Самсон і Судді Ізраїлеві [073]

Судді Ізраїлеві

Господь укріпив Ізраїль, поставивши над ним Ісуса (ім'я якого в перекладі означає порятунок), сина Навина (ім'я якого в перекладі означає стійкість). Тоді народ служив Господові у всі дні Ісуса і у всі дні старійшин їх (що залишилися з Семидесяти), яких життя продовжилося після Ісуса, що помер, у віці ста десяти років (Суддів 2:7-8). Усе це покоління було прилучене до батьків своїх, тобто вони померли (Суддів 2:10). І тоді сини Ізраїлеві стали чинити зло в Господніх очах, і служили Ваалам або іншим богам (Суддів 2:11). Так жив Ізраїль під своїм правлінням. В Книзі Суддів відображено шість беззаконь синів Ізраїлевих 3:7,12; 4:1; 6:1; 10:6; 13:1. Служіння іншим богам, включаючи Ваала і Астарту, викликало гнів Господень на Ізраїля, і віддав Він їх у руки грабіжників і ворогів, і не могли вже встояти вони перед своїми ворогами (Суддів 2:12-14). У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло (Суддів 2:15). І поневолили їх інші народи, і тоді і поставив їм Господь суддів, щоб рятувати їх (Суддів 2:16).

Суддів 2:17-23 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили! А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх. І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги. І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: „За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи, щоб випробувати ними Ізраїля, - чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.

Ізраїль перебував серед народів, деякі з яких залишилися в Палестині після її завоювання, щоб спокушати вибраний народ (Суддів 3:1-4).

Суддів 3:1-11 А оце ті народи, що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля, - усі ті, що не знали всіх війн ханаанськіх, тільки щоб пізнали покоління их синів, щоб навчити їх війни, тільки таких, що перед тим не знали її. Ось ці народи: п'ять володарів филистимських, і всі ханаанеяни, і сидоняни, і хіввеяни, мешканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до входу до Гамату. І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися заповідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея. А і сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. І вони брали їхніх дочок собі за жінок, а своїх дочок давали їхнім синам, та служили їхнім богам. І і сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам. І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш’атаїма, царя Араму двох річок. І служили сини Ізраїля Кушан-Ріш’атаїмові вісім літ. І кликали сини Ізраїля до Господа, і Господь поставив для їх синів рятівника, і він врятував їх, - Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього. І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш’атаїма, царя арамського. І була сильна рука його над Кушан-Ріш’атаїмом. І мав Край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа.

Кожного разу, коли суддя, поставлений Господом, вмирав, народ повертався до беззаконня й ідолопоклонства. В суддях перебував Святий Дух, який називали Дух Господень. Прикладом цього може служити історія про Самсона, яка буде розглянута нижче.

Після того, як Отніїл (ім'я якого означає сила Божа), син Кеназа і молодший брат Калева, помер, Ізраїль почав знову грішити.

Суддів 3:12-15 А і сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах. І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм. І служили і сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ. І кликали сини і до Господа, і Господь поставив їм рятівника, - Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу, з безвладною правою рукою. І послали і сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському.

Дарунок же, який вони послали Еґлонові, царю моавському, був меч з двома вістрями, який Аод, син Гери, прип’яв під плащем своїм до правого стегна (Суддів 3:16).

Сини Ємінеєві були лівшами, а ліва рука, як правило, вважається слабшою, ніж права. Символізм полягає в тому, що Бог надає допомогу через те, що є найслабкішим. Із слабкості Він породжує силу. Цей прийом, який зустрічається в Книзі Суддів сім разів, згадується і в Першому посланні до коринтян 1:27; в Другому посланні до коринтян 12:9. Прикладами слабкості в даних випадках є:

ліва рука (Суддів 3:21);
кий на худобу (Суддів 3:31);
жінка (Суддів 4:4);
наметовий кілок (Суддів 4:21);
камінь від жорен (Суддів 9:53);
глеки і труби (Суддів 7:20);
осляча щелепа (Суддів 5:16).

Баллінгер (див. Посібник по вивченню Біблії до Суддів 3:21) стверджує, що даний ланцюжок прикладів знаходить своє продовження і в більш пізній час в діяннях Лютера (сина шахтаря), Кальвіна (сина тесляра), Цвінгеля (сина пастуха), Меланктона (сина зброяра) і Джона Нокса (сина простого городянина). Таким чином, ці п'ять прикладів доповнюють сім попередніх. Висновки, що йдуть звідси, є навіть більш далекими, ніж ті, які зробив Баллінгер.

Аод пішов і врятувався після того, як він убив Еґлона, і зібрав синів Ізраїлевих на горі Ефремовій.

