова була частково запозичена із семітської і халдейської мов.

Бог був найдавнішим "діючим обличчям" у рамках успадкованих традицій поклоніння предкам. Шеба і Шива стали верховними индуистскими божествами. Ний і Ну одержали ім'я Сери Ну, бога чи грошей багатства. Нефіліми стали раксасами.

Звідси початку розвиватися концепція, що відбиває суть культів занепалого чи сонму демонів у жіночому обличчі, ракшани. Вони споконвічно були чи демонами бісами в жіночому обличчі, деревними духами. Потім, будучи баталами, вони придбали риси, що зріднили їхній з йогининами чи духами скель в анімізмі, також як і банасати. Чунгу — ще одне бесівське дерево, що було запозичено від більш примітивних племен в індійському анімізмі.

Свята, що з'явилися на честь подібних анімістичних і сурогатних обрядів споконвічно служили заміною перших, найдавніших свят, що Господь дав Наби Ну чи Ною, коли земля наповнилося від діянь рук їх. Усі ці обряди вторинні; їх практикували як духовну підтримку, заміну первісних давніх, щирих свят, від яких відмовилися аріяни ще задовго до того, як вони вторглись в Індію і заснували индуистские касти і релігію.

А зараз — відповідь на другу частину вашого питання.