Християнські Церкви Бога
[159]
(Видання 2.0 20010307-20010307) Aудио
Традиційне Християнство сповідає вчення про розп’яття у п’ятницю та про воскресіння Ісуса з Назарету двома днями пізніше. Згідно історичним даним, ця доктрина не сповідалася апостолами чи ранньої церквою Нового Заповіту. Дана стаття досліджує Святе Писання, історію, місячний календар, а також розглядає нові докази досліджень у цій галузі, завдяки яким пощастило з’ясувати істину про час розп’яття та воскресіння. Згідно новим фактам, проповідь Христова тривала два з половиною роки, а не три з половиною, як випливає з деяких варіантів перекладу книги пророка Даниїла, розділ 9. Докладно розглядаються події, що відбувалися протягом шести днів перед єврейською Пасхою. Подана стаття включає нову роботу, яка доводить, що роком розп’яття став 30р., а не 31 чи 33рр. як вважає багато дослідників.
Christian Churches of God
PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA
E-mail: secretary@ccg.org
(Усі права захищені ã 1995, 2000 Wade Cox)
Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.
Цю статтю можна знайти в Інтернеті за такою адресою:
http://www.logon.org and http://www.ccg.org
Час розп’яття та воскресіння
Розп’яття та воскресіння Христа, напевне, є найбільш важливим поодинокою подією в історії людства, яка найбільше зазнала хибних тлумачень.
За сталими переказами про розп’яття вважається, що Ісуса було розп’ято на хресті. Таким є переклад з латинської мови слова crux. Походження (етимологія) та значущість хреста розглядаються у статті Хрест: його походження та значення (No. 39)). Кишеньковий довідник Біблії у своєму додатку 162 розглядає два слова, що їх було перекладено як “хрест” у тексті грецького Нового Заповіту. Це слова stauros та xulon. У Кишеньковому довіднику Біблії зазначається, що грецькі слова stauros означає вертикальний кіл чи стовп, до якого злочинців прибивали цвяхами для виконання вироку. Слово xulon означає байрак (балку) чи шмат старої деревини, або ж деревину для топки чи інших застосувань. Воно не має нічого спільного з dendron, що виготовляється з живого чи зеленого дерева (як зазначається у Євангеліях від Maтв 21:8; Об’явл. 7:1,3; 8:7; 9:4 и т.д.). У додатку також зазначається, буквально наступне:
Оскільки це останнє слово xulon вживається замість попереднього stauros, це надає нам можливість зрозуміти, що обидва слова мають абсолютно однакове значення. Наше англійське слово "хрест" є перекладом з латинського crux; проте грецьке слово stauros означає “хрест” не більше, ніж «палка», тобто «стійка». Гомер вживає слово stauros, маючи на увазі звичайну тичину чи стовп, чи окрема балка. Отже, у цьому значенні це слово вживається усіма авторами грецьких класичних творів. Це слово ніколи не вживалося для позначення двох балок, що перехрещуються під будь-яким кутом, але ж завжди означало одну балку чи тичину. Звідси, вживання слова xulon (no 2 вище) у зв’язку з тим, яким чином Христа було вбито на Дереві у Діях 5:30; 10:39; 13:29; Гал. 3:13; 1Пет. 2:24. Воно збереглося у нашому старому англійському імені rood чи rod. див. Енцикл. Брит., 11-е (Кембр.) вид, том. 7, стор. 505д.
У грецькому Новому Заповіті нема нічого, щоб хоча б містило натяки на дві дерев’яні балки.
Літера хи, X, перша літера від імені Христа [Христос] попервах вживалася для Його імені; чи Xрст. Згодом її усунули символи, та, навіть, перший з них мав чотири рівних завдовжки риси. Ці хрести використовувалися як символи вавілонського бога сонця; їх вперше можна було побачити на монетах Юлія Цезара, 100-44р.н.е., а, зрештою, на монетах, що їх чеканили за часів правління спадкоємця Цезара (Октавіані Августі) у 20р. н.е... (див. Прил. 162, стор. 186).
Перші вияви плутанини, що виникли з приводу розп’яття, напевне, нікого не здивують. Христа було розпято на stauros чи стовпі, а не на хресті. Його було розпято чотирнадцятого дня місяця Нісану за часів правління Тиберія Цезара. Точне визначення дня тижня залежатиме від року, у якому його було вбито, а також від подій того тижня. Єврейська пасха припадає на різний часовий проміжок в залежності від Новомісяччя, а також від дня тижня. Існує низка Писань, що вони визначають точний час, а також ряд пророцтв, що вони мають виповнитися стосовно Христа чи, більш правильно, Єгошуа, щоб він став Месією.
Спосіб визначення року, на який припадає розп’яття має поширюватися також на інші дати, що вони зазначені в Писанні. Єдина дата, яка є визначеною, та яку ми маємо, виходить від Івана Хрестителя.
Лука 3:1-6:
1 У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
2 за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.
3 І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,
4 як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
5 Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,
6 і кожна людина побачить Боже спасіння!
У передмові до Євангелія від Луки 3:1 наводиться точна дата початку духовної діяльності Івана Хрестителя. Встановлюючи його прихід, Писання, зрештою, надає нам ключ до розгадки, за допомогою якого ми можемо встановити абсолютно точно та достовірно, коли, нарешті, розпочалася, та як довго тривала проповідь Христова.
Тиберій, Клавдій, Цезар, Август (Октавіан Август), спадкоємець римського імператора, народився у 42р. до н.е., отже, він походив зі шляхетного роду; його батьки були розлучені, так що Лівія, його мати, змогла вийти заміж за Октавіана Августа. Август силою змусив його розлучитися зі своєю жінкою. Отже, він оженився на дочці імператора, Юлії, адже трону був потрібен спадкоємець. Він вигнав Юлію за порочну поведінку. Це сталося у другому столітті до н.е. Через смерть, що спіткала її двох синів від попереднього шлюбу, Октавіан усиновив Тиберія як спадкоємця у четвертому столітті н.е. та надав йому трибунську владу та проконсульські повноваження. Після смерті Августа, сенат проголосив Тиберія імператором. Це відбулося 17 вересня 14 року н.е... (Словник перекладача Біблії, Aбінгдон, 1962, том 3, стор. 640).
Октавіан Август правив до 19 серпня 14 р.н.е. На цей факт звертає увагу Шерер (Історія єврейського народу за часів Ісуса Христа, T & T Кларк, 1987, том 1, стор. 203). Шерер відносить початок правління Тиберія до цієї дати. Таким чином, мають місце дві дати: одна дата відноситься до проголошенню його імператором, та інша — до моменту, коли він насправді почав правити імперією.
Святий рік Ізраїлю почався у місяці Нісані, проте календарний рік на сході почався приблизно у жовтні, місяці початку Тішрі. Новомісяччя чотирнадцятого року почалося у Єрусалимі у вівторок 13 вересня 14р.н.е... о 4год. 31хв. та у п’ятницю 12 жовтня 14 р. в 19ч. 47мин. (згідно джерел Голдстайна Дні Місяця у повні та місяця-молодика від 1001р. до н.е... до 1651 р.н.е., Американська філософська спілка, 1973). Тішрі міг, таким чином, початися 13 жовтня; в іншому випадку, п’ятнадцятий рік Тиберія співпав би з 28 р.н.е. У залежності від способу числення, 1 Тішрі може бути на 177 днів довше, ніж 1 день місяця Нісан за системою зсуву чи, мабуть, менше (до 173) на вказані місяці. З тринадцятого жовтня, 1 день місяця Нісану припав приблизно на 26 квітня. Це складає більш ніж тридцять днів з моменту рівнодення, що за юліанським календарем, співпадає з 20-21 березня. Таким чином, ця дата виключено. Можна логічно вивести, що 1 Тішрі припав на 13 вересня 14 року н.е.. Другий рік Тиберія мав розпочатися у жовтні 14 року н.е. Оскільки п’ятнадцятий рік Тиберія розпочався, як вважають, в місяці Тішрі 27р.н.є., якщо враховувати дату його (Тиберія) проголошення імператором.
Понтій Пілат мав володарював протягом десяти років (A of J, xviii, 4, 2) з 26р.н.е.. по 36р. н.е.. коли, невдовзі після прибуття Вітелія до Єрусалиму, який відбувся невдовзі після святкування єврейської Пасхи у 36р., його було скинуто. Йосип датує правління Понтія Пілата дванадцятим роком Тиберія, який вважають 25-26 р.н.е. (Шерер, стор. 382, прим. 130). Таким чином, згідно Йосипу, 27-28 р.н.е. датується чотирнадцятим роком іудейського літочислення. Ця обставина, очевидно, не узгоджується з біблейським текстом. Все узгоджувалося б лише у тому випадку, якщо припустити, що Йосип (Флавій) вважав точкою відліку дату призначення Понтія Пілата Сенатом, у той час як Лука вів відлік від дати смерті Октавіана Августа.
Потрібно розглянути ще один аспект. Македонські імена мали певне поширення у Сирії упродовж місяців від часів панування селевкідів. Таким чином, через плутанину, що виникла з юліанським календарем, у деяких великих містах рік розпочався у різні дні. У місті Тирі, рік розпочався 18 листопада, у Газі та Аскалоні — 29 серпня (згідно Хронології Бікермана), а місяці юліанського календаря, зрештою, отримали македонські назви (Іделер I, стор. 429 та наст. стор.). Отже, існують декілька дискусійних питань щодо того, чи посилався Йосип Флавій на іудейський місяць, що мав македонську назву або ж, насправді, він мав македонський/юліанський календар. Поряд з використанням юліанського календаря, це питання, розглядається Шерером (там же, том I, стор. 595-599). Шерер вважає неспроможною думку про те, що тірським календарем користувалися іудеї (там же, стор. 599).
Духовна діяльність Івана Хрестителя також співпала б з місяцем ювілейного року; ювілейний двадцять сьомий рік та помазання на десятий день місяця Тішрі ознаменував той період. Іван не зміг би розпочати свою духовну діяльність раніше, ніж Тішрі 27р.н.е., оскільки п’ятнадцятий рік Тиберія розпочався цього місяця; найбільш ранню дату можна припустити, якщо вести відлік від дати смерті Октавіана Августа. Варто звернути увагу на спостереження з приводу устрою календаря у Книзі Ювілеїв, яке полягає у тому, що він мав 364 дні, рівно 52 тижня. Таким образом, Пасха припадала на середу щороку, Помазання співпадало з п’ятницею, а Свято Кучок розпочиналося у Середу. На загально прийняту думку та думку авторитетних істориків Християнства, кумранська громада принижувала значення використання сонячно-місячного календаря та запровадила календар, що є схожим, та, навіть ідентичний тому, що використовувався у Книзі Ювілеїв (Шерер, там же, стор. 600-601). Отже, можна припустити, що кумранська громада мала традицію, згідно якої, Пасху святкували у середу; це співпадало з традиціями більшості громад лише впродовж декількох років цього періоду.
Звичай святкувати Пасху у середу було офіційно затверджено Церквами Бога у двадцятому столітті. Фред Култер, у своїй книзі «Гармонія Євангелій» висловлює думку про те, що Пасху святкувалася у Середу як у 30р.н.е., так і у 31р.н.е. Тим не менш, Деніел-Ропс у книзі «Ісус та його час», тр. Рубі Міллар, Даттон & Ко, Нью Йорк, 1954, датують розп’яття 7 квітня 30р.н.е., котрий вважається п’ятницею (стор. 432).
Фред Култер сильно помиляється, до того ж він має досить спотворену уяву про Іудейську Пасху, що й можна побачити з його праці «Християнська Пасха», Йорк Паблишинг Ко, Калиф, 1993. Втім, напевне, Деніел-Ропс намагається обгрунтувати свій аргумент стосовно п’ятниці у зв’язку з тим, що він бажав би, щоб розп’яття відбулося у п’ятницю, а не у будь-який інший день. Відповідно, виникає необхідність перебудувати логічний порядок розташування історичних подій. Вербна Неділя нез’ясовно зсувається. Також, історичні коментарі та версії стосовно хресного шляху Ісуса Христа у контексті того, який вигляд має Єрусалим у наші дні, виявляються досить неясними. Загальна точка зору обертається навколо тої тої обставини, що, п’ятниця стала днем розп’яття, а не того, що потрібно скласти таблицю подій від входження до Віфанії та аж до попередньої Суботи. У цьому випадку, взагалі, не має ніякого обґрунтування Неділі. Крім того, Єврейська Пасха визначається відносно Новомісяччя, що абсолютно виключає розп’яття у п’ятницю 30 р.н.е.
Для православної церкви вкрай важливо встановити (затвердити) 30р. як п’ятницю Пасхи. Ми побачимо, що послідовність днів святкування Пасхи у Євангеліях від Івана від п’ятнадцятого року Тиберія, що дата розп’яття 30р.н.е. цілком імовірно випливає з фрагментів Євангелій від Івана 11:55 та 12:1. Дата іудейської пасхи 30р.н.е. або ж у 31р. до н.е. має величезне знпачення для знака Йони. Деніел-Ропс інтуїтивно уловлює цей нюанс, коли (він) зазначає, що:
Через сорок років, на початку місяця Нісан, у році 70, Римська армія осадила Святе Місце. Чотири легіони сирійців та нумідійських допоміжних загонів, шістдесят тисяч чоловік, озброєних до зубів були під керівництвом імператора Тита, сина Веспасіана, якого проголосили імператором лише за декілька місяців до державного перевороту за участю легіонерів у Єгипті. (там же, стор. 452).
Отже, якщо Євангеліє від Івана посилається лише на одну пасху у розділах 11 та 12, що, є очевидним, та події початку розповіді припадають на 28 р.н.е., то за нашим календарем, ми матимемо 30 р.н.е. Таким чином, православна церква, певна річ, “підробила” ідею розп’яття у п’ятницю, а також те, що пророцтво Йони почало здійснюватися у 30г н.е. та закінчило виконуватися у 70р. Подальша руйнація Храму та закриття Храмів в Єрусалимі та Леонтополісі (у Єгипті) є подіями, які відбувалися після закриття. Якщо розп’яття відбулося у 30 р.н.е., то, здійснення пророцтва припинилося тоді.., коли припинилося принесення жертв. Розгляньмо це більш докладно.
Аби чітко встановити, на який час припадає перший день місяця Нісана, тобто, Іудейська Пасха, потрібно встановити, коли відбувалися молодики у Єрусалимі протягом періоду з 28р.н.е. до 33 р.н.е. Тоді ми зможемо точно визначити вірогідність розп’яття у середу чи п’ятницю, а також побачити, чи співпадає ця версія з біблейською розповіддю.
Морський альманах його величності надає інформацію, згідно якої молодики відбувалися впродовж часового проміжку від 28 до 33рр.н.е. Ці дані були запозичені з джерел Х. Голдстайна (там же). Часові дати були запозичені з вавілонських (багдадських) спостережень; отже, для того щоб отримати дійсне (правильне) цивільний час Єрусалиму, потрібно відняти тридцять сім хвилин від (вказаного) часу. Деякі відхилення від регулярного циклу обертання Землі спричинили неточність щодо встановлення правильного часу. Згідно Юліанському календарю, (весняне) рівнодення також приходить раніше, ніж звичайно, тобто 20-21 березня. Згідно григоріанському календарю, весняне рівнодення також може відбутися не раніше, ніж двадцятого березня. Отже, маємо наступні дати молодиків:
Понеділок 15 березня 8р.н.е. @ 03:38
Вівторок 13 квітня 28 р.н.е. @ 17:21
П’ятниця 4 березня 29 р.н.е. @ 04:13
Субота 2 квітня 29р. н.е. @ 20:43
Середа 22 березня 30 р.н.е. @ 20 59
П’ятниця 21 квітня 30 р.н.е. @ 12:48
Понеділок 12 березня 31р.н.е. @ 01:29
Вівторок 10 квітня 31р.н.е. @ 14:45
Субота 29 березня 32 р.н.е. @ 23:08
Понеділок 28 квітня 32 р.н.е. @ 10:09
Четвер 19 березня 33 р.н.е. @ 13:41
П’ятниця 17 квітня 33 р.н.е. @ 22:12
Від початку молодиків, а також часу, коли розпочався Святий Рік чи першого дня місяця Низану, закономірності, за якими відбувалися молодики — вони майже співпали з періодом весняного рівнодення та іудейської пасхи, — набули іншого характеру. Внаслідок цього, ми маємо звичайний день іудеїв, тривалість якого обмежується темною частиною доби одного дня та світлою частиною доби іншого дня до заходу сонця та Кінцеві Вечірні Навігаційні Сутінки (КВНС) наступного дня:
Понеділок 15 березня 28 р.н.е.
Неділя 3 квітня 29 р.н.е..
Четвер 23 березня 30 р.н.е.
Понеділок 12 березня 31 р.н.е.
Понеділок 31 березня 32 р.н.е. (с затримкою від Неділі 30 березня)
Четвер 19 березня 33 р.н.е.
Про затримки (зсуви) не зазначалося у системі Хілеля чи будь-яких більш пізніх системах, вони у кожному конкретному випадку мали індивідуальний характер (див. статтю календар Бога (No. 156)).
Звідси можна зробити висновок про те, що молодик, що мав місце у четвер 19 березня 33 н.е. можна було спостерігати тоді, коли наступив наступний вечір [оскільки, згідно стародавній іудейській прикметі, якщо місяця-молодика не можна побачити у той день, на який припадає Новомісяччя, тобто, вона припадає на денні години, то його можна побачити наступного дня]. Отже, перший день місяця Низану 33 н.е. співпав би з п’ятницею 20 березня 33 р.н.е. Виходячи з вище вказаних дат, день готування до Пасхи 14 дня місяця Низану припав би на четвер, двома тижнями пізніше. Іудейська Пасха сама по собі відбулася б у п’ятницю, починаючи з попереднього вечора — але Ісуса Христа було розп’ято вдень попереднього дня, яким був четвер. Тим не менш, згідно юдейській тенденції запобігати Субот та Свят, які наслідують один іншого (за виключенням мінімального часу), вірогідність розп’яття у п’ятницю того року є досить значною. Таким чином, розп’яття припало б на наступні дні, що вказані у таблицях, тобто:
Неділя 28березня 28 р.н.е.
неділя 17 квітня 29 р.н.е. (з затримкою від
неділі)
Середа 5 квітня 30р.н.е.
Неділя 25 березня 31р.н.е.
Неділя 13 квітня 32 р.н.е. (з затримкою від
неділі)
П’ятниця 3 квітня 33 р.н.е. (з затримкою від
неділі).
За виключенням 33 р.н.е., розп’яття могло відбутися у п’ятницю. Можливою датою розп’яття у 30 р.н.е., поза всяким сумнівом, є середа. Аналогічною датою у 31 р.н.е. є Неділя. Таким чином, дата 31 р.н.е. виключається прибічниками розп’яття у Середу. Як могло статися так, що дата 31 р.н.е. набула найбільшого визнання? Висловлюється точка зору що, згідно правилам затримки (зсуву), що нині існують, Святий Рік не міг розпочатися раніше, ніж середа 11 квітня 31 р.н.е. Проте це лише надає додаткові аргументи на користь припущення, що розп’яття відбулося все ж таки у вівторок, а саме 24 квітня. Окрім цього факту, існує ще ряд проблем з цією датою. щзо Згідно давній системі спостережень, яку використовували і православні християнами, і юдеями до того, як було запроваджено календар Хілеля у 344-358рр.н.е. Останньою можливою датою для першого дня місяця Низан є сьоме квітня за григоріанським календарем, або ж, дещо раніше, за юліанським календарем).
Новомісяччя (молодик), що найближче від усього знаходиться від весняного рівнодення та від Пасхи після рівнодення, є останньою можливою датою — 7 квітня (за григоріанським календарем). Затримані (зсунені) дні молодиків можна датувати не пізніше, ніж восьмим квітня для першого дня місяця Низан (наприклад, 1997 за юдейським календарем), проте ця версія не підкріплюється біблейськими текстами; на захист її не виникало ніяких аргументів аж до 344 р.н.е. Яким би рік уже там не був, Єврейську Пасху не можна датувати пізніше, ніж 22-23 квітня. Згідно юліанського календаря, дати розп’яття відносяться до більш пізнього часу. Отже, дата 25 квітня 31 р.н.е. виявляється абсолютною вигадкою.
Як могло статися так, що така невірна точка зору укоренилася як загальноприйнята думка? Відповідь на це питання може бути зумовленою хибними теологічними вигадками про сімдесят тижнів, кінець яким покладе Месія. Такі припущення спираються на невірний переклад Книги пророка Даниїла, зокрема розділу 9, вірша 25. Дату початку здійснення пророцтва відлічують від правління Артаксеркса I, отже, кінець шістдесяти дев’яти тижнів після нього мав би припасти на 27 р.н.е., що згодом і почали вважати початком піврічної Проповіді Христової. У протилежному випадку, його проповідь тривала б протягом трьох з половиною років. Тиждень, у такому випадку, має розірватися та дата кінця проповіді стає іншою, у той час коли існують свідки, що підтверджують кінець проповіді та ін. Цей аргумент не має під собою чіткої логічної послідовності та, до того ж, не підкріплюється біблейськими текстами. Х. Хо використовує хибні теологічні посилки в як основу для своєї праці Розп’яття було не в п'ятницю (Ембасадор Коледж Пресс, 1959, 1961, 1968). Свердження, що його містить назва книги є, по суті, правильним, у той час як аргументи, що їх представляють Хо та подібні Коултеру, для підкріплення своєї точки зору, є невірні. Знак Йони є складним питанням, яке розглядається у статті Знак Йони та Історія Відновлення Храму (No. 13)
Отже, альтернативою можуть бути: середа 5 квітня 30 р.н.е., неділя 25 березня 31 р.н.е., неділя 13 квітня 32 р.н.е. и п’ятниця 3 квітня 33 &