Суддів 3:27-30 І сталося, коли він прийшов, то засурмив у сурму на Єфремових горах. І сини зійшли з ним з гори, а він перед ними. І сказав він до них: „Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів!” і зійшли вони за ним, і захопили йорданські переходи до Моаву, і не дали нікому перейти. І побили вони Моава того часу, - близько десяти тисяч чоловіка, - кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік. І був того дня приборканий Моав під у руку, а Край мав мир вісімдесят літ.

Так прожили два покоління. Після Егуда був Шамґар, син Аната, який шестисот чоловік филистимлян побив києм на худобу (Суддів 3:31). Коли помер Егуд, сини Ізраїлеві сталі знову робити зле перед очима Господа. І віддав їх Господь у руку Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі, а зверхником його війська був Сісера і він сильно утискав синів Ізраїлевих двадцять літ (Суддів 4:1-3).

У той час суддею Ізраїлю була Девора, пророчиця, яка жила між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах. По велінню Божію, вона призвала Барака і сказала узяти десять тисяч чоловік з синів Нефталимових і синів Завулонових, щоб звільнити Ізраїль.

Сини Ізраїлеві із самого початку уклали союз з Хевером (ім'я якого означає суспільство, община, компанія, а також чари або чарівність), кенеянином з синів Ховава, родича Моїсєєва. Він відділився тоді від Каїна, і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі (що означає переселення), що при Кедеші (Напталі) (Суддів 4:11-12). Бо між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеяніна Хевера був мир (Суддів 4:17). Сісера ж втік до шатра Хевера. Дружина Хевера, Яїл, вийшла назустріч Сісері і, хитрістю заманивши його в житло своє, убила кілком від намету, всадивши його в скроні Сісері і ввігнавши кілок в землю (Суддів 4:21-22).

Таким чином, Бог упокорив Ханаанєїв, і Ізраїль благоденствував. В своїй переможній пісні Девора підкреслює, що Сили Господні допомагали їм у битві (Суддів 5:20). Ми, у свою чергу, часто беремо участь у битвах не матеріальних, а в таких, в яких б'ються Сили Господні.

І був мир в землі їх сорок років (тобто одне покоління), а потім сини Ізраїлеві сталі знову робити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руку мідіянітян на сім літ. Сини Ізраїлеві поробили собі зі страху перед мідіянітянами проходи в горах, і печери. Мідіяни і сини Амалика та жителі сходу встали проти Ізраїлю і винищували врожай землі, і не залишали Ізраїлю для прожитку ані вівці, ані вола, ані осла (Суддів 6:1-5). І заволали сини і до Господа, і послав Він їм Гедеона, сина Манасії. Історія про Гедеона (ім'я якого в перекладі означає лісоруб або воїн) або, як його ще називали Єруббаал (що означає Ваал сам судиться з Гедеоном за те, що той зруйнував жертовника його), (Суддів 6:1 до 8:28) розглядається в статті Сила Гедеона і останні часи [022]. Суть цієї історії має відношення до останніх часів цього світу і розказує про повалення ідолопоклонства і про війну, яка слідує за цим, бо Ваал упиратиметься в останні дні. Питання про роль вибраних і віровідступників в останні дні миру цього є дуже важливим і вимагає окремого вивчення.

У Гедеона було сімдесят синів, які символізують раду старійшин. Коли Гедеон помер, сини Ізраїлеві знову стали поклонятися чужим богам. Це траплялося кожного разу, після того, як вмирав суддя. Сини Ізраїлеві залишали Божий заповіт і займалися ідолопоклонством, поки не зверталися до Господа, і Він ставив над ними іншого суддю. Кожного разу суддя був з іншого коліна Ізраїлева і мав владу, яка відрізнялася від влади попереднього судді. Ніколи не траплялося так, щоб син судді одержував владу з благословення Божого, і ніколи така влада не приводила ні до чого хорошого.

Авімелех, син Єруббаалів, або Гедеонів, від рабині його (Суддів 9:18) був поставлений царем над людьми Сихема, народом матері його. Авімелех же царював над Ізраїлем три роки. (Суддів:9:22). Правління Авімелеха було першою спробою незаконного захоплення влади і царювання в Санедріні. Авімелех убив сімдесят братів своїх, щоб самому стати правителем. І був убитий Авімелех жінкою, що кинула камінь від жорен з башти Тевец. Жорно проломило черепа йому, і він просив юнака, зброєношу свого, убити його, щоб не сказали, що його убила жінка. Все це символізує боротьбу Сил небесних, коли Сатана, що пішов війною на сімдесят із Священного війська, був повержений жінкою, яка символізує Церкву.

І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах. Він був суддею Ізраїлю двадцять три роки (Суддів 10:1-2). І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки (Суддів 10:3). У нього було тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах.

З цього очевидно, що Порятунок через Страждання можливий лише через суд Сил Небесних. Після Ісуса було в Ізраїлі дванадцять суддів до появи царів. Ісус був воєначальником в Ізраїлі за часів Мойсея. Він привів синів Ізраїлевих до Палестини і підкорив її. Після нього Ізраїлем правили вже судді. І були вони:

Отніїл, син Кеназа, молодший брат Калева;
Егуд з коліна Ємінеянова;
Шамґар, син Аната;

[Після того, як Егуд помер, передав Господь людей в руки Явіна, царя ханаанського. Якщо виходити з того, що сказано в Суддів 3:31-4:4, Шамґар не був суддею в повному розумінні цього слова].

Девора, пророчиця, жінка Лаппідота з Єфрема (правила через Барака, з Кедешу Нефталимового, якого поставила над військом). (Суддів: 4:4-7);
Гедеон з коліна Манасіїного;

[Авімелех, син Гедеона від жінки з Сихема, став віроломно помилковим царем. Помилково, в даному випадку, означає те, що він захопив владу самовільно. Він не був одним з дванадцяти суддів, через те що був помилковим царем.]

Тола, син Пуї, з коліна Іссахарова, судив Ізраїль двадцять три роки. (Суддів: 10:1-2);
Яір з Ґілеяду (включаючи Гад і Манасію), двадцять два роки. (Суддів: 10:3-5);
Їфтах ґілеадянин, син блудливої жінки (Суддів: 11:1), шість років (Суддів: 12:7).

Їфтах був вигнаний синами Ґілеяди, братами своїми по батькові. Махір, первісток Манасії, був батьком Ґілеада (Нав 17:1). Так рятівником Ізраїлю став незаконний син блудниці і Ґілеада. І потрапили сини Ґілеада в біду, і прийшли старійшини ґілеадські до Їфтаха, щоб він пішов з ними і був начальником всіх жителів ґілеадських (Суддів: 11:9-11). І підкорив Їфтах синів Аммонових. Саме Їфтах приніс дочку свою в жертву Господові. В Посібнику по вивченню Біблії підкреслюється, що жертва ця була незаконною, оскільки приніс він в жертву дівування її. Текст Суддів 11:34-40 не дає точної вказівки на це, однак закон євреїв сприймає цю жертву як принесену по всіх канонах. Згідно Талмуду і іншим священним книгам рабинів, включаючи Таргум, її вбивство можна дійсно вважати жертвопринесенням. Кимчи підкреслює, посилаючись на слова «перед Господом я не можу відректися», що згідно закону, клятва не мала сили, і від неї можна було відмовитися.

Верховний Суддя відзначає, що Згідно єврейським законам або він (Їфтах) повинен був звернутися до Первосвященика, або ж той повинен був прийти до нього і анулювати клятву. Кожна із сторін хотіла зберегти свою гідність і чекала дій протилежної, а через їх упертість постраждала безневинна дівчина. В результаті обидва були покарані: Дух Святий залишив Первосвященика, а Їфтаха уразила проказа.

Звідси слідує урок, що жоден з синів Ізраїлевих не може бути зв'язаний клятвою, що порушує закони Божі. Нездатність священнослужителів діяти, а простих людей визнавати свої помилки публічно, призводить до того, що Дух Святий залишає людей. Інший єврейський закон підтверджує це, показуючи, до чого це може привести. Помилковими є доводи про те, що людина повинна бути пов'язаною з якою-небудь групою людей, що відступила від законів Божих, тільки тому, що колись вони володіли владою Божою через Святий Дух. І що ще більш важливо: людина, яка перестає діяти правильно, гине. Проказа – це виснажлива хвороба, що символізує собою падіння духу. Останні твердження з приводу терпимості до окремих віровідступників або цілих їх груп є помилковими і навіть згубними, як для священнослужителів, що свідомо висувають ці помилкові твердження, так і для звичайних людей, які обманюють себе, слідуючи таким повчанням. Загинуть всі: і ці люди, і їх лідери, і священики.

Їфтах також страждав через свою помилку. Усі Єфремляни зібралися проти нього, і 42,000 синів Єфремових загинули біля переправи через Йордан тому що не могли правильно вимовити «шибболет», а вимовляли «сибболет» через різницю у вимові в різних діалектах (Суддів: 12:1-6). Шибболет означає потік, тобто канал, а також гілка або колос.

Значущість допущених помилок, неважливо, з чиєї сторони, виражається в символічному посиланні на те, що головною проблемою залишається особа вибраного і в тому, що причиною великих втрат серед синів Єфремових була їх пасивність. Бог діє за них і головує над ними. Жи&#

Християнські церкви Бога

Самсон і Судді Ізраїлеві [073]

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA