<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.0 Transitional//EN">

Християнські Церкви Бога

[095]

Тисячоліття та вознесення на небо [095]

(Видання 1.0 20011702-20011702) Audio

Подана стаття вивчає церковні погляди початку тисячоліття, що протиставляютьcя сучасним теоріям про вознесення. Ранні догмати висувалися стародавніми авторами. Щодо походження догмату про вознесення існує багато суперечок. Ці суперечки вмотивовані появою сучасних догматів, а також діями священників Рів'єра та Белларміна. Вплив Самюеля Мейтланда на формування хибних теорій також є темою для дискусій.

Christian Churches of God

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

E-mail: secretary@ccg.org

(Усі права захищені ã 1995, 2000 Wade Cox)

Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

Цю статтю можна знайти в Інтернеті за такою адресою:

http://www.logon.org and http://www.ccg.org

Тисячоліття та вознесення на небо

Попервах раннєцерковні догмати не різнилися тысячолітністю. Церква нетерпляче чекала на друге пришестя (повернення) Христа й воскресіння святих за його появи. Тоді святі царювали б на Землі протягом тисячі років, по закінченню яких відбулося б друге або загальне воскресіння, за яким наступив би останній суд .

Існує велика кількість старозавітних писаннь, що відносяться до Об'явлення 20 вірші 1-15 та пов'язані між собою. Якщо ви не розумієте восресіння та тисячоліття, ви не зможете усвідомити, що відбудеться за повернення Месії. Наприклад, ви не розумітимете Захарія 14:16-19 значення заведення свята Кучок та вимоги направити захисників до Єрусалиму. Для Адвентистів Сьомого Дня ці писання незбагнені. Вони не розуміють пророцтва Ісаї 66:20 та відновлення Суботи й Новомісяччя, оскільки для них існує сакраментальне тисячоліття. Вони не можуть набути справжнього розуміння старозавітніх пророцтв, посилаючись на друге пришестя Христа, тому що вони не усвідомлюють, що саме відбудеться за повернення Месії.

Більшість філістерів вводять себе в оману, й тому проблема у контексті їх теологічного світобачення полягає в той ролі, що має відіграти Земля за повернення Месії. Сатана боровся проти розповсюдження цього догмату як джерела глобальної помилки протягом 2000 років. Це вчення відзеркалює істинну церкву. Протягом 2000 років його використовували для утисків та нападок на церкву й Християнство та намаганнь спотворити правильне тлумачення Біблії.

Звернімося до Об'явлення 20:1-15.

Об'явлення 20:1-15 1 Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові, 2 який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив. 3 Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький! .

Таким чином, Сатана ввів народи у оману, що вони в ній перебували аж до тисячоліття й повернення Ісуса Христа. Сатана й досі обманює людей й один з догматів, за допомогою якого він це робить — устрій Царство Небесного в останні дні. Ось чому його було вкинено до безодні — він ошуканець, та від нього виходять псевдовчення.

4 І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.

Цей фрагмент став джерелом серйозних суперечок. Один з раннєцерковних тисячолітників встановив, що воскресіння з померлих й царювання було лише жертвою. Тобто, для того щоб піднятися з померлих, необхідно, щоб вам відрубали голову, і до того ж Ісус був тому свідком. Таке тлумачення було досить поширене у певних церквах в першому сторіччі. Але ж можна зрозуміти цей уривок по-іншому: обезголовлені розглядаються окремо від тих, що вклонялися звірині. Обезголовлені братимуть участь у першому восересінні.

Це означає, що правління звірини триватиме дві тисячі років, інакше святі не пройдуть випробування протягом усього періоду, та величезна їх кількість не зможе взяти участь в першому воскресінні, хіба що жертви. Таким чином, влада або правління звірини має бути консолідованим. Влада звірини не повинна бути лише інтерпретацією майбутності останніх днів. Влада звірини триватиме, й таким чином, він неодмінно має приєднатися до певних псевдотеологічних груп. Отже, влада звірини являтиме собою подальше розповсюдження псевдорелігійних догматів, втім приречених на самоскасування в кінці днів.

5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.

Таким чином, стає зрозумілим, що існують два воскресіння, та інша частина померлих приречена на очикування його кінця. В першому воскресінні беруть участь лише великомученики й ті, хто відмовився прийняти образ звірини. Це означає, що для того, щоб взяти участь у першому воскресінні, потрібно пройти випробування муками чи звіриною печаткою.

6. Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.

Це є геть зрозумілим. Вони стануть священиками Бога й Христа й царюватимуть з Ним тисячу років. Вони будуть священиками дечого. Неможливо бути священиком Бога чи Христа, якщо немає, священиком чого бути, якщо немає пастви.

7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в'язниці своєї. 8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє як морський пісок.

Напевно, десь існують сили, що мають фізичну природу. До закінчення терміну в дві тисячі років неминуче з'являться люди, які візьмуться до зброї та вирушать проти святих.

9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, і пожер їх. 10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.

Звірина та лжепророк є частиною адміністративної системи й системи лжепророцтва. Вони не є суть окремо взяті особистості. Див.статтю Воскресіння із мертвих (No. 143) , а також Суд над демонами (No. 80). Суть тлумачень поданих фрагментів досліджується у цих статтях. Людей не вкидають у озеро огняне, за виключенням мертвих тіл тих, хто відмовився спасти себе. В огняному озері немає великомучеників.

11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. 12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. 13 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.

Із вірша 13 виходить, що третього воскресіння не існує. Такою є доктрина деяких церков Бога та догмат страху, що вони його сповідають. (див. статтю Помилка третього воскресіння (No. 166)).

14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. .

Існують ідеї (поняття) про спалення у вогняному озері. Насправді, мається на увазі земля як єдине ціле, яка фізично знищується.

15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне... (KJV)

Так сказав Бог та за його намовою, слова його були записані під диктовку апоостолом Іваном. Ці слова присутні у текстах пророка Ісаї й Захарія, а також в Євангеліях, втім у більшості текстів подані фрагменти є відсутніми.

Тлумачення поглядів на повернення Месії зазнали певних змін та первинні погляди отримали назву дотисячолітніх. Тисячоліття чи чіліазм та дотисячелітні догмати були незмінними складовими системи поглядів адвентистів сьомого дня. Ці догмати постійно зазнавали утисків и змін, та навіть сама назва лишилася у спадщину від псевдодогмата й Трінітаріанської Теології (догмат триєдиного Бога)

Судження про те, що царствені святі були єдиними великомучениками, не було частиною поглядів Церкви Нового Заповіту. У апостола Павла сказано: Потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом (1Сол.4:15-18). Це й був по суті первинний тисячолітній погляд церкви.

До тисячолітніх чи, так званих дотисячолітніх авторім відносились Аполінарій, Комодіан, Иполіт, Жюстін Мученник, Иреней, Лактантій, Мефодій (які вбачали тисячоліття судним днем), Монтаниі, Непо, лже-Варнава, Тертуліан й Вікторіній. Теорія про відсторчений 70-й тиждень їх посиланням (Даниїл 9:25) на Христа вперше була представлена Иполітом.

Цей догмат набув подальшого розвитку, що згодом послужило фундаментом вчення, під назвою "Чіліазм", яке, насправді, є дотисячолетним догматом. Міленіум (тисячоліття) є термином або поняттям, що означає проміжок часу довжиною в тисячу років, але існує також ще й інше поняття "Чіліад", що має те ж саме значення. Однак, ці два поняття вважалися різними. "Чіліад" згодом вживатиметься у догматах тисячолітнього міленіума; поняття набуло надлишково хтивого, тілесного характеру.

Прихильники гностичних теорій почали розвивати термін "Чіліазм", що містив у собі надлишково хтиву, тілесну форму життя. Проте, автори-гностики мінімізували використання цього терміну.

Сатана боровся проти Тисячолітття (Міленіума), використовуючи при цьому особисте тлумачення істини для загарбання влади, а також за допомогою широкого та незвичайного використання фізичного, аспекту. Тисячолітні (міленіаліські) догмати змінювались під впливом Чіліазму, причому роль святих великомучеників, царюючих з Христом та настільки поширених у більш пізніх працях, присвячених Чіліазму, постепово зміщувалася до пересічних Християн, котрі воскреснуть, а не лише тим, хто помер за Христа чи терпів муки. Пізні трактати присвячені Чіліазму, а особливо ті, що були написані Лактантієм та сучасними йому мислителями, втратили популярність через занадто сильне загострення уваги на земному царстві в Єрусалимі, а деякі праці спиралися на надлишкову хтивість та тілесність, запозичуючи доктрини з небіблейських джерел. Пізня Католицька Церква вважала тисячоліття іудейським апокаліпсисом й заперечувала буквальне тлумачення Об'явлення.

Хоча серйозне зосередження уваги на картинах Апокаліпсису й на тому, що вони означають, здається складною справою, проте не підлягає сумніву той факт, що грунтовний опис є запорукою духовної боротьби Христа й Церкви на одному боці та силами пекла з іншого. Тим не менш, велика кількість християн пост-апостольської епохи, зокрема Францисканці в Азії, пішли досить далеко у відношенні розвитку своїх тлумачень, що, власне, дозволило їм буквально сприйняти догмат апокаліпсису; в результаті міленіалізм (вчення про тисячоліття) розширив сферу проникнення та знайшов надійних прихильників не тільки серед єретиків, але ж і серед Католицьких Християн. (Католицька Энцикл. Том X Millennium, стор. 308)

Все це слугує прикладом того, яких спотворень зазнало тлумачення Святого Писання. Щоправда, рання церква була тисячолітньою. Причиною того, що Римська Церква не сприймала цього іудейського апокаліпсису, була у тому, що влада церкви була розташована в Римі, а Рим аж ніяк не благословляв ідею тисячолітнього земного царювання в Єрусалимі. Думка про те, що Христос царюватиме на цій планеті протягом тисячі років в Єрусалимі, була споконвічною проблемою Християн в Європі. Вони не хотіли того, щоб Христос був іудеєм та правив миром з Єрусалиму. Ось чому ці люди заперечують буквальне тлумачення Біблії й сенс та зміст міленіума(тисячоліття).

Гностик Серінтий зобразив фреску міленіума у брутальних, чутливих тoнах (C.E. ibid.) (Caius in Eusebius, "Hist. Eccl.", III, 28; Dionysius Alex. in Eusebius ibid., VII, 25).

Єпіскоп Папій з Гієраполіса, учень Івана, був прихильником Тисячоліття (Міленіалізму). Його відносять до католиків у Ж. П. Кірша (там же); втім, цю церкву було сформовано у виключних умовах. Й Папій, й Іреней проголосили те, що вони запозичили догмат міленіуму в Івана. Проте Іреней зауважує, що інші Пресвітеріанці, які бачили та чули апостола Івана, навчилися від нього вірі міленіалізму як частині Божого вчення.>

Таким чином, маємо двох очевидців. Іреней досить чітко дає зрозуміти, що всеі інші єпископи та голови церков, які бачили та чули Івана, пізнали вчення про Міленіум від нього. МАємо також і живого очевидця. Це хтось, хто бачив Івана й хто дізнався від нього й його учнів про догмати Міленіума. Іван сповідав їм вчення про Міленіум як частину праць, що їх було складено за намовою Бога, та що склали основу того, що згодом було проголошено доктриною ранньої церкви.

Згідно Юзевію (Hist. Eccl., III, 39) Папій у своєй книзі стверджує, що воскресіння померлих супроводжуватиметься славетним царюванням земним Христа, й, згідно Іренею (Adv. Her V, 32-33), він научав, що святі також вкусять земних насолод впродовж Міленіуму (див. також Cath. Enc. op.cit.). Отже, навіть земні святі здатні та мають можливість, згідно Іренею, набути тілесної форми та приєднатися до загальної небесної йєрархії.

Вважається, що Послання святого Варнави також містять у собі Ідеї Тисячоліття. Стало очевидним те, що догматичні уявлення про шостиденний тиждень та Суботній відпочинок означають період у шість тисяч років, протягом якого Господь планує працювати та період в одну тисячу років Міленіума, впродовж якого премудрий Промислитель усього сущого відпочине. Тобто семитисячолітній цикл відображує ідею іудо-християнської догми.

Рання церква розуміла, що щотижнева Субота є нагадуванням про правлення Сатани та Божої Праці протягом шости тисяч років, а день сьомий означає тисячу років міленіуму. Протягом двох тисяч років цей момент був характерною рисою церкви Бога, й саме тому остання зазнала утисків у цьому сторіччі. Ця доктрина знаходилася у постійній опозиції, оскільки він дохідливо викладений та зрозумілий для вас. Ось чому саме Субота є об'єктом тривалої критики, тому що Субота відображає Міленіум.

Мученик Жюстін Римський у своєму діалозі з Тріфо (Ch. 80-81) виступає у підтримку біблейської Тисячолітної ідеї. Він підкреслює, що навіть у ті часи існувало багато відданих адептів християнської моралі, котрі не вірили у неї (в ідею).

Meліто, єпископ Сардиса у другому сторіччі був палким прихильником догмату Тисячоліття та у своїх поглядах, він наслідував Іренея.

Монтаністи також були рішучими заступниками Міленіалізму. Тертуліан, прибічник Монтаністів, наводив особисте тлумачення у працях під назвою De Spe Fidelium и Adv. Marcionem, IV. На жаль, ці трактати не збереглися до сьогодення.

Иніціатором відторгнення догмату Міленіалізму попервах став гностицизм (см. также Cath. Enc. op. cit.). Втім, найбільш реальною загрозою виявився тривіальний анті-семетизм. Догмат також не визнавався Алогі у Малій Азії — вони не лише заперечували Об'явлення (приписуючи його авторство Серінтію), але ж і Євангелія від Івана. Суперечки, спрямовані проти міленіалізму відбувалися поруч з суперчками проти монтаністів. Це призвело до виникнення єресі, що її слало напрочуд важко відділити від догмата міленіалізму. Сатана невпинно працює на своєму місці. Він створить групу крайніх єретиків, об'єднає їх разом, так що кожен, хто нападає й критикує одного, б'є іншого. Отже, істину стало неможливо відрізнити від єресі, та якщо псевдовчення витурювалися, то разом їз істиною.

Наближаючись до кінця другого століття й до початку третього, римський пресвітеріанець Кай нещадно критикував Міленіанізм, так що Іполіт Римський був змушений виступити на захист догмату.

Наибільш потужним антагоністом виявився Оріген Александрійський. Отже, поява в Александрії догмату, що обрушився з критикою на Бога, також зіграла свою роль у спотворенні буквального тлумачення Святого Писання.

Говорячи про неоплатонізм, постулати якого грунтувалися на міленіалізмі, а також про алегорико-спірітуалістичний метод доведення Святого Письма, потрібно відначити, що він так і не зміг знайти прибічників серед прихильників Тисячолітності. Він протиставляв їм доволі прозорі у логічному відношенні аргументи, отже, завдяки величезному впливу, що його мали трактати по священій теології, особливо в країнах Сходу, міленіалізм поступово зник з п'єдесталу релігійних доктрин східних Християн (Cath. Enc. ibid. p. 309).

Непос, єпископ із Єгипту, виступав проти алегорічної позиції Орігена на захист Тисячолітнього догмату у третьому сторіччі. Саме завдяки неоплатонізму доктрина триєдиного Бога почала поширюватися. Оріген був неоплатоністом. Таким чином, неминуче мали виникнути помилки, що згодом потрапляли до церкви - критикуючи доктрини про царювання Христа на планеті. Ось причина їх критичних утисків. Діонісій Александрійський, напевне, намагався переконати адептів міленіалізму аби вони змінили свою точку зору та й не припускалися єресі. (Юзевій Hist. Eccl. VII, 14).

Тысячолітні догмати були досить поширені в Єгипті протягом деякого часу та Мефодій, Єпископ Олімпійський, затятий противник Орігена виступав на захист Міленіалізму під час філософських дебатів(IX, 1, 5, in Migne,I>Patr. Graec, XVIII, 178 sqq.). Аполінарій, єпископ лаодікейський виступав на захист у другій половині четвертого сторіччя. Так що, війна критиків вже тривала з першого почетверте століття. Згідно посиланням на авторство, ці праці були написані Базилем Цезарійським (Epist. CCLXIII, 4, in Migne, Patr. Graec.XXXII, 980); см. також Єпіфаній (Her. LXX, 36, in Migne loc. cit. XLII, 696) Єремія (In Isa. XVIII, in Migne Patr. Lat. XXIV, 627). Єремія також стверджеує, що Міленіалізм був переважною доктриною, але, згодом, Церква успішно довела неспроможність цієї точки зору. Це був догмат, народжений на Заході, скажімо, зі слів Комодіана (Instructiones 41,42,44 Migne ibid. V, 231 sqq) and Lactantius (Institutiones VIII, Migne ibid. Vi, 739 sqq) котрий також звертався до пророцтв Сивіли, що були популярні у ранньої церкви. Пророцтва Сивіли викладені у псевдоепіграфі Старого Заповіту. Вони мають месіанський характер. Досить легко підлягає сумніву факт їх належності до християнства. Вони відносяться до фізичного (тілесного) правління Месії. В унітаріанській церкві також можно знайти елементи цієї доктрини.

Через серйозні помилки, що їх припукаються сучасні церкви відносно другого пришестя Христа та реставрації (поновлення) Міленіуму (Тисячоліття) велика кількість сучасних теологів схильні до того, щоб з упередженням ставитися до Старозавітніх пророцтв, вважаючи реставрацію чимось фантастичним та незбутнім. Також існують деякі розбіжності при використанні термінів "євреї" та "іудеї". Ці теологі не беруть до уваги той факт, що іудеї склають лише етнічну частину Ізраїля, а також що, етнічний фон держави складають десять нині вимерлих плем'ян; існує загальнобіблейський погляд щодо світу, котрий, зрештою, перетвориться на (стане) Ізраїлем.

Вони намагаються раціональными методами интерпретувати пророцтва Бога, наслідуючи тим самим приклад етрусків й персів, але втрачаючи при цьому свою духовність. Автор, який відноситься до текстів Священого Писання без належної поваги, неминуче відійде від біблейських поглядів, позбавляючи їх теологічної грунтовності. Ми вже неодноразово переконалися у тому, що Святе Писання, по сути є Старим Заповітом, а Євангелія є лише додатками до нього. Апостоли мали Писання, тобто Старий Заповіт, яке вони використовували в якості підручника. Послання Апостола Павла не були туди включені, а його праці аж ніяк не є частиною Писання, вони всього-навсього є додатками до Біблії. Нам потрібно це чітко усвідомлювати.

Аби мати тверде підгрунтя для критики, потрібно було позбутися Об'явлення. Таке рішення було прийнято, і насправді, Об'явлення на певний проміжок часу було вилучено з Канонічного Тексту Біблії. В цілому, ситуація з Об'явленням зрозуміла. Така реакція притаманна псевдорелігіозним вченням. Ясно також, що відбуватиметься зі світом за волі Христа.

Вилучення Об'явлення з Канонічного Тексту

Причина того, що Апокаліпси&