Яков:син Ісаака [ДБ13]

Батьки Якова

Ісааку було сорок років, коли він узяв за дружину Ребеку, яка була онучатою племінницею Авраама (1М 25:20). Пройшло багато років, а у подружжя не з'являлося дітей, і Ісаак попросив Бога дарувати їм дітей (1М 25:21). Бог почув його, і незабаром Ісаак і Ребека зрозуміли, що скоро стануть батьками.

Під час вагітності Ребека відчула, що в утробі її відбувається щось дивне: «сини в утробі її сталі битися». І пішла вона запитати про це Господа. Господь сказав їй – мабуть уві сні або видінні – що в її чреві знаходяться два племені і два різні народи. Один народ зробиться сильніше за інший, і більший служитиме меншому (1М 25:22-23). Це означає, що боротьба між близнятами почалася ще в утробі матері. Це спричинить за собою майбутні битви між нащадками Ісава і Якова. В Числа 20:20 ми бачимо, що Єдоміти (нащадки Ісава) не пропускатимуть через свою територію Ізраїльтян (нащадків Якова), загрожуючи їм битвою, якщо вони не виберуть іншого шляху.

В старовині звичайно молодший син підкорявся старшому, але Бог вирішив змінити порядок речей. Воля Божа це не воля людська, Він вільний поступати так, як Він забажає (Пс 115:3).

Отже, Ребека дала життя двом братам-близнятам. Перший вийшов червоний і кудлатий, і нарекли ім'я йому Ісав. Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п'яту Ісава, і назвали його Яков. Ісааку до часу народження його синів було шістдесят років (1М 25:27-28). Діти росли, і різність характерів ставала очевидною. Ісав любив полювати, тоді як Яков, як і його батько, вважав за краще вирощувати худобу і займатися землеробством. Ісаак любив Ісава, тому що дичина його була до смаку йому. Ребека ж більше любила Якова, можливо, тому що він працював ближче до дому, і вона бачила його частіше (1М 25:27-28).

Одного разу, коли Ісав втомлений і ослаблений повернувся з полювання, він побачив, що Яков приготував якусь чудову страву. Вона розповсюджувала прекрасний аромат. Ісав би віддав за неї все, що мав. Яков знав ціну первородства, і хотів дістати його більше ніж що-небудь інше. Він заздрив положенню Ісава в сім'ї, а зараз побачив можливість взяти верх, використовуючи слабкість свого суперника. Яков сказав Ісаву, що за страву з чечевиці він хоче отримати первородство Ісава. Через голод і втому Ісав погодився на це і почав їсти страву (1М 25:29-34).

Через багато років Яков знов взяв верх над своїм братом. Цього разу він обманом отримав благословення Ісава, що стало ще одним його злочинним діянням. Розсердившися на це, Ісав схотів убити свого брата Якова. Дії Якова були протизаконними, оскільки він добився благословіння обманним шляхом, проте бажання Ісава убити брата так само було гріховним.

Оскільки Ісав був старшим сином Ісаака, він повинен був отримати велику частину майна сім'ї, а також благословення (або право первородства) від свого старіючого батька. Коли підійшов час, Ісаак покликав свого сина Ісава і сказав йому:

„Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... А тепер візьми знаряддя своє, - сагайдака свого й лука свого та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську. І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру”(1М 27:2-4).

Спочатку Ісаву було ніяково сказати своєму батькові, що право його первородства належить тепер його брату. Коли Ребека почула, що Ісаак сказав Ісаву, вона зразу ж повідомила про почуте Якова. Ребека сказала Якову піти в поле і принести двох найкращих козенят з тих, що він тільки зможе знайти. З цих козенят Ребека повинна була приготувати страву, яку Яков повинен був віднести своєму батькові Ісааку. Ребека сподівалася, що, не відаючи того, Ісаак дасть право первородства і благословення Якову, її улюбленому сину (1М 27:5-10).

В ті часи все сказане мало таку ж силу, як написаний заповіт або підписаний контракт в наші дні. Ісаак міг оголосити про свою волю щодо правонаслідування усно, і це мало б “юридичну силу”. В даному випадку і Ребека, і Яков вдавалися до обману, щоб скористатися любов'ю Ісаака до Ісава і тією їжею, яку він повинен був принести з полювання. Крім всього іншого, Ісаак був сліпий. Ребека робила все можливе для того, щоб її улюблений син отримав від батька благословення. Чи мала вона на це право? Хотіли б ви, щоб ваша мати або батько любили вашого брата або сестру більше вас?

Полюбивши Якова більше його брата, вона тим самим поставила його над Богом (Божим законом). Вчинивши це, Ребека порушила дві перші заповіді (5М 20:1-4). Бог все одно б досяг бажаного для нього результату, оскільки він вже сказав Ребекі, що пізніше відбудеться з її дітьми. Але вона вирішила узяти все в свої руки, тим самим, принісши безліч страждань в свою сім'ю.

Ребека порушила закон, полюбивши одного сина більше за іншого, оскільки сім'я повинна жити згідно встановленому порядку і, відповідно, існуючої в ній ієрархії. Судячи з одного прикладу, приведеного Богом пізніше, ми бачимо, що хоча в сім'ї Бога і існує ієрархія, Він не «дивиться на чини і звання» (Дії 10:34).

Далі відбулося наступне: Яков, знаючи про те, що зовні він значно відрізняється від свого брата, який був «кудлатий», розумів, що ввести в оману свого батька йому буде складно. І знову Яков звертається за порадою до матері:

«Таж брат мій Ісав – чоловік волохатий, а я – чоловік гладенький! Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення»... (1М 27:11-12).

Ребека сказала Якову піти і принести ще козенят і не піклуватися про те, що на нього ляже прокляття через його обман. Вона була готова прийняти прокляття на себе. Чи було таке рішення гідним прикладом сину з боку Ребеки? Чому це було негідним? Сказавши сину про те, що його прокляття може лягти на неї, Ребека піддала себе значному ризику. Якби Ребека дійсно щиро вірила в те, що Бог піклуватиметься про Якова, замість того, щоб брати цю місію на себе, хіба стала б вона переживати про те, що на неї ляже прокляття? В Євангелії від Матвія розділі 27 ми бачимо приклад того, як наші дії можуть накликати прокляття не тільки на нас самих, але і на оточуючих. В цьому розділі ми дізнаємося про те, як єврейський народ був проклятий за смерть Христа, що відбилося на наступних поколіннях цього народу і є очевидним навіть сьогодні. Але більш детально на цьому ми зупинимося пізніше.

Ребека ж між тим узяла козенят, яких приніс Яков, і приготувала страву для Ісаака. Вона узяла кращий одяг Ісава і одягнула в нього Якова. На довершення обману Ребека обернула його руки і шию шкурою козенят (1М 27:13-17). Потім, узявши страву і хліб, який приготувала Ребека, Яков пішов до свого батька Ісаака і сказав:

«Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і поїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене» (1М 27:19).

Чи мав рацію Яков, вводячи в оману свого батька, щоб добитися бажаного? Що мовиться в Біблії щодо брехні? Абсолютно певну відповідь на це питання ми знаходимо в Вихід 20:16, де Господь в десятій заповіді говорить нам: « Не свідкуй неправдиво на свого ближнього !» Це означає, що ми не повинні брехати, розпускати плітки і т.п.

Ісаак попросив свого сина підійти до нього щоб, обмацавши його, упевнитися, що він дійсно є Ісавом. Він обмацав його руки, які були покриті козиними шкурами. Ісаак був в подиві і сказав: «Голос - голос Яковів, а руки - руки Ісавові» (1М 27:20-21). В ще більшому подиві він запитав свого сина: «То ти син мій Ісав?» І Яков відповів: «Я». І знов збрехав.

Своїм обманом Яков образив свого батька, тим самим, порушивши п'яту заповідь Бога, в якій мовиться: «шануй батька свого та матір свою» (2М 20:12) так само як і заповідь про лжесвідчення. Ви пам'ятаєте, в якій із заповідей про це йдеться? Ребека вдавалася до обману так само, як і її син.

Потім Ісаак попросив Якова подати йому страву, яка довелося йому до душі. «подай мені, я поїм дичині сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя». Після того, як він поїв і випив вина, яке приніс йому Яков, Ісаак поцілував сина і відчув запах, який був запахом його сина Ісава.

«Дивись, запах сина мого – немов запах поля, що його Господь благословив! І хай Бог тобі дасть з роси Неба, із ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для браттів своїх, і нехай тобі кланяться сини матері твоєї. Хто тебе проклинає – проклятий, а хто поблагословить тебе – благословенний!» (1М 27:28-29).

Це благословення було заповітом, даним Богом Якову через Ісаака, який розповсюджувався і на всі грядущі покоління. Це благословення мало як фізичну, так і духовну сторону, в чому ми зможемо переконатися далі з Біблії, з якої ми дізнаємося, що Христос стане нащадком гілки Якова. Христос стане фізичним продовженням генеалогії Якова. По волі ж свого Отця він стане і духовним правителем всього сущого.

Отже заповіт, який Ісаак отримав як спадщину Аврама, тепер перейшов до Якова. Ісав повернувся з полювання після того, як Ісаак благословив Якова. Не знаючи про те, що зробив його брат, Ісав приготував страву, яку любив Ісаак, і приніс її батькові із словами: «нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!» (1М 27:31).

