Вступ

У двадцятому столітті у церквах Бога виникали труднощі з визначенням П’ятидесятниці. Ці труднощі виникли через помилку у Гіллельському календарі. Цей календар, введений у 358 році РХ, визначає новолуння удаваним спостеріганням за місяцем у останню чверть місячного циклу, та вводив затримки перед новолунням, відповідно до системи правил, обумовлених равинськими традиціями та визначеною датою свята В’язання Снопів.

Очевидна помилка у системі визначеної дати, що полягає у святкуванні П’ятидесятниці 6 Сивана, а за історичною традицією Церкви, П’ятидесятниця завжди святкується в неділю, навіть у католиків, а також прямі вказівки у Писанні зробили неприйнятною Гіллельську систему.

Церкви Бога помилково прийняли Гіллельську систему у середині двадцятого століття. Ця помилка прийшла через Радіо церкву Бога, пізніше – Всесвітню церкву Бога (ВЦБ). Їх зміни у 1974 році спричинили серію помилок, що пропагувалися у їхніх підрозділах.

Церкви Бога перейняли дві визначальні помилки, а якщо рахувати Самаритянську систему, то три, хоча її дотримувалися скоріше окремі особи, ніж серйозні церковні організації.

Існує три основних помилкових системи визначення П’ятидесятниці:

(1) 16 Нісана, визначена дата, що підтримується більшістю сучасних Євреїв (раввінських послідовників Фарисеїв), та деякими іудаїстами, що вийшли з церков Бога.

(2) У неділя після суботи, що припадає на свято Опрісноків. Це вчення, якого дотримувалась Всесвітня церква Бога до1974 року. В наші дні цієї системи дотримуються деякі месіанські групи,

що святкують П’ятидесятницю у неділю або понеділок.

(3) Самаритянська система, за якою відлік ведеться від новолуння, наступного за рівноденням та що розпочинається від неділі, що припадає під час свята Опрісноків, навіть якщо воно святкується у другому місяці.

Неділя під час свята Опрісноків в наш час підтримується як правильне історичне свято Колихання снопа Всесвітньою церквою Бога від 1974 року, та деякими її основними відокремленими групами, навіть враховуючи те, що вони не дотримуються Колихання снопа, як цього вимагає книга Левит 23. Незважаючи на це, вони, як і всі інші перераховані вище,часто помиляються через зсуви у часі включаючи самаритян, погляди яких викликають відстрочку на цілий місяць у приблизно п’ятдесяти відсотках випадків. Всі помилки викликані Гіллельською системою, введеною у 358 році Р.Х. або помилкою самаритян стосовно настання нового року після рівнодення.

Історичні положення

Церкви Бога, історично, принаймні до помилок ВЦБ, що спочатку відзначала П’ятидесятницю 6 Сивана, а пізніше, до 1974 року - у понеділок, завжди відзначали П’ятидесятницю у неділю, так само, як і по Храмовій системі. Навіть, коли римська церква відділилася від церков Бога у процесі Квартодециманських диспутів у 192 році Р.Х., вони не бачили сенсу змінювати спосіб визначення П’ятидесятниці. Але вони зіткнулися з труднощами, пов’язаними з його зміною через визначення неєврейської Пасхи (див. статтю Квартодециманські диспути [277]).

Історичні положення також досліджуються у роботі Значення Четвертої Заповіді в історії дотримання субот Християнськими церквами Бога [170].

Садукеї визнавали Храм протягом усього часу його існування, і вони завжди відзначали П’ятидесятницю у неділю.

Храм у Єгипті дотримувався тієї ж системи, як це видно із Септуагінту, (LXX), що був офіційним грецьким перекладом Старого Заповіту, та був перейнятий і перекладений у Єгипті для єгипетської діаспори фараоном.

Приблизно таку ж ситуацію спостерігаємо у самаритян. Їх П’ятидесятниця також відзначалася у неділю, але з тією лише різницею, що новий рік у них починався після рівнодення, а саме у перше новолуння після рівнодення, а не найближче до нього новолуння, як у Храмовій системі. Через це майже у половині випадків вони відзначали Пасху на місяць пізніше, часто відзначаючи другу Пасху, як першу. Отже, ця система, як і єврейська, порушувала всю послідовність подій. Вони відзначали свято у восьмому місяці, що було помилкою Єровоама, за яку Бог через пророцтва застерігав його (див. статтю Єровоам та Гіллельський календар [191]).

Храмова система

Храмова система була правильною та слідувала писаному закону, якого, як ми бачимо, дотримувалися садукеї. Храмова система досліджується у роботі Божий Календар [156].

У Храмовий період не було порушень строків. Це видно із збірника Мішни 200 року Р.Х., на основі якого був складений Талмуд, як пояснення. Псевдовчені з деяких церков Бога висунули серйозні претензії стосовно того, що згідно талмуду відстрочки мали місце і в Храмовий період. Однак, це цілком неправильне твердження, що заперечується історичними свідченнями та самим Мішною.

Впливовий єврейський лідер (Іудеус) Філо що писав у Олександрії, свідчить, що вся храмова система та діаспора мали єдиний календар, позбавлений відстрочок, за виключенням Курманської спільноти, яку дехто називає Ессеною. Філо цілком однозначно стверджує, що новолуння визначалися поєднаннями, що вираховувалися астрономічними школами. Місяць тривав від одного поєднання до наступного. У Храмовий період не було відзначено жодної відстрочки. Детальніше про це ви можете прочитати у роботі Коментар до Доктринальної Роботи ВЦБ: Чи повинні Християни Відзначати Новолуння [124].

Філо каже:

"Тривалість новолунь, або початку нових місячних періодів, а саме періодів між одним поєднанням та наступним, точно визначалася астрономічними школами." (Іудеус, Філо, Особливі Закони, II, XXVI, 140, трактат, автор Ф. Колсон, видавництво Гарвардського университету: Кембридж, 1937).

Це знане історичне положення, більш того, воно відоме як правильне положення Храмової системи. Як ми бачимо з Талмуду, немає інших свідчень про те, що були хоча б спроби розглядати можливість відстрочок протягом всього періоду існування Храму, аж до його падіння, оскільки такі відстрочки не мали місця навіть після збірника Мішни у 200 році Р.Х.

Детальніше дія відстрочок вивчається у статті Календар та Місяць: Відстрочки або Свята? [195] а також у деяких відповідях на питання, що часто ставляться з цього приводу.

Відображення Храмової системи у Септуагінті (LXX)

Згадки про підрахунок гомерів у LXX досліджуються у роботі П’ятидесятниця: порівняння Левит 23:11-22 у Септуагінті, яку замінює ця стаття.

Септуагінта або Сімдесят (LXX) – це переклад єврейського тексту на грецьку, зроблений у Олександрії. Саме тому він повинен відповідати єврейському тексту. Розбіжності повинні висвітлювати теологічні позиції у диспутах у пізніших раввінських положеннях. Переклад LXX, що використовувався тут, це переклад у виконанні сера Ланселота К.Л. Брентона (Лондон, 1851, перевид. Хендріксона, 1992). Грецький текст був романізований для цієї роботи.

Левит 23:15-17 15 І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони: 16 А до першого дня по сьомім тижні відлічите п’ятдесят днів та принесете хлібну нову жертву для Господа. 17 З ваших осель принесете два хліби колихання, - дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа (LXX) [У Біблії Короля Джеймса остання фраза перекладається як вони перші плоди для Господа].

Kai arithmesete umin apo tes epaurion tõn sabbatõn, apo tes emeras es an prosenegkete to dragma tou epithematos, epta ebdomadas oloklerous, eõs tes epaurion tes eschates ebdomados arithmesete pentekonta emeras, kai prosoisete thusian nean tõ Kuriõ.

У Біблії Короля Джеймса решта тексту перекладена, як і у LXX, наведемо його для порівняння.

Левит 23:18-22 18 І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, - вони будуть спалені [цілопалення, LXX] для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа. 19 Приготуйте також із стада кіз одного козла в жертву за гріх и двох однолітніх агнців в жертву мирну 20 І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика [вони мають належати священику, що приносить їх, LXX]. 21 І скличте того самого дня, - і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях! 22 А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого [повністю, LXX], а попадлих колосків жнива твого не будеш збирати, - для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я – Господь Бог ваш!

З тексту LXX та перекладу Брентона видно, що, в тексті розпочинають відраховувати від дня після суботи - сім повних тижнів.

Не викликає сумнівів, що цей підрахунок включає Перший Святий день Свята, за виключенням того випадку, коли він припадає на суботу.

Грецьке слово Саббатон (Sabbatõn) є перекладом з єврейської слова Шаббат (Shabbath). Неможливо, щоб в цьому випадку мався на увазі Святий День, оскільки, як видно з єврейського тексту Левита 23, існує три типи суботніх днів. Ці три типи: Шаббат (Shabbath) або звичайна субота, Шаббатон (Shabbathown) або Святий суботній день, та Шаббат Шаббатон (Shabbath Shabbathown) у випадку Дня Спокути, який є Суботою Субот або найсвятішою Суботою. День Спокути безперечно ставиться над усіма іншими днями та визначається словом Субота.

Підрахунок П’ятидесятниці та три типи суботніх днів

У Левиті 23, як це видно з єврейського тексту, вказано, що метод підрахунку П’ятидесятниці включає сім цілих, або повних субот. Стосовно використання термінів Шаббат, Шаббатон та Шаббат Шабботон найбільш точним є єврейський текст Левита 23. Термін Шаббатон зустрічається у Левиті 23:24,39. До цього моменту субота визначається виключно як звичайна, Святі ж дні називаються святими зібраннями (qodesh miqra’). Свято Сурм – це Шабатон і визначається терміном qodesh miqra’ (чодеш мікрау). Святі зібрання Свята Кущів та Останнього Великого дня також визначаються як Шаббатон. Отже, відмінність терміну Шаббат від Шаббатон, як свята та Шаббат Шаббатон, дня Спокути, що є найсвятішою з субот, цілком очевидна. Отже, термін Шаббат Шаббатон використовується виключно для позначення суботи Спокути (Лев. 23:3,32).

LXX визначає різницю між Шаббат та Шаббатон шляхом використання елінічного терміну саббатон для Шаббат та анапаузіс або відпочинок для Шаббатон, як, наприклад, у Левиті 23 (вірші 24 та 39). Обидва терміни означають давати відпочинок. Отже, LXX визначає різницю між суботою та Святими днями, використовуючи терміни саббатон та анапаузіс, що перекладаються як відпочинок, для позначення Шаббат та Шаббатон. Це ясно та однозначно показує, що при підрахунку П’ятидесятниці беруться до уваги виключно звичайні суботи, і в жодному разі не Святі дні. І це доводить, що за часів створення LXX, 6-го Сивана не враховувалося в процесі підрахунку П’ятидесятниці і що підрахунок вівся від звичайних субот.

Термін же Шаббатон стосовно П’ятидесятниці не вживався. Тому неможливо при побудові підрахунку використовувати Святі дні свята Опрісноків, як при визначенні його початку, так і самої П’ятидесятниці. День П’ятидесятниці – це наступний день після сьомої суботи, і це святе зібрання (SHD 6944; 4744; qodesh miqra’: див. також Грін, Біблія з коментарями). Термін святе зібрання тут слідує за звичайною суботою, що цілком очевидно визначає наявність різниці між Святими днями та Шаббат, або звичайною суботою. У LXX текст розбитий на частини, так що не виникає плутанини у використанні термінів для позначення звичайної суботи (Шаббат) та святого зібрання на наступний за нею день. Значення терміну qodesh mikra’ пояснюється через свято Дня Сурм (Лев. 23:24), де воно визначається як Шаббатон. LXX у вірші 24 для перекладу терміну Шаббатон використовує слово анапаузіс.

Твердження про те, що LXX відрізняється методом визначення П’ятидесятниці або тим, що у підрахунку використовуються крім звичайних субот ще й Святі або інші дні, необґрунтовані, як необґрунтованими є твердження про те, що підрахунок починається та закінчується на наступний день, після звичайної суботи. День після суботи є і завжди був першим днем тижня, який у романській системі називають неділею. Визначення 6-го Сивана як свята П’ятидесятниці є помилкою пізньої фарисейської системи, що заснована на раввінських традиціях, а тому не має тривалої системи подвійної суботи. Раввінський іудаїзм навмисне змінив календар за Гіллела II з метою захисту своїх традицій від очевидної біблійної позиції. Процес розробки календаря досліджується у роботі Божий Календар [156]. На раввінську помилку, що спричинила помилкове принесення жертв на Колихання снопа 16-го Нісана вказував Йосип наприкінці першого століття Р.Х.), а також Філо у 40 році Р.Х.

Фарисейські іудаїсти у церквах Бога, відстоюючи раввінську систему, не враховують цілісні історичні свідчення у визначенні П’ятидесятниці. Аргументи на користь 6-го Сивана, взяті з LXX – безпідставні. Більш того, історичні аргументи є визначальними.

Рання іудейсько-християнська історія визначення П’ятидесятниці

Усі гілки Християнства від ранніх століть починали підрахунок П’ятидесятниці з неділі свята Опрісноків на протязі п’ятдесяти днів, а власне П’ятидесятницю вся церква відзначала у неділю після сьомої суботи. Це доводить, що рання церква відкидала фарисейський звичай. Луки 4:16 та Дії 16:13 показують, що при підрахунку враховувалися повні тижні. Навіть коли у другому столітті вирував квартодециманський диспут, той факт, що неділя свята Опрісноків – початок підрахунку П’ятидесятниці, ніколи не викликав сумнівів. Цілком зрозуміло, що П’ятидесятниця на протязі майже всієї історії існування свята всіма гілками церкви відзначалася у неділю. Лише у двадцятому столітті день святкування П’ятидесятниці переносився у церквах Бога, що повністю ігнорували історичну традицію як іудеїв, так і церкви.

Святкування П’ятидесятниці або свята Тижнів у перших століттях до нашої ери та на початку нашої свідчить про явні розбіжності у поглядах всередині іудаїзму. Фарисеї святкували П’ятидесятницю 6-го Сивана, в той час, коли садукеї – завжди у неділю, у п’ятдесятий день від свята Колихання снопа, у який вони також відмічали і неділю Опрісноків. Ні єгипетська Терапевта, ні палестинська Ессена, гілкою якої напевно є перша група, не святкували П’ятидесятницю, їх головне свято, 6-го Сивана. Вони називали її святом Тижнів або Відновлення Заповіту. Їх рік складався з семи п’ятдесятиденних періодів, кожен з яких завершувався сільськогосподарським святом (Шурер Історія Єврейського Народу за Часів Ісуса Христk

Християнські церкви Бога

Підрахунок Гомор до П’ятидесятниці [173]

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

Вступ

Історичні положення

Храмова система