Діла Тексту Закону або Мазоретських Текстів (ММТ) [104]

Ця стаття є останньою, в якій розглядається закон. В ній йдеться про поняття діла закону, про який говорив Павло. Церква у всьому світі протягом довгого періоду переживала нападки, спрямовані на те, щоб покінчити з поняттям про існування закону, які, в основному, базувалися на коментарях Павла в посланні до Галатів і Римлян. Такі аргументи представляються помилковими, але їх згубність не до кінця усвідомлюється і тепер.

Рим 3:20 Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.

Павло використовує тут термін діла закону. Більшість сучасних християн припускають, що той закон, про який він говорить, - це закон Мойсея. Вони припускають, що він говорить таким чином, що із законом покінчено. В ділах закону вже немає ніякої користі, і вони більш не є частиною цілої системи.

Надалі всі відносили ці коментарі до Ветхого Заповіту в цілому, стверджуючи, що для нас ці діла закону значення вже не мають. Подібне твердження є невірним, а доводи із цього приводу наведені в статті Відмінності в Законі [096]. В цій статті про те, що закони Бога є вічними, оскільки виходять вони з самої природи Бога. В ній також мовилося про те, що на хресті був розіпнутий жертовний закон, а не Моральний закон заповідей.

Існує і інша сторона, яка носить назву діла закону, має пряме відношення до жертовного закону і лише опосередковане до закону Бога. Саме поняття діла закону довгий час тлумачилося невірно, і лише зараз, грунтуючись на археологічних свідоцтвах, ми здатні зрозуміти, що ж насправді мав на увазі Павло. Тепер ми можемо сказати, що насправді Павло говорив про основу писань, які стали переважаючими в іудаїстському сектантстві, що грунтується на Кумрані, і не має жодного відношення до іудаїзму рабинів.

Це відбулося тому що Ессен і інші відкинули Талмуд, Храмову систему і священство. В першому столітті до нашої ери і нашої віри існували групи Лише Біблія. Пізніше ми переконаємося, що те, що Павло називає ділами закону, відноситься до аналізу ритуальних очищень в сектах, метою яких не міг бути порятунок. Все це не має жодного відношення до законів Бога, метою яких є спасіння. Вони мають лише непряме відношення до Священних Днів. В основному в них розгядається жертвопринесення і спокутування, тобто ритуальне очищення. З послідовності подій ми побачимо, що спричинили за собою подібні дії. У Рим 3:20 ми вперше зустрічаємо коментарі з цього питання. В тексті мовиться ділами закону. Деякі перекладали це місце як діями закону.

Рим 3:20-27 Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.

Тут Павло задається питанням: яким законом? законом діл? Ні, але законом віри. Саме це і є ключовим моментом в розповсюдженні можливості порятунку на людство. Проте Павло все-таки підтримував закон.

Рим 3:28-31 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

Таким чином, Павло встановлює закон в Римській Церкві, проте при цьому він говорить, що те, як утілюється цей закон в реальних справах, є невірним. Ці дії не ведуть до спасіння. Порятунок можливий лише через віру в Христа. Чому ж слова Павла залучаються як аргумент в цій полеміці? Багато хто дотримувався цієї точки зору через звичайну плутанину в термінах і припускав, що він мав на увазі жертовний закон, а отже, звертався до тих, хто намагався його захистити.

Твердження Павла і їх зв'язок зі всією Біблією також є проблемою, оскільки в тому, що говорить Павло на перший погляд міститься низка суперечностей. З одного боку він говорить, що людина повинна шанувати заповіді, а з іншою – що слова закону вже втратили силу. Цей явний конфлікт обов'язково має бути вирішено.

Остаточна відповідь, якщо не брати в увагу бути абсолютно явних відмінностей між Моральним і жертовним законами, які ми вже розглядали в статті Різниця в Законі, міститься в самих посланнях, які ставилися нами під сумнів. Термін, який використовується тут, - ergoon nomou (в римському варіанті грецької мови), що означає діла закону.

Цей переклад терміну з івриту ми зараз знаходимо і в Сувоях Мертвого моря. Ми зустрічаємо його в Miqsat Ma’ase Ha-Torah або ММТ, що перекладається Страгнелом і Кимроном як Деякі заповіді Тори. Проте, в іудаїзмі равинів ми цього не знаходимо. Це поняття не стало загальновизнаним, і його розуміння з часом було втрачено. Проте, слово miqsat означає не просто деякі. В ММТ воно відноситься не тільки до деяких, обраних навскидку законам.

Значення цього терміну може стати зрозумілішим, якщо прослідити, що він означає в Талмуді. Так, Мартін Абегг вважає (Павло. Діла Закону і ММТ, Огляд біблійної археології, Лист.- гр. 1994, стор. 52 і далі), що це слово слід перекладати як деякі важливі або що безпосередньо відносяться. Страгнелл і Кимрон перекладають фразу ma’ase ha torah як заповіді Тори.

Лоуренс Шиффман пропонує варіант правові норми Тори (див. Абегг там само). Проте частіше ці слова перевокладаються як особливості закону. В грецькому перекладі це звучить як ergoon nomou. В Септуагінті саме це словосполучення було використано при перекладі ma’ase ha torah. Павло використовував саме фразу ergoon nomou, яка була перекладена на англійську як діла закону.

Стає очевидним, що Павло насправді говорив про той погляд на закон, якого дотримувалась секта Кумран, і який став загальновизнаним в нераввінському іудаїзмі в першому сторіччі, проте так і не став складовою традиції в перекладах і тлумаченні Талмуда. Ця точка зору так і не стала основою того, що ми розуміємо під загальною концепцією юдаїки. Пізніше вона канула в небуття. Її повернення довелося чекати аж до знахідки Сувоїв Мертвого моря, коли ці слова з'явилися в повному і наново перекладеному вигляді.

Саме ця знахідка дозволила нам зрозуміти, що ж насправді мав на увазі Павло. Для того, щоб говорити про те, якими насправді були ці обмеження, ми ознайомимося з деякими з цих текстів, подивимося, що ж насправді говориться про це в Сувоях Мертвого моря. Ми зрозуміємо, проти чого насправді виступав Павло. Ми усвідомимо те, з чим, за його словами, було покінчено. Те, з чим було покінчено, не має жодної цінності. Це не має нічого спільного з нашим баченням спасіння, з тими обмеженнями, які накладаються на нас положеннями Старого Заповіту. Тут йдеться про жертовний закон, а також про закон церемоніального очищення. А невірне прочитання може ввести в оману щодо того, що ці тексти самі по собі несуть праведність.

В Америці йшов процес з приводу прав на Діла Закону або перекладу Мазоретськіх текстів (ММТ), як було названо ці тексти. Текст був виданий Елішею Кимроном і Джоном Страгнелом. На цьому процесі вони намагалися відстояти права текстів Кумрана. Ви можете запитати: «яке ж значення це має для нас? Ну та й що, що вони відкопали ці тексти в Кумрані? Як це може вплинути на нашу віру?»

Відповідь на ці питання полягає в тому, що ці тексти дають додатковий інструмент, знаряддя проти тих, хто намагається покінчити з вірою і законом. Якщо ви поставите хрест на законі, буде покінчено і з самим поняттям гріху, кануть в небуття поняття Священних Днів Опрісноків. Це ставить під загрозу основи Божого задуму спасіння. Невизначеність значення ускладнює розуміння того, що саме Христос робить для нас, і яким чином він веде нас вперед.

З дискусіями щодо того, що ж насправді мав на увазі Павло в Посланні до римлян і галатів, може бути покінчено тільки за умови зростаючого розуміння. Насправді він говорив про Діла Закону Miqsat ma’ase ha-torah або Мазоретські тексти, які насправді були творами сект Кумрана, що стали частиною сектантського іудаїзму в першому сторіччі, а потім вважались зниклими протягом другого, третього і четвертого сторіч.

Після розділення, падіння Єрусалиму, а, відповідно, Массади, ММТ були загублені. Вони знаходилися в руках секти Кумран. Істинне значення того, що насправді говорив Павло, був приховано від людей, і люди, які прагнули покінчити із законами Бога, використовували Новий Заповіт для того, щоб перекинути закон відповідно до слів Павла. Тексти Нового Заповіту використовувалися для контраргументів самому Павлу, проте, потім євреї самі опинилися під загрозою, яка стала наслідком слів Павла. Це трактування внесло в біблійні тексти явну суперечність. В Гал 2:13 точно передано відчуття того, що відбувається.

Гал 2:13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

Вони прийшли і до Варнави, іншими словами, навіть вибраний не міг нічого протиставити їх аргументам.

Гал 2:14-16 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському? Ми юдеї природою, а не грішники з поган... А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!.

В даному випадку значення терміну діла закону складається з двох слів: дія закону. Проте, насправді цей термін є заголовком Діла Закону, перекладом назви Miqsat ma’ase ha-torah з івриту. Отже, ми можемо ідентифікувати це як назву іудейського тексту першого сторіччя, який містить деякі пояснення цих дій. В Гал 3:1-14 ми зустрічаємо подальше роз'яснення.

Гал 3:1-14 О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий? Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру? Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом? Чи ви так багато терпіли надармо? Коли б тільки надармо! Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру? Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому. Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові. І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом. А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою. А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним. Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві, щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою.

Тут Павло згадує Авраама, оскільки, згідно з текстами Буття, останній вважався праведником. Підтвердженням цієї праведності є події, описані в 1М 22:16, де Аврам на вимогу Бога був готовий принести в жертву свого сина Ісаака. Абегг акцентує увагу на цьому (там же). Він вважає, що існувала лише одна можливість, і вона була незаперечною, в іншому випадку, Павло б не згадував про це в даному розділі. Він би не говорив про діла закону, наводячи при цьому для прикладу Авраама, якби цей приклад не був явним підтвердженням сказаному, а дотримання закону не вело б до праведності. Абегг розставляє акценти дуже вірно, оскільки сама основа діл закону включає праведність, про що свідчать Пс 106:30-31.

Пс 106:30-31 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась, і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

Сучасний іудаїзм, а згодом і вся Церква запозичили для себе факт повстання Пінхаса, оскільки його діяння сталі вважатися прикладом праведності для всіх поколінь. Секти Кумрана, ММТ, а також групи тих, хто вважав, що закон здатний принести праведність, тільки якщо його виконувати, узяли цей текст і потрактували його так, немов праведність може бути обумовлена тільки діяннями окремо взятої людини. Секта Кумрана називала себе Синами Задока. Задок був первосвящеником при Давиді і Соломоні, а оскільки він походив від Пінхаса, це і зумовило вибір такої назви. Павло сказав, що жодна людина не є виправданою законом перед Богом. Житиме лише той, чия праведність обумовлена вірою.

Таким чином, праведність – це дотримання заповідей, обумовлене вірою. Підкорення закону без віри у вищому суді нічого не варте. Саме ця думка і є предметом дискусій. Саме ця матеріальна точка зору на праведність підтримувалася офіційною церквою, не дивлячись на те, що існують безліч біблійних текстів в Ісаїі, а, якщо бути точніше, в Іс 9:1-6, де мовиться про Месію, а також в Іс 53, де йдеться про те, як він страждав і як покінчив з гріхом. Всі ці тексти підтверджують значущість спокутної жертви Христа для знищення гріху. Проте багато хто і зараз вважає, що можна стати праведним завдяки певним вчинкам. Як говорив Павло: «о, нерозумні галати, хто зачарував вас? Чи зглянувся на вас Дух завдяки справам закону або завдяки тому, що ви слухали з вірою?» І потім він наводить для прикладу Авраама. Павло знав, що їх позиція пов'язана з двома попередніми текстами, хоча він і не згадував Пінхаса. Проте абсолютно ясно, що Аврам був виправданий завдяки своїй слухняності, а основою для їх розуміння сталі його реальні дії, коли він готувався до того, щоб принестив жертву Ісака.

Саме це могло вплинути на практику чернечого целібату в деяких регіонах. Якщо Бог вимагає приносити в жертву дітей, то, не маючи їх, ви, тим самим, ставите знак рівності між целібатом і праведністю. Тобто, ви вважаєтеся праведником, якщо просто відмовляєтеся від потомства. Дивний аргумент, чи не так? Проте, деякі вважають, що насправді так все і відбувається. Існують і інші ритуальні очищення, які за логікою речей, повинні відбуватися достатньо регулярно, оскільки людина не може постійно залишатися чистою перед лицем закону, бо поставлена в рамки реального життя. Абегг наводить достатньо серйозні аргументи щодо походження назви. Він указує на те, що ММТ написані на тій же мові, на якій їм дає відсіч Павло в посланні до галатів (Гал 2:16) (Абегг цит., стор. 55).

Ви можете поставити питання: Що ж таке Діла Закону? Кимрон і Страгнелл реконструювали Діла Закону в текстах Сувоїв Мертвого Моря. Цей твір складається з трьох частин. В першій частині міститься календар, що складається з глав від 1 до 21. В другій частині містяться глави закону, що складаються з другої частини єврейських текстів від 1 до 82. Третя частина - це епілог, де міститься третє зведення законів від 1 до 32.

В Кумрані містяться фрагменти шести незалежних одна від одної копій ММТ, отже, Кумран не є ізольованим текстом. Існують його численні копії. Позначення, що зустрічаються в них, можуть бути вираженіі двома способами. По-перше, можуть бути використані цифри з індексом 4К, що означає, що вони узяті з розділу 4 Кумрана. Таким чином, ми зустрічаємо позначення від 4К394 до 4К399. По-друге, вони можуть позначатися за допомогою букв від а до е, а також номери 4К (в дужках). Таким чином, перші 18 рядків календар узято з глави а, яка відповідає номеру 4К394. Числа, наступні за номерами 4К, означають колонки і рядки (багато з них повторюються і в інших текстах) (Дод. А).

Строчка, позначена з [шістнадцятий (день) (тобто другий місяць) – це Субота]. В даному випадку вже не йдеться про біблійний постулат. Ці відомості найімовірніше грунтуються на сонячному календарі Кумрану, який є невірним. В даних текстах також відкидається і система Священних днів. Це і є причиною того, чому з подібною побудовою календаря слід покінчити. Саме це стало причиною того, що істинна система змогла проіснувати лише до другого сторіччя.

В реконструйованому тексті мовиться:

Двадцять третій це Субота. Тридцятий – це Субота. Сьомий з третього (місяця) – це Субота; чотирнадцятий . - це Субота, п'ятнадцятий – це Свято Тижнів [Таким чином, П'ятидесятниця випадає по Кумрану на 14 або 15 третього місяця, а це суперечить тому, про що мовиться в Левіті 23. Текст продовжується]. Двадцять...перший – це Субота. Двадцять восьмий – це Субота. Після неї (тобто Суботи) неділя і понеділок [вівторок слід додати (до цього місяця)].

В даному випадку текст було підкоректовано (це стосується назв днів тижня, які позначені сучасними назвами, що обумовлене бажанням зробити цей текст зрозумілим для нашого сучасника). Далі в тексті мовиться наступне:

Цей період закінчується – двадцять один день. Перший день четвертого місяця – Поминальний День. Четвертий – це Субота. Одинадцятий – Субота. Вісімнадцятий – Субота. Двадцять п'ятий – Субота. Другий день п’ятого місяця – Субота. Третій день цього ж місяця – Свято (Молодого) Вина.

Дев'ятий день – це Субота. Шістнадцятий день – Субота. Двадцять третій день – Субота. Тридцятий – це Субота. Сьомий день шостого місяця – це Субота. Чотирнадцятий день – Субота.

Далі в тексті перераховуються всі суботи в році; рік закінчується Суботами у вигляді свят молодої олії, жертвопринесення дарів лісу. Проте ці свята не є тими Священними днями, обов'язок шанувати які накладається на нас Біблією, і які повинні святкуватися протягом періоду Священних Дней. Існує ціла низка календарних свят, про які мовиться в Ділах Закону, які призначені для святкування без прямої вказівки Біблії, щонайменше по натхненню. Вони з'явилися, і їх впливу не міг протистояти навіть Варнава. А це свідчить про те, якими хитромудрими були ці ідеї для першого сторіччя.

Далі в тексті:

1. Існує низка законів [...], яке [деякі з них грунтуються на ]

2. положеннях (Тора) відповідно до [нашою точкою зору] того, про що в них мовиться.

Слід враховувати, що цитоване нами по суті є витягнутим із землі папірусом двотисячолітньої давності, деякі фрагменти якого було втрачено. В текстах зустрічається значна кількість пропусків.

3. чистота [посіяних дарів] нових пшеничних зерен [язичників, які собі]

4. дозволили [...] торкнутися і оск[вернити, і ніхто не повинен був їх їсти]

5. кожне з нових пшеничних зерен [язичників