Ісаак, зрозумівши, що відбулося, здригнувся і запитав: «хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я поїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив Його? І він буде благословенний!» (1М 27:33). Почувши це, Ісав гірко вигукнув: «Поблагослови мене, - також мене, батьку мій!» (1М 27:34). Потім Ісаак розказав, що його благословення замість нього вже було віддано Якову.

Розчарований від всього що сталося, Ісав із сльозами сказав своєму батькові: «Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, - також мене, батьку мій!» (1М 27:38). Ісаак не міг дати благословення двічі, але йому було дуже шкода свого улюбленого сина Ісава. І Ісаак відповів Ісаву:

«Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...» (1М 27:39-40).

Коли Ісав почув це від свого батька, він зненавидів Якова за те, що той отримав більше благословення. В серці своєму він замислив після смерті батька убити Якова (1М 27:41).

Чи відчували ви коли-небудь злість або ненависть за те, що у вас щось відняли? Що було результатом цих відчуттів? Тоді як Яков порушив п'яту заповідь, образивши батька, Ісав переступив шосту заповідь, збираючись убити свого брата Якова. На щастя, пізніше з історії про Якова і Ісава ми дізнаємося, що Ісав так і не реалізував свій задум (повторилася б історія з Каїном і Авелем). Проте, ми несемо відповідальність за наші погані задуми, навіть якщо вони і не втілюються в наших вчинках.

«ви чули, що було стародавнім наказане: „Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові”. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: „Рака”, підпадає верховному судові, а хто скаже „Дурний”, підпадає геєні огненній» (Мт 5:21-22).

Після того, як Ребека дізналася про те, що хотів зробити Яков, вона, побоявшися втратити обох своїх синів, позвала Якова, і звернулася до нього:

«Ось, Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб’є тебе. А тепер, сину мій, послухай мого голосу, - і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата, аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох оджного дня?» (1М 27:42-45).

Ребека була стурбована безпекою Якова і придумала, як уберегти його від помсти брата. Вона сказала Ісааку, що побоюється, що Яков одружується на одній з Хетових дочок і, щоб не допустити цього, вони повинні відіслати його, щоб він зміг вибрати собі дружину з іншого племені (1М 27:42-46). Але це було правдою лише частково. Отже, Ісаак призвав Якова і сказав йому: «Не бери собі в дружини з дочок Ханаанських» (1М 28:1-2). Ці племена належали до іншої віри і поклонялися ідолам.

Натомість, Ісаак сказав Якову, що той повинен йти в Месопотамію, в будинок брата матері Лавана, щоб узяти в дружини одну з його дочок. Ісав же своєю безліччю одружень на Ханаанках також був неугодний батькові, оскільки він порушував цим сімейну заповідь, яка полягала в забороні союзів з дочками племені Ханаанського (5М 7:1-4).

Потім, Ісаак благословив Якова, посилаючи його, щоб він узяв в дружини одну з дочок Лавана:

«А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, - і ти станеш громадою народів. І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові» (1М 28:3-4).

Отримавши це останнє благословення, Яков відправляється в Месопотамію, в будинок Лавана, який був братом Ребеки (1М 28:5).

Незабаром Ісав дізнався про те, що Яков пішов, але переслідувати його він не став. Він усвідомив, до якого ступеня він розчарував своїх батьків, одружившися на ханаанці. І він пішов до свого дядька Ізмаїла, і узяв собі дружину Махалову. Вона стала його третьою дружиною (1М 28:6-9).

Видіння Якова

Під час своєї подорожі в Харран, Яков зупинився на нічліг в одному місці. Він узяв собі камінь, поклав собі узголів'ям і заснув. Це не було чимось дивним, оскільки тоді люди часто спали на землі, підкладаючи під голову щось тверде. Зараз ми більш зніжені і віддаємо перевагу для сну зручним ліжкам і подушкам.

Уві сні Якову привиділися величезні сходи, які стоять на землі, а верх торкався неба. Ангели Божі піднімалися і спускалися ними, а Господь стояв на них. «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака». - донісся зверху голос, - «Земля, на якій ти лежиш, я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі» (1М 28:10-15). Тут ми бачимо, що Господь Бог або Ангел Єгова, пропонує стати Богом Ісаака, так само, як Він був Богом Аврама і Ісаака. Цей Ангел, або Бог, як Його називають у Старому Заповіті, стане згодом Ісусом Христом в Новому Заповіті. Людям ніколи не являвся Єдиний Істинний Бог (Елоах).

Прокинувшися від сну, Яков був трохи наляканий. Він знав, що такий сон повинен був бути віщим, і він помітив те місце, де лежала його голова. Він полив на камінь, на якому лежав, єлей і дав цьому місцю назву Вефіль. І дав обітницю, що якщо Господь зробит

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA