Йосип: син Якова Частина 2 [ДБ15]

Брати Йосипа приходять до Єгипту

Голод розповсюдився і на інші народи за межами Єгипту, і землі Якова в Ханаані не стали виключенням. Тому, коли Яков побачив, що його десять синів, що залишилися, не збираються йти до Єгипту, де можна було купити продовольства, він запитав їх: «що ви дивитеся? Я чув, що в Єгипті є хліб» (1М 42:1-2).

З попередньої статі нам відомо, що сини Якова сказали батькові, що Йосип був розтерзаний диким звіром. Яков не хотів, щоб постраждав його єдиний син, що залишився після смерті Рахіль, і тому вирішив, що решта синів повинна йти до Єгипту, в той час, як Веніямин повинен залишитися з ним (1М 42:3-5).

Після прибуття до Єгипту, брати Йосипа з'явилися перед ним і поклонилися, опустивши обличчя до землі. Вони зробили це на знак пошани до поважаної людини. З першої частини оповідання про Йосипа ми пам'ятаємо, що Йосип займав в Єгипті друге місце після фараона. Йосип знав, ким були ці люди, і пригадав сон, який снився йому в дитинстві, коли його брати схилялися перед ним. Цей сон нарешті виконався (1М 42:6-9).

Вони ж не впізнали свого брата, оскільки коли вони продали його в рабство, він був ще хлопчиком, тепер же перед ними стояв дорослий чоловік. Він і схожий був на єгиптянина. Вони відчували могутність людини, що стояла перед ними. Йосип хотів признатися в тому, ким він був насправді і обійняти своїх братів. Проте стримався і вирішив зачекати. Помітивши, що його молодшого брата, Веніямина, не було з ними, він вирішив випробувати їх, щоб брати усвідомили свої минулі помилки.

Буття 42:9 «Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі!»

Брати Йосипа заперечували, що були шпигунами, які прийшли в Єгипет для того, щоб повідомити ворожі народи про слабкість землі Єгипту.

А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів – брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема” (1М 42:13).

Але Йосип продовжував звинувачувати їх. Він знав, що вони не є спостерігачами, але вирішив ствердитися в своїй могутності перед їх очима. Він сказав, що вони не покинуть Єгипет до тих пір, поки до Єгипту не прийде їх молодший брат, що буде доказом того, що вони говорили правду (1М 42:14-16).

Після того, як вони пробули під вартою три дні, Йосип дозволив всім окрім одного повернутися додому і відвезти хліб, щоб не допустити голоду в їх сім'ї (1М 42:17-20). Нарешті брати зрозуміли, що їм доводиться пройти через все це в покарання за те, що вони колись зробили з Йосипом. Вони почали згадувати про свою вину, і говорити про те, що через провину у минулому вони можуть позбавитися життя зараз.

Буття 42:21-22 І говорили вони один одному: „Справді винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!”

Йосип говорив з ними на єгипетській мові, а його брати на єврейському, тому бесіда проходила за допомогою перекладача, людини, яка володіла обома мовами (1М 42:23). Проте Йосип пам'ятав мову свого народу і зрозумів все, що говорили його брати. Йому стало шкода своїх братів, він відійшов, щоб вони не могли його бачити, і заплакав. Коли він повернувся, він вибрав Симеона як полоненого і зв'язав його перед очима братів (1М 42:24).

Брати повертаються в Ханаан

Перш, ніж звільнені брати почали своє повернення в землю Якова, Йосип, таємно від своїх братів, поклав їх гроші назад в мішки із зерном. Коли вони зупинилися, щоб розбити табір, один з братів відкрив мішок і побачив в ньому гроші. Він показав їх іншим, і незабаром гроші були знайдені і в решті мішків. Вони злякалися, що їх можуть звинуватити в тому, що вони вкрали гроші, якщо Йосип знайде пропажу (1М 42:25-28).

Тільки уявіть жах, який охопив братів, які вирішили, що їм доведеться відповідати за свої вчинки перед другою по могутності людиною в найсильнішій державі в світі! Якщо іноді дуже складно тримати відповідь за свої вчинки навіть перед власними батьками, уявіть, як би важко було відповідати перед главами наших народів!

Повернувшись в землю Ханаанську, брати негайно ж з'явилися перед своїм батьком і розказали йому про все, що відбулося з ними в Єгипті. Яков теж злякався, побачивши в їх мішках гроші. Оскільки Йосипа і Симеона батько вважав вже мертвими, тепер з рештою братів повинен був відправитися до Єгипту і Веніямин. Рувим, як старший з братів, переконав батька, що він сам буде піклуватися про молодшого брата, і що Веніямин повернеться з ним, навіть ціною життя власних дітей Рувима (1М 42:29-36).

Буття 42:37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб’єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе”.

Переконаний в тому, що Веніямина в подорожі може підстерігати небезпека, Яков цього разу не дозволив йому йти з ними (1М 42:38). Знаючи про те, як люблять нас наші батьки, і як Бог любить своїх дітей, дуже легко уявити собі, як важко було Якову піддавати Веніямина смертельним небезпекам, особливо враховуючи те, що Яков вже вважав двох синів загиблими.

Проте, коли голод продовжував посилюватися, у Якова вже не залишалося іншого виходу, як дозволити Веніямину відправитися до Єгипту з братами, щоб добути продовольства. Тепер відповідальність за безпеку молодшого брата узяв на себе Юда. Він пообіцяв, що у випадку, якщо щось відбудеться з Веніямином, вина ляже тільки на нього (1М 43:1-9).

Пам'ятаєте, хто в сім'ї Якова, коли він був молодше, навів на них прокляття? Грунтуючись на попередніх статтях і самій Біблії, що, за словами Бога, може відбутися, якщо накликати на себе прокляття?

Нарешті, Яков згодився на те, що Веніямину доведеться повернутися з іншими до Єгипту, оскільки з голоду страждали його діти і онуки. Проте, щоб вони не йшли до Єгипту з порожніми руками, він послав в дар фрукти, бальзам, мед, спеції, ладан, горіхи фісташки і мигдаль (1М 43:10-11).

Разом з цими дарами брати узяли з собою удвічі більше грошей, ніж вперше. Батько також сказав їм повернути гроші, які вони знайшли в своїх мішках, оскільки вони виявилися там очевидно через непорозуміння (1М 43:12-13).

Перед тим, як вони відправилися в дорогу, Яков проголосив: «А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, - певно стратив сина свого» (1М 43:14). На цій стадії голоду Яков зрозумів, що якщо запаси продовольства не будуть поповнені, то помре набагато більше людей, ніж у нього синів. Призвавши на себе бездітність, і будучи готовим втратити Веніямина, посилаючи синів до Єгипту, Яков продемонстрував бажання принести в жертву Веніямина, щоб ті, що залишилися, в сім'ї змогли вижити в майбутньому.

Коли Йосип побачив, що брати повертаються з Веніямином, він велів начальнику свого будинку заколоти тварину для бенкету, який відбуватиметься в його будинку. Коли братів провели в будинок Йосипа, вони злякалися того, чим це може їм загрожувати. Вважаючи, що причиною можуть бути гроші, знайдені ними в мішках з хлібом, вони звернулися до начальника дому Йосипа, щоб все пояснити. Знаючи про все, він постарався переконати братів в тому, що вони тут з більш приємної причини (1М 43:15-23).

Після того, як вони омили ноги, забруднені після подорожі, випили води і дали корму ослам, брати приготували дари до приходу Йосипа опівдні (1М 43:24-25).

Коли Йосип прийшов, вони принесли йому дари від Якова. Він запитав їх про батька, і брати відповіли, що він був ще живий і в добром здоров'ї. Коли вони поклонилися йому, Йосип впізнав свого молодшого брата Веніямина і заговорив з ним: «Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!» Йосипу раптово захотілося обійняти Веніямина. І знов він віддалився, щоб приховати свої відчуття, так само як і своє справжнє ім'я. Коли Йосип повернувся, всі вже сиділи за столом, згідно своєї національної приналежності і положення в сім'ї (1М 43:26-33).

Єгиптяни вважали для себе мерзотою їсти з Євреями, і тому вони сіли окремо від сім'ї Йосипа. Брати Йосипа здивувалися тому, що начальник будинку, який не знав їх сім'ї, розсадив їх згідно їх первородству і віку. Але їм показалося цікавим і те, що частка Веніямина за столом була в п'ять разів більше їх часток (1М 43:34).

Якщо ми звернемо увагу на цей факт, ми повинні пригадати про значущість числа п'ять в Біблії. В Біблії число п'ять часто згадується у зв'язку з чудовою благодаттю, що дається без випробувань. Веніямин був вільний від тих випробувань, які випали на частку його братів по батькові, а у зв'язку з цим перевага, яку надавав Йосип своєму рідному брату перед зведеними, так само представляє величезну важливість.

Судячи за прикладом, даному нам Богом Батьком, ми бачимо, що ні Йосип, ні ми з вами не зможемо стати «неупередженими», як Бог (Дії 10:34). Навіть на прикладі життя Йосипа ми бачимо, що заздрість і злість, що народилася у його братів через те, що батько виділяв його більше за інших, спричинили за собою спокусу убити Йосипа.

Чаша Йосипа

Другим випробуванням для братів стало те, що Веніямин був звинувачений в лиходійстві,що каралося смертю. Щоб мати для цього нагоду, начальник дома, повертаючи гроші братам в їх мішки, поклав в мішок Веніямина срібну чашу Йосипа. Коли ж брати удосвіта сіли на ослів і відправилися в дорогу, за ними пішов начальник удома Йосипа. Коли він наздогнав їх, він звинуватив братів в тому, що вони вкрали річ, що належала його доброму хазяїну (1М 44:1-8). Вони відкинули звинувачення із словами:

«у кого з рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові» (1М 44:9).

Вони швидко відкрили свої мішки для огляду, щоб довести свою невинність. Він обшукав всі мішки, починаючи від мішка старшого брата, закінчуючи мішком молодшого брата Веніямина, де і виявилася срібна чаша. Згідно існуючої тоді традиції, сильні емоції спричиняли за собою розривання на собі одягу. Вони відчували свою вину і страх за життя свого молодшого брата, рівно як і за свою власну. І знову вони були вимушені мати справу з Йосипом, і брати повернули назад (1М 44:10-13).

І знову вони покірливо поклонилися Йосипу, визнаючи себе в його владі, а також свою вину за його срібну чашу. Бачивши їх приниження, Йосип сказав їм: «Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті» (1М 44:14-17).

Срібна чаша була знайдена у Веніямина, який тепер ризикував стати рабом Йосипа, який фактично був правителем Єгипту. Брати дуже гостро відчули свою вину, оскільки те, що зараз відбувалося з Веніямином, нагадало їм те, як вони в молодості поступили з Йосипом. Що б зробили ви на місці братів Веніямина?

Юда намагається врятувати Веніямина

Для Юуди відповідь була очевидна. Він боявся, що любов до нього батька закінчиться, і на його голову ляже прокляття, якщо він не поверне Веніямина в Ханаан. Юда наблизився до Йосипа, щоб повідати йому всю історію того, що відбулося (1М 44:18-32). Потім Юда благав Йосипа про прощення.

Буття 44:33-34 „А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька”.

Йосип відкривається своїм братам

Саме Юда грав значну роль в тому, що Йосип був викрадений і проданий в рабство. Коли Йосип почув, що Юда готовий віддати своє життя за свого молодшого брата, його серце стало лагідним і він заплакав при всіх, хто був там. Коли його слуги єгиптяни покинули кімнату, Йосип сказав своїм братам, ким він був насправді (1М 45:1-4).

Після такого повного сліз возз'єднання Йосип сказав, що він прощає своїм братам те, що вони продали його в рабство. По волі Божої він прийшов сюди, де став другим після фараона правителем і зміг зберегти життя багатьох людей під час голоду (1М 45:5-8).

Коли фараон дізнався від своїх слуг про те, що прийшли брати Йосипа, він із слугами дуже цьому зрадів. В результаті він наказав Йосипу відіслати своїх братів в Ханаан з тим, щоб вони узяли Якова і все, що йому належало, і повернулися до Єгипту. Фараон був готовий віддати Якову кращі землі в Єгипті, відомі як «тук землі». Йосип виконав те, що сказав йому фараон (1М 45:9-21).

Йосип дав своїм братам по зміні одягу, а Веніямину дав п'ять змін і триста срібних монет. Батькові ж Йосип послав десять ослів, нав'ючених кращими товарами Єгипетськими, і десять ослиць, нав'ючених зерном, хлібом і запасами для подорожі (1М 45:22-24).

Ці осли є важливими не тільки у фізичному значенні, але і в символічному значенні. Символіка чисел, що використовується в Біблії, зараз може бути ще досить важкою для розуміння, проте, вона стає дуже важливою, коли мова піде про задум Божий і про календар Бога.

Число десять як правило є символом завершеності і нового початку. Число два, як у випадку з ослами і ослицями, символізує відмінність. Цілком імовірно, що той факт, що Йосип посилав ослів в кількості десяти, є символічним підтвердженням для його батька Якова того, що його син дійсно живий і готовий знов возз'єднатися з своєю сім'єю.

Повернувшися в землю Ханаанську, брати Йосипа сказали батькові, що їх брат живий і є фактичним правителем Єгипту. Спочатку Яков не повірив їм, ймовірно тому, що пам'ятав про їх обман, коли вони сказали, що він був розтерзаний диким звіром ще в ранній юності. Проте, коли Яков побачив ослів і все, що було прислане з ними з Єгипту, батько повірив, що його син був дійсно живий. Ця новина зробив Якова щасливим. Яков сказав своїм синам, що вони повинні без зволікання йти до Єгипту, щоб Йосип мав нагоду побачити сина перед смертю (1М 45:25-28).

Цей приклад з життя Йосипа учить нас, що ми не повинні віддавати кому-небудь перевагу, будь то наші батьки, або рідні брати або сестри, як Яков по відношенню до Йосипа, а Йосип по відношенню до Веніямина. Ми не повинні ставити під сумніви знаки, які нам дає Бог в снах, а також ті шляхи, які Він використовує для досягнення Своєї мети, оскільки іноді вони здаються нам такими, що не мають сенсу. Нарешті, не слід сліпо піддаватися своїм емоціям, як піддавалися їм брати Йосипа у стосунках з ним, оскільки всі наші дії і вчинки завжди мають наслідки.

Подорож Якова і його синів до Єгипту

Отже Яков з своїми синами і їх сім'ями, а також всім своїм майном рушили в дорогу. В дорозі Якову було бачення, в якому Ангел Єгова говорив йому не боятися йти до Єгипту

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA